МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ННІ ІСТОРІЇ І ФІЛОСОФІЇ

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

Грецькі колонії в північному причорномор’ї

Реферат

студента І-А курсу

Науковий керівник – доцент

Черкаси – 2020

ЗМІСТ

Y

ВСТУП 3

1. Античні держави північного причорномор'я 5

1.1Перший великий період (грецький) 5

1.2 Другий великий період (римський) 7

2. Державно-політичний устрій та право держав північного причорномор’я 9

2.1.Суспільний лад 9

2.2 Державний лад 10

2.3 Народні збори 11

ВИСНОВКИ 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14

ВСТУП

Перші випадки відвідування Північного Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок І тис. до н.е. У першій половині - середині VI ст. до н.е. греки засновують Ольвію, наприкінці VI - Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкинітиду. Тоді ж у Південно-Західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо, воно існувало до останньої чверті V ст. до н.е., коли вихідці з Гераклеїи Понтійської заснували на його місці Херсонес. У другій половині VI ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекий, Тирітака, Фанагорія, Гермонасса, Кепі. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння місцевості навколо цих міст, де з'являється багато поселень. Крім Херсонеса, більшість згаданих міст засновані вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Північного Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації VIII-VI ст. до н.е. Вона визначалася рядом причин, найголовніша з яких - відносне перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. "Зайві" люди змушені були шукати кращої долі в інших місцях, не так щільно заселених. Греки - засновники північно-причорноморських міст були в основній своїй масі хліборобами, частково - торговцями, ремісниками й ін. На ранньому етапі свого буття на новій батьківщині вони займалися сільським господарством - сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, заводили худобу й т.п. Інші їхні заняття - ремесло, торгівля - були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер (хоча, звичайно, деякі колоністи покидали Грецію з інших причин, - наприклад, випробувавши поразки у військових і соціально-політичних конфліктах). Варто підкреслити: термін "колонізація" у цьому випадку треба розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне, оскільки там, де вони осідали - на морських і лиманних узбережжях - тоді ніхто не проживав. Новозасновані колонії не залежали від міст - метрополій, хоча й підтримували з ними добрі відносини, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення.

Колонії в основному ґрунтувалися, мабуть, упорядковано, коли ще в метрополії обирали або призначали керівника групи колоністів - ойкиста. На місці закладання нового міста розмежовувалися ділянки під будинки й сільськогосподарські території, приділялися місця для культових і суспільних потреб. Однак іноді колонізація могла мати й стихійний характер.

Переселенці освоювали, по суті, тільки нешироку (приблизно 5-10 км) смугу морського й лиманного узбережжя. Тому вони аж ніяк не могли ушкодити в чомусь кочівникам причорноморських степів. Виключення щодо цього представляють Херсонес, біля якого жили таври, і деякі міста Азіатського Боспору, поруч із якими жили місцеві племена синдів і меотів. Але будь-яких свідчень про сутички між колоністами з автохтоним населенням ми не маємо.