Макроекономіка Радіонова

сом-Кларом1. Ці автори використали вираз (3.47) для порівняння

з’ясовано, що внесок освіти у формування існуючого між ними розриву становить 25 %. Лише 1/6 його частина припадала на ка-

капітал (освіта) та залишок А взаємозалежні, а саме: кореляція

Наводячи результати емпіричної перевірки моделі, сам Д. Ромер виділяє дві основні проблеми такої [за рівнянням (3.47)] оцінки внеску в економічне зростання людського та фізичного капіталу:

• неврахування можливих екстерналій, пов’язаних з кожним видом капіталу, які спричиняють відмінності між реальним продуктом, створеним капіталом, та його [капіталу] рин-

ковою ціною.

Наприклад, розрив у значеннях величини продукту на одного працівника при міжкраїновому порівнянні без урахування позитивних екстерналій людського капіталу буде оцінюватись як результат змін параметра А. Останній, як відомо, визначається за залишковим принципом;

• неврахування інших відмінностей між країнами в освітній сфері.

Наприклад, відмінності освітньої сфери можуть стосуватись якості шкільної освіти, неформального (поза освітніми закладами) нагромадження знань, навчання у процесі роботи, рівня виховання дітей тощо.

Спираючись на традицію оцінки людського капіталу за показником охоплення громадян освітою, спробуємо оцінити зв’язок між темпами економічного зростання та обсягом людського капіталу в Україні. Як впливовий чинник розглядатимемо частку тих, хто навчається, у населенні країни. Наш вибір щодо індика-

тора рівня освіти зумовлений такими обставинами:

— браком необхідних даних про вікову структуру населення для розрахунку показника, подібного до того, що використаний у

1 Klenow P., Rodrigues-Clar A. The neoclassical revival in growth economics: Has it gone too far? Macroeconomics Annual 1, Cambridge, Mass.: National Bureau of Economic Research, 1997.

* У логарифмічному вимірі цей розрив становив 3,5.

221

працях Г. Манківа, Д. Ромера, Д. Вейла та Дж. Арнольда, А. Бассаніні, С. Скарпетти;

— можливістю врахування подвійного — і позитивного, і негативного (через зменшення частки працівників) — впливу освіти на випуск, передбаченого зокрема в моделі зростання Д. Ро-

мером.

Результати аналізу зв’язку між темпами економічного зростання та часткою тих, хто навчався у загальноосвітніх навчальних закладах України, у населенні країни у 1993—2006 роках1 зображено графічно на рис. 3.7. Зв’язок виявився зворотним: зі зростанням частки тих, хто навчався у загальноосвітніх навчальних закладах, темп економічного зростання зменшується. Це суперечить ідеї позитивного впливу освітнього рівня населення на

економічне зростання. Щільність зв’язку ( R2 = 0,22 ) є низькою,

тож можна зробити висновок, що частка учнів загальноосвітніх закладів не була впливовим чинником. Такий результат цілком узгоджується з висновками про недоцільність застосування деяких індикаторів освітньої сфери, якими користуються міжнародні організації, для України2.

Рис. 3.7

Більш відповідним для України як країни з достатньо високим рівнем освіти і тривалими освітніми традиціями є показник частки загальної кількості тих, хто навчався (з урахуванням вищих та

1Дані про кількість осіб, що навчались у загальноосвітніх навчальних закладах, та всіх осіб, що навчалися, взято зі Статистичних щорічників України за 1994—1996 рр.

2Наприклад, висновки українського дослідника А. П. Ревенка у праці: Людський розвиток і цілі нового тисячоліття // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Фенікс, 2003. — С. 221—233.

222

професійно-технічних навчальних закладів), у населенні країни. Зв’язок між темпом економічного зростання та цією часткою графічно зображено на рис. 3.8.

Рис. 3.8

Позитивна залежність між часткою осіб, що навчалися в усіх закладах освіти, та темпом змін ВВП відповідає основному припущенню моделей економічного зростання з людським капіта-

лом. А щільність зв’язку ( R2 = 0,46 ) значно вища, ніж у випадку з часткою школярів і темпом зростання.

З урахуванням об’єктивних недоліків оцінки людського капіталу за роками навчання або ж за часткою населення, яке охоплене освітою певного рівня, припускаємо можливість застосування більш широкого підходу. Останній мав би дати можливість урахувати й інші, крім освіти, складники людського капіталу. На наш погляд, ширший підхід може бути реалізований при використанні показника індексу людського розвитку (ІЛР).

Як відомо, для визначення ІЛР ураховують три складники:

тривалість життя;

стан освіти (за рівнем письменності дорослого населення та за часткою осіб, що навчаються, до тих, які мали б навчатися за віком);

життєвий рівень населення (ВВП на одну особу з урахуван-

ням купівельної спроможності національної валюти − YN ).

Перший і другий складники в оцінці індексу рівня людського розвитку мають незаперечний зв’язок з рівнем людського капіта-

223

лу. Адже тривалість життя відображає здатність брати участь у виробничій діяльності, тривалість цієї діяльності й витрати на охорону здоров’я. Стан освіти визначає рівень умінь та навичок, здатність сприймати нові знання та віддзеркалює витрати на освіту держави й окремих осіб.

Найменш очевидним є зв’язок між показником рівня життя

Y , що є складником ІЛР, та людським капіталом. Але в широ-

N

кому визначенні людський капітал пов’язується з мотивами до продуктивної діяльності та рівнем підготовленості до неї, рівнем виховання, інформаційною інфраструктурою. Зрозуміло, що ВВП на душу населення створює матеріальні передумови для формування цих складників людського капіталу. Оскільки вони не мають власних адекватних вимірників, то виправдане припущення, що їх стан може відображатись опосередковано — через показ-

ник рівня життя YN , який є складником ІЛР.

З урахуванням зробленого припущення про можливість відображення рівня людського капіталу показником індексу людського розвитку було проаналізовано зв’язок між темпом економічного зростання та ІЛР України у 1993—2006 роках1. Результати подано графічно на рис. 3.9.

Рис. 3.9

1 Для аналізу використана статистика ІЛР, опублікована у Human Development Report за 1996—2008 роки.

224

Лінія тренду на графіку засвідчує прямий зв’язок між темпом економічного зростання та показниками ІЛР. Значення коефіцієнта кореляції R2 = 0,57 свідчить про існування помітної залежності між цими показниками. Інші статистичні показники моделі свідчать про її якість, а саме:

DW =1,9 ; Prob. t −stat = 0,0046 ; Prob. F −stat = 0,0046 .

Застосування тесту Гренджера до цієї залежності засвідчило, що існує 60 %-ва ймовірність того, що темп зростання ВВП визначався індексом людського розвитку (відповідно, існує менша — 40 %-ва ймовірність того, що такої причинності немає).

Ліпші показники одержано при застосуванні лагу в один рік, коли як пояснювальна змінна для темпів економічного зростання поточного періоду розглядалися значення ІЛР наступного періоду:

R2 = 0,97 ; DW = 2,7 ; Prob. t −stat = 0 ; Prob. F −stat = 0 .

На жаль, такий результат не піддається економічній інтерпретації з позицій розглянутих нами підходів до економічного зростання. Його можна було б інтерпретувати хіба що як вияв впливу на економічне зростання очікувань економічних суб’єктів щодо майбутніх умов людського розвитку. Але таке пояснення щодо української дійсності навряд чи матиме правдивий вигляд.

Найбільший недолік зроблених нами розрахунків, а отже, і висновків, пов’язаний з недостатньо великою кількістю спостережень, які можна зробити, спираючись на українську статистику.

Підсумки підрозділу

1. Теорія людського капіталу, підвалини якої закладені у 60-х роках ХХ ст., сприяла створенню серії пояснювальних моделей економічного зростання за участі людського капіталу. Паралельно з розробкою моделей відбувалося вдосконалення інструментарію економетричної перевірки впливу людського капіталу на економічне зростання.

2. Кожна модель економічного зростання за участі людського капіталу спирається на особливі припущення про характер впли-

225

ву людського капіталу. Відповідно, пропонуються різні модифі-

кації виробничих функцій.

3. Модель Лукаса враховує різний вплив на продукт рівня людського капіталу ( h ) і запасу людського капіталу ( ha ). Тож людський капітал має подвійний вплив на продукт: через зрос-

тання ефективності робочої сили ([u(t)h(t)N(t)]1−β ) та через ство-

рення позитивних зовнішніх ефектів для всього суспільства ( ha (t)γ ). А виробнича функція набирає вигляду:

Y (t) = AK (t)β[u(t)h(t)N(t)]1−β ha (t)γ .

4. У моделі П. Ромера людський капітал «розкладається» на такі елементи: кількість працівників ( L ), освіту ( E ), досвід у роботі ( Z ) та прикладну науку ( S ), що реалізується в секторі R & D . Змінна S , так само як і фізичний капітал, втілюється в урізноманітненні переліку створених товарів ( X J ). Тому вироб-

нича функція набирає вигляду: G(L, E, Z, X ) = LαEβZ γ ∑∞ X j µ .

J =1

5. Модель Манківа—Ромера—Вейла передбачає введення людського капіталу у виробничу функцію як змінної, поряд із фізичним капіталом, задля кращого пояснення впливу заощадження

та темпу приросту населення на динаміку продуктивності YL .

При оцінці людського капіталу враховується лише середня (шкільна) освіта, а виробнича функція має вигляд:

Y (t) = K(t)α H (t)β (A(t)L(t))1−α−β .

У розрахунку на одиницю ефективної праці ( AL ) виробнича функція модифікується у вираз y = k αhβ , а показник стійкого зро-

стання з урахуванням нагромадження по фізичному та людському капіталу набирає вигляду:

(n + g +σ)1−α−β

6. У моделі економічного зростання в інтерпретації Д. Ромера людський капітал, що трактується як загальний обсяг виробничих послуг, пропонованих кваліфікованими працівниками, уведено у виробничу функцію в такий спосіб:

Y (t) = K (t)α [A(t)H (t)]1−α .

226

Функція ж людського капіталу має вигляд: H (t) = L(t)G(E) , що

ілюструє прямий зв’язок між величиною людського капіталу та кількістю років навчання. У логарифмічному вигляді виробнича

ньо оцінити внесок років здобуття освіти у зміни продуктивності

чої функції надала змогу з’ясувати, що внесок освітнього рівня у формування розриву між найбагатшими і найбіднішими країнами

світу становить 25 %.

7. Спроба застосування ідей, використаних у розглянутих моделях, для пояснення темпів економічного зростання в Україні дала підстави для таких узагальнень:

—до складу впливових чинників економічного зростання не належить показник частки осіб, що здобували середню (шкільну) освіту; значно краще пояснює економічну динаміку часка осіб, що були охоплені всіма (включно з вищою освітою) формами навчання;

—є підстави вважати, що для пояснення зростання доцільно використовувати показники оцінки людського капіталу в широкому розумінні. За браком інших показників з цією метою може використовуватися показник ІЛР.

Питання для самоконтролю

1.Пояснення феномену «людський капітал» в сучасній економічній теорії.

2.Основні способи врахування параметра «людський

капітал» у виробничій функції (на прикладі моделей Р. Лукаса, П. Ромера, Манківа—Ромера—Дейла та Д. Ромера).

3.Основні проблеми оцінювання внеску в економічне зростання людського та фізичного капіталу за логікою моделі Д. Ромера.

4.Оцінка зовнішнього ефекту від нагромадження людського капіталу в моделі Р. Лукаса.

5.Визначення рівня нагромадження людського капіталу в моделі Г. Манківа, Д. Ромера та Д. Уейла.

227

Задачі та вправи

1 За якого значення y досягатиметься стійке еко-

номічне зростання за моделлю Манківа—Ромера—Вейла, якщо норма заощаджень за фізичним капіталом 0,15, норма заощаджень за людським капіталом 0,2? Населення зростає з темпом 2 %, а технічний прогрес реалізується з темпом 5 %. Норма зно-

шування капіталу 0,1. Показник змін y за фізичним капіталом

12 , а за людським капіталом 13 .

2 Визначте обсяг випуску на одиницю ефективної робочої

сили та внесок запасу людського капіталу у створення продукту, якщо показник рівня людського капіталу становить 0,9, на продуктивну діяльність витрачається 80 % сумарного часу, що присвячується роботі й освіті. Кількість зайнятих 100 осіб. Створений продукт 1000 од. Обсяг фізичного капіталу оцінюється у 27

одиниць, А = 1, показник β= 1/3. Події розгортаються за логікою моделі Лукаса.

3 Визначте внесок людського капіталу на одного працівника

у зміну випуску на одного працівника, якщо справджується логіка моделі економічного зростання Д. Ромера. Випуск на одного працівника зріс на 8 %, капіталоозброєність праці збільшилася на 5 %, вплив усіх інших (крім фізичного та людського капіталу) чинників становив 4,2 %. Виробничу функцію описує рівняння

1 2

Y = K 3 (AH ) 3 .

4 Визначте граничний продукт людського капіталу за стійкого зростання відповідно до логіки моделі Манківа—Ромера—

1 2

Вейла, якщо виробнича функція має вигляд: y = k 3 h 5 . Населення

зростає з річним темпом 2 %, норма нагромадження за людським капіталом 0,1, а змінна g = 0,13 .

5 Оцініть обсяг ресурсу освіти, що бере участь у створенні

кінцевого продукту, якщо обсяг продукту становить 121,5 одиниці. Інші виробничі ресурси мають такі кількісні параметри:

228

праця 81 одиниця, а її внесок у створення продукту 14 , досвід у

процесі роботи 16 одиниць і його внесок 14 . Проміжний продукт, що використовується при створенні кінцевого продукту, становить 256 одиниць, а його внесок 14 . Залежність продукту від виробничих ресурсів відповідає логіці моделі П. Ромера.

3.2.3. Зростання за участі держави. Модель Барро—Сала-і-Мартіна

Вступ

Макроекономічна наука кінця ХХ ст., досліджуючи участь держави в економічному зростанні, зосередилася на вирішенні низки важливих для теорії і практики питань, а саме:

•чи може результатом державного регулювання бути не короткостроковий, а довгостроковий ефект, пов’язаний зі стійким економічним зростанням?

•що може «протидіяти» спадній граничній віддачі ресурсів, яка відбувається при нагромадженні капіталу за участі держави?

•як вирішується суперечність між державними видатками, що стимулюють зростання, та їх джерелом — податками, що обмежують зростання?

•чи не порушує логіку пояснення ендогенного характеру економічного зростання включення в аналіз держави?

Розглянута в цьому підрозділі модель Барро—Сала-і-Мартіна дає відповіді на сформульовані питання.

Що треба пригадати з базового курсу макроекономіки та мікроекономіки

Особливості неокласичного пояснення економічного зростання та модель економічного зростання Р. Солоу.

Основні вияви відмов ринку, причини, можливості й обмеження державного втручання в економіку в разі таких відмов.

229

Відмінність між приватними та суспільними благами й ознаки чистих і змішаних суспільних благ.

Сутність явищ конкуренції (суперництва) та виключення зі споживання.

Зміст зовнішніх ефектів (екстерналій), що виникають при створенні суспільних благ.

Нові уявлення за результатами вивчення підрозділу

Після вивчення підрозділу ви знатимете про:

9 впливові чинники економічного зростання за результатами економетричного оцінювання участі держави в економічному зростанні; 9 логіку пояснення участі держави у стійкому ендо-

генному економічному зростанні у випадку державного стимулювання наявних позитивних зовнішніх ефектівта пристворенні цихефектівсамою державою; 9 вирішення суперечності між державними видатками та податками на теоретичному рівні; 9 природу відмінності між віддачею ресурсів на при-

ватному і суспільному рівні та формування більш високого темпу стійкого економічного зростання у зв’язку з цією відмінністю.

Історія питання

У дослідженні ролі держави в економічному зростанні кінця ХХ ст. можна умовно виділити два підходи.

Перший підхід — це економетрична перевірка зв’язку між певними індикаторами, що виявляють вплив держави на економіку, з одного боку, та темпами економічного зростання — з другого. При цьому для аналізу обираються індикатори тих чинників, що «перебувають на поверхні», тобто є досить очевидними.

Як такі індикатори зазвичай аналізувалися державне споживання та державні інвестиції. У більшості випадків1 для різних періодів і різної кількості досліджуваних країн зафіксовано нега-

1 Наприклад: Barro R. Economic Growth in a cross section of countries // Quarterly Journal of Economics. — 1991. — № 106. — P. 407—443; Sacks J., Warner A. Economic Reform and the process of global integration // Books Papers on Economic Activity. — 1995. — №1. — P. 1—18.

230