4. Проектування інноваційних послуг в соціально-культурній діяльності (самостійно сформувати та надати їх характеристику).

До головних компетенцій фахівця в галузі культури має належати його здатність до проектної діяльності, тобто продуктивної уяви, творчого та вільного перетворення навколишнього світу. Для проектування інноваційних послуг необхідний аналіз проблем у соціально-культурній сфері, виявлення причин їх виникнення та вироблення цілей і задач які будуть виконувати нові соціокультурні послуги.

Потенційні можливості проектного підходу у розв’язанні соціально-культурних проблем полягають у можливості: уявити ідеальну модель функціонування та розвитку певного соціокультурного об’єкта або визначити цільову групу та її соціокультурну проблему, змалювати поточні і перспективні завдання стосовно досліджуваного об’єкта, визначити шляхи досягнення соціально-культурних цілей та їх взаємозв’язок; спроектувати новий образ та структуру соціально-культурного явища через відповідні програми. Соціально-культурне проектування має стати важливою складовою сучасної державної політики, адже воно відкриває нові перспективи для вдосконалення вже сформованих видів соціокультурної діяльності, наповнюючи їх новим культурно значущим змістом та сприяє забезпеченню їх реальної соціокультурної ефективності.

Соціокультурні проекти та послуги вирішують проблеми і завдання, що знаходяться в площинах як життя окремої людини, так і соціальної групи чи суспільства загалом. В якості конкретної цілі можна розглядати оптимізацію процесів життєдіяльності соціальної групи, регіону і т.д., а культура виступає як середовище, що задає умови такої оптимізації. Наприклад, створення умов для відродження і розвитку народних ремесел і промислів може частково розв’язати проблему зайнятості (але за умови наявності попиту на цей вид продукції). Мистецьке об’єднання може стати засобом вирішення соціально-психологічних проблем особистості, сприяючи соціальній адаптації, визнанню, самоствердженню людини, яка відчуває дефіцит позитивних соціальних зв’язків. Проекти, які формують відповідні умови для розвитку культури національних меншин, будуть об’єктивно сприяти зниженню соціального напруження в регіоні, підвищувати почуття задоволеності людини умовами своєї життєдіяльності.

Для реалізації окремих проектів необхідне визначення правового поля діяльності. Наприклад, якщо проект реалізує громадська організація, яка планує надавати послуги окремій групі клієнтів, вона має планувати зміст своєї роботи на основі закону «Про соціальні послуги». Якщо результатом проекту має бути створення нової громадської організації, необхідно базуватися на положеннях закону «Про об’єднання громадян». Визначення можливого правового поля діяльності дасть можливість уникнути конфлікту інтересів під час реалізації проекту.

5. Перспективні напрями розвитку соціально-культурної діяльності (самостійно визначити та охарактеризувати).

На мій погляд, туризм в Україні є досить перспективним напрямком соціокультурної діяльності. По-перше, Україна має значні рекреаційні ресурси – рівнинні та гірські рекреаційні ландшафти, річкові та морські пляжі, мінеральні води (понад 400 джерел), лікувальні грязі (майже 100 родовищ). Найбільше рекреаційне навантаження характерне для берегової смуги Азово-Чорноморського узбережжя, де загальна довжина пляжів становить 1160 км, або 47 % морських берегів, що достатньо для одночасного оздоровлення 4,1 млн осіб. Загалом в Україні, де розміщені рекреаційні ресурси всіх видів, мають змогу одночасно оздоровитися майже 48 млн осіб. Особливу гордість країни становить природно-заповідний фонд, що налічує близько 6 тис. об'єктів загальною площею 980 тис. га, з яких найвизначніші – Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Шацький національний парк, Синевірський національний парк, заповідник Асканія-Нова.

По-друге, майже неосвоєними залишаються історико-культурні ресурси. В Україні 200 тис. пам’яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також 378 музеїв. Так, такі великі міста як Київ, Львів, Одеса привертають іноземних та внутрішніх туристів, але у країні дуже великою залишається частка маловідвідуваних, неконкурентноспроможних соціокультурних комплексів.

Причинами такого стану є те, що основний матеріально-технічний комплекс є застарілим, інфраструктура потребує реконструкції та відновлення, рівень сервісу не відповідає міжнародним стандартам, індустрія розваг фактично не розвинена та не організована, багато пам’яток культури та історії занедбано, низку проблем екологічного, соціального та економічного характеру не вирішено. Негативно впливає на розвиток туризму в Україні і напружена політична ситуація. Анексія Криму, події на сході України спричинили зміни в структурі та об’ємах в’їзних і внутрішніх туристичних потоків. Окупація Криму призвела до втрати близько 30% рекреаційно-туристичного потенціалу. Відповідно, частина українських туристів, яка надавала перевагу відпочинку біля моря, змушена їхати за кордон або відмовитися від такого виду відпочинку.

І по-третє, Україна має зручне географічне розташування та рельєф, сприятливий клімат, річкова навігація охоплює майже всі регіони країни і має перспективи майбутнього зростання.

Розвиток туристичної сфери є важливим для України, оскільки, за статистикою, в багатьох країнах туризм є джерелом значних надходжень до державного бюджету, у тому числі і іноземної валюти.

Для цього необхідні заходи з:

• забезпечення діяльності Національної туристичної організації;

• впровадження програми створення національної мережі туристичних брендів;

• створення інтерактивної пошарової бази даних, що включає інформацію про всі туристичні та рекреаційні ресурси країни;

• розроблення державних та регіональних програм розвитку сфери туризму і курортів;

• розроблення державних програм розвитку транскордонного співробітництва, які передбачають консолідацію зусиль, спрямованих на сприяння розвитку сфери туризму і курортів регіонів.

Також для розвитку в’їзного туризму в країні необхідно створити відповідну маркетингову стратегію його стимулювання, яка сприяла б збільшенню кількості іноземних відвідувачів, дала б змогу краще використовувати наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів України та допомогла б створенню позитивного іміджу України на світовому ринку туристичних послуг. Так, наприклад, сьогодні Радою туристичних міст і районів розроблено іміджевий туристично-інформаційний проект UKRAINER для популяризації внутрішнього туризму та підвищення привабливості туристичної України, однак він потребує доопрацювання. Не варто забувати і про увагу до навколишнього середовища, бо саме несприятлива екологічна ситуація у регіонах найбільше відлякує туристів.