Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Особливості мислення у старших дошкільників із загальним недорозвитком мовлення.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.12.2021
Размер:
52.67 Кб
Скачать

27

Особливості мислення у старших дошкільників із загальним недорозвитком мовлення

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові погляди на мислення як психологічний феномен

1.1. Сутність мислення та визначення її фізіологічної основи у психологічній літературі

1.2. Властивості та види мислення

Розділ 2. Теоретичний аналіз проблеми формування мислення у старшому дошкільному віці при ЗНМ

2.1. Особливості формування мислення у старшому дошкільному віці

2.2. Вплив ЗНМ на формування мислення дошкільників

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. Розвиток мислення виступає визначальним фактором розвитку особистості та її місця в світі людей, а також відіграє провідну роль у розвитку в дитячому віці. Формування абстрактно-логічного мислення у старшому дошкільному віці визначає можливості дитини протягом шкільного навчання та її подальшу успішність протягом всього життя. Діти, що страждають на загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) страждають на скорочення основних форм мислення, уповільнення розвитку вищих форм мислення, зокрема абстрактного та дієво-образного, не зважаючи на те, що їхні емоційні та інтелектуальні ресурси залишаються неушкодженими і можуть успішно розвиватися у випадку надання дитині необхідної кваліфікованої допомоги. Відповідно, актуальність теми зумовлена розповсюдженням ЗНМ серед великої кількості дітей та необхідністю його корекції задля подальшого нормального розвитку дитини та задля засвоєння нею основних навичок, які необхідні для когнітивного «збагачення» у процесі пізнання світу.

Процес розвитку різних типів мислення тісно пов’язаний с процесами формування мовленнєвої, зокрема, комунікаційної поведінки, здатності виконання низки ускладнених мисленнєвих операцій, таких як порівняння, відбір за значимими і суттєвими ознаками, аналіз. У старшому дошкільному віці розвиток мислення тісно пов’язаний із формуванням комунікативних навиків та соціальних компетенцій, активного спілкування з дорослими в якості стимулу розвитку когнітивних функцій. Тому для дітей із ЗНМ критично важливим є стимулювання розвитку мислення всіх його компонентах у тісному зв’язку з корекцією мовлення, як визначального фактору їхнього подальшого успішного розвитку та соціалізації. Взаємозв’язок мислення та мовлення є нерозривним та їх взаємодія у процесі пізнання є дуже важливою. Унаслідок порушення хоча б одного із компонентів, дитина починає мати низку проблем, які стосуються як процесу соціалізації, так і стадіальності розвитку дитини. Зазначені два компоненти виконують важливу функцію у становленні дитини як особистості. Відповідно до зазначеної актуальності, встановлено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження.

Об’єкт дослідження: процеси формування різних форм мислення у дітей старшого дошкільного віку, що страждають на загальний недорозвиток мовлення.

Предмет дослідження: психологічні та фізіологічні особливості мислення різних типів у дітей старшого дошкільного віку, що страждають на загальний недорозвиток мовлення.

Мета дослідження: визначення особливостей впливу загального недорозвитку мовлення на процеси формування різних типів мислення у дітей старшого дошкільного віку.

Задля досягнення основної мети дослідження було сформульовано низку проміжних завдань:

  • Дослідити погляди науковців щодо сутності мислення, його фізіологічної основи та процесу розвитку мислення.

  • Встановити взаємозв’язок різних типів та особливих характеристик мислення з процесами раннього розвитку дитини дошкільного віку.

  • Визначити основні особливості становлення процесів мислення у дітей старшого дошкільного віку.

  • Визначити особливості прояву результатів загального недорозвитку мовлення на різні типи мислення та мисленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Окреслені завдання допоможуть визначити специфіку мислення у дітей, його фізіологічні засади та можливі фактори порушення його функціонування. Важливою є саме вікова диференціація, оскільки на різних вікових етапах, процес мислення суттєво відрізняється і залежить від низки чинників, які на нього впливають. Відповідно, порушення мислення та мовлення можуть виникати внаслідок дії одного або декількох факторів, що можуть мати безпосередній або опосередкований вплив на розвиток мислення в цілому.

 

Розділ 1. Наукові погляди на мислення як психологічний феномен

    1. Сутність мислення та визначення її фізіологічної основи у психологічній літературі

Мислення є найскладнішою формою когнітивної діяльності та визначається як основна форма її координації серед психічних процесів. Мислення є настільки складним і багатогранним психічним процесом та відіграє настільки значну роль в життєдіяльності та розвитку людини, що досі пізнається та визначається переважно за сукупністю його ознак, частин, видів, форм існування тощо.

Мислення можна визначити також як опосередковану та узагальнену форму відображення свідомістю людини істотних та закономірних взаємозв’язків об’єктивної дійсності. Таке визначення прийнятне тільки в рамках матеріалістичних методологій [2]. В ходы процесу мислення особистість встановлює характерні відношення умов власної діяльності та її цілей, переносити знання з одного виду ситуацій до іншого, перетворює певну ситуацію на її узагальнену схему. Мислення забезпечує, зокрема, первинний рівень відображення дійсності, усвідомлення її впливу та характеризується створенням моделі зовнішньої об’ктивної та внутрішньої суб’єктивної дійсності. Багато дослідників бачать у якості остаточної функції мислення створення картини світу, підтримання та перебудову її у відповідності з когнітивними процесами, що протікають у свідомості людини протягом всього часу життя [3, 16].

Процес мислення має низку характерних особливостей: воно має опосередкований характер, та обов’язково протікає з опорою на певну інформацію. Мислення також має основою та підставою споглядання оточуючого, але не може до нього зводитись. В процесі мислення відбувається відображення зв’язків між явищами та об’єктами, не обов’язково у вербалізованій формі. Також мислення тісно пов’язане з практичною діяльністю людини [19]. Існує погляд, відповідно до якого процес розвитку абстрактного мислення все далі відходить від практично орієнтованих потреб людини та перетворюється в своєрідну річ в собі, самоцінний процес безпосереднього пізнання реальності в її абстрактній природі. Так, досягнення сучасної математики або фізики на мать жодного практичного відображення, але є відображення суттєвих, реальних та значимих для людини зв’язків в об’єктивному світі [33, 34].

Ще давньогрецькі мислителі встановили, що в основі актів мислення лежить встановлення зв’язків між предметами на основі уявлень про них. На основі наявного досвіду, інформації, здібностей, навичок тощо особистість встановлює такі зв’язки. Арістотель виділяв зв’язки (асоціації) за контрастом, схожістю та суміжністю. Відомий німецький психолог Г. Еббінгаус дійшов висновку, що дослідження об’єктів на основі асоціацій дозволяє витрачати менше часу. Таким чином було сформовано уявлення про те, що в основі логічного та мистецького мислення лежать одні й ті ж спільні закономірності [35, 36]. Асоціації виступають у процесах мислення суб’єктивним образом для зв’язків між явищами та предметами об’єктивної реальності, що існують незалежно від свідомості людини.

Основними процесами мислення є аналіз та синтез. Синтез розглядається дослідниками як процес відокремлення властивостей від їх носія, об’єкта в процесі абстрагування, а також виділення його частин, елементів. Аналіз виступає в якості первинного етапу вивчення будь-якого об’єкта та явища та основою подальшої інтерпретації. Синтез представляє обернений процес уявного об’єднання окремих компонентів в ціле. Синтез відбувається на різних рівнях абстрагування від уявлення про механічне суміщення частин предмета в просторі і до узагальнення на підставі набору фактів та логічних конструкцій. Аналіз і синтез можуть відбуватися як на основі безпосереднього сприйняття, так і на основі спогадів або сформованих тим чи іншим чином уявлень. Синтез та аналіз невідривні один від одного і насправді очевидно є частиною одного процесу обробки інформації свідомістю людини [36]. Ці дві операції беруть участь у кожному з актів мислення та у всіх його процесах тією чи іншою мірою. Їхня єдність реалізується у ході пізнавального процесу порівняння.

Порівняння має форму зіставлення пари або більшої кількості об’єктів для виявлення ряду спільних та відмінних їхніх ознак. Порівняння виступає елементарним процесом, з якого стартує пізнання в різних формах. Ще К. Ушинський вказував, що порівняння, можливо, є базою для будь-якого акту розуміння та процесів мислення, оскільки людина пізнає оточуючий світ через посередництво порівняння. Мислитель наголошував, що якби нам вдалося знайти предмет, для якого у нас не знайшлося б порівняння, то ми не могли б його помислити [36]. Під час порівняння, свідомість людини виділяє певні набори спільних ознак об’єктів та явищ і відштовхуючись від їх наявності проводить узагальнення. Суть узагальнення як форми мислиннєвої діяльності полягає у групуванні предметів за істотними та узагальнюючими ознаками. Узагальнення дозволяє зробити наступний значимий крок розвитку мислення, провести абстрагування, тобто виділити істотні властивості серед неістотних та відділити їх від предмету пізнання вцілому. Визначивши спільну ознаку, люди можуть характеризувати певний клас предметів за цією ознакою. Процес абстрагування виконує вкрай важливу еволюційну прогностичну, евристичну та розпізнавальну функцію, оскільки абстрагування дозволяє за помисленими і освоєними ознаками передбачати поведінку та властивості об’єктів, що зустрічаються вперше, але також наділені вже відомими ознаками [26, 37].

Важлива особливість абстрагування полягає в тому, що воно дає також можливість проводити серію послідовних абстрактних кроків, щораз підвищуючи рівень узагальнення властивостей об’єктів оточуючого світу, що призводить до появи цілком абстрактних категорій, таких як «матерія», «число», «сила» тощо.

Зворотній по відношенню до абстрагування процес це конкретизація, в ході якого мислення виявляє окремі предмети, що мають осмислені свідомістю до того ознаки та властивості, або ж робить дедуктивні висновки на підставі відомих фактів [26]. Фізіологічною основою мислення виступає діяльність значної частини ділянок кори великих півкуль головного мозку, а також низки підкіркових центрів та утворень. Процес мислення є настільки складним та багатокомпонентним, що неможливо виділити конкретні субстратні відповідники у структурі мозку, яким могла б бути приписана дана функція. Низка дослідників схиляються до того, що в різних видах мислення приймають участь зовсім різні ділянки мозку, а також що мислення як психічний процес, охоплює активність всього обсягу мозку людини [28]. Не виникає сумнівів у тому, що мозок людини у його нинішньому еволюційно сформованому вигляді є водночас продуктом і результатом зусиль до мислення та абстрактної пізнавальної діяльності, і водночас її субстратом [13, 28]. Існують суттєві докази того, що в процесах мислення беруть участь значні частини периферійної, зокрема, навіть вегетативної нервової системи тощо. На сьогоднішній день, як і в давнину, питання про точну фізіологічну підоснову мислення як форми психічної діяльності залишає більше питань, ніж відповідей [4]. Процеси мислення більшою мірою, ніж будь-які інші психічні процеси, є джерелом неординарних явищ, що досі не отримують задовільного наукового пояснення. Серед мало пояснюваних ефектів можна назвати неймовірні математичні здібності простих людей, що не мали навіть найпростішої початкової освіти і не усвідомлювали того, яким чином вони здійснюють надзвичайно складні операції, люди. Так само залишаються нерозв’язаними питання про відношення між процесами мислення, пам’яті, самоусвідомлення та загального розвитку особистості та комунікативних здібностей. Так, фіксується багато випадків, коли скорочення комунікативних навиків або їхнє неприроднє урізання внаслідок порушень аутичного походження призводили до надзвичайно високого розвитку інтелекту та абстрактного мислення [5, 6].