2.2. Вплив знм на формування мислення дошкільників

Дослідження Л.С. Виготського вказують на те, що мислення та мовлення, як основа інтелектуальної діяльності людини, в плані походження мають різні, хоча і споріднені механізми. Такий погляд підштовхнув виділення невербальної форми спілкування та її ретельне вивчення, а також спостереження за комунікативною функцією мовлення окремо від когнітивної, особливо у дітей [24, 36]. Також вдалося виділити довербальні форми мислення.

На думку дослідників, перші форми мовлення, що стають доступні дитині, а саме лепет, крики та навіть перші наслідувальні слова являють собою етапи розвитку мовлення, що ще ніяк не перетинаються з розвитком мислення. На першому етапі мовлення має емоційно-експресивну форму і несе комунікативне навантаження, змушуючи дорослих звернути увагу на потреби дитини. Першим починає формуватися фонематичний слух, що закладається задовго до моменту початку використання мовлення. Розвиток фонематичного слуху є базою для формування сприйняття та значною мірою пам’яті [9, 10].

Порушення розвитку мовлення може спричинятися низкою психофізичних вад. Найбільш значимими з них виступають порушення діяльності областей кори великих півкуль, що функціонально відповідають за гностичні та моторні функції. Також причиною виникнення мовленнєвого недорозвитку можуть бути ураження слухової та зорової функції мозку та низка інших інтелектуальних порушень. На етіологію виникнення вищезазначених порушень можуть впливати також несприятливі умови життя, стресовий досвід взаємодії з батьками або перших років життя та виховання, що не відповідає реальним потребам дитини [18, 35].

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) є складним та різноманітним у формах прояву порушенням діяльності вищої нервової системи, при якому інтелектуальні та слухові функції дитини залишаються неушкодженими і можуть розвиватися цілком нормально та у відповідності з віковими вимогами. Порушення проявляється у нездатності застосовувати правильним чином фонетику, граматику та лексику, формулювати думку в ході мовлення. Даний тип порушень може відрізнятися різним ступенем важкості, від фактично повної нездатності до мовлення та формулювання думки до майже непомітних елементів помилкового фонологічного чи лексико-граматичного вживання мовних одиниць [30, 32].

Загальний недорозвиток мовлення характеризується багатоманітністю форм, що проявляються переважно в певному віці та з часом за умови втручання спеціалістів, виправляються. Діагноз встановлюється переважно за умови спеціалізованого логопедичного обстеження. За своїм клінічним складом категорія дітей, уражених ЗНМ неоднорідна та перш за все, включає неускладнену форму, причиною якої можуть бути низка дисфункцій діяльності певних відділів головного мозку. Ці дисфункції можуть включати недоформованість емоційно-вольової сфери, зниження рівня регуляції м’язового тонусу, понижену диференціацію складної рухової моторики та низку інших змін. Ускладнені форми ЗНМ проявляються на фоні неврологічних та психопатичних розладів, що можуть мати різноманітне походження та перебіг; діагностування та лікування порушень мовлення в такому разі вимагає обов’язкової участі профільного психіатра. Виділяють також грубі форми недорозвитку мови, причиною яких особливо жорсткі форми ураження мозку, що функціонально відповідають за формування мовлення, сюди включаються випадки моторної алалії та інші захворювання [37].

Дане дослідження розглядає дітей з неускладненими формами ЗНМ, які можуть отримати широко розповсюджені неспеціалізовані немедикаментозні форми допомоги. Ускладнення та розширення індивідуального словника, розвиток розуміння мови, ускладнення граматичних засобів, якими може користуватися дитина, формування фразового мовлення та виправлення фонематичного слуху дають значний позитивний ефект при лікування ЗНМ та корекції розвитку мовлення на етапі старшого дошкільного віку і раніше [1]. Грубі форми недорозвитку мовлення часто вимагають більш масивного медичного втручання і не можуть бути усунені тільки терапевтичним та навчальним втручанням, тоді як ускладнені випадки вимагають також психіатричної корекції [3].

Серед дітей, що страждають на порушення мовлення тієї чи іншої форми більше двох третіх також мають розвиток невербального інтелекту також нижче середніх показників норми. Частіше всього він знаходиться на нижній межі норми, але це положення є нестабільним. В процесі формування наочно-образного мислення у дітей старшого дошкільного віку с порушеннями мовлення не менше 37 – 40% виявляють низький рівень успішності при виконанні завдань на наочне мислення, що значно перевищує норму відносно дітей без порушень [4, 6]. Дослідження рівня словесно-логічного мислення дітей з загальним недорозвитком мовлення продемонстрували, що відповідно до виявлених психологічних механізмів, порушення розвитку даного типу мислення пов’язані з системно недорозвиненим мовленням, а не з порушеннями власне процесів мислення. Було виявлено, що процес формування у свідомості мовно-мисленнєвого зв’язку з певним предметним образом, що відбувається у процесі опосередкованих форм запам’ятовування порушується завдяки низькому рівню сформованості внутрішнього мовлення. Це перериває природній процес переходу від мовленнєвих утворень до мислительних та в зворотній бік [7, 8].

Більш детальний аналіз виконання розумових дій, абстрагування, порівняння, узагальнення, аналізу тощо продемонстрували наявність значимих відмінностей у всіх цих процесах у дітей старшого дошкільного віку з ЗНМ порівняно зі здоровими дітьми. Діти з порушеннями мовлення спроможні аналізувати об’єкти в ході безпосереднього сприйняття та маніпулюючи ними. Кількість ознак, що вони здатні відокремити для кожного конкретного об’єкта, в середньому менша, ніж аналогічний показник у дітей того ж віку з нормальним розвитком. Діти, уражені ЗНМ, під час виконання завдань наочно-образного типу, зокрема, на відшукання тотожних зображень, часто не звертають увагу на дрібні деталі, важче визначають допоміжні ознаки та пасують перед завданням, якщо необхідно враховувати відразу кілька властивостей або особливості взаємного розміщення деталей малюнка. Під час будівництва об’єктів таким дітям важно орієнтуватися у взаємному просторовому розташуванні різних деталей або спиратися на не повністю розкреслений зразок малюнка [11, 13].

Для дітей з порушенням мовлення під час інтенсивного навчання в дошкільний та початковий період школи можна спостерігати значну динаміку розвитку аналітичних дій, проте порівняно з нормативною, вона нижча, а також відрізняється нижчою продуктивністю, тобто меншою самостійністю актів мислення. Для виконання завдань, пов’язаних із аналізом об’єктів, діти, що мають ті чи інші міри недорозвитку чи порушення мовлення, можуть суттєво відрізнятися за результатами. Як показують дослідження, більш успішно виконують завдання ті групи дітей, які мають звукові недоліки та недостатньо володіють граматичною структурою [18]. Для дітей з ЗНМ характерне дещо хаотичне, позбавлене плану виконання завдань. Часто вони починають виконувати завдання, ще не дослухавши інструкцію, або описувати об’єкт без плану. Іншою формою виявлення порушення є нездатність до самостійною розгорнутої розповіді; відповіді можуть бути отримані тільки в ході послідовно поставлених запитань [31, 37].

Для дітей із загальним недорозвитком мовлення активний період становлення спілкування з дорослими в старшому дошкільному віці, коли діти ставлять багато запитань, можуть бути незадоволені відповіддю і можуть висловлювати не згоду, протікає зі своїми особливостями. В цей період за допомогою діалогу з дорослим дитина переходить до самостійного міркування за допомоги батьків чи інших дорослих. В даному випадку діалог виступає засобом організації індивідуального мислення. У дітей із ЗНМ спостерігається нижчий рівень пізнавальної активності внаслідок ускладнення як комунікативної компоненти, так і внаслідок ускладнення розвитку мислення. Вони можуть майже не ставити запитань, більш повільно рухаються, проявляють пасивність, мають значно уповільнене мовлення. Інша форма даної проблеми може проявлятися у тому, що діти ставлять багато несуттєвих, поверхневих запитань, спрямованих на несуттєві ознаки явищ [22, 24]. При цьому, вони не чекають відповіді навіть на поставлені запитання. У дитини формується відсутність потреби у контакті, обмеженість діалогічного та монологічного мовлення, невміння орієнтуватися в ситуаціях спілкування, виникає яскраво виражений негативізм [23, 27].