TK

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька. Кам'янець-Подільський по праву є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста, працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій. Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського». А також створено логотип міста, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активізуючою фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці». Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, в першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля». 76. Зарваницький духовний центр як об’єкт паломницького туризму Зарваницький духовний центр — всесвітній марійський відпустовий центр, одна з найбільших подільських святинь Української греко-католицької церкви. Розміщений у селі 3арваниця Теребовлянського району Тернопільської області. Відпустового значення набув у 1867 році. У 1991 році з благословення архієрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк за участю семінаристів і парафіян відбудував капличку біля джерела з цілющою водою, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу. 3ведено реколекційний будинок, відбудовано Святотроїцький монастир Студійського уставу (2001) та дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (2002). Нині комплекс об'єднує кілька храмів, духовних споруд, Хресну дорогу та інші споруди. Церква Пресвятої Трійці Парафіяльна церква Святої Трійці споруджена 1754 р. Тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької. Будівля — хрещата із закругленою апсидою, до якої прилягають дві прибудови. Стіни фланковані стовпами. Двосхилий дах увінчує висока відкрита маківка. Собор Зарваницької Матері Божої На схилі гори на західній околиці села споруджено собор 3арваницької Матері Божої (2000), який освятив і провів у ньому першу архієрейську літургію Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Тернопільські архітектор Михайло Нетриб'як, конструктор Т. Григель поєднали сучасні архітектурні символи з традиціями давньоукраїнської архітектури, що є синтезом центробанної круглої та багатокутної будівлі. Хрестокупольна, п'ятибанна, однонавна споруда без стовпів. У центральній частині собору консолі несуть із допомогою підпружних арок систему склепінь і купол на восьмигранній барабані, що завершений банею. В інтер'єрі висота до центру купола — 28 м. Над приміщеннями, що прилягають до внутрішніх куполів хреста, є 4 малі бані. У цоколі собору розміщена нижня церква з двома каплицями. Верхня і нижня церкви мають вихід на тераси. Каплиця Навпроти собору, в центрі майдану, споруджено архітектурну композицію ікони Матері Божої 3арваницької (скульптори Олександр Маляр, Дмитро Пилип'як, архітектор Данило Чепіль). На гранітному постаменті — декоративна монументальна відкрита каплиця, в центрі якої стела із зображенням ікони (з італійського білого мармуру). Композицію увінчує корона з хрестом. Дзвіниця Неподалік — чотириярусна дзвіниця (висота із хрестом — 75 м). Перший ярус — прямокутний, інші — восьмигранні. Дзвіниця завершена куполом. Внизу розміщені крипти, виставковий зал, медпункт, крамниця тощо. П'ять дзвонів виготовлені в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у м. Перемишль (Польща). Хресна дорога Від дзвіниці до монашої печери споруджена Хресна дорога зі стаціями. Каплиця-меморіал У лісі поблизу Хресної дороги розпочалося будівництво каплиці-меморіалу на честь загиблих героїв Небесної сотні та воїнів АТО. Усередині планується вмонтувати монітор, на якому постійно буде відображатися інформація про Героїв. Наріжний камінь під будівництво освятив блаженнійший Святослав. Надбрамна церква Благовіщення Біля річки Стрипа збудована надбрамна церква Благовіщення. Має широкий центральний і два бічні входи, чотирипелюстковий купол. Співоче поле У південній частині села збудовано Співоче поле для мистецько-духовних заходів. Воно має вигляд амфітеатру і вміщує до 50 тис. глядачів. Бювети Між собором і дзвіницею вимуровані бювети, де прочани можуть брати воду, що тече із цілющого джерела. Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних України та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, громадськість області. Щорічно (зазвичай на початку липня) проводиться Всеукраїнська та молодіжна прощі, на яку збирається десятки й сотні тисяч паломників з усіх областей України та з-за кордону. Протягом року відбуваються професійні прощі, які започатковані 2002 року. Прощі організовуються для:

• духовенства

• медиків — вперше відбулася 2014 року,

• освітян — вперше відбулася 2002 року,

• журналістів — вперше відбулася 5 червня 2016,

• військових,

• податківців,

• правоохоронців,

• митників,

• кооператорів,

• працівників житлово-комунальних господарств — вперше відбулася 2014 року.

Також протягом року відбуваються прощі деканатів Тернопільсько-Зборівської та інших єпархій УГКЦ, прощі Марійських та Вівтарних дружин 20 вересня 2016 року в Зарваницькому духовному центрі відбувся конгрес делегатів 20 найбільших Марійських духовних центрів Європи. Духовний центр греко-католицької церкви і прекрасний об’єкт релігійного туризму – Собор Зарваницької Божої Матері у Зарваниці Теребовлянського району Тернопільської області. За повір´ям, Діву Марію тут бачили вперше у 1240 році. Тут залишив по собі згадки Папа Римський Іван Павло II − саме перед образом Матері Божої Зарваницької з цієї лаври, який спеціально привозили до Києва, він надсилав свої молитви під час візиту в Україну. Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр — комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої, що належать Українській греко-католицькій церкві. Щороку сотні тисяч паломників приходять сюди на прощу. 77. Природні ресурси Придніпровського туристичного регіону. Важливу роль відіграють річки,судноплавство Придніпровського регіону. Клімат помірно континентальний з теплим літом і відносно м’якою зимою. За комплексом фізично-географічних,економічних та містобудівних ознак у межах району виділяють два субрегіону:

• Дніпровсько-Деснянський

• Середньодніпровський

На території Придніпровського ТР діє 36 розвіданих родовищ мінеральних вод. Діє бальнеогрязевий курорт загальнодержавного значення Миргород 16 курортів. Екологічна мережа охоплює 1,9 тис об’єктів ПЗФ. В рекреації та туризмі використовуються 6 регіональних ландшафтних парків та 6 дендропарків. 110 парків- пам’яток садово-паркового мистецтва. Рельєф Придніпровського туристичного району відрізняється різноманітністю. Правобережна його частина лежить в межах Придніпровської височини, поверхня якої представлена підвищеною пологохвилястою рівниною, сильно розчленованою долинами річок, ярами та балками. Вона поступово знижується в напрямку Дніпра і на південному сході правобережної частини Дніпропетровської області обривається до його долини крутим уступом. Подекуди по річкових долинах на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, утворюючи пороги та перекати. Південна правобережна частина Дніпропетровської області лежить в межах Причорноморської низовини. Більша частина лівобережної частини району представлена плоскими, злегка пагорбовими, подекуди заболоченими рівнинами Придніпровської низовини. В крайню південно-східну частину Дніпропетровської області заходять відроги Приазовської височини. Кліматичні умови району оцінюються як помірно комфортні на півночі та комфортні на півдні для відпочинку та оздоровлення. Основною водною артерією та гідрологічним рекреаційним ресурсом Придніпровського туристичного району є Дніпро та каскад водосховищ на ньому (Кременчуцьке, Дніпродзержинське та Каховське), береги яких несуть досить значне рекреаційне навантаження. Придніпровський туристичний район багатий на родовища мінеральних вод, які можна використовувати для організації курортно-оздоровчого відпочинку. Є родовища радонових вод. Безперечну цінність для організації рекреаційної діяльності являють собою об'єкти природно-заповідного фонду, а особливо Дніпровсько-Орільський природний заповідник, парк Шевченка в Дніпропетровську, ландшафтний заказник "Північна Червона Балка", Криворізький ботанічний сад Дніпропетровської області; дендропарк у Веселих Боковеньках, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва в Онуфріївці та Миколаївці ("Хутір Надія"), заповідне урочище біля с. Салькове Кіровоградської області. 78. Історико-культурні ресурси Придніпровського туристичного регіону Історично-культурна спадщина регіону налічує 2,5 тис пам’яток,24 історико-культурних заповідники. Міжнародну популярність мають такі об’єкти як : Софія Київська,Чигирин,Гетьманські столиці,Трипільска культура У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням території Придніпровського туристичного району, військовим, а згодом промисловим значенням більшості поселень, його архітектурно-історичні ресурси не відрізняються великим різноманіттям і представлені адміністративними і жилими будинками ХІХ-ХХ ст., культовими спорудами ХVІІІ-ХХ ст., численними пам'ятними знаками, що відзначають місця пам'ятних подій козацької доби та пізніших часів. Кропивницька область. Будучи довгий час центром воєнних поселень на півдні України, місто зберегло ознаку того часу: комплекс військово-адміністративних будівель ХІХ ст. Культові споруди міста представлені грецькою церквою, Спасо-Преображенським собором, Свято-Покровською церквою та синагогою. Кропивницьк - батьківщина відомого радянського педагога Василя Сухомлинського (народився в с. Омельник, в с. Павлиш 24 роки пропрацював директором середньої школи); полководця громадянської війни В. Боженка (народився і прожив близько 20 років у с. Бережинка). Останнім притулком стала для героя Вітчизняної війни 1812 р. генерала М. Раєвського, його дружини, доньки та онука усипальня в с.Розумівка. Музеї Кропивницької області (музейно-природний заповідник "Батьківщина Карпенка-Карого" в с. Арсенівка; заповідник-музей "Хутір Надія" та літературно-меморіальний музей у с. Миколаївка; меморіально-педагогічний музей у с. Павлиш тощо) розповідають про життєвий шлях і творчі здобутки згаданих вище відомих людей краю. Кропивницька область цікава ще й тим, що за розрахунками деяких учених-картографів (зокрема В. Шевченка), на її території, в районі села Добровеличківка, знаходиться географічний центр України, про що сповіщає встановлений у 2001 р. пам'ятний знак. Дніпровська область. Про ще одну російську імператрицю нагадувала колишня назва сучасного Дніпропетровська - Катеринослав. Сама імператриця, подорожуючи по новоприєднаних землях, заклала перший камінь Преображенського собору міста. Сучасниками ХVІІІ ст. стали Потьомкінський палац, будинок канцелярії та суконна фабрика. У І половині ХІХ ст. були побудовані Свято-Преображенський собор, земська лікарня та будинок губернатора. Початок індустріального освоєння краю у ІІ половині ХІХ ст. зумовив появу інших будівель: вищого гірського та комерційного училищ, міської управи, театру. Місто швидко росло. У ХХ ст. з'явився ряд інших будівель адміністративного, культового, житлового, культурного та туристичного призначення. Дніпро - край давнього заселення, про що свідчать розкопки численних стоянок і поселень різних періодів. У м. Орджонікідзе в результаті розкопок кургану скіфського періоду "Товста могила" були виявлені всесвітньо відома знахідка українського археолога Б. Могилевського - золота пектораль, різні прикраси, зброя, кінська упряж, що зараз знаходяться в музеї Історичних коштовностей України (Києво-Печерська лавра). Археологічними пам'ятками відомі села Старі Кодаки, Микільське-на-Дніпрі, Волоське, Капулівка. Храмове будівництво в області представлено православними церквами ХVІІІ - ХІХ ст. Троїцький собор м. Новомосковськ (ХVІІІ ст.) по праву вважається шедевром вітчизняного дерев'яного зодчества (зведений без жодного цвяха). З храмових споруд ХVІІІ ст. у місті також збереглися Миколаївська церква і келії Свято-Миколаївського Самарського пустинницького чоловічого монастиря, заснованого в ХVІІ ст. У ХVІІІ ст. у с. Китайгород зведено Свято-Успенську, Миколаївську церкви й дзвіницю церкви Святої Варвари, а в с. Петриківка - церкву Різдва (в 1990 р. на її місці збудовано нову Рождественську церкву). ХІХ ст. в культовому зодчестві краю представлено Свято-Миколаївським собором (м. Дніпродзержинськ), а також церквою Різдва і Спасо-Преображенським собором (м. Нікополь). Історію і традиції краю представлено в експозиціях численних музеїв Дніпровщини, серед яких на особливу увагу заслуговують історико-краєзнавчий музей м. Кривий Ріг і музей прикладного мистецтва с. Петриківка. Петриківський розпис, побудований переважно на рослинно-тваринних мотивах, відомий не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й далекого зарубіжжя. Петриківка є одним із центрів української вишивки, тут відкрито фабрику художніх виробів "Дружба", сувеніри якої користуються неабияким попитом в усьому світі. 79. Туристичний маршрут «Золота підкова Черкащини» як туристичний продукт Прекрасна можливість насолодитися красою природи, збагатитися враженнями і дізнатися багато цікавого про історію України - це подорож по «Золотій підкові Черкащини». Цей туристичний маршрут проходить по містах і селах Черкаської області: Умань, Тальне, Звенигородка, Моринці, Шевченкове, Будище, Корсунь Шевченківський, Канів, Черкаси, Чигирин, Холодний Яр. З історичними і культурними центрами Черкащини пов'язано багато важливих подій вітчизняної історії, життя і діяльність видатних особистостей України. Територія регіону з найдавніших часів заселена людьми. Найбільш відомою серед археологічних культур є трипільська (IV - середина III тис. до н. е.), яка за своїм рівнем не поступалася розвинутим цивілізаціям стародавнього світу.

Землі Черкащини відіграли важливу роль у становленні Київської Русі (IX - XIII ст.). Міста-фортеці Канів, Корсунь, Воїнь, Родень і Заруб одночасно були ремісничо-торговельними і культурними центрами держави. На Черкащині зародилося українське козацтво, яке стало впливовою суспільно-політичною силою. У середині XVII ст. край перебував в епіцентрі Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, а Чигирин набув статусу гетьманської столиці. У XVIII ст. на Черкащині розгорнувся гайдамацький рух, що досяг своєї кульмінації у 1768 році, коли вибухнуло національно-визвольне повстання Коліївщина. Черкащина - батьківщина видатного державотворця Б. Хмельницького і велетня духу українського народу Т. Шевченка. Серед уродженців краю - відомі українські письменники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, композитори С. Гулак-Артемовський, К. Стеценко, О. Кошиць, вчені М. Максимович, Л. Симиренко, воєначальники І. Черняховський, К. Дерев'янко. Тут жили і творили А. Кримський, В. Симоненко та багато інших письменників і поетів. На території Черкаської області розташовано 9266 пам'яток історії і культури, які перебувають на державному обліку, з них 85 - національного значення. Пам'ятки, що мають особливу культурну та історичну цінність, є об'єктами національного історико-культурного заповідника ;Чигирин , Шевченківського національного заповідника, Національного історико-культурного заповідника ;Батьківщина Тараса Шевченка;, державних історико-культурних заповідників у мм. Корсуні-Шевченківському та Кам'янці, державних історико-культурних заповідників ;Трахтемирів; і ;Трипільська культура , державного історико-архітектурного заповідника ;Стара Уманьt;. До Списку історичних населених місць України включено 13 населених пунктів області. Однак значна частина пам'яток піддається руйнуванню. Для їх збереження необхідно збільшити обсяг невідкладних ремонтно-реставраційних робіт. Потребує вдосконалення система обліку, використання, реставрації і музеєфікації пам'яток. Слід забезпечити системний підхід до планування, фінансування та організації роботи, пов'язаної із збереженням пам'яток, відродженням історичних і культурних центрів регіону, використанням духовного потенціалу унікальних історико-культурних надбань Черкащини у процесі патріотичного виховання громадян та формування у них національної свідомості. Шляхами "Золотої підкови Черкащини" (Черкаський обласний Центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Головного управління освіти і науки облдержадміністрації) Черкащина – серце України. Багаті природні ресурси, значний історико-культурний потенціал, багатство архітектурних та археологічних пам’яток створюють можливості для всебічного задоволення пізнавальних і рекреаційних потреб не лише вітчизняних, а й іноземних туристів. На Черкащині є заповідні місця, де на кожному кроці оживають давні звичаї і традиції українського народу. 39 державних музеїв, 558 історико-культурних пам’яток, 358 мистецьких, 7169 археологічних пам’яток, 78 музеїв на громадських засадах, 141 музей при закладах освіти та 7 історико-культурних заповідників: Чигиринщина – історичне ядро української нації, центр українського державотворення заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" на Звенигородщині; Шевченківський національний заповідник в м. Каневі; Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник; Кам’янський історико-культурний заповідник; історико-культурний заповідник "Трахтемирів", заповідник трипільської культури в м. Тальному. На виконання розпорядження Президента України від 29.04.05 № 1016 - 205-рп. "Про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини" та Кабінету Міністрів України від 14.09.05 № 399-р, з метою вивчення історико-культурних надбань українського народу, популяризації серед учнівської молоді національної культурної спадщини, екскурсійний відділ обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій розробив положення про заочну обласну екскурсійно-краєзнавчу акцію "Золота підкова Черкащини" (наказ Головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 15.11.05 № 424). Мета акції: — активізувати роботу учнівських пошукових загонів для вивчення об’єктів історико-культурного значення з метою подальшого використання у навчальній та туристсько-екскурсійній діяльності; — всебічно залучати учнівську молодь до розробки нових екскурсійних маршрутів; — особливу увагу звертати на пропаганду об’єктів, які можна залучити до Державної програми "Золота підкова Черкащини"; — привертати увагу громадськості до унікального історико-культурного надбання Черкащини. Учнівська молодь Черкащини активно долучається до участі в акції "Золота підкова Черкащини". Екскурсійний відділ обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій проводить екскурсії за шістьма маршрутами: 1. Черкаси – Мошни – Канів – Черкаси; 2. Черкаси – Чигирин – Суботів – Холодний Яр – Черкаси; 3. Черкаси – Сміла – Шевченкове – Моринці – Черкаси; 4. Черкаси – Сміла – Кам’янка – Черкаси; 5. Черкаси – Тальне – Умань – Черкаси; 6. Черкаси – Сміла – Городище – Корсунь-Шевченківський – Черкаси. Розроблені маршрути зацікавили групи школярів та освітян із Полтави, Чернігова, Донецька, Рівного, Харкова, Тернополя, які відвідали Черкащину. Учнівська молодь нашої області постійно подорожує за маршрутами "Золотої підкови Черкащини". Обласний Центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Головного управління освіти і науки облдержадміністрації запрошує всіх до знайомства з видатними пам’ятками історії та культури Черкащини. 80. Центр гончарства в с. Опішня як об’єкт туризму За сорок кілометрів від Полтави розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців». Колгоспники залишилися в історії, а мистецтвознавці й туристи Опішню увагою не оминають. Хоча місцева молодь не вважає своє селище зразковим і намагається шукати кращої долі не в «українському Римі». У 1989 році на території села Опішня був створений музей-заповідник українського гончарства, серед експонатів якого багато цікавих виробів з кераміки і навіть цілі скульптури, на території діють садиби-музеї гончарних майстрів. А на початку липня щорічно проходить гончарський фестиваль «Зрушення». У місцевих сувенірних крамницях можна придбати продукцію народних умільців. У селищі розвивається необхідна для прийому гостей інфраструктура. Туристичний комплекс «Старий хутір» розпочав свою роботу у червні 2010 року. До його складу входять 3 садиби, що збудовані в національних традиціях. Розрахований на 10 гостей, пропонує послуги з проживання, харчування та дозвілля. Агросадиба «Лялина Світлиця» приймає гостей з 2010 року, розрахована на 4 осіб. Пропонує екскурсійні послуги, проживання та проведення майстер-класів з лялькарства та кулінарства. Екскурсійними об'єктами є структурні одиниці Національного музею-заповідника українського гончарства:

• Національний музей-заповідник українського гончарства

В експозиції просто неба представлені ексклюзивні авторські роботи опішнянських гончарів, а також майстрів з інших регіонів, які беруть участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури. У виставковому залі представлені особливо цінні експонати, велика колекція книг про гончарство

• Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів

У музеї-садибі зібрано велику колекцію опішнянських теракотових кахель 19 — початку 20 століття і таврованої цегли кінця 19 — початку 20 століття. Загалом фондові колекції налічують 1571твір кераміки, із них 1347 виробів належать роду Пошивайлів.

• Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко

У фондах музею зберігаються 1095 глиняних творів видатної опішнянської гончарки Олександри Селюченко

• Визначні пам'ятки археології й керамології довкола Опішні. Більське городище

Екскурсія до городища роменської культури (8 століття), городища скіфського часу Кардашів Вал (6 століття до н. е.), Могили Вітовта і Розритої Могили, некрополей Більського городища.

• Мистецька галерея Центру розвитку духовної культури

У приміщенні проводяться тематичні виставки кераміки, експозиції яких постійно змінюються

• Музей родини Кричевських

Знайомство з унікальною пам'яткою у стилі українського модерну, зведеною в 1916 році, — «Будинком Кричевського-Лебіщака», діяльністю митця та його династії 81. Дендропарк «Софіївка» як об’єкт туризму Національний дендрологічний парк «Софіївка» — парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га. Парк відкритий для відвідування щодня з 9 години (хоча можна потрапити до парку і раніше), а після 18 години вхід до парку безкоштовний. До послуг відвідувачів численні екскурсоводи. Крім екскурсій, в парку можна поплавати на паромі, гондолі, пропливти на човні підземною рікою Ахерон, прокататися на конях, як верхи, так і в екіпажі, сфотографуватися у строях, які були модні у XIX столітті, покататися на катамаранах і веслових човнах. До послуг відвідувачів фотографи, що роблять фото за 5 хвилин. Багато щойно одружених уманців обов'язково їдуть до парку. В павільйоні Флори навіть проводять розпис молодят, не тільки з Умані, а із інших міст України. На території парку та біля входів до нього продаються численні сувеніри, книги з історії Умані і Софіївського парку, працюють лотки швидкого харчування, де також продаються різноманітні безалкогольні напої та пиво. Біля місць відпочинку працюють безкоштовні туалети. Уманський парк «Софіївка» - чудове місце для відпочинку не тільки жителів України, а й іноземців. Сьогодні це популярний туристичний центр. Екскурсійне обслуговування в парку здійснюється на декількох мовах (українській, російській, англійській, французькій, німецькій та ін.) Вам можуть запропонувати покататися по території «Софіївки» в екіпажі або верхи на коні, відправитися в подорож по озеру на човні, гондолі, катамарані або прогулянковому поромі «Софія». При бажанні можна приміряти вбрання модниць XIX століття і зробити парочку знімків на пам'ять. Особливо люблять це місце наречені. На території парку «Софіївка» передбачено проведення церемонії одруження. Романтичніше місця навряд чи можна знайти. Домінантою парку є прекрасний Нижній став, із центру якого б'є 15- метровий струмінь. Це знаменитий фонтан "Змія". Точна дата установки "Змії", а також її автор невідомі. Нижній ставок є місцем проживання білих лебедів, яких постійно намагаються піймати в об'єктив фотокамери численні туристи. Ще одна цікава водойма парку - підземна ріка Ахеронт. У грецькій міфології, як відомо, Ахеронт – ріка, якою похмурий перевізник Харон переправляє душі померлих у підземне царство Аїда. Сучасний Харон на човні, у який уміщається кілька десятків осіб, провезе вас по 200- метровому тунелю. Ширина ріки – 3 метри. У верхній частині парку найбільша увага відвідувачів прикута до великого водоймища з островом у центрі. Це Верхній став, або як його назвав поет С. Трембецький – Чаруюче море. Острів, насипаний вручну в центрі "моря" – Острів Кохання, або Анти-Цирцеї (це офіційна назва). Цирцея – чарівниця, що перетворювала людей, що потрапили на її острів, у звірів (супутників Одісея, наприклад, вона перетворила на свиней). У центрі острова піднімається витончений Рожевий павільйон. Найгучніша частина парку – Амстердамський шлюз. Саме тут усі бажаючі мають можливість стати пасажиром човна, який курсує водами підземної річки Ахеронт. Також Чаруючим морем можна проїхатися на катамарані, катері або гондолі. До послуг відвідувачів парку – катання верхи на конях і в каретах. Усі бажаючі можуть взяти напрокат старовинні костюми і сфотографуватися на пам'ять в образі Станіслава й Софії Потоцьких. Кожен знайде для себе в Софіївці щось цікаве. 82. Природні ресурси Азово-Чорноморського туристичного регіону На Україні морські рекреаційні ресурси представлені узбережжями теплих Чорного та Азовського морів. Чорноморське узбережжя сприятливе для організації рекреаційної діяльності через невеликі прибережні глибини, сприятливі літні температури - середня температура води в літній період становить +20-24 °С, переважно низовинні береги, за винятком Південного берегу Криму, солоність поверхневих вод також незначна - 14 0 /00. Вода в Чорному морі прозора і в поєднанні з порівняно багатими біологічними ресурсами, цікавими формами рельєфу, техногенними об'єктами є потужним ресурсом для дайвінгу. Узбережжя Азовського моря можуть бути оцінені як найсприятливіші для різноманітних рекреаційних занять, оскільки характеризується мілководністю, високою температурою поверхневого шару води влітку, яка становить +25-32 °С, комфортною температурою повітря (+22-24 °С) та вологістю (55-77%) повітря у прибережній смузі в літній період. Середня солоність води - 13,8 0 /00, максимальна (в затоці Сиваш) - 2000/00 . Особливу рекреаційну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами. Сукупність цих факторів сприяє спеціалізації Азовського узбережжя на обслуговуванні певного контингенту відпочиваючих - батьки з дітьми. Ропа затоки Сиваш має важливе бальнеологічне значення. Прозорість води в Азовському морі низька, тому для дайвінгу воно практично не використовується. Тривалість купальногосезону в Азово-Чорноморському басейні перевищує 4 місяці — з кінця травня до початку жовтня. 83. Історико-культурні ресурси Азово-Чорноморського туристичного регіону 84. Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» як об’єкт туризму Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» — комплекс пам'яток відомого античного міста-держави Ольвії в Миколаївській області біля села Парутине. Відстань від заповідника до Миколаєва становить 40 км, до Очакова — 30 км. Площа заповідника становить 33 га території, 330 га некрополя, а також 23,6 га території острова Березань. У заповіднику діють музей, фондосховище, лапідарій (музей каменю) та наукова бібліотека. Це стародавнє місто-держава, засноване грецькими переселенцями на початку VI століття до н.е., було одним з найбільших античних осередків культури, торгівлі та економіки у Північному Причорномор'ї. Проіснувавши майже тисячу років, місто не зникло назавжди. Сьогодні «Ольвія» – це національний історико-археологічний заповідник, який щороку приваблює тисячі туристів. Щорічно на території заповідника проводиться обласний відкритий фестиваль авторської пісні, грецької культури і туристичного відпочинку «Ольвія». 85. Національний заповідник «Хортиця» як об’єкт туризму Національний заповідник «Хортиця» — створений у 1965 році, а статус національного отримав 6 квітня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 254. До його складу входить сам острів Хортиця і прилеглі острови та скелі: Байда, Дубовий, Ростьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра, що мають загальнодержавне та історичне значення. Загальна площа заповідника — 2 386,86 га. Зараз заповідник «Хортиця» має сталий імідж науково-дослідної та рекреаційно освітньої установи, за якою закріпилися риси активності, ініціативності, творчого об'єднання зацікавлених навколо «колиски» запорозького козацтва — острова Хортиці. А об'єднання загальних зусиль дозволить закріпити на загальнодержавному рівні за островом Хортиця статусу історико-культурного національного символу та створити найпопулярніший центр міжнародного туризму. І на цьому шляху є досить вагомі досягнення, яскравим доказом успішності та правильності обраного 50 років тому шляху є статистика відвідуваності туристичних об'єктів заповідника, що кожного року складає цифру у 250 000 відвідувачів. Люди з усіх куточків країни, з ближнього і дальнього зарубіжжя прагнуть приїхати на Хортицю і наше завдання допомогти їм це зробити, а головне зберегти острів для нащадків. Є в заповіднику певні проблеми і з розвитком туристичної інфраструктури. З цього питання планується: – відведення та облаштування рекреаційних зон для відпочинку та обслуговування відвідувачів; – облаштування автостоянок, автомобільних доріг о. Хортиці; – будівництво готельного комплексу на 100 місць; – облаштування туристичного маршруту «Скіфський шлях»; – створення туристичного об’єкту «Козацький зимівник»; – створення інформаційного туристичного центру та сучасної системи зовнішньої навігації на території заповідника. 86. НПП «Бузький Гард» як об’єкт рекреації та туризму «Бузький Гард» — національний природний парк у Миколаївській області, на річці Південний Буг. Протяжність парку вздовж річки Південний Буг становить 58 км, загальна довжина кордонів сягає 280 км. На території парку та безпосередньо біля його меж знаходиться 35 населених пунктів. Південний Буг тече тут у крутих кам'янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, водограями й островами. Каньйон річки Південний Буг має унікальний рекреаційно - оздоровчий потенціал. Тут зосереджені значні запаси лікувальних радонових вод. В урочищі Протич розташована одна з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Стрімкі скелі каньйону – улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів. Дивовижно-мальовничі ландшафти краю приваблюють багатьох аматорів пішого і кінного туризму, дарують незабутні враження від спілкування з природою. На прилеглих до парку територіях працює мисливське господарство. Територія парку є об’єктом наукових досліджень, місцем пізнавальних і навчальних екскурсій, служить базою для проведення навчальних польових практик ведучих ВУЗів країни. Завдяки своєму розташуванню територія національного природного парку «Бузький Гард» у достатній кількості має мальовничі куточки, придатні для відпочинку, оздоровчо-пізнавальної рекреації тощо. Найбільш привабливими для відвідувачів є: урочища «Протич», «Громове», «Лабіринт», «Гард» та ін. Для гірського туризму, скелелазіння найбільш цінними є виходи кристалічних порід в урочищі «Громове» (скеля Громова), в урочищі «Романова Балка» (скеля «Крапля») в Актовському каньйоні. Основна частина водних рекреаційних ресурсів представлена річкою Південний Буг, де проходять водні маршрути по порогах II—III категорії складності на плавзасобах різних класів (рафти, катамарани, каяки). Вся ділянка русла річки, де проходять водні маршрути (від с. Мигії до с. Богданівки), має популярність серед любителів активного виду відпочинку. Найбільш відвідуваними є: урочище «Протич» та гирло річки Велика Корабельна. З подальшим використанням рекреаційних ресурсів у рекреаційній і туристичній діяльності адміністрації парку необхідно здійснити організаційно-господарські заходи, які включають у себе будівництво та обладнання візит-центру, еколого-інформаційних пунктів, створення нових і облаштування уже існуючих екскурсійних та туристичних маршрутів, стежок, рекреаційних пунктів тощо. Саме ці заходи направлені на здійснення регулювання чисельності відвідувачів та підвищення місткості рекреаційних ділянок. 87. Дунайський біосферний заповідник як об’єкт туризму Дунайський Біосферний Заповідник (Заповідник «Дунайські Плавні») – природний заповідник Одеської області та деякої частини Румунських земель, що розташований в Килійському гирлі річки Дунай. Займає площу 50 252,9 га. Має значний туристично-рекреаційний потенціал. Фізико-географічне положення надзвичайно сприятливе з точки зору розвитку туризму. Це пов’язано з тим, що територія заповідника надзвичайно багата на природно-рекреаційні ресурси, що дає можливість задовольняти потреби туристів та розвиткові різних видів діяльності. Сприятливе географічне положення, кліматичні та гідрологічні умови сприяють надзвичайній різноманітності флори та фауни, за якою ведеться ретельне спостереження фахівцями установ, та сприяють комфортному відпочинку відвідувачам заповідника. Територія заповідника має багатий рослинний і тваринний світ, збережено своєрідні та нетрадиційні форми господарювання (рибальство, скотарство) та використання природних ресурсів місцевим населенням. Саме етнографічні особливості та природне різноманіття зумовили можливість організації тут екологічного туризму. Щороку в рамках зеленого туризму та всіляких наукових програм сюди навідується до 5 тисяч любителів природи, науковців та студентів, які, до речі, прибувають з 45 країн світу. Відомо, що в Придунайському краї зараз гостро постає проблема безробіття, а тут, на території заповідника, понад 600 рибалок займаються рибним промислом, понад 300 осіб задіяно в туристичному бізнесі, 320 сімей обробляють городні ділянки та понад 60 родин випасають свою худобу. Крім того, існують артілі, які, з дотриманням вимог та під контролем екологів, займаються заготівлею очерету. Щороку Дунайський біосферний заповідник відвідують понад 3000 туристів (а в 2005 і 2007 роках — понад 5000) — тих, хто обрав місцем відпочинку та одержання нових знань і приємних вражень перлину Придунайського краю — Дунайський біосферний заповідник. 88. Біосферний заповідник «Асканія-Нова» як об’єкт туризму Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Розташований біля смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково—ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. На безкраїх просторах степів Херсонщини, де здавна лише шумить ковилове море, в середині ХІХ століття виникло німецьке поселення Асканія-Нова. Тут один із його власників - Фрідріх Фальц-Фейн - створив «маленький рай», що згодом став відомим на весь світ заповідником «Асканія-Нова». Неповторні краєвиди степу, мальовничі куточки дендрологічного та зоологічного парків залишають незабутні враження, тому його щорічно відвідують десятки тисяч екскурсантів. Головною цінністю Асканії-Нова є заповідна цілина - степ площею 11 тис. гектарів - найбільша в Європі територія охоронного степу. Крім того, в акліматизаційному зоологічному парку заповідника можна зустріти звірів та птахів з усіх куточків світу: з Африки та Австралії, Північної та Південної Америки, з Центрально Азії та Далекого Сходу, навіть з Арктики. Особливість асканійського зоопарку - вільне пересування тварин степом. Саме тому звірі виглядають здоровими та доглянутими. Зачаровує казковою таємничістю дендропарк заповідника, що має статус дендрологічного парку загальнодержавного значення. Розмаїття рослинних форм, створених природою та зібраних дбайливими руками, вражає, дарує натхнення, викликає найніжніші почуття та приємні спогади. Екскурсійне обслуговування туристів у заповіднику здійснюється сектором екологічної пропаганди, який співпрацює з туристичними агенціями України. Екскурсійний сезон починається з 25 квітня і припиняється 10 листопада. Взимку обслуговування проводиться за індивідуальними замовленнями. 89. Природні ресурси Слобожанського туристичного регіону Природні туристичні ресурси. Територія Слобожанського туристичного району являє собою рівнину, яка в східній частині Сумської та на півночі Харківської областей урізноманітнюється відрогами Середньоруської височини, а на південному сході Харківської області - відрогами Донецького кряжу. В районі досить розвинена яружно-балкова сітка. Кліматичні умови району можна оцінити як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності. Річкова мережа району представлена річками басейну Дніпра (Сейм, Сула, Хорол, Псел, Ворскла, Оріль) та Дону (Сіверський Донець, Оскіл). В межах району розташовані численні озера (Чехове, Журавлине, Довге), болота, водосховища (найбільші - Кременчуцьке і Дніпродзержинське на Дніпрі, а також Печенізьке на Сіверському Дінці, Червонооскільське на Осколі та Краснопавлівське на каналі Дніпро-Донбас), ставки. Гідроресурси району придатні для рекреаційного використання, і, окрім того, створюють неповторної краси ландшафти, збільшуючи рекреаційну привабливість території. В Полтавській та Харківській областях є джерела лікувальних мінеральних вод - у Миргороді, Великій Багачці, Нових Санжарах, Шишаках. В рекреаційних цілях можуть використовуватись об'єкти природно-заповідного фонду, найбільш значущими серед яких є Деснянсько-Старогутський національний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Нескучне" у Тростянці, парк у Великому Бобрику, відділення "Михайлівська цілина" Українського степового заповідника Сумської області, ботанічний сад Харківського університету. 90.Історико-культурні ресурси Слобожанського туристичного регіорну На території Слобожанського туристичного району збереглися православні культові споруди ХVІІ-ХХ ст., збудовані у стилі українського бароко і класицизму. Значне місце в історико-архітектурній спадщині займають цивільні споруди, представлені чудовими палацово-парковими комплексами, адміністративними і житловими будинками ХVІІ-ХХ ст. Харківська область. З ХVІІ ст. ведуть свою історію історико-культурні пам'ятки другого за чисельністю населення міста України, колишньої столиці Радянської України - м. Харків. Часи, коли він був оборонним рубежем Московської держави, пам'ятає найстаріша в місті будівля - Свято-Покровський собор, розташований на території фортеці однойменного монастиря. Успенський собор. Новий імпульс розвиткові міста дало промислове освоєння Придніпров'я та Донбасу наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. Тоді ж були зведені церква св. Пантелеймона, Благовіщенський собор, Озерянська церква та багато особняків, готелів, гімназій, банків. За радянських часів у місті сформувався архітектурний ансамбль найбільшої в Європі площі - площі Свободи з типовою монументальною забудовою сталінських часів. У місті багато пам'ятників, серед яких один з найкращих в країні - пам'ятник Т.Шевченку. Одним із найцікавіших історичних об'єктів Харківської області є залишки скіфського городища і поселення V - ІІІ ст. до н.е., а також ранньослов'янське городище (V І - VІІ ст.) (с. Водяне), які свідчать про давнє заселення території. Експозиції музеїв Харківської області присвячені історії краю, а також життєвому шляху та діяльності відомих особистостей. З-поміж останніх виділяються художньо-меморіальний музей І. Рєпіна (відкритий у рідному домі художника в Чугуєві до 125-річчя з дня його народження); літературно-меморіальний музей Г.Сковороди (с. Сковородинівка), де збереглися пам'ятні місця, пов'язані з мислителем. Особливої уваги заслуговує історико-художній музей с. Пархомівка, розташований у кількох залах колишнього маєтку графів Подгорічані. В експозиції музею є подарунки приватних осіб і музейних фондів СРСР. Найбільш цінними з них є малюнок П. Пікассо, натюрморт П. Сезанна, акварелі А.Іванова тощо. Численністю і різноманітністю відзначаються палацові ансамблі й паркові садиби Харківщини. Одним із найефектніших палацових комплексів Східної України є палац (ХІХ ст.) с. Шарівка - двоповерхова будівля псевдоготичного стилю з елементами ренесансу. Стилізовані під оборонні триповерхові вежі надають палацу вигляду середньовічного замку. Збереглися також альтанка, будівлі господарського двору, будинок лісника, парадні ворота зі сторожовим будиночком, сходи, які ведуть до моста між ставками. На початку і в середині ХХ ст. палац було реконструйовано. Ще більш давнім палацовим комплексом регіону є палац у с. Старий Мерчик (ХІХ ст.), архітектором якого міг бути В. Растреллі, В. Баженов чи П. Ярославський. Але на сьогодні цей цікавий архітектурний об'єкт перебуває в запустінні, більшість споруд палацового ансамблю зруйновано. Серед інших палацових ансамблів Харківщини слід виділити: великий садибний будинок у стилі флорентійських палаців ХVІІІ - ХІХ ст. у с. Пархомівка; поміщицьку садибу ХІХ ст. у м. Люботин; садибу початку ХХ ст. у с. Малижине; Наталіївський маєток початку ХХ ст. у с. Володимирівка. Найкрасивішими пам'ятками Полтави є: Спаська церква поч. ХVІІІ ст., Хрестовоздвиженський монастир, Кругла площа з її оригінальною архітектурною забудовою, будинок губернського земства (нині - краєзнавчий музей). Окрім нього у місті діє ряд музеїв: художній, літературно-меморіальні І.Котляревського, П.Мирного, В.Короленка. Із Полтавщиною пов'язані життєві шляхи і творча діяльність знаних в Україні й в усьому світі людей. Одним із них є М.В. Гоголь, який народився в с. Великі Сорочинці, де нині знаходиться літературно-меморіальний музей М. Гоголя. Родовий маєток письменника знаходиться в с. Гоголеве (раніше - Василівка). Тут Гоголь зупинявся в останні роки свого життя. У роки Великої Вітчизняної війни садибу було спалено, а пізніше - за численними історичними документами відроджено й реконструйовано. Нині в ній знаходиться заповідник-музей М. Гоголя. Полтавщина є батьківщиною українського філософа і поета Г. Сковороди, який народився в с. Чорнухи. Зараз тут працює історико-краєзнавчий музей, експозиція якого нараховує близько 2000 експонатів. Меморіальна садиба Г. Сковороди є реконструйованою за історичними документами типовою садибою українського малоземельного козака ХVІІІ ст. З містом Гадяч пов'язані життя і творчість П.Мирного, Лесі Українки, Олени Пчілки, М. Драгоманова, про що розповідає експозиція Гадяцького краєзнавчого музею. В м. Миргород жив і помер грузинський поет Д. Гурамішвілі. У місті нині працює літературно-меморіальний музей, що містить матеріали про життя і творчість поета Історію, культуру, традиції краю розкривають експонати численних музеїв Полтавщини. Крім названих вище, на увагу заслуговують Державний історико-краєзнавчий музей в с. Диканька (його картинна галерея нараховує близько 500 полотен); Державний краєзнавчий музей в м. Кременчук (близько 30 тис. експонатів); музей декабристів (с. Хомутець), розміщений у родовій садибі Муравйових-Апостолів; Державний музей-заповідник українського гончарства (с. Опішня) - найбільший центр гончарства в Україні. Палацове мистецтво на Полтавщині представлено ансамблями, створеними в ХVІІІ - ХІХ ст. Так, у с. Березова Рудка зберігся двоповерховий палац, два одноповерхових флігелі, що належали родині Закревських. На території садиби побудована сімейна усипальниця Закревських із цікавою каплицею у вигляді невеликої єгипетської піраміди. Найвеличніший на Полтавщині палац (понад 100 приміщень) було збудовано наприкінці ХVІІІ ст. в с. Диканька - володінні Кочубеїв. Маєток у 1817 р. відвідав російський імператор Олександр І. На честь його було збудовано тріумфальні ворота. До наших днів від величного палацового комплексу лишилися лише церква, ворота і чотири трьохсотрічні дуби - все було зруйновано й розграбовано в роки громадянської війни. Дерев'яний палац ХVІІІ ст., а згодом кам'яні флігелі (ХІХ ст.) були зведені в володіннях Муравйових-Апостолів (с. Хомутець). У маєтку відбувалися зібрання декабристів за участю П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, М. Лорера та ін. Зараз палац перебуває в занедбаному стані й поступово піддається руйнуванню. Сумська область. Більше ніж 350 років тому над р.Псел була зведена фортеця, призначена захищати південні рубежі Російської імперії. Її рів та вали частково збереглися, позначаючи місце, звідки веде свою історію м.Суми. Архітектурні пам'ятки, що збереглися, значно молодші, ніж місто. Найстарішою пам'яткою міста є Воскресенська церква поч. ХVІІІ ст., побудована в силі українського бароко. У місті є ще декілька чудових церков та соборів, серед яких Спасо-Преображенський собор ІІ пол. ХVІІІ ст., розписаний В.Маковським, Іллінська та велична Троїцька церкви. В місті збереглись житлові, адміністративні будинки та особняки кінця ХVІІІ - ХІХ ст. В Сумах свого часу жили і працювали Г.Сковорода, А.Чехов, О.Купрін. Надзвичайно багатим і різноманітним на Сумщині є храмове будівництво, представлене православними церквами і соборами ХVІІ - ХІХ ст. Культова архітектура всіх трьох століть представлена в містах Глухів (ХVІІ ст. - Миколаївська церква; ХVІІІ ст. - Спасо-Преображенська церква; ХІХ ст. - Трьох-Анастасіївська церква) і Путивль (ХVІІ ст. - собор Різдва Богородиці, Спасо-Преображенський собор; ХVІІІ ст. Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця, церква Миколи Козацького; ХVІ - ХІХ ст. - ряд будівель Мовчанського монастиря). Церкви ХVІІІ - ХІХ ст. збереглися в містах Лебедин (ХVІІІ ст. - дерев'яна Воскресенська церква; ХІХ ст. - Вознесенська, Миколаївська та Покровська церкви) та Охтирка (ХVІІІ ст. - Покровський собор, у розробці проекту якого брав В. Растреллі, Введенська церква; ХІХ ст. - Христорождественська церква, що вважається найкращим зразком архітектури області та Михайлівська церква, яка нагадує військову церкву, виконану в романському й візантійському архітектурному стилях), а також у с. Великий Бобрик, що славиться і своїм чудовим парком. Не менш цікавою на Сумщині є цивільна архітектура. Її перлиною по праву вважається збудований у ХІХ ст. палац в с. Кияниця. Хоч нині він перебуває в занедбаному стані, проте вражає величчю й красою зовнішнього декору. З ХІХ ст. в м. Лебедин збереглися торговельні ряди (низка одноповерхових крамниць); в с. Низи - одноповерховий садибний будинок, у якому впродовж близько дев'яти років кожного літа оселявся П. Чайковський (тут написана опера "Черевички", друга і третя симфонії та ін.); в м. Тростянець - палац, садибний будинок (у ньому в 1864 р. жив П. Чайковський), штучний грот, інші паркові споруди й круглий двір або манеж-цирк (чи не єдина споруда подібного типу в Україні); у с. Волокитине - монументальні Золоті ворота (садиба, яку вони свого часу прикрашали, не збереглася). Історії і традиціям краю, життєвому шляху й творчості відомих людей, чия доля була пов'язана з Сумщиною, присвячені експозиції музеїв області. Крім названих вище, слід згадати краєзнавчий музей м. Ромни. Біля його стін зберігається величезний гранітний валун, принесений льодовиком зі Скандинавії в Україну 150 - 200 тис. років тому