Практична робота до теми: 2.2. «Основні принципи розробки та реалізації культурної політики в Україні»

Мета: сформувати та визначити особливості та механізми реалізації культурної політики в Україні.

Завдання

1. Соціальна освіта: сутність та значення (сформулюйте власну думку розуміння сутності поняття «соціальна освіта» та поясніть необхідність використання соціальної освіти для розвитку державної культурної політики країни).

Соціальна освіта, перш за все, спрямована на формування особистості, що здатна до самореалізації та інтеграції до суспільного життя. Освіта у цілому спрямована на підготовку фахівців тієї чи іншої сфери діяльності, а аспект соціалізації особистості є найважливішим фактором, що визначає її доцільність та ефективність. На мікро- і мезорівнях соціальної роботи соціальна освіта розуміється як процес навчання особистості соціальним умінням і навичкам з метою оволодіння життєвою компетенцією, самостійністю, незалежністю, самореалізацією себе у різних видах соціального життя. Теорія соціальної освіти спирається на підходи гуманістичної, біхевіористичної і когнітивної психології.

Мета соціальної освіти виражається у підготовці фахівців, які займатимуться розробкою, випробуванням та впровадженням технологій соціальної інтеграції особистості у суспільство, соціальною експертизою проектів у соціальній сфері, соціального менеджменту установ та організацій. Основні завдання соціальної освіти: профілактика соціальних проблем, розробка та впровадження інноваційних технологій особистісної реалізації, реалізація соціальних технологій у соціальних установах та ін. У числі головних завдань соціальної освіти виділяють встановлення балансу потреб окремої людини та суспільства.

Соціальна освіта реалізується шляхом проведення соціального діалогу, який відображається в усіх формах міжсуб’єктних взаємовідносин і взаємодій, як у неприхованій, так і в прихованій формах. Це діалог: між громадянським суспільством і державою, між індивідом і суспільством, соціальною групою, між різними соціальними прошарками, суспільними і державними організаціями, політичними та іншими силами.

Сутність соціальної освіти та її архітектоніка представлені усвідомленням ролі особистості в соціально-історичних процесах. Традиційно таке розуміння зводилося до ролі видатної особистості й народних мас і мало торкалося усвідомлення того, хто має бути реальним суб'єктом соціальної динаміки. Архітектоніку соціальної освіти коротко представляють переліком ролей суб’єкта соціальної освіти у соціальному діалозі: соціальний менеджер, архітектор, спеціаліст у сфері Public Relations, терапевт, соціальний комунікатор, посередник, консультант, медіатор, маркетолог, експериментатор, радник, аналітик, спеціаліст у сфері соціального проектування, соціальний технолог.

Освіта – основа інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства і держави. Світогляд, принципи, знання та цінності молодого мокоління залежать від якості освіти. Сучасна освіта має базуватися на засадах майбутнього антропогенного соціокультурного середовища. Навчальні заклади повинні сприйматися не як конвеєр, з якого виходять спеціалісти, а скоріше як базою формування людського капіталу (вчених, педагогів, культурних діячів) на засадах творчого перетворення і застосування знань. Модернізація сфери освіти має орієнтуватися перш за все на новітні технології та наукові відкриття.