Макроекономіка Радіонова

Типовим прикладом утілення кейнсіанського підходу до економічних коливань, як відомо, є модель «мультиплікатораакселератора». Її основний зміст відображає рівняння

−

Yt = A+ c′Yt−1 + k(Yt−1 −Yt−2 ) .

Належність моделі до кейнсіанського напряму засвідчують

принаймні такі її дві особливості:

визнання як причини змін випуску дискреційної зміни сукуп-

−

них автономних витрат ( A );

пояснення характеру економічної динаміки — монотонності чи коливальності змін — кількісними значеннями схильності до

споживання ( c′ ) та показника акселерації ( k ), що відображає схильність до інвестування.

користані кейнсіанські, а частково — неокласичні ідеї. Це, зокрема, ілюструє монетаристська модель економічних коливань Лайдлера1.

Умови (припущення) моделі:

•рівновагаєрезультатомвзаємодіїтоварногоі грошовогоринків;

•економіка отримує імпульс до змін від грошової пропозиції;

•економіка перебуває у стані стійкої рівноваги за умови незмінності темпів зростання грошової маси і випуску;

•динаміка цін визначається рівнем використання виробничих ресурсів та очікуваннями щодо зміни цін.

Зміст моделі

Зміст моделі відображає система рівнянь:

та грошового ринків,

1Laydler D. An elementary monetarist model of simultaneous fluctuation // Econometrica.

—1975. — Vol. 50. — P. 1345—1370.

171

но; Yt , Yt* — фактичний та потенційний ВВП відповідно; νt — показник рівня використання виробничих ресурсів; Pt — рівень

цін; α — коефіцієнт еластичності попиту на гроші за обсягом фактичного ВВП.

Висновки моделі спираються на таку логіку перетворень її основних рівнянь:

— перехід від рівняння (3.3), в якому надані абсолютні значення змінних, до рівнянь, що відображають залежності темпів змін відповідних величин:

темп зміни потенційного ВВП;

— урахування припущення моделі про досягнення стійкої рівноваги за умови незмінності темпів зростання грошової маси

( mt = mt−1 ) та потенційного продукту ( kt = kt−1 ) та перехід від рів-

— уведення в аналіз очікувань інфляції за допомогою рівняння, в якому враховано припущення моделі про те, що фактична інфляція визначається очікуваннями інфляції та рівнем використання виробничих ресурсів, а саме:

172

де πte — очікування щодо темпу інфляції; β — коефіцієнт елас-

тичності темпу інфляції за показником зайнятості ресурсів;

— урахування адаптивного характеру очікувань, за якого майбутні сподівання спираються на попередні значення інфляції та коригуються на відхилення її фактичних значень від очікуваних у попередньому періоді:

де γ — показник коригування інфляційних очікувань;

— одночасне врахування умови стійкої рівноваги й адаптивного характеру сподівань стосовно інфляції:

та зображення здобутого рівняння (3.10):

• у спрощеному вигляді

— визначення характеру економічних змін за правилом розв’я- зання диференціальних і кінцево-різницевих рівнянь, а саме:

• якщо (a + b)2 − 4b > 0, то зміни продукту, зумовлені змінами грошової пропозиції, мають бути монотонними;

173

• якщо (a + b)2 − 4b < 0, то зміни мають бути коливальними.

З моделі Лайдлера випливають такі висновки щодо причини

та механізму економічних коливань:

динамічна рівновага досягається в економіці при повному використанні ресурсів, що забезпечує постійний темп інфляції,

який визначається як πt = mαt ; kt

відхилення від траєкторії стійкого економічного зростання

вигляді додаткової пропозиції грошей;

після відхилень від траєкторії стійкого економічного зростання економіка повертається до рівноважного стану або монотонно, або коливально;

монотонність та коливальність змін залежать від кількісних значень таких ринкових параметрів, як еластичність попиту на гроші за обсягом ВВП, еластичність темпу інфляції за рівнем використання ресурсів та коефіцієнта коригування очікувань інфляції на похибку минулого прогнозу.

Теорія реального бізнесового циклу ґрунтується на припущенні про залежність економічних коливань від стану реального сектору

економіки. Тож у ній досліджуються чинники змін сукупної пропозиції, у складі яких виділяють:

суттєві зміни продуктивності у зв’язку з новими методами управління або новими технологіями виробництва;

значні зміни цін на енергоносії;

непередбачувані зміни кліматичних умов, що впливають на випуск у сільському господарстві;

нестабільність на ринку праці, спричинена структурними змінами в економіці;

надмірне державне регулювання, що пригнічує підприємницьку активність.

Зміни у реальних умовах виробництва дістали назву імпульсів, або реальних шоків. Реальні шоки поділяють на тимчасові та перманентні.

174

При тимчасових шоках реальна сукупна пропозиції відхиляється від довгострокової траєкторії зростання (тренду), але з часом повертається до неї.

При перманентних шоках, коли вплив на виробництво виявляється постійним, реальна сукупна пропозиція вже не повертається до попереднього рівня, тож ідеться про зміни самого довгострокового тренду.

Факт існування перманентних шоків зі зміною тренду підтверджується, зокрема, результатами аналізу економічної динаміки США, отриманими Ч. Нельсоном та Ч. Плоссером1. Дослідники дійшли висновку, що більшість технологічних шоків призводять до незворотності випуску, а динаміка виробництва виявляє ефект «випадкового блукання» (random walk).

Вплив реального перманентного шоку на рівень випуску зазвичай ілюструють за допомогою моделі реального сукупного попиту — реальної сукупної пропозиції (RAD-RAS).

Припущення моделі

•Перманентний шок сукупної пропозиції означає технологічний прорив, результати якого поширюються всією економікою і втілюються у розширенні виробничих можливостей та збільшенні доходів.

•Збільшення доходів сприяє дії ефекту багатства з відповідним зростанням споживання та інвестицій.

•Наслідком перманентного шоку пропозиції є перехід на новий довгостроковий тренд рівня споживання, інвестицій, а отже, і виробництва.

Зміст моделі графічно ілюструє рис. 3.2.

r1 r0

RAD RAD1

Y

Рис. 3.2

1 Nelson C.R., Plosser C.I. Trends and random walks in macroeconomic time series: some evidence and implications // Journal of monetary economics. — 1982. — September.

175

У 90-х роках ХХ ст. у межах теорії нової економіки була сформульована гіпотеза, що суперечить основній ідеї теорії реального бізнесового циклу. Якщо в теорії RBC зміни технології розглядаються як джерело економічних коливань, то в новій економіці обґрунтовувалась ідея про здатність нових інформаційних і телекомунікаційних технологій подолати циклічний характер розвитку. Уявлення про перспективу постійного безкризового зростання, що нібито зумовлена інформаційною революцією, спричинило стрімке зростання курсів акцій таких інтернетта телекомуніка-

ційних компаній, як «MicroStrategy», «Amazon», «Cisco», «Global Crossing».

Основними при обґрунтуванні ідеї змін економічної динаміки під впливом нових технологій стали такі тези:

спричиненість економічних бумів і криз браком інформації;

перетворення інформації в ресурс, що за своїм значенням для виробництва переважає природні ресурси (землю, енергоно-

сії тощо);здатність нових технологій гарантувати повноту інформації,

що запобігатиме перевиробництву та зробить управління грошо- во-кредитною сферою досконалим і ефективним.

Перебіг подій кінця ХХ — початку ХХІ ст. засвідчив, що нові інформаційні технології не здатні «відмінити» економічних коливань, а економічні кризи залишаються невід’ємним складником економічної динаміки. При цьому з’ясувалося, що нагромадження інформації не гарантує раціональної поведінки економічних суб’єктів та досконалого управління економічними процесами принаймні з таких причин:

—з нагромадженням інформація втрачає корисність, оскільки її надлишок передбачає додаткові витрати на відбір, перевірку, коригування;

—широка доступність та швидке поширення інформації

створює передумови її використання для обману споживачів, інвесторів, формування хибних уявлень та деформацій у поведінці.

Яскравим виявом деформованої поведінки ринкових суб’єктів стали, зокрема, фінансові бульбашки в Японії в 1990-х та США у 2000-х роках. Досвід свідчить про те, що їх подолання відбувається в процесі тривалого економічного спаду.

Припущення моделі:

ідеться про закриту економіку з трьома економічними агентами: домогосподарствами, фірмами і державою;

177

економічні агенти діють в умовах досконалої конкуренції;

домогосподарства функціонують нескінченно довго, тож передбачається прийняття рішень з урахуванням довгострокових очікувань.

В основу моделі Прескотта—Кідленда покладено модель економічного зростання Рамсея—Касса—Купманса, тому вони мають однакові вихідні припущення. Але у теоретичній конструкції Прескотта та Кідленда зроблено два суттєві доповнення:

— у функції максимізації корисності домогосподарств ураховано ефект міжчасового заміщення пропозиції праці;

— уведено стохастичну складову — технологічні шоки. Модель Прескотта—Кідленда є результатом оригінальної

дослідної програми, яку можна подати як послідовність таких кроків:

 спостереження «стилізованих фактів»;  визначення рівнянь, що описують поведінку економічних

агентів у динаміці, та введення в рівняння реальних шоків; Â розв’язання системи динамічних стохастичних рівнянь, що

описує загальну динамічну рівновагу в економіці (DSGE — Dynamic Stochastic General Equilibrium), і знаходження парамет-

рів стійкого стану динамічної системи (steady state); Â калібрування моделі;

 застосування моделі для отримання функцій імпульсної віддачі в разі виникнення технологічних шоків.

Спостереження «стилізованих фактів» втілилось у дослі-

дження коливань основних макроекономічних показників США за період 1950—1979 рр., що за квартальними даними становить 118 спостережень. За результатами аналізу було визначено такі закономірності змін:

рівень зайнятості коливається істотно і проциклічно (збільшується в періоди піднесення, зменшується в періоди спадів);

обсяги фізичного капіталу змінюються несуттєво та з частотою 1—3 роки;

рівень технологічного розвитку, оцінений як залишок Солоу, коливається проциклічно, проте меншою мірою, ніж зайнятість, тому втрата продукту в період спадів пов’язана переважно з безробіттям;

заробітна плата коливається меншою мірою, ніж продуктивність, і фактично не має зв’язку з бізнес-циклом (змінюється ациклічно);

основні складники споживчих витрат змінюються проциклічно, але з різною амплітудою:

178

—майже не змінюються поточні витрати на товарита послуги;

—змінюються так само, як ВВП, витрати на товари довгострокового користування;

—суттєво змінюються витрати на інвестиційні товари.

Визначення рівнянь, що описують поведінку економічних суб’єк-

тів у динаміці

• Рівняння сукупної пропозиції Для оцінки обсягу сукупної пропозиції використовується ви-

робнича функція вигляду:

де α (0;1).

Виходячи з виробничої функції, доходи, що визначаються як граничні продукти виробничих ресурсів, можуть бути подані в

де r — реальна ставка відсотка.

Обсяг фізичного капіталу кожного наступного періоду з урахуванням його наявного запасу ( Kt ), інвестицій ( It ) та амортиза-

ції ( δ ) визначається так:

Kt = Kt−1 + It−1 − δKt−1 або Kt = Kt−1 +Yt−1 −Ct−1 − Gt−1 − δKt−1 . (3.14)

• Рівняння сукупного попиту Сукупний попит охоплює витрати трьох економічних

суб’єктів — домогосподарств (C), підприємців (I) та держави (G):

Передбачається, що державні витрати фінансуються лише за рахунок податкових надходжень. Оскільки домогосподарства діють у нескінченно тривалому періоді, а ринки досконалі, то конкретний вид податків і процедура оподаткування не відіграють суттєвої ролі.

179

• Рівняння, що відображає діяльність фірм Фірми у своїй господарській діяльності прагнуть максимізува-

ти прибуток в умовах обмежених ресурсів. При цьому вони керуються очікуваннями щодо ринкової кон’юнктури та розвитку технологій. Кінцеву мету діяльності фірм описує функція максимізації прибутку:

де Pr — прибуток фірм; F(Kt , Lt , At ) =Yt — обсяг випуску продукції, відповідно, дохід, одержаний від реалізації; wt Lt — витрати фірм на оплату праці; (rt + δ)Kt — витрати на капітал, що охоплю-

ютьсплатувідсотка за капітал та амортизаційні відрахування.

• Рівняння, що відображає діяльність домогосподарств Репрезентативне домогосподарство прагне максимізації корис-

ності, що досягається найкращим співвідношенням між споживанням та вільним часом відповідно до суб’єктивних переваг.

Оскільки припускається існування домогосподарств у нескінченно тривалому періоді, то, обираючи співвідношення між споживанням і вільним часом, вони керуються як поточною інформацією, так і раціональними сподіваннями щодо майбутнього.

Останні пов’язані з ефектом міжчасового заміщення пропозиції праці, зміст якого розкривається в таких положеннях:

♦якщо в майбутньому очікується збільшення реальної заробітної плати, то працівник буде працювати менше в поточному періоді, віддаючи перевагу вільному часу, і навпаки, якщо очікується зменшення реальної заробітної плати, працівник намагатиметься працювати більше;

♦якщо ставка відсотка в поточному періоді більше від тієї, що очікується в майбутньому, то працівник працюватиме більше саме в поточному періоді, розраховуючи на додатковий дохід від капіталовкладень. Отже, відносне збільшення ставки відсотка

зумовлює зростання пропозиції праці.

Зміст ефекту міжчасового заміщення пропозиції праці, як ві-

домо, відображають такі рівняння:

−

де LS — пропозиція праці з урахуванням міжчасового заміщен-

−

ня; W ′ — міжчасова відносна зарплата; Wt , Wt+1 — реальна зарплата у поточному та майбутньому періодах відповідно.

180