2. Робота закладів культури, спрямована на забезпечення реалізації основних культурно-дозвільних потреб населення.

Важливий напрямок діяльності музеїв – обслуговування обов'язкової шкільної програми (уроки географії, історії і т.зв.). У музейних майстерень діти можуть самостійно добувати додаткову інформацію про музейні експонати, освоювати технологічні процеси, пов'язані з цими експонатами. Шкільна аудиторія розглядається як один з основних сегментів музейної аудиторії у всьому світі. Така установка має сильне стратегічну перевагу: вона закладає фундамент майбутнього. Колишні школярі, ставши дорослими, обов'язково будуть приходити в цей музей знову, приводити туди своїх дітей та онуків.

Ще одна нова, дуже цікава тенденція – відродження інтересу до сімейних цінностей. Вона тісно пов'язана з темою малої батьківщини і з роботою по збереженню історичної пам'яті. Цей напрямок діяльності розвивається музеями невеликих населених пунктів: малих міст, селищ, районних центрів. Воно служить процесу самоідентифікації місцевого населення, його прихильності до землі своїх предків, спадкоємності поколінь.

Розширення концепції музеїв знайшло вираження в музеєфікації територіальних комплексів. Це можливо за участю спонсорів та розвитку державно-приватного партнерства. В єдиному проекті, культурному та комерційному одночасно, об'єднуються музей, архітектурні споруди, ландшафт, культурні виробництва, індустрія харчування та розваг.

Бібліотеки здійсили дуже вдалий перехід на діалогові форми в ході бібліотечних заходів замість монологових (дискусії, огляд-діалоги, вечори-діалоги), вносяться елементи гри і новизни в традиційні заходи. Окрім додаткової сегментації своїх користувачів бібліотеки також часто приходять до виділення особливої групи почесних читачів: активні користувачі бібліотеки отримують особливі читацькі квитки, що дає їм певні права, наприклад ксерокопіювання документів з бібліотечного фонду за пільговою ціною, отримання індивідуальних запрошень на бібліотечні свята, вечори, зустрічі та ін.

Крім того, для розширення кола комунікації проводиться кооперація з читачами: якщо бібліотека має гострий дефіцит коштів на комплектацію, наприклад, відділу періодики, тоді проблему можна вирішити, створивши при бібліотеці клуб любителів читання. Любителі "товстих" журналів, які через дорожнечу не можуть дозволити собі виписати ці видання па будинок, вносять свою частину на підписку для бібліотеки та отримують право "першого читання" цих журналів.

3. Регіональні пріоритети культурно-дозвільної діяльності.

У сучасних умовах відбувається трансформація змісту культурнодозвіллєвої діяльності, формуються нові пріоритети, які визначаються специфікою національного дозвілля і відбивають основні риси культурнодозвіллєвої діяльності. Пріоритетом соціально організованої культурнодозвіллєвої діяльності стає забезпечення сприятливих умов для освоєння населенням української мови, як засобу спілкування, літератури, мистецтва й науки. Важливим змістовним напрямом роботи стали розширення уявлень населення про історію України, розвиток історичного та етнографічного краєзнавства, набуття знань з історії рідного краю, національної символіки. Третій напрямок дозвілля – створення умов для осмислення єдності людини й природи, виховання дбайливого ставлення до неї, фізичного самовдосконалення. Пізнання навколишнього середовища, розуміння його ролі в житті людини – це фундамент народної культури, складова частина національного світосприйняття.

Серед основних змістовних завдань культурно-дозвіллєвої діяльності є вивчення, збереження та популяризація фольклору, який містить першоджерела самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя; введення основ народного фольклору в ужиток населення. Традиційним напрямом дозвілля залишається дослідження умов для розвитку національного мистецтва – пісенного, музичного, танцювального, декоративно-прикладного; підтримка й розвиток на базі любительського народного мистецтва молодих талантів.

Водночас, всі напрямки культурно-дозвіллєвої діяльності реалізуються з урахуванням найновіших здобутків сучасної культури, культурної модернізації суспільства. В теорії дозвілля вони визначаються терміном «інноваційні культурно-дозвіллєві системи». Основним завданням культурно-дозвіллєвих систем є аналіз способів одержання об'єктивної інформації про хід культурно-дозвіллєвого процесу, визначення категорій і понять культурно- дозвіллєвої діяльності, розробка її технології.

Соціально організована культурно-дозвіллєва діяльність має відповідати певним вимогам, а саме:

• зміст культурної діяльності повинен бути протилежним характеру і змісту трудової діяльності;

• добровільний характер культурної діяльності, можливість вільного вибору занять;

• незалежність культурної діяльності від зовнішньої необхідності – матеріальної чи громадської.

• самостійність вибору видів та форм культурної діяльності;

• відповідність оптимальним нормам функціонування організму, психічним та фізіологічним властивостям особистості (ритм і темп діяльності залежать від внутрішньої спрямованості і бажань суб’єкта культурної діяльності).