TK

• Миколаївська церква — головна споруда Радного майдану, в якій наставляли на гетьманство Д.Апостола та К.Розумовського, а раніше виголосили анафему І.Мазепі. Є пам'яткою історії та архітектури національного значення, 1693–1695;

• Трьоханастасіївська церква (1884—97) — споруджена завдяки місцевим меценатам братам М. Л. та Ф. А. Терещенкам.

• Спасо-Преображенська церква (1765) — тетраконховий храм;

• Вознесенська церква — збудована в 1767 році архітектором А. В. Квасовим та перебудована у 1811 році;

• Міський краєзнавчий музей розташований у будинку колишнього Дворянського зібрання і є пам'яткою архітектури XIX ст., (1811 рік);

• Київська брама міської фортеці — пам'ятка історії, архітектури та містобудування XVIII ст., (1766–1769 роки);

• Архітектурний ансамбль на Києво-Московській вулиці («стометрівка») — на місці якого знаходилася будівля другої Малоросійської Колегії, збудована за проектом архітектора А. Квасова в 1768—1782 роках

У місті встановлено низку пам'ятників, зокрема: композиторові Д. Бортнянському та М.Березовському (скульптор — Інна Коломієць), також, загиблим солдатам у роки Другої Світової війни і багато інших. Не далеко від Глухова (14 км) знаходиться Свято-Різдва Богородиці Глинська Пустинь — чоловічий монастир (ставропігійний). Глухів – сучасний центр історичної культури, у минулому – столиця Гетьманської та Лівобережної України.Місто має глибоку й насичену цікавими подіями історичну спадщину. Він є одним знайвизначніших історичних міст країни, де збережено понад 50 пам’яток нерухомої культурної спадщини, має неповторний історичний ландшафт та цінну старовинну міську забудову. Славні традиції дозволяють Глухову зустрічати кожен новий день з почуттям гордості за досягнуте Головним завданням на найближчу перспективу є створення комплексного проекту регенерації історичного центру Глухова, музеєфікації його пам'яток, особливо тих, які пов'язані з добою козацтва й Гетьманщини. Національний заповідник “Глухів” пропонує екскурсії по місту Глухову

• Оглядова екскурсія по місту

Пішохідна екскурсія, що знайомить з історією Глухова від найдавніших часів і до наших днів, з пам’ятками історії та архітектури, містобудівними ансамблями, які збереглися з ХVІІ-ХХ ст.

• Екскурсія “Храми Глухова”

Пішохідна екскурсія, що знайомить з храмами Глухова як пам’ятками історії, культури та архітектури.

• Екскурсія “Глухів – столиця Гетьманщини”

Пішохідна екскурсія, що знайомить з історією Глухова ХVІІІ ст., пам’ятками архітектури періоду останньої столиці Гетьманщини, діяльністю гетьманів І. Скоропадського (1708-1722), П.Полуботка (1722-1724), Д.Апостола (1724-1732), К. Розумовського (1750-1764)

• Екскурсія “Глухів Терещенків”

Пішохідна екскурсія, що знайомить з діяльністю родини Терещенків як підприємців, благодійників та меценатів, пам’ятками історії та архітектури, збудованими їх коштом

• Екскурсія “Глухів музичний”

Пішохідна екскурсія, що знайомить з музичними традиціями міста.

• Оглядова екскурсія з вежі

Екскурсія знайомить з пам’яткою архітектури та містобудування – вежею водогону, її конструктивними особливостями, історією побудови, чудовою панорамою міста, що відкривається з оглядового майданчика.

• Екскурсія “Глухів героїчний”

Пішохідна екскурсія, що знайомить з героїним минулим міста часів Київської Русі, Гетьманщини, періоду Великої Вітчизняної війни. 70. Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» як об’єкт рекреації та туризму Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» — заповідник розташований в Чигиринському районі Черкаської області. Історико-культурний потенціал заповідника унікальний. Тут зберігаються пам'ятки різних часів, але найбільша частина їх пов'язана з історією козацтва та становленням державності українського народу. Чигирин – перша столиця України часів гетьмана Богдана Хмельницького, село Суботів – його родинний маєток. Чигиринщина була одним із центрів гайдамацького руху. Мотронинський монастир в Холодному Яру відіграв ключову роль у повстанні гайдамаків – Коліївщині, котре охопило значні території Правобережної України. Заповідник охоплює: місто Чигирин, села Суботів, Стецівка, Медведівка, а також дубово-ясеневе урочище Холодний Яр та Атаманський парк. На території заповідника розташовані 35 пам'яток археології, історії, архітектури, етнографії, мистецтва, природи, які входять до складу заповідника. Серед них: Замкова гора Б. Хмельницького, Дуб Максима Залізняка, Сухі колодки, Три криниці, Залізнякова криниця та інші. У заповіднику працює 5 музеїв:

• музей Богдана Хмельницького в Чигирині

• археологічний музей в Чигирині,

• історичний в селі Суботові,

• краєзнавчий – в селі Медведівці,

• етнографічний музей «Українська хата кін. XIX-поч. ХХ ст.» – в с. Стецівці.

Територія заповідника складається з 18 ділянок заповідника та 5 ділянок окремих пам'яток, що розташовані за межами заповідника, і становить 1249,65 га. Його території, межі та охоронні зони визначені Генеральною схемою зон охорони Чигиринського історико-культурного заповідника (1991) та Генеральним планом розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», розробленим Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (2001). Ділянки заповідника мають різне призначення:

• території та охоронні зони пам'яток,

• адміністративні приміщення, музеї, виробнича база заповідника;

• території майбутніх туристсько-рекреаційних об'єктів.

У заповіднику працює 1 філіал, 10 наукових відділів та 1 науковий сектор У заповіднику є наукова бібліотека, в якій сьогодні нараховується вже близько 4,5 тисяч одиниць, та науковий архів. Роботу наукових відділів заповідника забезпечують фінансово-економічний відділ та великий господарчий відділ, який має сучасну матеріально-технічну базу, необхідний парк автотранспорту і технічне устаткування. На 01.01.2004 р. в фондах заповідника налічувалось більше 23000 одиниць зберігання. В заповіднику склалася система науково-освітньої роботи. Для учнів різних вікових категорій розроблені цикли занять, лекції, бесіди, які охоплюють теми, тісно пов'язані з рідним краєм: «Козацькому роду нема переводу», «Моє рідне село», «Українська хата», «Життя і побут українського народу», «Стежками заповідника», «Історія стародавнього Чигирина» та ін. Для учнів спеціалізованих шкіл розроблені авторські програми з історії рідного краю. Заповідник є ініціатором проведення історичних вікторин, конкурсів дитячої творчості. Науковці заповідника постійно займаються удосконаленням туристичного обслуговування. Розширюється сітка автомобільних та пішохідних туристичних маршрутів. Відвідувачам пропонуються тематичні екскурсії, відпочинок у природно-ландшафтних зонах. Щорічно заповідник відвідує 40000 туристів, їх кількість постійно зростає. 71. Природні ресурси Подільського туристичного регіону. На території Подільського ТР розміщені гори:

• Опілля

• Вапнякові пасма Товтр

Тут найпотужніші в Європі спелеорегіони. Середні температури коливаються від +7̊С до +9̊С Температура +10̊С становить 155-185 днів на рік Для розвитку туристично-краєзнавчої діяльності використовуються природні ділянки Дністра,Південного Бугу,Смотрича,Случі. Має 19 освоєнних і розвіданих родовищ мінеральних вод,що є важливим аспектом розвитку санітарно-курортного лікування та оздоровлення Функціонують курорти загально-державного значення:Хмільник,Чортків,Сатан,Немирів У цілому природно-заповідний фонд регіону налічує 1439 об’єктів ,загальною площею 510 тис га. НПП(нац..-природ.парки): 3 Регіональні ландшафтні парки : 3 Держ.заказників: 60 Пам’яток природи : 26 Ботанічні сади: 2 Денропарки: 2 Парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва : 24 Найатрактивнішими об’єктами ПЗФ є : НПП Подільські Товтри, заповідник Медобори, Зарваницький парк,Дністровський каньйон(найбільший у Європі) У перспективі Подільского ТР передбачається створення таких НПП : Кременецькі гори,Центрально-Подільський.Що сприятиме потенціалу цього регіону Налічується понад 100 печер та підземних порожнин; 8 світового та національного значення (Оптимістична,Кришталева,Озерна,Вертепа) Рельєф Подільського туристичного району відрізняється великим різноманіттям. Пологі рівнини чергуються з горбогір'ями, глибокими річковими долинами з крутими схилами, ярами та балками. Туристичну привабливість регіону збільшує наявність значної кількості спелеоресурсів. Тут знаходяться найдовші гіпсові печери Європи - Оптимістична та Озерна, а також безліч інших. Річкова мережа району досить густа, представлена ріками, що входять до басейну Дністра (Золота Липа, Стрипа, Серет, Нічлава, Збруч, Гнила, Смотрич, Студениця, Ушиця, Мурафа), Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія, Хомора, Случ), Південного Бугу (Соб, Рів, Згар, Десна, Бужок, Іква) та Дніпра (Рось, Роставиця, Гуйва). Вони можуть використовуватись для організації купання та водних видів туризму, а їх мальовничі долини надають привабливості ландшафтам. Захоплення викликають водоспади на околицях сіл Рукомиш, Нирків та Русилів. Джерела мінеральних вод, які можна використовувати для лікування та профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту та опорно-рухового апарату, регуляції обмінних процесів організму, виведення радіонуклідів, знаходяться біля Летичева, Кам'янця-Подільського, Сатанова, Полонного Хмельницької області, Конопівки та Настасіва Тернопільської області, Хмільника, Житників, Козятина та Литовця Вінницької області. В рекреаційних цілях можуть використовуватись об'єкти природно-заповідного фонду, найбільш значущими серед яких є природний заповідник Медобори та його філія - Кременецькі гори, національний природний парк "Подільські Товтри". 72.Історико-культурні ресурси Подільського ТР Під охороною держави на території перебуває майже 2050 пам’яток історії та культури,в тому числі 7 історико-культурних заповідників Найбільше пам’яток на Тернопільщині,що посідає 4 місце в загальнонаціональному рейтингу На території Подільського туристичного району зберігається значна середньовічна спадщина у вигляді замків та фортець. Архітектурна спадщина більш пізніх часів представлена культовими спорудами, палацами, адміністративними та жилими будинками ХVІІІ-ХХ ст.. Буремні історичні події, що відбувалися на території сучасної Тернопільської області, залишили свій відбиток в її історико-культурній та архітектурній спадщині. Її адміністративний центр - м.Тернопіль - розпочав своє існування з середини ХVІ ст., коли з наказу польського короля Сигізмунда І на берегах р.Серет було зведено фортецю для боротьби з періодичними набігами татар. Тоді ж було збудовано і найстарішу у місті Воздвиженську церкву. Згодом постають Воскресенська церква, а після входу міста до складу Австрії - домініканський костел. ХІХ століття відзначилось появою палацу та оригінальних житлових будівель, ХХ - характерної споруди драматичного театру. Справжньою перлиною Західної України є старовинне місто Бережани, що веде свою історію з середини ХІV ст. Архітектурне надбання міста становлять замок Синявських з Троїцьким костелом, костел Різдва Діви Марії та монастир Отців Бернардинців, вірменська церква та синагога. На характерній для східноєвропейських міст площі Ринок знаходиться греко-католицька церква Пресвятої Трійці, а також незмінний атрибут - ратуша, що й нині виконує функції адміністративної будівлі, а також історико-культурного центру, оскільки в ній розмістились експозиції чотирьох музеїв. Місто має статус державного історико-культурного заповідника. Своїми архітектурними пам'ятками не поступається Бережанам місто Бучач. Вражаючих розмірів ратуша, руїни замку, церкви, монастирі та костели ХVІ-ХVІІІ ст. формують неповторний образ міста. В Бучачі народився та провів свої дитячі роки майбутній нобелевський лауреат в галузі літератури Шмуель Агнон. Візитною карткою міста Заліщики є мальовнича панорама міста, що лежить в петлі Дністра. Серед архітектурних споруд міста виділяються палац Понятовських, костел, стара синагога. Свого часу місто було кліматичним курортом, про що нагадують вілли початку ХХ ст. В місті є дендропарк. Волинськими Афінами колись іменувався Кременець - найбільший освітній центр колишнього Волинського намісництва. Тут функціонувала вища гімназія, будівля якої й дотепер залишається однією з найкращих в місті. Кременець відомий своїми монастирем та храмами, руїнами замку, а також своїм знаменитим уродженцем - польським поетом Ю.Словацьким. Свого часу у Кременці працював видатний мандрівник М.Пржевальський. Чудовими палацово-парковими комплексами славляться селище Вишнівець та колишній курорт Микулинці. Цікаві культові споруди розташовані в селі Монастирок, селищі Гусятин, містах Теребовля, Підгайці та Чортків. Свідками історичних подій стали руїни замків сіл Залізці, Кривче, Язловець - місце останнього притулку польського композитора М.Гомулки; а також місто Збараж. В області розташовано й декілька об'єктів паломництва: місто Почаїв приваблює православних християн з усієї Східної Європи знаменитим Свято-Успенським монастирем, що має статус лаври, і чудотворною іконою Почаївської Божої Матері; а у селі Зарваниця знаходиться інша ікона Діви Марії, що є святинею для католиків. Складний шлях, позначений пожежами, війнами і руйнуваннями, пройшли культурно-історичні пам'ятки Хмельницької області. В обласному центрі буремні роки пережили лише деякі особняки і адміністративні будівлі ХІХ-ХХ ст. Більшість визначних будівель та пам'ятників Хмельницького з'явилося вже за радянської доби. Оригінальні культові споруди збереглися в центрі гончарства - Адамівці, селах Жванець, Сутківці та старовинному місті Полонне. Палацово-парковими комплексами відомі селище Антоніни та село Самчики, яке носить статус історико-культурного заповідника. Свідком славних подій початку Визвольної війни 1648-1654 рр. стало село Пилява (колишні Пилявці), на околицях якого відбулась знаменита битва. Пам'ять про М.Островського, що колись працював тут, та його уславлений роман бережуть пам'ятні знаки та обеліски Шепетівки. Значною історико-архітектурною спадщиною відрізняються міста області: Зіньків (руїни замку, костел, дві синагоги, садибний будинок), Ізяслав (руїни замку, монастир, католицький та православний храми), Летичів (збереглися вежі колишньої фортеці, комплекс споруд домініканського монастиря, костел, пам'ятник У.Кармалюку), Сатанів (вежі колишньої фортеці, православний, католицький та іудейський храми), Старокостянтинів (замок, вежа домініканського монастиря, костел та церква). Місто Меджибіж відоме своєю фортецею, а також тим, що тут свого часу проповідував Бел Шем Тов - засновник хасидизму. Вже наприкінці ХХ ст. тут було побудовано синагогу, а місто перетворилось на центр паломництва євреїв. Але найбільш відомим центром, що є найбільш відвідуваним туристами не лише в області, але й в Україні, є Кам'янець-Подільський. Відомим воно стало завдяки фортеці, що добре збереглась. Побудована на вершині каньйону, що утворила р.Смотрич, вона свого часу була добре укріпленою твердинею, а зараз перетворена на Національний історико-культурний заповідник. В самому місті збереглись численні культові, військові, адміністративні, торгові та навчальні споруди. Вінницька область. Ареною боротьби православної та католицької церков за релігійні переконання місцевого населення стала Вінниця. В результаті такого змагання за вплив у місті з'явились єзуїтський та домініканський (пізніше перероблений на православний собор), а також Преображенський та Благовіщенський монастирі, Свято-Миколаївська церква та костел капуцинів. До ХVІІІ ст. відноситься палацово-парковий ансамбль М.Грохольського. В місті багато архітектурних споруд, що представляють ХІХ століття: особняків, культових, адміністративних, навчальних та господарських будівель. Серед найбільш відомих - музей-садиба знаменитого хірурга М.Пирогова та церква-мавзолей, де покоїться його забальзамоване тіло. Змінював конфесійну приналежність і Троїцький монастир, що у селищі Браїлів. Побудований як монастир тринітаріїв, на початку ХІХ ст. він перейшов до рук православної громади. Є у Браїлові і католицький костел, що носить таку саму назву. Селище відоме також відбудованим палацово-парковим комплексом, що колись належав родині фон Мекк. Зараз тут розміщений державний музей видатного російського композитора П.Чайковського, що тривалий час листувався з господинею маєтку. Про трагічні події Визвольної війни 1648-1654 рр. нагадує символічний надгробок захисників фортеці у с. Буша, які, щоб не потрапити в полон до поляків, висадили в повітря укріплення, від якого залишилась єдина вежа. Нині на місці фортеці створено парк скульптури просто неба. У селі також виявлено залишки поганського храму VІ- VІІ ст. Свідком народження історії російської авіації стало село Вороновиця, в якому один з його господарів - О.Можайський - випробовував свої моделі планерів та спроектував літак-моноплан. У селі є дерев'яна Михайлівська церква. Унікальним скельним монастирем, розташованим у гротах над Дністром, відоме село Лядова. В околицях с.Стрижавки знаходяться залишки однієї з найзагадковіших на території України споруд ХХ ст. - воєнної ставки А.Гітлера, знаної під назвою "Вервольф". Усі військовополонені, задіяні в її будівництві, були розстріляні. Сам фюрер пробув тут загалом близько п'яти місяців. Під час відступу окупантів "Вовче лігво" було знищене. Знаменитий бальнеологічний курорт Хмільник має також і архітектурні принади - костел Усікновення, вежу колишньої мечеті та палац. Грандіозним палацово-парковим комплексом ХVІІІ ст., що колись належав відомому польському магнатові С.Потоцькому, відоме місто Тульчин. Після конфіскації маєтку на користь російської казни тут побували О.Суворов, І.Котляревський, майже всі декабристи та О.Пушкін. У місті збереглись будівлі ХVІІІ-ХІХ ст., серед яких будинок декабристів, будинок П.Пестеля, будинок офіцерського зібрання. На Вінниччині збереглося чимало чудових палацово-паркових комплексів, зокрема, в селах Антопіль, Котюжани, смт Муровані Курилівці та м. Немирів. Велику кількість сакральних споруд, що належать різним конфесіям, має м.Шаргород, а також Бар та Могилів-Подільський 73. НПП « Подільські Товтри» як об’єкт рекреації та туризму Нацiональний Природний Парк "Подiльськi Товтри" створений за Указом Президента України №47696 вiд 27.06.96 р. з метою збереження, вiдтворення i рацiонального використання природних ландшафтiв Подiлля з унiкальними iсторико - культурними комплексами, якi мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреацiйне та оздоровче значення. НПП "Подільські Товтри" є природоохоронною, рекреаційною, культурно - освітньою, науково - дослідною установою загальнодержавного значення. Товтри – це місцева назва скелястої дугоподiбної гряди, висота якої в межах НПП досягає 401 метрів над рівнем моря. Над оточуючою рiвниною ця гряда пiднiмається на 60 - 65 м. Товтри представляють собою бар'єрний риф мiоценового моря, складений мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими вапняками. Аналогiв в свiтi немає, але подiбнi за деякими геологiчними структурами скелястi гряди є в Великобританiї та США. Товтри - це залишки узбережнiх рифів, витягнених паралельно давнiй береговiй лiнiї. Цi рифи утворювались протягом середнього i верхнього мiоцену. Товтри почали формуватись там, де були скупчення мохуваток, верметусiв, устриць, на яких потiм з лiтотамнiй будувались узбережнi рифи. На території Національного природного парку "Подільські Товтри" наявність як унікальних рукотворних об'єктів, так і неповторних природних комплексів, багата подіями історія, цікава флора та фауна створили виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального (на території парку знаходиться під охороною 129 об`єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно - історичної цінності, росте 2977 видів, форм і сортів рослин з різних кліматичних зон, в тому числі дерев і кущів 521 вид, з деревно-чагарникової та трав'янистої флори - 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори; 19 археологічних пам'яток, більше 302 історико-архітектурних пам`яток (у м. Кам`янці-Подільському знаходиться більше 200 об`єктів, в Кам`янець-Подільському районі - більше 63 об`єктів,в Чемеровецькому - більше 27 об`єктів, в Сатанівському регіоні Городоцького району- більше 12 об`єктів). На території Національного природного парку виділяються такі функціональні зони:

• заповідна зона;

• зона регульованої рекреації;

• зона стаціонарної рекреації;

• господарська зона.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку. В цих зонах розташовано 21 стаціонарна рекреаційна установа (санаторії, профілакторії, турбази, будинки відпочинку та інше), а також близько 160 промислових підприємств, колективні та iндивiдуальнi сільські господарства, які наносять шкоду природі. Тому основним завданням НПП є охорона природного різноманіття, створення організованих зон відпочинку та оздоровлення. На території НПП ведеться виробництво екологічно чистих продуктів харчування i відповідно сировини. В даний час ведеться підготовча робота по організації на території НПП "Подільські Товтри" вільної економічної зони, що створить сприятливі умови для подальшого розвитку Національного парку. Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості нашого Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства. 74. Дністровський каньйон як об’єкт рекреації та туризму Дністро́вський каньйо́н — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі 4 областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької. Регіональний ландшафтний парк: Борщівський, Заліщицький, Бучацький і Монастириський райони; пн. межа: вздовж автошляху між селами Діброва, Коропець, Берем'яни, Свершківці, Хмелева, Дорогичівка, Шутроминці, Нирків, Нагіряни, Торське, Глушка, Бедриківці, Городок, Синьків, Колодрібка, Устя, Мельниця-Подільська, Дзвинячка, Урожайне, Вигода, Окопи; пд. межа: по р. Дністер. Загальна довжина його становить близько 250 км, що забезпечує Дністровському каньйону місце серед найбільших каньйонів не лише України, а й Європи. Дністровський каньйон, згідно з рішенням всеукраїнського Інтернет-опитування, оголошеним 26 серпня 2008 року, визнаний одним із 7 природних чудес України. Утворився внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії. 2008 року під час всеукраїнського інтернет-опитування Дністровський каньйон було визнано одним із семи чудес України. Ця пам'ятка природи вражає своїми скелями, численними водоспадами, листяними та сосновими лісами, цілющими джерелами, а також різноманіттям флори та фауни. Враховуючи складність рельєфу, найзручніше туристам споглядати красу каньйону з акваторії Дністра. Донедавна зробити це можна було лише під час сплаву річкою на плотах та катамаранах. Відтепер для туристів відкривається ще одна можливість — побачити каньйон з палуби унікального корабля «Юрій», який ходить і мілководдям. Найпопулярніші туристичні маршрути у Дністровському каньйоні — на ділянці між смт. Коропцем та м.Заліщики. До 60-х років XX століття Дністер був судноплавною річкою аж до Галича. Однак з часом річка обміліла і води стало занадто мало для проходження кораблів. Команда ентузіастів на чолі з винахідником Юрієм Шпіцером взялася за розробку судна, яке могло б ходити і мілководдям Дністра. Ідея створення такого судна спочатку дивувала інженерів, однак в підсумку таки з'явився корабель «Юрій» — двопалубне судно завдовжки 12 м, завширшки 5 м і вагою 20 тонн. Унікальність корабля в тому, що завдяки легкій конструкції, плоскому днищу та специфіці гребного колеса судно дає осадку всього 30 см, що дозволяє проходити мілководдя. Така конструкція судна дозволяє йому рухатися як за течією річки, так і проти. Місцем базування корабля обрано село Раковець Городенківського району, яке власники компанії називають портом. Ініціатори проекту викупили на березі Дністра земельну ділянку, де планують побудувати базу відпочинку для туристів. Урочисте відкриття «порту Раковець» відбулося 4 липня. Метою організаторів є залучити туристів, які сплавляються річкою на плотах, заходити в порт і користуватися його інфраструктурою. Раковець обрали не лише через те, що тут зручно причалювати кораблем, а й тому, що в селі в селі є руїни Раковецького замку — пам'ятки архітектури. Цей замок був побудований 1650 року. 75. Історико-культурний комплекс м. Кам`янця-Подільского як об’єкт туристичного інтересу Національний історико-архітектурний запові́дник «Кам'янець» (скорочено — НІАЗ «Кам'яне́ць»). Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області. Площа заповідника становить 121 гектар (його межі 16 червня 1977 року затвердив Хмельницький облвиконком). Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Пам'ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об'єктами заповідника. Згідно з довідкою міського управління містобудування та архітектури, в місті 175 будівель перебувають на державному обліку як пам'ятки архітектури та мають національне (121 пам'ятка) або регіональне (54 пам'ятки) значення. За цим показником Кам'янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова). Із 175 пам'яток архітектури Кам'янця-Подільського левова частка (156 об'єктів, або 89 %) перебуває у віданні НІАЗу. З цих 156 пам'яток 115 мають національне значення, 41 — місцеве. Вельми строкатим є розподіл пам'яток на території заповідника щодо форми власності: 7 — державна, 78 — міська комунальна, 12 — приватна, 45 — спільна власність територіальних громад облради, 14 — власність релігійних громад. Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи. Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на теріторії Кам'янця-Подільського проживали українці і поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени. Заклади культури й туризму У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник.Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування:

• Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).

• Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI–XVII століть.

• Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.

• Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII–XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В.Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.

• Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, в минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненність Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.