TK

На території Бродівського замку зберігся бароковий палац С. Потоцького — простора двоповерхова цегляна будівля з бічними ризалітами, що тягнеться вздовж північної куртини замку. І замок, і палац досі перебувають у вкрай занедбаному стані, хоча архітектурні особливості цих об'єктів оптимально відповідають для організації на базі фортифікацій мальовничого замку-готелю з лицарським рестораном та пивними льохами.

Місто Добромиль на березі Вирви виникло ще в добу Галицько-Волинської держави. У 1450 р. львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. У 1566 р. король Сигизмунд Август надав Добромилю магдебурзьке право. Тоді ж на місці дерев'яного розпочато спорудження родового кам'яного замку, а саме місто було обнесено високими валами й частоколом. Підкарпатське положення твердині оптимально відповідає цілям організації тут готельно-відпочинкового комплексу з можливістю організації кінно-туристичних походів у Карпати.

Замки Волині сягають фундаментами дулібських та давньоруських часів. Традиційні канони давньоруського оборонного зодчества збереглися в них найкраще, порівняно з іншими реґіонами України. Кращими твердинями краю є Луцький (1340—1452 рр.), Любомильський (XV—XVI ст.) й Олицький (1564 р.) замки. Надзвичайно багату фортифікаційну спадщину має невелика Рівненська область — східний форпост історичної Волині. Тут з періоду середньовіччя зберглися такі пам'ятки оборонного зодчества, як замки князів Острозьких в Острозі (XIV— XVI ст.) і Дубно (1550 р.), замок-моноліт князів Чарторийських (середина XV ст.) у Клевані; руїни замків у селах Новомалин (XIV—XV ст.), Корець (замок князів Корецьких, XV—XVII ст. та оборонний Свято-Троїцький монастир), Гайкури (замок династії Вишневецьких, XV—XVII ст.), Губків (XV—XVII ст.), Стенань (XV—XVI ст.), а також палац XVI—XVII ст. у Дубно, палац Отецьких (1789 р.) у Великих Межирічах та Троїцький монастир-фортеця (XV—XVI ст.) і брама міських мурів (XVI ст.) у Межирічі Острозького району. 49.Археологічні пам’ятки України як об’єкти туризму За кількістю пам'яток первісної археології Україна може змагатись з будь-якою європейською країною, але їй бракує практично діючих комфортабельних екотуристичних маршрутів, які б забезпечували вільне оглядове сприйняття туристами цих об'єктів у їх тісному взаємозв'язку з природним ландшафтом. Складовою частиною організації цих маршрутів є створення заповідників у місцях концентрації пам'яток первісної археології, обладнання і музеєфікація окремих пам'яток. Дослідники визначають, що на місці розкопок таких пам'яток, які мають велике наукове значення, потрібно створювати музеї під відкритим небом,23 де кожна пам'ятка археології повинна виступати як об'єкт музейного показу. Проте, багато пам'яток, зокрема палеоліту - Королево (Закарпатська обл.), Анетівка 2 (Миколаївська обл.), мезоліту - Мирне (Одеська обл.), які мають світове значення і досліджені на широкій площі, не можуть бути музеєфікованими внаслідок відсутності таких категорій речових джерел, як рештки жител, поховань. Тому, при музеєфікації потрібно враховувати наступні критерії: Багаторічне дослідження археологів і фахівців природничо-історичного профілю пам'ятки за участю реставраторів. Врахування всіх культурних шарів пам'ятки. Наявність різної категорії джерел і різнопланової польової документації. Вивчення інтерпретацій археологічних джерел і вибір найбільш науково обґрунтованої (можуть існувати кілька гіпотез стосовно відтворення стародавнього поселення, а на місці розкопок відтворюється лише одна з них). Слід також звернути увагу на те, що відвідувачам цікаво "відчути" "життя" досліджених та досліджуваних поселень, побачити предмети у процесі їхнього виготовлення. Це допомагає з'ясувати спосіб життя стародавньої людини. Виходячи з цього, необхідна анімація пам'ятки та створення сучасної інфраструктури. Однією з ефективних форм активізації сприймання відвідувачами досягнень первісної археології в Україні є створення археологічних "скансенів" - "діснейлендів" та археологічних "діснейлендів", що можуть бути включені не лише до державних екотуристичних маршрутів, а й до міжнародних. Крім археологічних "скансенів" - "діснейлендів", які повинні складатися з музеєфікованих пам'яток та павільйонів, де демонструються усі можливі варіанти реконструкцій археологічних об'єктів, а також відтворюється побут та господарство їхніх мешканців, також можливе створення окремих екотуристичних маршрутів по пам'ятках первісної археології України: 1. Палеолітичні пам'ятки басейну Середнього Дніпра (територіальне охоплюють Чернігівську, Полтавську та Київську обл.) - Пушкарі 1, Мізин (ус. Мізин є краєзнавчий музей), Межиріч (проводиться музеєфікація пам'ятки), Добранічівка (музеефікований четвертий господарсько-побутовий комплекс). 2. Багатошарові поселення Подністров'я - Молодово 1, Молодово 5, Кормань 4, що характеризують розвиток людської культури за доби палеоліту-мезоліту та трипільське поселення Поливанів Яр (Чернівецька обл.). 3. Печера Молочний Камінь (в ній знайдені рештки короткочасної стоянки мисливців, які полювали на печерного ведмедя - пізній палеоліт). Знаходиться на території Угольського флористичного заповідника Закарпатської обл. 4. Амвросіївська стоянка та кістковище (пізній палеоліт) (Донецька обл.). 5. Фінальнопалеолітична - ранньомезолітична стоянка В'язівок 4-А (Полтавська обл.). 6. Стоянки людини кам'яного віку у гротах та печерах Криму. Багато з них багатошарові - Кіїк-Коба, Вовчий Грот, Ак-Кая (Біла Скеля), Чокурча(рештки законсервовані), Грот-Сюрень, Шан-Коба, Сюрень 2, Таш-Аір 1, Заміль-Коба 2. 7. Державний історико-культурний заповідник "Кам'яна Могила"(Запорізька обл.). 8. Багатошарове поселення Михайлівка (енеоліт) (Херсонська обл.). 9. Трипільські поселення-гіганти: Майданецьке, Тальянки (у с. Тальянки створюється Музей трипільської культури), Веселий Кут (Черкаська обл.). 10. Укріплення доби бронзи на о-ві Мала Хортиця (Запоріжжя), що входить до Національного заповідника "Хортиця". У місті є краєзнавчий музей. 11. Поселення доби пізньої бронзи в уроч. Дикий Сад у м. Миколаєві. У місті краєзнавчий музей. Поселення виноградний Сад доби бронзи (Миколаївська обл.). Археологічні "діснейленди" доцільно створювати у місцях концентрації пам'яток, які не можуть бути музеєфікованими, але їх природний ландшафт дозволяє ці території оголосити геолого-археологічними або природничо-археологічними заповідниками. Це, зокрема райони багатошарового поселення Королево (палеоліт) (Закарпатська обл.), Листівка 13, 1,2 (палеоліт) (Миколаївська обл.) багатошарового поселення Пугач (мезоліт, неоліт, енеоліт, пізня бронза) (Миколаївська обл.), Мирне (мезоліт) (Одеська обл.). Зазначимо, що масовий туризм негативно впливає на збереженість пам'яток, особливо це стосується наскального живопису та печер. Тому, визначні спеціалісти в галузі консервації та реставрації цього виду пам'яток, зокрема Жан Клод - Президент Міжнародного Комітету з наскального живопису, що створено у рамках ЖОМОС(у), д-р, проф. Еммануель Анаті - директор Суспільного Центру з вивчення доісторії, (Італія), Роберт Дж. Беднарік (Австралія) вважають, що доступ до таких пам'яток повинен бути обмеженим і дозволятися лише вченим, а для широкого кола відвідувачів слід поблизу таких об'єктів створювати павільйони-копії. Саме, археологічні "скансени" - "діснейленди" та археологічні "діснейленди" можуть стати справжніми дієвими методичними, науково-дослідними та культурно-освітніми закладами з популяризації досягнень первісної археології. У таких закладах необхідно встановити Інтернетцентри, якими могли б користуватися не тільки вчені, музейні працівники, бібліотекарі, а й широка громадськість. Реалізація таких проектів потребує значної витрати коштів, але вони досить швидко окупляться за рахунок відвідувачів, а їхнє створення дає можливість надання роботи фахівцям різних професій. Отже, Україна має значний ресурсний потенціал для розвитку археологічного туризму. 50. Музеї просто неба України як об’єкти туризму Фахівці стверджують, що мало який європейський народ зберіг до наших часів самобутність національної культури так, як українці. Велике значення в цьому мала не тільки суб'єктивна консервативність українців, а й об'єктивно невисокий добробут народу, особливо в сільській місцевості. У світі етнографічних музеїв просто неба існує порядка шестисот. В Україні славляться етнографічні скансени в Ужгороді, Львові, Чернівцях, Переяславі-Хмельницькому, Галичі. Однак самий відомий етнографічний музей просто неба – у с.Пирогово під Києвом. Адже багато які з названих музеїв з'явилися на його методологічній базі та на основі його концепції. Музей в Переяславі-Хмельницькому, хоча і заснований в 1964 році, але подальше становлення та розвиток здійснював при тісній співпраці з київським. Музей просто неба в Пирогово Пирогово являє собою архітектурно - ландшафтний комплекс під відкритим небом, що включає в себе всі зразки культури історико-етнографічних районів України ХVI - ХХ ст. На території музею в 150 гектарів розташовано більше 300 експонатів, що зібрано зі всієї території країни : Середньої Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат та Півдня України.. Можливо, це найбільший у світі музей під відкритим небом. Точно відомо, що він найграндіозніший в Східній Європі. Щоб обійти його, стандартної тригодинної екскурсії не вистачить. Крім площі, київський музей відрізняється від вітчизняних побратимів тим, що його експозиція представляє всю країну, а не один регіон. Центром експозиції є розташована на пагорбі група вітряків. Територія музею розділена на сектори, кожний з яких представляє народну архітектуру і побут певного українського регіону. Зразки житла селян і майстрового люду, будівля сільської управи, дерев'яні церкви містять в собі елементи народного побуту, що дають уявлення про життя в українських селах і невеликих містах. У фондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найбільш цікавими із експонатів обладнано інтер’єри будівель. У музеї можна купити вироби сучасних майстрів народного мистецтва, часто зроблені на місці за допомогою інструментів, аналогічних тим, що демонструються у музеї. Відмінна риса Пирогово - театралізовані дійства. Інші музеї сконцентровані на експозиції матеріальної культури і тільки зараз починають переймати київський досвід ознайомлення відвідувачів із старовинними народними звичаями. У садиб і в полі звучать народні пісні, часто можна побачити народних умільців в роботі: вишивальниць, ткаль, різьбярів, ковалів, гончарів, склодувів, майстрів плетіння. Завжди можна купити вишиванки, рушники, посуд та іграшки з кераміки, дерев'яні шкатулки і прикраси. Протягом року тут організовується близько двадцяти свят - народних і релігійних, причому, як християнських, так і язичницьких. Діють п'ять старовинних церков: у них проводять служби, вінчають молодят, хрестять дітей. Обряди відтворюють співробітники музею. За матеріалами досліджень звичаїв різних регіонів України вони пишуть сценарії, запрошують фольклорні колективи, школярів і студентів, які і розігрують театралізовані вистави. У цих дійствах може брати участь у ролі масовки кожен бажаючий. Також відвідувачі організовано беруть уроки українських народних ремесел, іноземці з задоволенням розмальовують писанки, відомі політики з азартом сідають за гончарне коло, юні українки опановують мистецтво вишивання. Об'єкти музею - справжні, за рідкісним винятком; твори народної дерев'яної архітектури, перенесені з різних областей України. Символом України-житниці став живописний пагорб із справжніми вітряними млинами. Музейні експонати знайомлять відвідувачів з селянським побутом і народною творчістю українців: зібрана величезна колекція народного одягу, меблів, дерев'яного і глиняного посуду, музичних інструментів. У музеї працює більше двохста чоловік. Влітку набирають сезонних доглядачів. Музей працює для відвідувачів цілий рік без вихідних і санітарних днів. Разом з тим, об'єкти потребують постійної реставрації: як мінімум, хати потрібно обмазувати глиною і білити, ремонтувати вітряки і плетені огорожі. Крім ремонту і підтримки експонатів музей має й інші турботи і, відповідно, статті витрат. Адже в господарство скансену входять і комунальні служби, і коні, що катають туристів по території, і інвентар, і сади з городами у дворах старовинних хат, і ставок, і гребля, і охорона музею. Головне джерело доходів музею - плата за вхід. Квитки для дорослих коштують лише десять гривень. Ненабагато дорожче коштують послуги екскурсоводів. Однак далеко не всі відвідувачі вдаються до їхньої допомоги. До того ж, на території можна зустріти нелегальних "поводирів", які не тільки знайомлять туристів з визначними пам'ятками, кладучи всю виручку у власну кишеню, але і проводять їх в скансен "таємними стежками" через проломи в огорожі за півціни. За рік музей продає близько 120-130 тис квитків. Основна принада для туристів - культурні заходи. Інсценування обрядів кожен раз привертає в Пирогово тисячі відвідувачів. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - музей просто неба, розташований на околиці Переяслав-Хмельницького, у 80км їзди від Києва. Він входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Цей скансен було засновано в 1964р.У музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини як кінця XIX-початку XX століть, так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території в 30 гектар розміщено 13 тематичних музеїв (історії, православної церкви і космосу, рушників і сухопутного транспорту, хліба, бджільництва, обрядів тощо). До уваги відвідувачів представлені 122 пам'ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Вписалися в цей своєрідний ансамбль п'ять церков, дзвіниця, вітряні млини, рукотворні гаї й озера, дендропарк, кам'яні скульптури українського степу, мисливський будиночок князя Горчакова і козацький постій. Музей історії сільського господарства Волині Музей історії сільського господарства Волині просто неба розташований на території місцевого дендрологічного парку с.Рокині в 10 км від Луцька. Тут відтворено життя волинських селян XIX століття. На невеликій території розміщено 12 старих дерев'яних архітектурних споруд: церква, млин, кузня, біла і курна хати, господарчі споруди та ін. Всі експонати діючі, відвідувачам пропонують скористатися знаряддями праці і предметами домашнього вжитку. За попереднім замовленням співробітники музею в етнічних костюмах розтоплять печі, приготують селянський обід, організовують проведення народних свят і старовинних обрядів. На відміну від аналогічних музеїв просто неба у Львові, Києві, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, тут є постійні працівники, котрі ночують у хатах, топлять піч, печуть хліб, доглядають худобу, обробляють посіви, косять сіно. В Україні це єдиний скансен, тобто музей, у якому постійно відбувається певна дія.Сюди можна прийти, взяти у руки сільськогосподарське знаряддя праці і попрацювати ним. Тепер село Рокині не оминає жоден гість краю. Та й серед волинян це місце популярне. Віднедавна стало модним відзначати тут особисті та релігійні свята.Планується, що тут незабаром з'являться довга хата, критий двір, ґуральня, шинок й гончарна майстерня. Львівський етнографічний музей просто неба Музей просто неба - скансен у Львові почав створюватися в 1930 р., коли до Львова перенесли визначну пам'ятку української народної архітектури - Миколаївську церкву 1763 р. з с.Кривка Турківського району. Сьогодні тут експонується 124 архітектурних об'єкта, які об'єднані в 54 будинках. Музей організований за етнографічним принципом: історико-етнографічні області Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся, Волинь, Рівнинне Закарпатті, Покутті і етнозони Буковина і Львівщина. Фонди музею налічують понад 20 тисяч експонатів. На території "Шевченківського гаю" побудований літній театр, куди на свята з'їжджаються натовпи артистів і глядачів. Покинути історичний музей з порожніми руками навряд чи вдасться. Сувеніри, які пропонують тутешні майстри одні з найбажаніших і красивіших. Чернівецький музей просто неба На околиці Чернівців, неподалік від берегу річки Прут, розмістився Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. На двох сільських вулицях музею розміщені п'ять садиб, в яких понад 40 житлових, громадських та господарчих споруд. На схилах тутешнього мальовничого яру розкинулися три десятки будиночків, два вітряки, корчма, дві кузні і дивовижна крихітка-церковця, "хатнього" типу,. А всередині храму зібрана вражаюча колекція сакрального живопису - ікони "буковинського примітиву". За церквою - спорудження з дивною назвою "примарії" - сільська управа з жандармерією. Тут можна побачити понад 4 тисяч експонатів - знарядь праці, предметів домашнього вжитку, колекцій одягу, килимів, рушників, прикрас. Чернівецький музей під відкритим небом - один з найменших, але це зовсім не позбавляє його колоритності. На свята працівники музею і туристи відроджують на тутешніх вулицях старовинний український дух веселощів, влаштовуючи гуляння з піснями, танцями і смачне частування. Закарпатський музей народної архітектури та побуту Закарпатський музей народної архітектури та побуту - музей просто неба у місті Ужгород, складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавніших і найбільш поширених видів народного прикладного мистецтва.

Це один з перших на Україні музеїв під відкритим небом. Цей скансен почав створюватися в 1965 році, для відвідувачів відкритий у червні 1970 року, займає площу 4 га, розташований поблизу території Ужгородського замку. У музеї представлені зразки житла і садиб закарпатців низовинних районів (русинів-долинян, румунів та угорців), а також - горян (бойків і гуцулів). У музеї просто неба розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. У музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів. Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне Слов'янського району Донецької області - філія Донецького обласного художнього музею. Комплекс просто неба складається з сільського двору XIX століття - вітряка, хати, комори, кузні, колодязя, вуликів. У музеї є зал зі зразками народної творчості Слобожанщини і єдиного в Україні музею дитячої творчості. 51. Меморіальні музеї-садиби України як об’єкти туризму 52. Літературні музеї України як об’єкти туризму 53. Етнографічні особливості України як об’єкти туризму 54. Осередки традиційних ремесел України як об’єкти туристичного інтересу 55. Національні звичаї,обряди,народні дійства,фестивалі як об’єкти туристичного інтересу. 56. Природні ресурси Карпатського туристичного регіону Різноманітний клімат та рельєф Клімат-континентальній,але пом’якшений Середня температура -4̊С на рівнині -6̊С у горах Період з температурним режимом вище +10 ̊С становить 160 днів,а в Закарпатті 170-180 днів Квітень-жовтень-комфортний період для організації туризму та відпочинку. У цілому кліматичні умови характеризується як помірно сприятливі для організації рекреаційно-тіристичної діяльності. Природно-ресурсний потенціал = 9,7% від загальнонаціонального показника У межах регіону виділено кілька рекреаційно-туристичних районів з різною спеціальності,ступенем освоєнності ,перспективами розвитку загальним впливом на розвитку регіональної економіки :

• Славсько-Сколівський РТР(рекреаційно-туристичний район)

• Верхньо-Дністровський РТР

• Прикарпатський РТР

• Ростацький РТР

• Львівський РТР

• Гологора-Воронянський РТР

• Дністровський РТР

• Бергівський РТР

• Рахівсько-Ясинський РТР

• Воловецько-Мижгірський РТР

• Свалявсько-Мукачівський РТР

• Велико-Березнянський РТР

• Мізунський РТР

• Косівський РТР

• Верховинський РТР

• Яричансько-Ворохтянський РТР

• Чернівецький РТР

• Вижненсько-Путивський РТР

Карпатський рекреаційний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена третина рекреаційного потенціалу України. Тут налічується близько 800 джерел мінеральної води практично всіх бальнеологічних типів. Лікувальні тор-фогрязі, прикарпатський озокерит та сприятливі умови для клімато-лікування дають можливість розвивати мережу бальнеологічних та кліматичних курортів, пансіонатів, будинків і баз відпочинку, туристичних закладів. Природно-ресурсна база санаторної субга-лузі дозволяє щороку оздоровлювати до 8 млн. людей. Регіон має значний потенціал рекреаційної місткості території - площа використовуваних та зарезервованих для рекреації ландшафтів становить 616,7 тис. га. Питома вага потенційно рекреаційних територій у Львівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях складає 30-50 відсотків до площі області, а у Закарпатській - понад 50 відсотків. Якщо брати до уваги нерівномірне розміщення рекреаційних ресурсів, і насамперед природно-ресурсної бази, то у регіоні можна виокремлюють три райони: Передкарпатський і Закарпатський курортно-оздоровлювальні та Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровлювальний У Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. Сьогодні у регіоні освоєно до 30 гірськолижних трас, хоча їх кількість можна збільшити вдвічі й обслужити за сезон понад 250 тис. любителів зимового відпочинку. Карпатський регіон має значні пізнавальні ресурси. Зокрема, в Ужгороді, Львові, Мукачеві, Самборі, Дрогобичі. Із сільських адміністративних районів високу пізнавальну цінність рекреаційних ресурсів має Мукачівський район Закарпатської, Косівсь-кий район Івано-Франківської, Дрогобицький, Старосамбірський і Сколівський райони Львівської областей. У Карпатському регіоні діє 60 санаторіїв, 17 пансіонатів, 10 будинків відпочинку, 70 санаторіїв-профілакторіїв, 120 баз відпочинку, 150 таборів відпочинку для старшокласників і понад 180 заміських дитячих таборів. Найпопулярнішим курортом є Трускавець, який спеціалізується на лікуванні захворювань нирок, печінки, сечовивідних шляхів, а також органів травлення та обміну речовин. За рік на курорті обслуговують понад 75 тис. осіб. На кліматолікуванні спеціалізуються курорти в Яремчі, Ворохті, Косовому. У Карпатах розміщено 53 туристські бази, готелі, кемпінги, а також кілька десятків гірськолижних підйомників. Потужність туристичних закладів на день максимального розгортання становить понад 10 тис. місць. Дві третини туристичних об'єктів і 45 відсотків туристичних місць припадає на Закарпаття. Рослинний і тваринний світ Карпатського туристичного району характеризується значним різноманіттям, обумовленим висотною поясністю та широтною зональністю. Тільки в Карпатах налічується понад 2 тис. видів рослин, серед яких понад 100 ендеміків. Українські Карпати характеризуються значною залісненістю території (понад 40 %). У видовому складі гірських лісів переважають смерека та бук, в рівнинних лісах поширені бук, дуб, граб, сосна. Це сприяє організації санаторно-курортної справи. Велике різноманіття лікарських рослин, диких плодів, ягід та грибів сприяє розвиткові промисельного туризму. Серед об'єктів природно-заповідного фонду, що можуть становити інтерес для іноземних туристів, є Карпатський біосферний заповідник, національні природні парки Синевир та Ужанський Закарпатської області; Галицький, Гуцульський, Карпатський національні природні парки Івано-Франківської області; національні природні парки Яворівський та Сколівські Бескиди Львівської області, Сторожинецький дендропарк, Вижницький національний природний парк Чернівецької області. 57. Історико-культурні ресурси Карпатського туристичного регіону. Карпатський регіон має чи не найбільш густою мережею історико-культурних пам'яток у всій Україні. На території Карпатського територіально-рекреаційного комплексу налічується понад 125 тис. пам'яток археології, архітектури (більше 6 тис. перебувають під охороною), історії, працює близько сотні музеїв. Тут знаходяться ряд археологічних пам'яток міжнародного значення: древніх трипільських поселень на Дністрі, старослов'янські міста і ін Як нам відомо, до високо атрактивний відносяться історико-культурні ресурси Закарпаття - м. Мукачево, Ужгород; у Прикарпатті - Львів, Дрогобич, Трускавець, Коломия, Івано-Франківськ та ін. Східна Галичина, Закарпатська Україна і Північна Буковина (сучасні карпатські області Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька) - споконвічні давньоруські землі. Однак протягом століть вони були роз'єднані і знаходилися під пануванням різних іноземних загарбників. Це були аграрно-сировинні придатки спочатку Австро-Угорщини, а з 20-х років ХХ ст. - Панської Польщі, буржуазної Чехословаччини, боярської Румунії. Багатовікова, складна і своєрідна історія краю, насичена різними історичними подіями, наклала відбиток на духовне життя народу, визначила характер пам'яток культури. Останні, свідчать про героїчне минуле народу, його боротьбі за соціальне і національне визволення. Ознайомлення з народною творчістю викликає у туристів і відпочиваючих не менший інтерес, ніж живописна природа краю. Аттрактивность об'єкта визначається як з навколишнього його природі, так і по наявності поблизу нього цінних рекреаційних об'єктів і за їх кількістю. Карпатські області багаті унікальними творами зодчества. Практично всі вони доступні для показу туристам. Багато пам'ятних історичних місць, пов'язаних з визвольною боротьбою народу, з життям видатних людей, меморіальних знаків і монументів, які увічнили пам'ять радянських воїнів і партизанів, які воювали тут в роки великої вітчизняної війни. Налічується багато цінних пам'яток архітектури. Це кам'яні фортеці, старовинні замки, дерев'яне зодчество з монументальним живописом та шедеврами декоративного мистецтва. У багатьох з таких старовинних замків як Ужгородський, Мукачівський створені краєзнавчі музеї, картинні галереї. "Несуть на собі" історико-культурну навантаження практично всі курорти Карпатського краю, особливо Прикарпаття, природні багатства якого були відомі місцевому населенню ще у ХVI столітті, які протягом століть переходили з рук в руки від одного землевласника до іншого. Для цінителів архітектурного мистецтва тут є чим помилуватися, корпуси санаторіїв розташовані в живописних парках в яких розбиті спортивні майданчики і великі квітники. Великий інтерес у туристів викликають збережені традиції, обряди, і звички мешканців Карпат. Так, наприклад етнографічна група - гуцул, зберегла свою самобутність незважаючи на всі повороти в історії. Гуцули живуть на вузькій смужці землі між Буковиною і колишньою Угорською областю Марамарош, яка пізніше відійшла до Румунії; в самому глухому і дальньому кутку Галичини, тут батьківщина цих горян. Найбільша кількість , різноманітність,ступінь збереженої історико-культурних пам’яток -Львівська область. Представлена всіма типами архітектурно-містобудівної спадщини від Княжої доби до сер. XX ст.,що є важливою передумовою розвитку туризму та екскурсій. На території КТР під охороною держави перебуває більше 4 тис історико-архітектурних пам’яток,що складає 25% від загальнодержавного показника,у тому числі 512 об’єктів світового значення. 58. Буковель-провідний гірськолижний курорт України. Буковель — найбільший гірськолижний курорт України. Розташований неподалік від села Поляниця Яремчанської міської ради, біля підніжжя гори Буковель на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту — г. Довга — 1372 м. Сезон триває з кінця листопада до середини/кінця квітня. У 2003/2004 році на території ГК «Буковель» відпочивало 48 тис. чоловік, в 2004/2005 — 206 тис. У 2006/2007 роках гостями стали орієнтовно 400 тис. чол. За сезон 2008/2009 курорт відвідало близько 850 тис. унікальних туристів. У 2010/2011 роки на курорті було зареєстровано 1,2 мільйона денних відвідувань. 8 % — 10 % від загальної кількості відпочивальників складають іноземні туристи. У 2012 році гірськолижний курорт Буковель було визнано найбільш швидкозростаючим гірським курортом світу. Курорт являє собою містечко, в якому розгорнуто спектр умов для заняття спортом, бізнесу, відпочинку, оздоровлення: Спорт