Макроекономіка Радіонова
.pdf
Підсумки підрозділу
1. Ітераційні економічні моделі відрізняються поясненням динаміки економічної системи як від моделей порівняльної статики, так і моделей неперервної економічної динаміки. Ітераційні моделі зображують покроковий рух до загальної рівноваги та визначають умови, за яких економіка наближається до рівноважного стану, а за яких, навпаки, віддаляється від нього.
2. Дискретна динаміка за моделлю IS-LM передбачає послідов-
ні зміни Y та i внаслідок екзогенного фінансового або грошового імпульсу. При цьому виникають мультиплікативний ефект додаткових витрат та ефект змін у структурі попиту на гроші. Логіка розгортання фінансового імпульсу з урахуванням зазначених ефектів така:
∆Y = ∆G |
|
|
1 |
∆i = k |
∆Y |
∆I = −b∆i − ∆Y = −∆I |
|
1 |
|
||||
1 |
− c′ |
h |
1− c′ |
||||||||||
|
|
−∆Y |
|
|
1 |
|
|||||||
− ∆i = k |
∆I = −b(−∆i) ) ∆Y = ∆I |
|
. |
|
|||||||||
h |
1−c′ |
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Логіка розгортання грошового імпульсу з урахуванням тих самих ефектів передбачає такі кроки:
∆M S = ∆M assetsD = −h∆i ∆I = −b(−∆i) ∆Y = ∆I |
|
|
1 |
|
|
|
||||||||
1 |
−c′ |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
∆Y |
|
||||||
∆M paymentsD = k∆Y ∆M paymentsD = −∆M assetsD |
= h∆i ∆i = k |
|
||||||||||||
h |
||||||||||||||
|
|
|
1 |
|
|
−∆Y |
|
|
|
|||||
∆I = −b∆i − ∆Y = −∆I |
|
|
− ∆i = k |
. |
|
|
||||||||
1 |
− c′ |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
h |
|
|
|
|
|
|||||
3. Динамізована модель IS-LM дає можливість пояснити три
види рівноваги: детерміновану (визначену) стабільну, недетерміновану (невизначену) стабільну, недетерміновану (невизначену) нестабільну. Ефективне регулювання економіки передбачає досягнення детермінованої (визначеної) стабільної рівноваги, яка фор-
мується тоді, коли кут нахилу функції IS до горизонтальної осі більший, ніж кут нахилу LM . Загальна умова ефективності фінансової та грошової політики передбачає таке кількісне значення коефіцієнта чистої зміни випуску на повному циклі руху точки тимчасової рівноваги:
121
α= ∆Y1 = h(1 − c′) > 1.
∆Y2 bk
Відповідно, якщо α < 1, то обидві політики будуть неефективними.
4. Модель Свона є теоретичним поясненням логіки руху економіки до загальної рівноваги з урахуванням її початкового стану. Останній збігається з одним із чотирьох варіантів(зон) взаємодії внутрішньої та зовнішньої рівноваг:
• у координатах |
G — q : І — |
Y > Y * , |
NX > 0; ІІ — |
Y > Y * , |
NX < 0; ІІІ — Y < Y * , NX < 0; ІV — Y < Y * , NX > 0; |
|
|||
• у координатах |
G — i : І — |
Y > Y * , |
BP > 0; ІІ — |
Y > Y * , |
BP < 0; ІІІ — Y < Y * , BP < 0; ІV — Y < Y * , BP > 0.
5. Правило розподілу ролей, що випливає з моделі Свона, пов’язано з визначенням ефективності регулювання економіки у зв’язку з існуючою чутливістю внутрішньої та зовнішньої рівноваги на певні екзогенні впливи. Правило передбачає, що кожна політика (фінансова, регулювання грошового курсу або грошова) має спрямовуватися на ту рівновагу, яка виявляє до неї більшу чутливість. Чутливість оцінюється через кути нахилу функцій ІВ та ЕВ до координатних осей. За умови врахування чутливості та послідовного поєднання політик економіка рухається до одночасного досягнення внутрішньої і зовнішньої рівноваги.
Питання для самоконтролю
1.Відмінності трьох варіантів рівноваги: детермінованої стабільної, недетермінованої стабільної та недетермінованої нестабільної.
2.Основні залежності динамізованої моделі IS-LM.
3.Умови одночасного досягнення зовнішньої та внутрішньої рівноваги в моделі Свона.
4.Умови забезпечення ефективності фінансової та
грошової політики в динамізованій моделі IS-LM та моделі Свона.
5. Відмінності критеріїв ефективного державного регулювання у фінансовій і грошовій сферах для сформованих ринкових і трансформаційних економік.
122
Задачі та вправи
1 Поясніть аналітично перші чотири ітерації, користуючись дискретною динамічною моделлю IS-LM, якщо економіка отримала імпульс у вигляді додаткових державних видатків у 20 одиниць. Гранична схильність до споживання 0,5; еластичність інвестицій за ставкою відсотка 2. Еластичність попиту на гроші за випуском та за ставкою відсотка становить 1,4 та 1,2 відповідно. Подайте графічну інтерпретацію задачі.
2 Поясність аналітично перші чотири ітерації, користуючись дискретною динамічною моделлю IS-LM, якщо економіка одержала імпульс у вигляді додаткової пропозиції грошей у 25 одиниць. Кількісні значення схильності до споживання, еластичності інвестицій за ставкою відсотка, еластичності попиту на гроші за випуском є такими самими, як у задачі 1. Еластичність попиту на гроші за ставкою відсотка 2,5.
3 Визначте, чи буде фінансова політика ефективною за логікою динамізованої моделі IS-LM, якщо при першій ітерації збільшення державних видатків на 20 одиниць привело до зростання продукту на 60. Ставка відсотка при цьому збільшилася на 6 в.п., а інвестиції зменшилися на 12 одиниць.
4 Визначте рівень ставки відсотка та значення платіжного
балансу, за яких забезпечується рівновага відповідно до моделі Свона. Основні елементи сукупних витрат мають такі значення: C = 50 , I = 20 , G =10 . Функції продукту, чистого експорту та платіжного балансу описують відповідно рівняння: Y = 80 −4i + 0,3G ,
NX = BP − 5 , BP =10 +30i −0,4G .
5 За яких значень курсу національної валюти забезпечується рівновага за моделлю Свона? Функцію торгового балансу описує
рівняння TB = 40 − 2,5q − 2G . Абсолютне значення |
чутливості |
(еластичності) Y за q становить 1. Еластичність Y |
за G дорів- |
нює 1,5. Обсяг державних витрат 10. Обґрунтуйте та проілюструйте графічно, як має регулюватися внутрішня та зовнішня рівновага за правилом розподілу ролей, якщо економіка перебуває у другому квадранті.
123
Теорія загальної нерівноваги сформувалась як відносно самостійний напрям макроекономічного аналізу ще у 70-х роках ХХ ст. Саме тоді була створена серія по-
яснювальних моделей з акцентом на причинах та механізмах нерівноваги. Кожна з моделей зробила певний внесок у відповіді на два запитання, а саме:
1.Чи завжди реакцією економіки на «збурення» стає нове узгодження ринків через узгодження цін?
2.Якою є міра «відповідальності» фінансової та грошової політики уряду за входження економіки в стан, що кваліфікується як загальна нерівновага?
Зрозуміло, що теоретичні проблеми макроекономічної нерівноваги не обмежуються лише двома сформульованими питаннями. Але вони є найбільш принциповими. Тому в цьому розділі аналізуються пояснювальні моделі, які дають на них відповіді.
2.1. НЕРІВНОВАГА ЯК УЗГОДЖЕННЯ РИНКІВ БЕЗ УЗГОДЖЕННЯ ЦІН.
МОДЕЛЬ НЕРІВНОВАГИ БАРРО—ГРОССМАНА
Вступ
Теорія загальної нерівноваги є альтернативою спрощеному уявленню про нерівновагу як тотальне розбалансування економіки. У межах кожного з підходів, розглянутих у цьому підрозділі, нерівновага пояснюється як своєрідний спосіб узгодження макроекономічних параметрів. Особлива увага тут приділена моделі, автори якої — Р. Барро та Г. Гроссман — пояснили нерівновагу за різних станів економічної кон’юнктури, пов’язавши її з проблемою узгодження ринків та оптимізацією корисності ринкових суб’єктів.
124
Що треба пригадати з базового курсу макроекономіки
Зміст понять «загальна економічна рівновага» та «Парето-ефективність».
Припущення, які були зроблені при поясненні загальної рівноваги Л. Вальрасом і формулюються як «закони Вальраса».
Особливості пояснення загальної рівноваги неокласиками, монетаристами, прихильниками теорії раціональних сподівань та теорії економіки пропозиції.
Особливості пояснення загальної рівноваги у традиційному кейнсіанстві.
Нові уявлення за результатами вивчення підрозділу
9 Зміст і особливості загальної макроекономічної нерівноваги на противагу загальній рівновазі.
9 Спільне та відмінне в уявленнях про загальну нерівновагу неокласиків і традиційних кейнсіанців.
9 Пояснення загальної нерівноваги на засадах теорії неокласичного синтезу з урахуванням оптимізації корисності домогосподарств, фірм-виробників та перебування економіки у стані спаду і піднесення.
9 Можливості використання інструментарію моделі нерівноваги Барро—Гроссмана для пояснення стану української економіки на поч. ХХІ ст.
Історія питання
Є підстави вважати, що підвалини теорії загальної нерівноваги закладені власне теорією загальної рівноваги. Оскільки вперше механізм формування загальної економічної рівноваги був пояснений у межах так званого вальрасіанського підходу, то і перші джерела теорії нерівноваги знаходимо саме в ньому. Ідеться про визнання можливості взаємодії «неочищених» від надлишків пропозиції взаємозв’язаних ринків.
Пізніше проблема макроекономічної нерівноваги вирішувалася кейнсіанською теорією. Адже саме Дж. Кейнсу належить ідея
125
взаємодії «неочищених» від надлишків пропозиції ринків товарів та праці. Саме тому кейнсіанство дістало назву «макроекономічної теорії нерівноваги»1. Показовим є те, що нові кейнсіанці Р. Кловер2 та А. Лейонхуфвуд3, пояснюючи кейнсіанську тезу про рівновагу за неповної зайнятості, трактують її як приклад аналізу нерівноважного стануекономіки. Самі неокейнсіанці досліджують нерівновагу, або квазірівновагу, як явище, породжене монополізмом окремих учасників ринкута нееластичністю ринкових цін.
Суттєвим кроком у розвитку теорії загальної нерівноваги стала модель Барро—Гроссмана, в якій використані ідеї Р. Кловера та Д. Патінкіна. Саме навколо цієї моделі точилися багаторічні дискусії макроекономістів.
У 1970-х роках макроекономістом Ж. Бенессі була здійснена цікава спроба нерівноважного аналізу з використанням інструментарію вальрасіанської теорії загальної рівноваги4. Хоча вважається, що ця спроба не дала бажаних результатів, але сам її факт підтверджує зацікавленість проблемою загальної нерівноваги.
З настанням ери нових класиків у 60—80-х роках ХХ ст. з’являється пояснення загальної нерівноваги з позицій очікувань. Загальна рівновага починає асоціюватися з правильними очікуваннями економічних суб’єктів, а нерівновага подається як результат неправильних очікувань. Джерела теорії нерівноваги з позицій очікувань, як вважає Е. Фелпс, треба шукати у працях Мюрдаля, Хайєка, Моргенштерна, Лукаса та Фрідмена5.
Окремим напрямом у дослідженнях загальної нерівноваги став аналіз грошових та фінансових імпульсів з огляду на можливу економічну нестабільність, породжувану ними.
Основний зміст
Пояснення загальної нерівноваги з позицій неокласичного та кейнсіанського підходів має принципові відмінності. Вони потребують докладного розгляду та порівняння як альтернативні підходи.
1Див., наприклад: Bear J. Macroeconomics. Cycles, growth and policy in a monetary economy. Mumillan Publishing Co., Inc. N.Y. — P. 270.
2Clower R. The Keynesian counterrevolution: a theoretical appraisal //Interest rates Ed.
By F. Hahn and F. Brechling. — London, 1965. — P. 113.
3Leijonhufvud A. Keynesian economics and economics of Keynes. — NY, 1968. — P. 56.
4Benessy J. Neo-Keynsian Desequilibrium theory in a monetary economy // Reviev of Economic Studies. — 1975. — № 132.
5Фелпс Е. Равновесие: концепция с точки зрения ожиданий // Экономическая теория
/Под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена. — С. 280—284.
126
У межах неокласичного («вальрасіанського») підходу проблема нерівноваги могла вирішуватися лише у неявній формі, або побіжно.
Причину цього слід шукати у засадничих положеннях неокласичної теорії рівноваги. До них, як відомо, належить уявлення про таке:
•загальна рівновага є результатом узгодження різних ринків через установлення співвідносних цін;
•рівновага й оптимальність взаємозв’язані; зокрема, за першою теоремою економіки добробуту будь-яка рівновага є «Паре- то-ефективною»;
•існує повна зайнятість ресурсів, за якої домашні господарства впевнені у попиті на весь обсяг пропонованої праці;
•рівновага не означає абсолютної статики, тож теорію цікавить стан економічної системи при переході від одного рівноважного стану до іншого;
•причиною порушення рівноваги можуть бути «збурення» економіки, що відбуваються на тлі цінових шоків — тимчасової відсутності реакції цін на зміни, що відбулися на ринках.
Отже, за вихідними неокласичними положеннями, що стосуються механізму формування загальної рівноваги, економічна рівновага може існувати як перехідний стан, упродовж якого ринкові ціни пристосовуються до нової економічної ситуації.
Правило узгодження ринків при «збуреннях» економіки, яке випливає з неокласичних уявлень, передбачає, що надлишковий попит на одному з ринків, узгоджується у надлишковою пропозицією на іншому (інших) ринках. Відповідно, надлишкова пропозиція корелює з надлишковим попитом.
Для спрощення формалізації неокласичного уявлення про узгодження ринків після економічного «збурення» скористаємося такими припущеннями:
економіка без держави та зовнішнього сектору складається з трьох ринків — ресурсів (праці), товарів і боргових зобов’язань (облігацій),
є відповідність між трьома макроекономічними параметрами: сукупним запланованим (очікуваним) доходом, сукупним попитом та сукупною пропозицією.
Економіку в нерівноважному стані за умови, що ціни ще не встигли відреагувати на зміни основних ринкових параметрів — попиту та пропозиції, можна подати за допомогою системи рів-
нянь (2.1)—(2.8):
127
Y e =YHe +YFe = LS ×W + Y S − LD ×W = |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
S |
|
W |
S |
|
D |
|
|
|
|
|
= Y |
|
|
+ |
P |
(L |
− L ) ; |
(2.1) |
||
|
|
|
|
|
|
Y e |
= C + S ; |
(2.2) |
||||
|
e |
|
|
|
S |
|
W |
S |
|
D |
|
|
C =Y |
|
−S |
= Y |
|
+ |
P |
(L |
− L ) − S ; (2.3) |
||||
|
|
|
|
|
Y D = C + I = |
|
||||||
|
|
=Y |
S |
|
W |
|
S |
D |
) − S + I ; (2.4) |
|||
|
|
|
+ |
P |
(L |
− L |
|
|||||
Y D −Y S = WP (LS − LD ) − (I + S) |
(2.5) |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
BS |
= I ; |
|
(2.6) |
||
|
|
|
|
|
|
|
BD = S ; |
|
(2.7) |
|||
Y D −Y S = WP (LS −LD ) −(BS −BD ) . (2.8)
Y e , YHe , YFe — сукупний запланований дохід, до-
хід домашніх господарств, дохід підприємців відповідно;
LS , LD — пропозиція та попит на ринку праці відповідно;
WP — реальна заробітна
плата;
Y D , Y S — сукупний по-
пит та сукупна пропозиція відповідно;
C, S, I — сукупне спо-
живання, заощадження та інвестиції відповідно;
BS , B D — пропозиція та
попит на ринку облігацій відповідно.
X У рівнянні (2.1) відображені чинники, під впливом яких формуються елементи сукупного доходу, — доходи домашніх господарств та доходи підприємців. Оскільки за неокласичними уявленнями існує повна зайнятість і впевненість домашніх господарств у продажу всієї запропонованої праці, то їх дохід є до-
бутком: LS ×WP . Дохід підприємців показує різниця між загаль-
ною виручкою (пропозицією) та витратами на ресурси (працю):
Y S − LD ×WP .
X Рівняння (2.2) відображає розподіл сукупного очікуваного доходу на споживання та заощадження.
X Рівняння (2.3) ілюструє зв’язок між споживанням, з одного боку, та загальним випуском, реальною зарплатою, зайнятістю і заощадженнями — з другого.
X Рівняння (2.4) відображає елементи сукупного попиту, а рівняння (2.5), що з нього виводиться, ілюструє зв’язок трьох ринків: товарного, праці та фінансового.
128
X Рівняння (2.6) і (2.7) показують зв’язок між параметрами фінансового ринку та ринку облігацій, який полягає в тому, що інвестиції корелюють із пропозицією облігацій, а заощадження — з попитом на них.
X Підсумкове рівняння (2.7) робить систему замкненою.
Саме підсумкове рівняння
Y D −Y S = WP (LS − LD ) −(BS − BD )
відображає ідею про те, що надлишковий попит на одному з рин-
ків (у цьому випадку — на товарному: Y D −Y S ) має узгоджуватися з надлишковою пропозицією на інших ринках: ринку праці
WP (LS − LD ) та ринку боргових зобов’язань (BS − BD ) .
Економічне «збурення» може виникати на різних ринках. Нехай, наприклад, його причиною стало непередбачуване збільшення попиту на працю з боку підприємців. Економіку після збурення і пов’язаного з ним цінового шоку можна зобразити системою графіків (рис. 2.1).
Ринок праці |
|
Ринок товарів |
Ринок облігацій |
||
W/P |
S |
P |
Y S |
r |
B2D BD |
|
L |
|
|
|
1 |
W*/P |
D |
P* |
Y D |
r* |
|
|
LD L2 |
|
Y D1 |
|
BS |
|
1 |
|
2 |
|
|
LS |
LD L |
|
YD Y S Y |
BD |
BS B |
Рис. 2.1
X На графіку ринку праці показано надлишок попиту на працю, що виникає за незмінної заробітної плати.
X На графіку товарного ринку відображено надлишок пропозиції товарів. Причиною останнього стає брак платоспроможного попиту через незмінність зарплати.
X На графіку ринку облігацій ілюстровано надлишок пропозиції (інвестицій). Він виникає через незмінність ставки відсотка та відповідне скорочення заощаджень, що репрезентують попит на облігації.
129
Ситуацію, подану системою графіків на рис. 2.1, можна описати таким рівнянням:
WP (LD − LS ) = (Y S −Y D ) + (BS − BD ) .
У неокласичній теорії загальної рівноваги була виявлена суперечність. Вона пов’язана з тим, що за неокласичними уявленнями зростання загального рівня цін на всіх ринках, крім грошового, має не спричиняти надлишкового попиту. Це відображає
тотожність ∆YiD (P) = ∆YiD (αP) . Натомість на грошовому ринку
при зростанні загального рівня цін додатковий попит має виникати, що відображає рівняння αM ×V = αP ×Y .
Відсутність надлишкового попиту при зростанні загального рівня цін на всіх, крім грошового, ринках випливає з ідеї про ре-
|
P |
|
акцію економічних суб’єктів лише на відносні |
|
ціни, а ви- |
|
||
|
Pz |
|
никнення додаткового попиту на гроші при зростанні загального
рівня цін — з кількісної теорії грошей.
Уявлення про різну реакцію на зростання загального рівня цін суперечить закону Вальраса, за яким, якщо існує рівновага на
(n −1) ринках, то вона має існувати й на п-му ринку.
Для вирішення сформульованої суперечності Д. Патінкін запропонував включити до складу аргументів функції надлишкового по-
питу змінну реальних касових залишків: |
∆Y D = ∆Y D P, |
M |
|
. Ця |
||
|
|
|||||
|
i |
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
ідея дістала назву ефекту Пігу і може бути подана таким логічним ланцюжком: M ↑→Y D ↑→ P ↑→ MP ↓→Y D ↓.
Отже, вирішення суперечності неокласичного підходу полягало в урахуванні того, що збільшення цін лише тоді не змінить надлишковий попит, коли одночасно збільшиться пропозиція грошей. Останнє надасть змогу утримати на незмінному рівні реальні касові залишки. Якщо ж ціни зростатимуть за незмінної
пропозиції грошей, то через зменшення MP виникатиме надлиш-
кова пропозиція на товарному ринку і надлишковий попит на грошовому ринку.
Кейнсіанська теорія містить низку вихідних положень, які об’єктивно роблять проблему нерівновагив ній центральною. Це положення про:
♦ негнучкість цін у межах періоду, достатнього для реалізації мультиплікативного ефекту, спричиненогододатковими витратами;
130