6. Визначте прогнози розвитку соціально-культурної сфери як на регіональному рівні так і в Україні в цілому.

Необхідність першочергових змін пов’язується саме зі стабілізацією та розвитком економічного фундаменту культури (поза необхідністю змін в організації й управлінні культурно-просвітницькою мережею). Модернізація організаційно-управлінських структур культурно-дозвіллєвої галузі не корелює з такою умовою, як поліпшення матеріального стану галузі.

Головною причиною невідвідування або відвідування культурно-дозвіллєвих закладів (не беручи до уваги формальну нестачу вільного часу) є низький рівень якості і змісту послуг культурно-дозвіллєвих закладів перебуває на досить, невідповідність інфраструктури культурного середовища культурним запитам громадян. Опитування, яке проводилося під керівництвом Міністерства культури та туризму, показує, що серед культурно-дозвіллєвих закладів, які люди хотіли б відвідувати, але яких немає за місцем проживання, називають театр, кафе-клуби, спортивно-оздоровчі клуби та клуби сімейного дозвілля. Особливо помітним є зростання потреби в театральному мистецтві. В лідери виходять дві нові організаційні форми культурно-дозвіллєвої діяльності: дитячий центр естетичного виховання та фольклорний центр. Із тридцяти двох напрямків та форм діяльності закладів культури, які є найбільш дієвими та ефективними, переважають традиційні форми культурно-дозвіллєвої діяльності: вечори відпочинку та дискотеки, заняття фольклором, концертна діяльність, обряди, масові свята, концерти сучасних естрадних виконавців.

Одна з умов розвитку соціокультурної сфери – передусім, децентралізація управління. Вона передбачає чітке розмежування управлінських функцій між центральними, регіональними і місцевими органами державної влади. Такий метод управління надасть більше можливостей для формування і здійснення політики у сфері культури всім суб’єктам культурно-мистецького життя на регіональному і місцевому рівнях. Оскільки кожен регіон має власні специфічні умови і рівень розвитку соціокультурної сфери, завдяки децентралізації, місцеві органи самоврядування матимуть ширші повноваження для проектування, впровадження нових та поліпшення рівня вже існуючих послуг, розвитку соціокультурної інфраструктури регіонів.

Найближчою перспективою для системи державного управління у сфері культури в Україні передбачається максимальне впровадження елементів державно-громадського управління. такій моделі управління громадським структурам належатиме пріоритет у розробці державної політики і прийнятті управлінських рішень, а органи державної влади і управління залишатимуться виконавцями рішень, прийнятих демократичним шляхом.

Успішному здійсненню державної політики у сфері культури значно перешкоджає обмеженість фінансових ресурсів. Необхідна реогранізація методів і форм бюджетного фінансування. Не менш ваговою частиною має стати позабюджетні форми фінансування. Для цього має бути розроблена нормативно-правова база для благодійної та меценатської діяльності. На рівні з цим повинні розроблятися проекти з залучення іноземного капіталу, в яких будуть зазначені особливі податкові умови для інвесторів, що займатимуться впровадженням і фінансуванням соціокультурних послуг в Україні.