Висновки

Розвиток мовлення та мислення тісно пов’язані, хоча і не можуть розглядатися як один и той же процес. Функціональні особливості мислення надзвичайно різноманітні, що виявляється в існуванні різних форм мислення, різних видів мислиннєвої активності. Формування різних видів мислення відбувається на різних етапах формування дитини. Першими формуються наочно-предметне та згодом – наочно-образне мислення. На момент старшого дошкільного віку відбувається формування фізіологічних та психічних передумов для формування найскладнішого, абстрактно-лексичного типу мислення.

Важливим фактором, що визначає розвиток дитини старшого дошкільного віку є те, що ефективність практичної діяльності дитини тепер залежить напряму від розуміння нею смислового контексту та від накопиченого індивідуального досвіду. Виконання дії завжди має на увазі наявність первинного образу та спирається на нього. За результатами такої діяльності і такого типу мислення дитина отримує несподівану для неї інформацію, що підштовхує до зміни діяльності та уявлень дитини про різні об’єкти. Це дає змогу здійснювати згодом нові перетворення об’єктів на більш складному рівні, а також створення нових форм дій в межах доступних конкретній дитині можливостей.

В процесі розвитку дитини старшого дошкільного віку формуються складні та часто суперечливі зв’язки між наочно-дієвою, наочно-образною та словесно-логічною формами мислення. В цей період зовнішні дії з окремими предметами інтенсивно інтеріоризуються, але в основі всіх видів розумової діяльності лежать саме практичні дії. При цьому, всяка практична дія вимагає врахування змін об’єкта, що відбуваються в процесі взаємодії з ним. Для цього дитина формує та підтримує уявлення про попередні стани об’єкта, з яким взаємодіє та порівнює їх з наявним в даний момент станом. До структури зовнішньої предметної дії тепер також включаються мета діяльності, уявлення про майбутній результат – а вони існують виключно у вигляді інтелектуальних уявлень або вже у вигляді понять.

Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) проявляється у всіх актах мислителної діяльності, зокрема, в процесах аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, порівняння тощо. Деякі ментальні дії відображуються більшістю дітей, що страждають на ЗНМ однотипно в межах певних статистичних співвідношень. Низка видів розумової діяльності, наприклад, аналіз та порівняння об’єктів, виконуються з різною мірою ефективності дітьми, що мають різні особливості ураження функціональної мовленнєвої поведінки.

Для дітей із загальним недорозвитком мовлення активний період становлення спілкування з дорослими в старшому дошкільному віці, коли діти ставлять багато запитань, можуть бути незадоволені відповіддю і можуть висловлювати не згоду, протікає зі своїми особливостями. В цей період за допомогою діалогу з дорослим дитина переходить до самостійного міркування за допомоги батьків чи інших дорослих. В даному випадку діалог виступає засобом організації індивідуального мислення. У дітей із ЗНМ спостерігається нижчий рівень пізнавальної активності внаслідок ускладнення як комунікативної компоненти, так і внаслідок ускладнення розвитку мислення.

Внаслідок ЗНМ страждає процес соціалізації та розвитку комунікативних компетенцій дітей старшого дошкільного віку. Оскільки саме в цей період відбуваються важливі процеси становлення діалогічного та монологічного мовлення і пов’язаний з ними процес становлення індивідуального логічного мислення, діти з ЗНМ демонструють скорочення або неадекватність очікуваної пізнавальної поведінки, обмеження спілкування з дорослими, що повинно прискорювати та розвивати процеси абстрактно-лексичного мислення.