TK

• Шацьк

• Шацькі озера

• Ужгород

• Полтава

• Святогірськ

• Чернівці

• Солотвино

• Берегове

• Хуст

• Невицький замок

• Мукачеве

• Севастополь

• Балаклава

• Ужгород

• Солотвино

• Десантне

• Вилкове

• Одеса

• Білгород-Дністровський

• Ольвія

• Червоногород

• Черкаси

• Івано-Франківськ

• Чернігів

• Путивль

• Козелець

• Гусятин

• Сатанів

• Завалля

• Кудринці

• Бакота

38. Кримські гори як туристичний ресурс Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоча тут менше сприятливих для відпочинку умов. Круті оголені схили (лісистість 10 %) придатні для вправляння скелелазів і любителів гострих відчуттів. Майже 150-кілометровою дугою з північного сходу (поблизу Феодосії) на південний захід (біля Балаклави) простягаються Кримські гори. Вони складаються з трьох паралельних гірських гряд - куест, які характеризуються крутими обривистими південно-східними і пологими протяжними північно-західними схилами. Висота і розміри куест збільшуються з південного сходу на північний захід: найбільшою є Головна (1200 - 1500 м), далі йдуть Внутрішня(близько 500 м) і Зовнішня (250 - 320 м) гряди. Середня висота Кримських гір,включаючи Південний берег Криму, становить 440 м. Найбільші висоти є на Головній гряді. Серед них найвищі: Роман- Кош (1545 м, Бабуган-яйла), Демір– Капу (1540 м, Нікітська яйла), Зейтін – Кош (1534 м, Бабуган-яйла), Кемаль-Егерек (1529 м, Нікітська яйла), Еклізі Бурун (1527 м, Чатирдаг), Ангара –Бурун (1453 м, Чатирдаг), Велика Чучель (1337 м, Синабдаг), Авінда (1472 м,Нікітська яйла), Рока (1346 м, Ай-Петринська яйла), Беденекир (1320 м, Ай-Петринська яйла), Тай – Коба (1254 м, Карабі-яйла), Демерджі (1239 м,Демерджі-яйла), Ай-Петрі (1234 м, Ай-Петринська яйла). Найвищою точкою Внутрішньої гряди є гора Кубалач поблизу Білогорська (738 м). Кримські гори відіграють важливі кліматоутворюючі функції – вони захищають від впливу північних холодних повітряних мас вузьку приморську смугу - Південний берег Криму - винятково важливу приморську оздоровницю України зі сприятливим для відпочинку та лікування м'яким субтропічним (середземноморським) кліматом. Особливості рельєфу Кримських гір здебільшого сприятливі для розвитку активних видів туризму – гірський пішохідний, альпінізм, скелелазіння, спелеологічний 39. Печери Поділля та Буковини як туристичний ресурс Печери Поділля і Буковини — це карстові порожнини на території Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей. Тут відомо понад 130 карстових печер, головним чином у лівобережному Придністров'ї і межиріччі Дністер - Прут. У Тернопільській області нині налічується 70 печер, у Чернівецькій області - 35. Більшість печер цієї області, в тому числі найбільші, розвідані у 15-30-метровій гіпсовій товщі, невеликі є у вапняках та пісках. Сумарна протяжність найбільших гіпсових печер - 412 км, 5 з них є найдовшими в світі. На території Новоселицького району Чернівецької області існує 14 заповідних об'єктів. До них відносяться сталактитова печера Попелюшка поблизу Подвірного, карстова печера Буковинка поблизу Стальнівців та інші. Печера Попелюшка — унікальне природне диво. За довжиною вона займає третє місце в Україні (після Оптимістичної та Озерної печер) та третє в світі серед гіпсових печер. печера Попелюшка дослідниками до кінця ще не пройдена. Майже кожного року групи українських спелеологів виявляють у її глибинах нові тунелі та порожнини. Існує науковий прогноз, що окремі відгалуження Попелюшки тягнуться далеко вглиб території сусідньої Молдови. Нині чернівецькі спелеологи проводять роботу по відкриттю більш надійного входу з території України, з метою розвитку туризму та медицини (спелеотерапії) у печері. Цікавим краєзнавчо-туристичним об'єктом є печера Буковинка. Печеру можна використовувати в наукових та курортно-лікувальних цілях, а також для розвитку спелеотуризму. Вона охороняється державою як геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Печера Гострі Говди має досить широкі лабіринти та зали (до 3 м), щілиноподібні ходи шириною до 1 м і висотою 3—5 м, але більшість ходів занесена суглинками майже до самого верху, що робить печеру важкодоступною. Більшу частину лабіринту печери вкрито чорними гіпсовими кристалами, місцями стіни і стеля ходів від кристалів повністю чорні. Завершує кришталеву галерею дального району печери зал Кришталевий. Стіни цього залу до самого верху (а висота його доходить до б м) вкриті крупними кристалами. Розміри, різноколірність і велика кількість кристалів вражають своєю красою. Прозорі і біло-жовті, подекуди червоні, кристали звисають повсюди. Печера Гострі Говди ще закрита для екскурсійного відвідування спелеотуристами-аматорами (з метою недопущення довільного проникнення вхід замкнуто на замок). На території Тернопільщини охороняються державою як пам'ятки природи 20 найбільш цінних печер, 7 з них — Озерна, Оптимістична, Кришталева, Вільчанська, Млинківська, Ювілейна і Перлина — оголошені пам'ятками природи загальнодержавного значення. На відміну від гіпсових печер інших регіонів, названі печери Поділля характеризуються багатством і різноманітністю мінеральних утворень: кристалів (прозорих чи білих, рідше жовтих та рожевих), що покривають стіни печер, а також кальцитових каскадних натьоків, драпіровок, і, звичайно ж, сталактитів. Доволі цікавими для екскурсійного відвідування є невеликі вапнякові Нігинські печери національного природного парку "Подільські Товтри". Від мезоліта й до пізнього середньовіччя ці печери активно використовувалися місцевим населенням для проживання й переховування від ворогів у лихоліття. Не менш легендарною й туристично атракційною у НПП "Подільські Товтри" є Кармалюкова печера біля Привороття. У ній, за переказами, тривалий час переховувався й прикопував відібрані в багатіїв скарби народний месник Устим Кармалюк. З сакральними цілями печери Подільського Подністров'я населення краю використовувало ще з енеоліту (Баламутівська печера Чернівецької області, печера Вертеба Тернопільської області). Значний пізнавально-туристичний потенціал мають печери-святилища слов'ян V—XI ст., зокрема Язичницька. Язичницька печера знаходиться біля Міжгір'я на Тернопільщині і має довжину ходів 42 м. Названа так печера у зв'язку з виявленим у ній давньослов'янським печерним храмом "Язичницька святиня" з археологічним матеріалом, датованим IX ст. Тут зберігся унікальний для українських теренів плоский жертовний камінь-плита діаметром 4 м і товщиною 65 см. 40. Біосферні заповідники України як об’єкт рекреації та туризму Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняються всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні розташовані 4 біосферних заповідники:

• «Асканія-Нова» (Херсонська область)

• Дунайський біосферний заповідник(Одеська область)

• Карпатський біосферний заповідник(Закарпатська область)

• Чорноморський біосферний заповідник

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» Найстаріший з чотирьох українських біосферних заповідників. Заснований у 1898 році ентузіастом бароном Фрідріхом Фальц-Фейном, нині він розрісся більш ніж на 33 тисяч гектарів. Засновнику вдалося у прямому розумінні цих слів виростити чарівний сад у степу. Нині екзотичні рослини можна побачити у ботанічному саду. Він займає 170 гектарів! Тут можна побачити і величезне різноманіття птахів, починаючи від фазанів до страусів, навіть є фламінго. Антилопи, американські бізони, верблюди – загалом 800 видів тварин. Та головна цінність заповідника «Асканія-Нова» – це степ. Дунайський біосферний заповідник Ця територія стала останнім прихистком для європейської норки та лісового кота. Тут у них є шанс вижити. Заповідник вразить різноманітністю тварин та птахів. 5 тисяч видів! Такої кількості ви не зустрінете ніде більше у Європі. Кіт лісовий, єнотоподібна собака, серед риб є білуга та осетер, лососі та йоржі. Та найбільше багатство – це птахи! Пелікани, баклани, і що найголовніше, серед всього різноманіття є орлани-білохвости. На жаль, ці птахи – на межі вимирання. Тільки тут орлани, подалі від людей, мають шанс відновити свій вид. Карпатський біосферний заповідник Перлина Карпат! З гір перед вами відкриються неосяжні простори заповідника – озера, урочища і найбільша цінність наших Карпат – ліси. У Європі наші гори вважаються наймолодшими та мають славу наймістичніших! Та є тут і старожили – буки. Вік деяких з цих дерев перевищує кілька століть. Унікальна Долина нарцисів. Чорноморський біосферний заповідник Справжній вирій для птаства – Чорноморський біосферний заповідник! Тут щорічно зимують 120 тисяч птахів! Науковці нарахували у Чорноморському заповіднику 180 видів пернатих. Майже три десятки з них занесені до Європейського червоного списку. У заповідних морських водах загалом знаходяться 83 види риб. Серед них – всі три види дельфінів. 41. Національні природні парки України як об’єкт рекреації та туризму Національні природні парки України — заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України. В них дозволено вільний доступ туристів. В Україні станом на 2011 рік налічується 40 національних природних парків загальною площею більше 10000 км² (1,8 % території), які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Також 21 жовтня 2010 року Сіверсько-Донецький природний парк було позбавлено статусу національного. Зараз ведуться активні роботи зі створення найбільшого в Україні національного природного парку «Подесіння». Також планують створити у Львівський області національний природний парк «Чайковицький» Карпатський національний парк На величезних гірських просторах розкинувся Карпатський національний парк. Для туристів приготували унікальні інформативні маршрути. Тут можна пройтися стежкою Олекси Довбуша. Маршрут починається з Яремчі. Ви пройдете поміж скелями і вийдете на хребет Горган Запрутський. Саме тут відкривається мальовничий вид на каньйон Прута та на присілок Ямна. Розвинутий екстремальний туризм до Говерли. Похід на найвищу гору України розтягнеться на понад десять кілометрів, але витрачені час і сили того вартують. У Карпатському національному парку прокладено аж 25 туристичних маршрутів на будь-який смак. І не забувайте, що в парку збереглися місцеві традиції, які приваблюють десятки тисяч туристів, які також приїжджають сюди взимку покататися на лижах Шацький національний парк Волинь здавна називають краєм лісів і озер. Саме вони є окрасою національного парку. Загалом на площі майже в 33 тисячі гектарів знаходиться 22 озера. Їх називають "блакитними очима" Волині. Вода у водоймах чиста настільки, що придатна до пиття. На більшості з цих озер люблять відпочивати туристи. Найбільш популярним є Світязь. Тут знаходиться багато місць для відпочинку, можна половити рибу (судак, вугор і щука). У соснових лісах Шацького національного парку відпочивальники смажать шашлики, розбивають наметові містечка і насолоджуються чистим повітрям. Національний природний парк "Подільські Товтри" Унікальне для світу місце. "Подільські Товтри" розтягнулись на велику відстань у Хмельницькій області. Візуально Товтри є мальовничими пагорбами, з яких і починаються Українські Карпати. Тут один за одним здіймаються зелені, покриті деревами мальовничі пагорби. А біля підніжжя пагорбів лежить тиха гладь синіх озер різної форми і розмірів. Всього в парку налічується цілих 160 товтр. Різні за висотою, порослі лісом і лисі, всі товтри мають спільну рису: їхній західний схил крутий, а східний - пологий. Аналогів Подільським Товтрам у світі немає, подібні за геологічними структурами скелясті гряди існують тільки у Великобританії і США. Національний природний парк "Нижньодністровський" В Одеській області на території одразу трьох районів розкинувся Національний природний парк "Нижньодністровський". Він розташований в межиріччі р.Дністер та р. Турунчук та гирловій частині р.Дністер. Тут справжній рай для любителів природи. Річки, болота, велика кількість риби, тварин – це все Національний природний парк "Нижньодністровський". Тут розроблено та затверджено шість екологічних маршрутів, довжиною від 7 до 58 км та одна екологічна стежка. "Дністровська Амазонія" - маршрут річкою Дністер, руслом Турунчука, мальовничою протокою "Амазонка". Довжина маршруту від Біляївки - до 8 км, від с. Маяки - 20 км. Тривалість проходження маршруту від 3 до 6 годин. Національний природний парк "Святі гори" Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області. Головною водною артерією є Сіверський Донець. Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд та інші. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна споруда відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко. Національний природний парк "Синевир" Національний природний парк Синевир – окраса українських Карпат. Тут є все: озера Синевир і Озірце, болотні угіддя Глуханя і Замшатка, гори Стримба і Негровець, водоспади, вічнозелені ліси тощо. Тут активно працюють над збереженням популяції бурого ведмедя. Задля цього був збудований реабілітаційний центр для цих тварин. Вольєр реабілітаційного центру бурих ведмедів розташовано на ділянці лісу 12 га. На території парку є два музеї, які варто відвідати. Національний природній парк "Голосіївський" У Києві був створений національний парк "Голосіївський". Тут дослідники знайшли рештки поселень скіфської доби, доби бронзи, ранньозалізного часу, декілька давньоруських поселень та городищ. Однак найвідомішим є Китаївське городище із курганним могильником ІХ-ХІІІ ст. Відтак, тут знаходяться Китаївська пустинь із стародавніми печерами, Голосіївська пустинь, а також Головна астрономічна обсерваторія НАН України. Цей парк є місцем відпочинку киян і центром паломництва. Національний природний парк "Гуцульщина" Цей молодий національний парк розташовується у Косівському районі Івано-Франківської області. Природа в парку мальовнича, адже тут - лісиста частина Покутсько-Буковинських Карпат. На відміну від Шацького національного парку "Гуцульщина" не може похизуватися озерами. Всього нараховується шість невеликих озер. На їхніх берегах ростуть рідкісні рослини, які занесені до Червоної Книги України. Однак тут протікають такі відомі річки Західної України, які оспівані місцевим населенням, як Прут і Черемош. Національний природний парк "Сколівські Бескиди" Львівська область може пишатися національним парком, який щороку приваблює юрби туристів. На кам'янистих схилах та в ущелинах ростуть величні смереки. Тут водяться олені, дикі кабани, куниці, ведмеді і навіть зубри, яких завезли з Білорусі. Крім того, парк розташований в околицях традиційних курортних місцевостей - Східниці, Сколе, Славське. Туристам тут запропонують великий вибір турбаз, санаторіїв і приватних садиб. Гетьманський національний природний парк Цей парк ознайомлює туристів із природою Лівобережної України, зокрема, Сумщини. Парк створений лише у 2009 році. Тут протікає Ворскла. У долині річки один за одним ідуть 12 заповідних урочищ. Найбільше з них, "Литовський бір", де ростуть дерева, вік яких нараховує понад 300 років. Заплава річки Ворскла збереглася у первісному вигляді завдяки створеним заказникам загальнодержавного значення ("Бакирівський", "Климентівський", "Хухрянський") та місцевого значення ("Ямний"). Національний природній парк “Олешківські піски” Розташований НПП на території Херсонської області. Це справжня українська пустеля. З оазами, барханами, гадюками і отруйними павуками. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів. А на “березі” пустелі ви зможете побачити найбільший у світі ліс, що висаджений людиною. Цікаво, що тривалий час Олешківські піски були закритою зоною, на території якої розташовувався військовий полігон СРСР. Тепер це – популярне серед туристів місцевість, яка є справді унікальною та ще малодослідженою. Адже Олешківські піски отримали статус НПП лише у 2010 році. 42. Парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва України як об’єкт рекреації та туризму 43. Дендропарки України як об’єкт рекреації та туризму Дендрологічний парк— територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк з колекцією різних порід дерев. Нині в Україні існує 57 дендропарків загальною площею близько 1800 га, з яких 19 — загальнодержавного значення. Більшість парків має невелику площу 10-20 га, хоча є і великі дендропарки (дендропарк «Олександрія» займає площу 405 га). Деякі дендропарки на своїй території мають природні ділянки лісів, що має велике значення для охорони біорізноманітності. Дендрологічні парки України — зони культивування різних видів рослин, часто рідкісних та екзотичних. Поряд з якими створюються красиві декоративні споруди, скульптури, штучні водойми, часом навіть імітуються шедеври світової архітектури. В нашій країні є багато дендрологічних парків. Деякі з них мають 200-літню історію і належать до найстаріших в Європі, інші — засновані в останні десятиліття і лише доповнюються та розбудовуються. Та більшість із них потребують більшої уваги до себе, ніж мають зараз. Відновлення, реконструкції, чи просто бережного ставлення людей чекають десятки заповідних парків, краса яких часто так нерозумно експлуатується нами. Кропивницький дендропарк Кропивницький дендропарк називають і міні-Голландією, і українським Діснейлендом. Зараз це паркова зона, яка розміщена на 45 гектарах, 33 з яких займають зелені насадження і ландшафтні куточки, а на 12-ти знаходяться розважальні заклади, атракціони італійського та вітчизняного виробництва. Візитна картка парку - 500 тисяч тюльпанів, в яких він буквально потопає. Посеред парку є сцена, на якій влітку виступають популярні групи і виконавці, проводяться всілякі конкурси. У 2008 році кропивницький дендропарк визнаний кращим парком в Україні. Софіївка (Умань) Парк "Софіївка" можна без перебільшення назвати шедевром садово-паркового мистецтва світового рівня. Це зразок пейзажної композиції води, землі, архітектурних споруд і скульптур. Його заклав в 1796 р граф Станіслав-Фелікс Потоцький і подарував своїй дружині красуні-грекині Софії в 1802 р Зараз в парку можна побачити і фонтани, і ставки, і водоспади, і озеро, і скелі, і статуї римських богів. На честь парку названий космічний астероїд і навіть присвячено вірш (польського письменника С. Трембецького). У вихідні дні буває багато народу. Олександрія Місто Біла Церква Київської області. Займає площу понад 290 га. Дендропарк є найбільшим і найстарішим із собі подібних в Україні. Розташований на березі річки Рось. Має багато декоративних водойм. Архітектура парку виконана у стилі доби Класицизму. Спорудження парку почалось вкінці XVIII століття за вказівкою графа Браницького. Жіноче ім`я національного парку – честь дружини його засновника. З часу заснування тут побуває багато відомих постатей. Олександрії присвячуватимуть вірші і поеми. На жаль, єдиною спорудою, яка уціліла з часу первинного оформленя парку є Будинок садівника. Красиві унікальні рослини і романтичні будівлі, якими можна милуватися у наш час, створюють неповторну композицію рукотворного дива, що вражає все нових відвідувачів. Тростянець Пам’ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття, створена завдяки зусиллям і коштом Івана Михайловича Скоропадського. Розташований в однойменному селищі Ічнянського району Чернігівської області. Займає площу 350 га. Будівництво парку розпочалось зі створення Великого ставу, який і зараз красиво розділяє територію на дві частини. Згодом тут було насипано багато високих курганів, що своїми гострими вершинами, за задумкою, нагадують Альпи. «Тростянець» засаджений близько 800 видами і формами рослин, серед яких багато рідкісних та екзотичних. Чернівецький Місто Чернівці. Територія парку приблизно 4,8 га. Як відомо, справжнім ландшафтним дивом міста є університет імені Ю. Федьковича. Дендропарк був закладений тут ще у 1876 році за головним корпусом колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, як власне і служить зараз частиною університету. Окрім 100 видів та форм дерев і чагарників росте справжнє ботанічне диво – тринога яблуня. Красива алея обрамлює прохід до невеличкого басейну з магноліями та плакучими вербами. А неподалік розташована сталактитова печера (імітація). Басейни та фонтани, алеї з асиметричною посадкою дерев, галявини із затишними баскетами. Тишу і спокій парку береже кам`яний мур, що зі всіх сторін огортає його триметровою завісою. Сторожинецький Місто Сторожинці Чернівецької області. Займає площу 17, 5 га. Дендропарк є одним із найстаріших у Європі. Адже був заснований ще у 1912 року і створювався він зі звичайного лісового масиву. Тому ще зараз тут ростуть 200- і 100-літні дуби, клени і ясени. Найрізноманітніші екзотичні квіти цвітуть тут навіть у холодні пори року. Загало Сторожинецький дендропарк мможе похвалитися понад 1000 видів дерев і чагарників з різних куточків світу. Знаменитою є велична липова алея. Алея закоханих та алея дружби. До речі, останню назвали так тому, що багато гостей дендропарку садили тут щось своє. Цікаво, що й тепер тут росте Тарасова верба. Колись ця гілочка була привезена із Казахстану. Коли Кобзар їхав на заслання, то взяв із собою вербову гілочку. У далекій землі вона прижилася, а могутнє дерево, що виросло з неї, живе досі. Березнівський Місто Березне Рівенської області. Територія – близько 30 га. Цей витвір садово-паркового мистецтва створювався не одним поколінням садівників та скульпторів Західного Полісся. Парку трохи більше тридцяти років. Він поділений на окремі ділянки з цікавими назвами: сад садових жасминів, передгір’я, кам’янистий сад… Парк має свій Острів кохання, що пливе посеред озерця з берегами квітучого бузку декількох видів. Приїхавши на екскурсію у дендропарк, ви побуваєте і у Кавказі, і у Середній Азії, і в Сибіру… — все це — свого роду регіони, засаджені рослинами певних видів і кліматичних зон. Дерев тут висаджено близько 1000 — представників екзотичної, зарубіжної та місцевої флори. Веселі Боковеньки Долинський район Кіровоградської області. Парк займає площу 109 га. Заснований ще у 1893 році на березі річки Боковеньки, він є частиною селекційно-дендрологічної станції. Така весела назва присвоїна дендропарку на честь річки Боковенька, на якій колись любили відпочивати та веселитися козаки. У дендропарку росте 963 види дерев і чагарників. Серед них ви побачите багато рідкісні і реліктових рослин. Наприклад, дерево гинкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді, цегляне дерево та багато інших. Парк розділений на ландшафтні зони. Тут є три озера з довгими містками та очеретними заростями на берегах. Краєвид доповнюється водоспадом. А ще є ціла система мальовничих ставків. Полтавський Місто Полтава. Розташований на території 124,5 га. Заснований на початку 1960-х років. Дендропарк поділений на окремі «тематичні» частини з красивими назвами: Шведський ліс, Бузковий гай, Лісостеп, Східна долина… На території багато мальовничих майданчиків і галявин. Навколо ставків схиляються плакучі верби. З одного боку – темно-зелений ялинник, з іншого – білокоре царство беріз, з третього – ростуть горіхові дерева, розкинулась бузкова галявина. А неподалік ставка — галявина постійного цвітіння. Є також дендрарій. Всього тут росте близько 170 видів кущів та дерев. 44. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні З списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні знаходяться 7 об’єктів, один з яких визнано шедевром людського генія. Перші об’єкти, що знаходяться на території України, були занесені в список в 1990 році на 14-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З них шість включені в список за культурними критеріями і один об’єкт – за природними. 1. Київський Софійський собор і Києво-Печерська лавра (1990) Софійський Собор – християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Успенська Києво-Печерська лавра – одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. З 2007 року Києво-Печерська лавра також входить в список Семи чудес України. Саме цього об’єкту привласнений критерій «шедевр людського генія». 2. Ансамбль історичного центру Львова (1998) Історичний центр Львова – перший район Львова, де було засновано місто. Це політичний, економічний і культурний центр міста. Особливо цінними є архітектурні твори площі Ринок, вулиць Вірменської та Руської. Художню цінність європейського масштабу мають Вірменський собор, Успенська церква, собор Святого Юра та Домініканський костел. 3. Пункти геодезичної дуги Струве (2005) Дуга Струве – це ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягнулася на 2820 км по території десяти європейських країн, від Хаммерфеста в Норвегії до Чорного моря. Ці опорні точки- перший достовірний вимір великого сегмента дуги земного меридіана 4. Незаймані букові ліси Карпат (2007) Букові ліси Карпат – транснаціональний серійний природний об’єкт з десяти окремих масивів, розташованих уздовж осі завдовжки 185 км. Включає п’ять лісових масивів загальною площею 4391 га 5. Резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації (2011) Чернівці. Об’єкт включає духовну семінарію і монастир і є видатним прикладом історичної архітектури XIX століття. 6. Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (2013) Херсонес Таврійський – місто, засноване стародавніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму в 422-421 роках до н. е. як давньогрецька колонія. Протягом двох тисячоліть Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор’я, де був єдиною дорійською колонією. 7. Дерев’яні церкви Карпатського регіону (2013) У список увійшли: Церква Святого Юра (Дрогобич, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Матков, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Нижній Вербіж, Івано-Франківська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Потелич, Львівська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Рогатин, Івано-Франківська обл.), Церква Святого Архангела Михаїла (Ужок, Закарпатська обл.), Церква Вознесіння Господнього (Ясіня, Закарпатська обл.), Церква Святої Трійці (Жовква, Львівська обл. ). 45.Національні історико-культурні заповідники України як об’єкт туризму Нині в Україні функціонує більше 60 історико-культурних заповідників державної та комунальної власності. За роки незалежності мережа історико-культурних заповідників України значно зросла та розширилася. Було відкрито нові історико-культурні заповідники, зокрема: Державний історико-меморіальний заповідник "Лук'янівське кладовище" (Київ), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (Київська область), Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві (Львівська область), Державний історико-культурний заповідник "Тустань" (с. Урич Сколівського району Львівської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Дубно (Рівненська область), Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові (Сумська область), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Збаражі (Тернопільська область), Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця" За роки Незалежності найбільш відомі з історико-культурних заповідників системи Міністерства культури і туризму України та інших відомств отримали статус національних. Це, зокрема, Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповідник "Херсонес Таврійський", Національний заповідник "Хортиця", Національний заповідник "Давній Галич", Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав", Національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішні, Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви", "Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець", Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Шевченківський національний заповідник у м. Каневі. Два з них, - Національний заповідник "Софія Київська" та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, - включено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО Важливу роль у роботі історико-культурних заповідників мають нормативні документи, які регламентують діяльність музеїв та заповідників України. Це, зокрема, прийнятий Верховною Радою України 29. 06. 1995 року Закон "Про музеї та музейну справу", який, зокрема, визначив правові основи діяльності історико-культурних заповідників; Закони України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.) та «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини"» (2004 p.); Постанови Кабі-нету Міністрів: "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (2001 р.), "Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини" (2002 p.); Укази Президента України, Постанови та Розпорядження Кабінету міністрів України щодо діяльності та розвитку історико-культурних заповідників. Сприяти вирішенню насущних проблем розвитку історико-культурних заповідників має і "Державна програма розвитку культури на період до 2007 року", прийнята постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. № 1235. Серед основних завдань цієї програми - робота по збереженню історичних пам'яток та історико-культурних заповідників За останні роки значно активізувалася науково-дослідна, виставкова, видавнича діяльність історико-культурних заповідників. Ці заклади постійно вишукують можливість залучити додаткові позабюджетні кошти для фінансування своєї діяльності, розширяють надання платних послуг. Але у кінці XX - на початку XXI ст. в організації роботи історико-культурних заповідників нагромадилося чимало недоліків та проблем. Серед головних з них є: вкрай обмежене фінансування заповідників; незадовільний, а в деяких випадках, аварійний стан музейних приміщень; проблема фондосховищ (у більшості заповідників вони не відповідають потрібним нормам і умовам зберігання колекцій; застарілість експозицій, що потребують оновлення тощо. Актуальною залишається і проблема збереження історико-культурних пам'яток. Тож, для аналізу цих проблем, а також позитивного досвіду здається доцільним розглянути роботу деяких історико-культурних заповідників України та її висвітлення на сторінках вітчизняної преси. Зокрема, Київ та Київська область є одними з найбільш насичених історично цінними об'єктами регіонів України. На території Києва та Київської області розташовано багато різноманітних пам'яток матеріальної культури, що хронологічно охоплюють період від найстародавніших часів до наших днів. У Києві та Київській області працюють: Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ", Державний історико-меморіальний заповідник "Лук'янівське кладовище", Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав" (м. Переслав-Хмельницький), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді, Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" Серед цих історико-культурних заповідників пам'яткою всесвітнього значення є Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Ще 29 вересня 1926 року було прийнято постанову "Про визнання колишньої Києво-Печерської Лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її у Всеукраїнське музейне містечко". За цією постановою вся територія колишньої Києво-Печерської Лаври в межах її стін оголошувалась історико-культурним державним заповідником. Були виділені й кошти на наукові та ремонтно-реставраційні роботи. В цей час на території Лаври діяв цілий ряд музеїв різного спрямування. Нині Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник - один із найбільших культурно-освітніх та науково-дослідних закладів України, створений на базі комплексу пам'яток природи, історії, археології, архітектури, культури на території, що має загальнодержавне національне значення. Його фондові колекції зараз нараховують понад 70 000 одиниць збереження. На його території працюють: Музей історичних коштовностей України, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і книгодрукарства України, Виставка мікромініатюр, Музей українського народного декоративного мистецтва. Тут можна ознайомитися з унікальними пам'ятками мистецтва та архітектури ХІ-ХХ ст., лабіринтами Ближніх і Дальніх печер, постійно діючими і тимчасовими виставками, які доповнюють основну експозицію. Щороку Заповідник відвідують близько мільйона туристів та паломників з усіх континентів та країн світу. Тож Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник проводить активну роботу по залученню додаткових коштів. Зокрема, заповідник активно співпрацює з туристичними агентствами, запроваджує рекламу, що допомагає збільшити кількість відвідувачів. Тут також продається сувенірна продукція, запроваджено платні послуги (наприклад фото- та кінозйомка) Питання збереження історико-культурної спадщини є актуальним і для Київської області. Пріоритетне значення цім питанням надає управління культури Київської обласної державної адміністрації. В області діє Програма розвитку музейної справи, яка регламентує і роботу історико-культурних заповідників. Працівники заповідників створюють нові експозиції, доповнюють існуючі новими знахідками, проводять науково-дослідницьку та науково освітню роботу, відкривають виставки, публікують наукові статті Колектив Державного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році" веде велику роботу з дослідження матеріалів часів війни. У музеї-заповіднику постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки. На території заповідника щороку відбувається ряд акцій по вшануванню пам'яті героїв Битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів тощо. За час існування заповідник відвідало більше 10 мільйонів чоловік з 85 країн світу Унікальною історичною пам'яткою Київської області є м. Вишгород. 1994 року, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабінету міністрів України тут засновано Вишгородський історико-культурний заповідник. Мета закладу - збереження пам'яток історії, археології та культури Вишгорода. В експозиційних залах заповідника створено постійно діючу виставку за матеріалами археологічних розкопок "Давній Вишгород". У краєзнавчому відділі облаштовано три експозиційні зали, де відвідувачі можуть ознайомитися з історією Вишгорода та околиць з найдавніших часів. В залах розміщено значну частину фондових, археологічних, етнографічних матеріалів, творів народно-ужиткового мистецтва Слід також зазначити, що саме історико-культурні заповідники мають перспективне значення для розвитку туризму в області. Туризм, зокрема, є чинником збільшення платних послуг та джерелом коштів для збереження історико-культурного середовища Заповідною землею центрального Подніпров'я України є Черкаська область. Тут працює сім історико-культурних заповідників, двом з яких надано статус національних. Це - Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Шевченківський національний заповідник у м. Кане-ві, Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка", Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів", Дер-жавний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-Шевченківському, Державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янці, Державний історико-культурні заповідник "Трипільська культура". Тож, історико-культурні цінності Черкаської області вимагають до себе уваги не тільки науковців, краєзнавців чи туристів, а й держави. З усією гостротою постає проблема збереження пам'яток регіону. їх тут так багато, що можна сміливо називати область музеєм просто неба. Цікаво, що тут є пам'ятки майже всіх історичних епох: від доби неоліту - мідно-кам'яного віку і до рубежу XIX і XX століть. На Черкащині, приміром, знаходиться восьма частина всіх пам'яток археології (7,2 тисячі одиниць). Однак через недостатнє фінансування належного зберігання об'єктів забезпечити не вдається, пам'ятки руйнуються, зникають. Майже кожен об'єкт архітектури, що являє собою історико-культурну цінність, нині перебуває в незадовільному стані, потребує реставрації За підрахунками фахівців, для невідкладних реставраційно-ремонтних робіт пам'яток архітектури, які розташовані на території заповідників, потрібно 77 мільйонів гривень, тобто вчетверо більше за ті кошти, які виділялися за останні три роки для функціонування самих заповідників (а вони необхідні ще й на утримання персоналу, поповнення фондів тощо) Попри усі проблеми, Україна по праву пишається своїми заповідниками, які становлять частину культурної спадщини всього людства. І немає сумніву, що саме заповідники України як культурно-освітні і науково-дослідні заклади і далі робитимуть вагомий внесок в реалізацію культурної політики держави, виховуватимуть у відвідувачів високі почуття зацікавленості до інтелектуальних надбань та патріотизм 46. Дерев’яні культові споруди України як об’єкти туризму Дерев'яна архітектура — різновид архітектури, пов'язаний з використанням дерева (на відміну від архітектури кам'яної, де використовують кам'яні брили, цеглу, бетон тощо). Притаманна багатьом культурам у котрих дерево є місцевим матеріалом, доступною сировиною, лісистістю місцевості, культом деревини (дерев'яний ідол) тощо. В мистецтві і архітектурі деяких країн впродовж століть мала переважну роль. В Україні існує найбільше у світі дерев‘яних церков — близько 2,5 тисяч (наступні за їх кількістю — Польща із 1,5 тис. і Румунія, в якої до 1,2 тис. таких церков). Як відзначають експерти, дерев’яні церкви в Україні — найрізноманітніші за стилями, у порівнянні з іншими країнами. 47. Муровані культові споруди України як об’єкти туризму 48. Фортифікаційні споруди України як об’єкти туризму Усі збережені пам'ятки архітектури і містобудування України зараз перебувають під охороною й на обліку держави. Коротка кадастрова інформація про них міститься у спеціальному Державному реєстрі національного культурного надбання. Найбільше фортифікаційних споруд, з огляду на особливості історико-реґіонального розвитку, збереглося на заході України. Саме в цьому реґіоні найбільшого розквіту досягла Давньоруська держава (доба Данила Галицького, якому вдалося об'єднати землі від Карпат до Дніпра) й найдовше протрималася давньоукраїнська державність. А згодом, саме тут на місці давньоруських твердинь польські завойовники вибудовували свої перші кам'яні замки, аби утримати новозахоплені руські краї у покорі. Туристично й музейно найбільш загосподарьованими є замки Львівщини: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Поморянський, Свіржський та Старосільський. Тому їх доцільніше розглянути у наступному підрозділі, де мова йтиме про сучасне туристичне відродження пам'яток оборонного зодчества України. Що ж до замків Львівщини, які не ввійшли в маршрут масового туризму "Золота підкова Львівщини", їх стан доволі занедбаний. Мова йде про давньоруську фортецю Тустань, Бродівський та Добромильський замки. У с. Урич знаходяться залишки давньоруської наскельної фортеці Тустань (IX—XV ст.) — без перебільшення унікальної у давньоруському зодчестві пам'ятки оборонної архітектури. Тустань була адміністративним центром волості, де в часи Київської Русі, Галицького і Галицько-Волинського князівств брали мито за провіз солі. Гарнізони скельного замку Тустань і ряду інших укріплень охороняли дороги, що виходили на головний шлях до Верецького перевалу (давня назва — "Руський шлях"). Вродівський замок бастіонного типу XVII ст. зведений за кращими взірцями голландської та італійської систем оборонних споруд у 1630—1635 рр. під керівництвом талановитого архітектора Андре дель Аква і французького військового інженера Гійома де Боплана. Нині туристи мають змогу оглянути систему земляних валів з казематами й оборонні бастіони замку, а також замкове подвір'я з казармами.