7. Що таке текст як реквізит документа? Проаналізуйте вимоги до написання тексту документа.

Текст є головним елементом документа, що містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою. При створенні тексту документу повинні виконуватися певні вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, максимальна стислість і, водночас, повнота інформації.

Текст документу повинен бути точним, тобто він не повинен містити в собі подвійного значення слів та висловів. Точність вимагає співвідношення змісту висловлювання з реальністю. Вона залежить від вміння висловлювати однозначно думки, вживаючи слова, словосполучення, речення відповідно до норм літературної норми.

При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких - достовірність та обов'язковість змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість, що досягається викиданням осіб, які не несуть смислового навантаження.

Достовірним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та виразів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі. Переконливо складений діловий лист може прискорити прийняття управлінського рішення, запобігти назріванню конфлікту.

При оформлені службового документа необхідно пам'ятати, що його автор є не службовою особою, а юридичною - підприємство, установа або організація.

Це покладає велику відповідальність на його укладачів та виконавців, форми вираження інтересів юридичних осіб повинні відповідати нормам адміністративного права.

Усі якості тексту існують у взаємозв'язку та взаємозалежності - текст не може бути переконливим без достатньої повноти і т. д.

Правильно складеним є лише той діловий папір, який написано офіційно-діловою мовою.

У стилістичному відношенні ділове мовлення відрізняється суворою логічністю міркування, послідовністю та переконливістю.

Текст будь-якого документа складається з логічних елементів: вступу, доказу, закінчення. У вступі адресат готується до сприйняття теми /зазначається привід, що призвів до укладення документа, викладається історія питання і т. ін./. У доказі викладається суть питання /докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланням на законодавчі акти й інші матеріали/. У закінченні формулюється мета, за ради якої складено документ. Вона може бути активним чи пасивним.

8. Що таке реквізити документа? Які існують види реквізитів? Проаналізуйте головні реквізити документа відповідно до державного стандарту. Реквізити – це обов’язкові елементи документа, без яких він не має юридичної сили і не може бути підставою для розгляду в суді. Державний стандарт України, щодо розміщення реквізитів в розпорядчих документах (ДСТУ 4163-2003) передбачає 32 реквізити. Розрізняють постійні та змінні реквізити. До постійних реквізитів належать: назва документа (крім службових листів); код форми (за ДКУД); назва установи (організації); код установи (організації); дата; обов'язкові реквізити для конкретного виду документа; підпис. Постійні реквізити використовуються на уніфікованих формах чи бланках документів, а змінні – під час його складання.

Кожен реквізит має бути розміщений у документі на постійному місці. Це робить документ зручним для зорового сприймання. Розміщують реквізити на бланку. Бланк – це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію. Найчастіше доводиться користуватися бланками службових листів, довідок, актів, наказів, протоколів тощо. Дата на документі проставляється особою, яка його підписує або затверджує, в момент підписання або затвердження.

Обов'язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов'язані з проходженням та виконанням їх (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа І направлення його до справи). Дата підписання проставляється у лівій верхній частині документа разом з індексом на спеціально відведеному для цього місці на бланку. Якщо документ складено не на бланку, його дата проставляється нижче підпису ліворуч. Дата затвердження документа зазначається у відповідній графі. ІНДЕКС. Цей реквізит дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, його збереженість та контроль за виконанням. Індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час реєстрації і вказують на місце складання, виконання та зберігання документів. Текст є головним елементом документа, що містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою.

9. Охарактеризуйте правила укладання використаної літератури в наукових роботах. Якою мовою потрібно записати російськомовну й англомовну літературу в бібліографічних джерелах? Якою мовою відбувається цитування такої літератури?

Всі використані джерела в курсових чи дипломних роботах записуються в алфавітному порядку. За алфавіт береться перша літера прізвища автора праці. Якщо авторів декілька, то потрібно враховувати першу літеру першого автора. Україномовні й російськомовні наукові джерела потрібно записувати за одним алфавітом мовою оригіналу. Англомовна література записується після укр й рос мовою оригіналу, враховуючи англійський алфавіт і першу літеру прізвища автора. Якщо у використаній літературі є польська чи німецька літератур, то вона записується мовою оригіналу і за відповідним алфавітом. Нумерація при цьому продовжується. Цитування іноземних наукових джерел відбувається державною мовою – цитату перекладають. Якщо цитування відбувається дослівно, то цитата береться в лапки і зазначається номер використаного джерела і сторінка. Якщо цитата записується не прямою мовою, номер використаного джерела і сторінка зазначається обов'язково. Якщо в роботі цитата не використана, а заначено лише посилання на певне наукове джерело, то зазначається її номер в квадратних дужках. Наукове джерело, яке має одного автора: Ставицька Л. О. Соціальна диференціація української мови: монографія/ Леся Ставицька. – К.: Критика, 2006. –368с.