10

ниток у кожній розтяжці вказується в таблицях Технічних умов (глава 7). Тут же наведений і порядок кріплення машин зі сталевими колесами, які мають гребені, розміщення і кріплення машин у два ряди, у два яруси та інші способи.

На двоярусні суцільнометалеві платформи дозволяється завантажувати легкові автомобілі з висотою центру ваги не більше 0,6м, масою не більше 1,65т, шириною не більше 1615мм, шириною колії не менше 1,2м, базою не менше 2м. Автомобілі в нижньому і верхньому ярусах платформи встановлюються симетрично відносно поздовжньої осі в один або два яруси залежно від ширини машини.

При дворядному навантаженні в нижньому ярусі між несучими стояками платформи розміщують по одному автомобілю. Їх закріпляють за допомогою спеціальних пристроїв – колісних упорів, якими обладнана платформа.

10.4.4 Розміщення і кріплення машин на гусеничному ходу

Технічними умовами (глава 8) передбачені способи розміщення і кріплення машин на гусеничному ходу масою до 25т (крім екскаваторів). Висота центру ваги машини (hцв) над підлогою вагона не повинна перевищувати 1,5м (рис. 10.27), а одноковшових екскаваторів – 1,46м.

Найкоротша відстань (В1) поперек платформи від крайньої точки опори машини до поздовжньої вертикальної площини, що проходить через центр ваги вантажу, повинна бути не менше 0,8 висоти центра ваги. Найкоротша відстань (L1) уздовж платформи від крайньої точки опору до поперечної вертикальної площини, що проходить через центр ваги повинна бути не менше 1,25 висоти центра ваги. Тобто:

Навітряна поверхня має бути не більше 3м2 на 1т маси машини, а машин із навісним обладнанням – 1-2м2 у залежності від виду машини. Машини на гусеничному ходу розміщують на платформі паралельно до поздовжньої осі або під кутом до неї (рис. 10.28).

Під гусениці машин з обох боків укладають поперечні упорні бруски довжиною не менше ширини гусениці, які прибивають до підлоги цвяхами, кількість яких визначають у залежності від маси вантажу.

Ящики загальною масою більше 40т розміщують двома групами впритул до упорних брусків біля торцевих бортів платформи. Кожну групу в середині вагона закріпляють однією поперечною дротяною ув’язкою. Щоби запобігти поперечному переміщенню ящиків, до підлоги платформи по обидва боки кожної одиниці вантажу цвяхами прибивають не менше двох поперечних розпірних брусків.

Від перекидання ящики закріпляють поперечними дротяними обв’язками (рис. 10.30). Необхідність такого кріплення визначають у залежності від розмірів вантажу (глава 5 Технічних умов).

Для кріплення вантажу від зміщення і перекидання замість упорних і розпірних брусків, ув’язок і обв’язок можна використовувати дротяні розтяжки, які розміщують так, щоби кути між розтяжкою і підлогою та між проекцією розтяжки на підлогу і поздовжньою віссю платформи не перевищували 450. У цьому випадку кожну одиницю вантажу закріпляють чотирма розтяжками за спеціальні пристосування (скоби, гачки тощо). Кількість ниток у розтяжці залежить від маси вантажу.

У напіввагонах ящики розміщують рівномірно на всій площі підлоги впритул один до одного в один і більше ярусів по висоті. При цьому торцеві двері напіввагонів повинні бути закриті.

Неупаковані вантажі з плоскими опорами завантажують на платформу в один ярус по висоті та в один і більше рядів по ширині залежно від маси та розмірів окремих одиниць, кріплять їх за допомогою упорних і розпірних брусків та дротяних розтяжок порядком, передбаченим для вантажів у ящиках. Необхідна кількість цвяхів для кріплення упорних і розпірних брусків, число ниток у розтяжках залежать від маси вантажу. Пересувні будиночки вагонного типу масою від 7 до 8,5т у кількості 4 штук розміщують на зчепі з трьох чотиривісних платформ: по одному на крайні платформи і два на середню платформу зчепу. Порядок їх розміщення і кріплення приводиться у Технічних умовах.

10.4.6 Розміщення і кріплення вантажів циліндричної форми

Технічними умовами (глава 6) передбачені способи розміщення і кріплення вантажів циліндричної форми (котли, баки, барабани, резервуари тощо) масою одиниці до 30т, діаметром 1,0–3,2м із розташуванням центра ваги симетрично по ширині циліндра і не вище його поздовжньої осі. При цьому загальний центр ваги вагона з вантажами повинен знаходитися на висоті не більше 2300мм від рівня головок рейок і бокова навітряна поверхня чотиривісного вагона з вантажем не повинна перевищувати 75м2.

Вантажі довжиною до 14м завантажують на одиночні чотиривісні платформи в один ярус одним – двома поздовжніми рядами (довжиною 13,7– 14,0м – тільки на платформи з довжиною рами 13,4м) (рис. 10.31). Довгомірні вантажі можуть розміщуватися в один ряд на зчепах платформ з опорою на дві або одну вантажонесучу платформу. При розміщенні вантажу на зчеп з опорою на дві платформи використовуються турнікетні опори.

Рис. 10.31 Розміщення і кріплення циліндричних вантажів на платформі:

1 – бокові упорні бруски; 2 – підкладки; 3 – упорні бруски; 4 – обв’язка

Циліндричний вантаж розміщують на поперечних дерев’яних підкладках шириною не менше 200мм і довжиною, рівною ширині платформи. Кожну підкладку кріплять до підлоги платформи вісьмома цвяхами довжиною, що перевищує висоту підкладки на 50мм. Дозволяється прикріплювати підкладки за допомогою поздовжніх упорів. На кожну підкладку з обох боків впритул до вантажу укладають бокові упорні бруски шириною не менше 200мм. При перевезенні вантажів діаметром до 1,4м двома рядами між вантажами на підкладку встановлюють розпірні бруски. Кожний упорний або розпірний брусок кріплять до підкладки двома шпильками (болтами) і вісьмома цвяхами. Закріпляють циліндричні вантажі обв’язками зі штабової сталі з гвинтовими натяжними пристроями та чотирма розпірними брусками (по два бруски з кожного торця). Замість обв’язок зі штабової сталі можна застосовувати обв’язки з дроту діаметром 6мм, а замість розпірних торцевих брусків можуть встановлюватися чотири розтяжки. Переріз штаб обв’язок, упорних і розпірних брусків, кількість цвяхів для кріплення брусків, кількість ниток дроту в обв’язках і розтяжках визначаються в залежності від маси вантажу.

Контрольні питання з теми 10.4

1.У чому полягають особливості перевезення великовагових вантажів?

2.Які застосовуються заходи щодо забезпечення збереження машин при перевезенні?

3.Як здійснюється підготовка машин до перевезення?

4.Коротко охарактеризувати способи розміщення і кріплення машин на колісному ходу.

5.У чому полягають особливості кріплення машин?

6.Коротко охарактеризувати способи розміщення і кріплення машин на

гусеничному ходу.

7.Коротко охарактеризувати вимоги щодо розміщення і кріплення вантажів в ящиках.

8.Коротко охарактеризувати способи розміщення і кріплення вантажів в ящиках на платформах і в напіввагонах.

9.Коротко охарактеризувати способи розміщення і кріплення неупакованих вантажів із плоскими опорами.

10.Коротко охарактеризувати способи розміщення і кріплення вантажів циліндричної форми.

10.5Перевезення масових навалочних вантажів

10.5.1Характеристика і умови перевезення навалочних вантажів

До навалочних відносяться вантажі, які перевозяться без підрахунку місць та, як правило, без упакування; це насамперед сипучі і кускові вантажі: вугілля, руда, торф, будівельні матеріали тощо. Основні фізико-механічні властивості навалочних вантажів, які необхідно враховувати під час перевезення, зберігання, перевантаження, це: гранулометричний склад або кусковатість, насипна щільність, вологість, сипучість, абразивність, корозійність, липкість, отруйність, вибухонебезпечність, здатність самозайматися, злежуватися і змерзатися.

За гранулометричним складом (величиною частинок) навалочні вантажі поділяють на групи: особливо крупні (розмір частинок більше 320мм), крупні

(161-320мм), середні (61-160мм), дрібні (10-60мм), зернисті (0,5-9мм),

порошкоподібні (0,05-0,49мм), пилоподібні (до 0,05мм).

Навалочні сипучі вантажі, розмір гранул яких не перевищує 13мм, а також вантажі з вмістом більше 50 % частинок, які мають розмір менше 13мм, належать до вантажів дрібних фракцій.

За насипною щільністю вантажі поділяються на легкі – до 0,6т/м3 (торф, тирса), середні – 0,6-1,1т/м3 (кам’яне вугілля, шлаки), важкі – 1,1-2,0т/м3 (пісок, гравій), дуже важкі – більше 2,0т/м3 (руда, камінь).

У залежності від умов перевезення і зберігання навалочні вантажі умовно поділяють на дві групи. До першої належать вугілля, торф, сланці, щебінь, гравій, бутовий камінь, пісок, глина, цукровий буряк, тобто ті вантажі, які перевозяться переважно у напіввагонах, на платформах і зберігаються на відкритих складах у штабелях або відвалах. До другої групи входять цемент, негашене вапно, алебастр, мінеральні добрива та інші вантажі, які перевозять у критих або спеціальних вагонах типу “хопер” і зберігають у критих складах, елеваторах або під навісом.

Під час перевезення вантажів навалом у критих вагонах застосовуються дверні загородження: дошки, обаполи, щити, крафт-папір.

Перелік вантажів, які можуть перевозитися навалом, приведений у Правилах перевезення вантажів навалом і насипом (розділ 14 Правил перевезень).

При оформленні перевізних документів на вантаж відправник зобов'язаний у накладній у графі "Кількість місць" зазначити "Навалом”.

Навалочні вантажі зважують, як правило, на вагонних вагах, без розчеплення вагонів, але з їх зупинкою на ваговій площадці. При цьому масу тари вагона приймають за трафаретом.

Перевезення масових навалочних вантажів може здійснюватись відправницькими маршрутами або групами вагонів з оформленням однієї накладної.

Відчеплення вагонів від маршруту під час перевезення внаслідок їх несправності оформлюються актами загальної форми. На відчеплений вагон складають досильну дорожню відомість, а в накладній і дорожній відомості маршруту роблять записи про відчеплення, вказуючи номер акта і досильної дорожньої відомості. Копію акта додають до документів. Дані про відчеплений вагон викреслюють із загального вагонного листа. На відчеплений вагон складають новий вагонний лист.

На станції призначення при видачі вантажу, що прибув маршрутом без відчепленого на шляху прямування вагона, складають комерційний акт. Копію акта видають одержувачу. Після прибуття вагона цей акт повертається залізниці.

Перевезення вугілля і коксу за своїм обсягом складає значну частину вантажообігу на залізничному транспорті. Кам'яне вугілля має велику кількість сортів і марок, які вказуються у перевізних документах із метою уникнення змішування різних сортів вугілля при вивантаженні. Кам'яне вугілля і кокс перевозяться тільки в напіввагонах. Напіввагони повинні бути справними і мати зазори в розвантажувальних люках не більше допустимих технічними умовами. Напіввагони, які подаються під навантаження коксівного вугілля, не повинні містити сміття і піску. Завантажені вагони зважуються і відповідно до вантажопідйомності вагона дозуються, тобто довантажуються або відвантажуються. На багатьох шахтах застосовуються бункерні вантажновагові пристрої, на яких зважування здійснюється в процесі навантаження і внаслідок цього дозування стає не потрібним.

Торф перевозиться на невеликі відстані. Для перевезення торфу використовують спеціальні суцільнометалеві вагони типу “хопер” – торфовози або звичайні напіввагони з нарощеними бортами.

Руда і флюси перевозяться переважно відправницькими маршрутами, для чого на певних напрямках організовуються кільцеві маршрути із спеціального рухомого складу. Для перевезення руди і флюсів використовують напіввагони, а також хопери-рудовози – спеціальний рухомий склад.

Рудні концентрати, руди і концентрати рідкісних металів перевозять у критих вагонах або в спеціальних контейнерах.

Цемент перевозять у критих вагонах у тарі та насипом, у спеціальних хоперах-цементовозах та цистернах-цементовозах, а також у спеціальних контейнерах. Цемент у спеціальних вагонах відправляється тільки на адресу підприємств, що мають пристрої для їх розвантаження. Для інших вантажоодержувачів цемент у таких вагонах направляється тільки за їх згодою.

Будівельну цеглу перевозять у критому і на відкритому рухомому складі та у спеціалізованих контейнерах. При перевезенні на платформах

застосовують спосіб укладання цегли вище бортів. Найбільш раціонально перевозити цеглу на піддонах з укладанням її напівпаркетним способом.

Для перевезення цукрового буряка застосовують напіввагони і платформи, обладнані знімними загороджувальними щитами. Для перевезення цукрового буряка організовують місцеві кільцеві маршрути.

10.5.2 Перевезення вантажів, які змерзаються

Вантажами, які змерзаються, вважаються вантажі, що перевозяться навалом і які при температурі нижче 00 С втрачають свої властивості сипучості внаслідок змерзання окремих частинок вантажу між собою і примерзання їх до підлоги та стін вагона.

На змерзання впливають також атмосферні опади при різкій зміні температур, особливо в перехідний період року (від осені до зими). Матеріали, подрібнені та пилоподібні, які мають високу вологість, швидше змерзаються, тому їх розпушення і розвантаження пов'язані з великими труднощами. Перелік вантажів, що змерзаються, наведений у Правилах перевезення вантажів, які змерзаються (розділ 16 Правил перевезень).

Боротьба зі змерзанням вантажів має велике значення, тому що загальні витрати на вивантаження замерзлих вантажів дуже великі. Вона вимагає застосування ефективних способів і засобів запобігання змерзанню, а якщо змерзання вантажів відбулося – відновлення їх сипучості. У разі пред`явлення до перевезення вантажів, які мають властивість змерзатися, відправник повинен вжити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної межі змерзання. Якщо це не вдається, відправник застосовує профілактичні засоби.

Якщо засоби профілактики виявилися неефективними, то одержувач повинен вжити заходів щодо відновлення сипучості вантажу в пунктах розвантаження. Для цього пункти розвантаження таких вантажів оснащуються засобами розігріву (тепляки) або механічного розпушування і подрібнення (бурофрезерні та віброударні установки тощо).

Ефективним засобом запобігання змерзанню вантажу в умовах стійких морозів є попереднє промороження його шляхом багаторазового пересипання (перелопачування). До числа інших запобіжних заходів належать пересипання вантажу негашеним вапном, кухонною сіллю, хлористим кальцієм; посипання сухим торф'яним дріб'язком підлоги вагона; шарове перекладання торф`яним дріб`язком вантажу у вагоні в процесі навантаження; змащення підлоги та стін напіввагонів мінеральними та кам`яновугільними мастилами; оприскування вантажу кам`яновугільними та іншими речовинами. Вибір профілактичних заходів і засобів проводиться вантажовідправником у залежності від роду вантажу, технології вивантаження та подальшої переробки вантажу. При цьому засоби, що застосовуються для профілактики, не повинні погіршувати якості продукції, передбаченої відповідними державними стандартами або технічними умовами.

Відправник зобов`язаний зазначити в накладній у графі “Заяви та відмітки відправника” про відсотки вологості вантажу та про застосовані заходи від змерзання, наприклад “Вантаж проморожено”, “Пересипано вапном

у кількості....%”, “Пошарове перекладання в кількості....%”, “Обмаслено у кількості....%” і т. ін. Крім того, відправник зобов’язаний у верхній частині накладної зазначити штемпелем “Вантаж, що змерзається”. Якщо в накладній не зазначено, які заходи проти змерзання вжиті при навантаженні, станція відмовляє у прийманні такого вантажу.

Станція може прийняти до перевезення вантаж, що змерзається, без застосування профілактичних засобів тільки в тому випадку, якщо у відправника є згода на таке перевезення вантажоодержувача. При цьому в накладній повинна бути зроблена відмітка: "За згодою одержувача – без профілактики від змерзання".

Профілактичні заходи від змерзання вантажів застосовуються в період із 15 листопада до 1 березня. Цей термін може змінюватись Укрзалізницею на вимогу залізниць чи одержувачів у залежності від погодних умов.

У разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції, в якому засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, вказуються заходи, вжиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на відновлення сипучості та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на відновлення сипучості та вивантаження, пов`язаних із недостатніми профілактичними заходами.

10.5.3 Попередження втрат вантажів дрібних фракцій під час перевезення

Під час перевезення вантажів дрібних фракцій на відкритому рухомому складі вантажовідправник зобов'язаний вжити заходів, які виключають втрату вантажу, забруднення навколишнього середовища і залізничної колії. Всі втрати вантажу можна поділити на три види: висипання в конструктивні зазори і нещільності кузова вагона; видування дрібних фракцій повітряним потоком, який обтікає поїзд під час руху; висипання вантажу, розміщеного вище бортів.

Для запобігання висипання вантажу в конструктивні зазори і нещільності кузова вагона відправниками застосовуються зашпаровування щілин і зазорів за допомогою рулонних, листових і плівкових матеріалів, паст і мастик, ущільнення за допомогою з'єднуючих і довговолокнистих наповнювачів. Ущільнюючі матеріали готують і наносять на щілини та зазори кузова вагона перед навантаженням за допомогою спеціальної установки.

Для запобігання видуванню вантажу його поверхня розрівнюється, а у разі необхідності й ущільнюється. Легкі вантажі дрібних фракцій (насипною щільністю менше 0,85т/м3) завантажуються у напіввагони таким чином, щоби верхня частина штабеля - "шапка" - була добре розрівняна, а після ущільнення її висота складала 250-300мм.

Поперечному перерізу "шапки" вантажу необхідно надавати форму трапеції: її основа повинна бути на 50мм нижче рівня верхньої обв'язки бортів напіввагона. Основа "шапки" мінерально-будівельних вантажів також повинна бути нижче рівня верхньої обв'язки бортів вагона на 50мм, а її висота не

більше: для щебеню – 780мм, каменю будівельного – 700мм, інших мінеральнобудівельних вантажів – 730мм.

У залежності від гранулометричного складу та насипної щільності вантажу дрібних фракцій для розрівнювання й ущільнення його поверхні застосовують такі пристрої: направляючі розсікачі потоку вантажу під випускним отвором бункера і скребкові розрівнювачі при щільності вантажу більше 1,0т/м3 (концентрати руд чорних і кольорових металів тощо), установку статичної дії при щільності вантажу 0,85-1,0т/м3, установку вібростатичної дії при щільності вантажу менше 0,85т/м3 , накладні вібратори для дрібнокускових легких вантажів (кокс, торф'яні і буро-вугільні брикети тощо).

Ступінь ущільнення сипучого вантажу залежить від способу його навантаження у напіввагон, при бункерному навантаженні ущільнення більше, ніж при конвеєрному або крановому.

Втрати від видування скорочуються на 10-15% при використанні спеціального розрівнювача поверхні вантажу. Розрівнювач – це металевий щит, форма вирізу якого відповідає конфігурації "шапки" вантажу та її висоті. При просуванні напіввагона під бункером розрівнювач як скребок рівняє поверхню вантажу і надає його "шапці" у поперечному перерізі форму трапеції.

Застосування вібростатичних установок зменшує втрати вантажу від видування повітряним потоком на 30%, збільшує завантаження чотиривісних напіввагонів вугіллям дрібних фракцій на 5-7т.

Для попередження видування вантажів дрібних фракцій із напіввагонів на шляху прямування і пилоутворення при вантажно-розвантажувальних роботах застосовуються: обприскування вугілля при навантаженні водним розчином рідини "Компаунд МР" (у пропорції 1:1000); обробка брикетів бурого вугілля мастилами, розчинами з гірського воску і смолами з монтан-воску; нанесення на відкриту поверхню вантажу в напіввагоні смолистих і бітумних емульсій. Найбільш ефективним способом захисту вантажів дрібних фракцій від видування є покриття їх поверхні захисними плівками, отриманими з дешевих відходів хімічного виробництва, які мають в'язкі властивості.

Захисна плівка повинна бути міцною, еластичною, забезпечувати гарне зчеплення з обшивкою кузова по периметру вагона і частинками вантажу, не руйнуватися при високих швидкостях руху.

Плівка наноситься на розрівняну й ущільнену поверхню вантажу при проходженні вагонів під розпилювальними форсунками.

При покритті вантажу захисними плівками втрат від видування майже зовсім немає.

10.5.4 Вимоги техніки безпеки при навантаженні і вивантаженні навалочних вантажів

При навантаженні та вивантаженні цементу, вапна, суперфосфату, селітри, хлорного вапна, мінеральних добрив та інших їдких вантажів необхідно вживати заходів проти утворення пилу. Вивантажувати їдкі вантажі і мінеральні добрива можна тільки механізованим способом. Робітники, які обслуговують механізми, повинні працювати в спецодязі, респіраторах і