2.2. Аналіз стану та використання основних фондів

Фондовіддача - показник ділової активності компанії, який демонструє ефективність використання основних засобів підприємства. Значення показника говорить про те, скільки продукції вироблено та скільки надано послуг на кожну гривню фінансових ресурсів вкладену в основні засоби. Він розраховується як співвідношення обсягу продажів до середньорічної суми основних засобів.

Ефективність використання основних фондів характеризується показником фондовіддачі (ФВ), який характеризує кількість продукції, яка припадає на 1 грн. фондів.

Нормативне значення: Бажаним є підвищення ефективності використання основних засобів підприємства протягом періоду дослідження. Як такого нормативного значення немає, проте варто порівняти значення показника зі значеннями конкурентів.

ФВ = ВД / Воф

де ВД – валовий дохід,

Воф- вартість основних фондів

ФВ = 3074 / 1800 = 1,71

ФВ = 2263 / 1672 = 1,35

Ефективність управління основними засобами в компанії зростає. За попередній період було вироблено продукції та надано послуг на суму 1,35 гривні на кожну використовувану гривню основних засобів. За звітний період показник зростає до 1,71 гривню. Причиною такої тенденції є оптимізація структури основних засобів - зайві були продані. Також спостерігається підвищення обсягу продажів.

Зростання ФВ свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Цей показник порівнюється з середньогалузевим.

2.3.Аналіз об'єктів незавершеного виробництва

о незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

У виробничих (навчальних) майстернях до незавершеного виробництва належать заготовки (деталі, вузли, агрегати) та вироби, обробка та складання яких ще не закінчені; готові вироби, не повністю укомплектовані і не передані на склад.

У підсобних (навчальних) сільських господарствах при установах до незавершеного виробництва включаються витрати під озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників.

У бюджетних науково-дослідних установах та навчальних закладах до незавершеного виробництва належать незакінчені роботи, які виконуються за договорами з підприємствами та організаціями.

До незавершеного капітального будівництва і незакінчених капітальних ремонтів належить обладнання, не передане для монтажу, тимчасово зупинені будівельні об'єкти, а також проектно-розвідувальні роботи з незакінченого будівництва, незакінчений капітальний ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, енергетичних установок та інших об'єктів, що ремонтуються.

Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Право вибору варіанта оцінки лишається за підприємством.

Оцінка незавершеного виробництва

Найбільш прийнятними оцінками незавершеного виробництва є:

• – для готової продукції – виробнича собівартість;

• – для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі – продажна (роздрібна) ціна;

• – на оптових складах і базах торгових та постачальницько-збутових підприємств – продажна (роздрібна) ціна або ціна, за якою вони закуплені.

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва (вироби, роботи і послуги) відображаються за оцінкою, що застосовується підприємством.

Підприємства (будівельні, наукові, геологорозвідувальні), що здійснюють у поточному році розрахунки із замовниками відповідно до укладених договорів за закінчені етапи робіт, що мають самостійне значення, відображають на статті “Незавершене виробництво”, також і вартість оплачених замовником етапів, які обліковують на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. При цьому замовник зараховує на свій Баланс тільки повністю готову продукцію (закінчені роботи, виконані послуги).

Облік закінчених етапів робіт

У бухгалтерському обліку закінчені етапи робіт у сумі фактичних витрат списуються проведенням:

Дебет рахунку №90 “Собівартість реалізації”

Кредит рахунку №23 “Виробництво”.

Списування провадиться після оформлення в установленому порядку прийняття закінчених етапів виконаних робіт.

Одночасно на суму прийнятих до оплати рахунків за виконані етапи за продажною вартістю відображають на рахунку №14 “Довгострокові фінансові інвестиції” записом:

Дебет рахунку № 14 “Довгострокові фінансові інвестиції•”

Кредит рахунку № 72 “Дохід від участі в капіталі”.

Кошти, що надійшли від замовників в оплату закінчених і прийнятих ними етапів:

Дебет рахунку №31 “Рахунки в банках”, субрах. №311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Кредит рахунку №35 “Поточні фінансові інвестиції”.

По закінченні всіх робіт у цілому вартість оплачених замовником етапів робіт списується в обліку записом:

Дебет рахунку №35 “Поточні фінансові інвестиції•”

Кредит рахунку №14 “Довгострокові фінансові інвестиції•” з одночасним погашенням заборгованості за рахунок раніше одержаних платежів.

Фактичні витрати закінчених етапів робіт списуються на фінансові результати записом:

Дебет рахунку №79 “Фінансові результати” (списування собівартості реалізації)

Кредит рахунку №90 “Собівартість реалізації•”.

Дохід, одержаний від участі в капіталі, відображають на фінансових результатах підприємства проведенням:

Дебет рахунку №72 “Дохід від участі в капіталі”

Кредит рахунку №79 “Фінансові результати”.

У статті Балансу “Незавершене виробництво”, код 120, показуються витрати на незакінчені до кінця звітного періоду роботи з капітального ремонту основних засобів, а також витрати на сплав лісопродукції і незавершене виробництво сільського господарства, які відображаються за вирахуванням вартості випуску.

У цій статті Балансу підприємства також показується сума витрат обігу, що відноситься до залишку нереалізованих товарів на підприємствах, які здійснюють свою діяльність у сфері постачання, збуту, торгівлі та громадського харчування.

Транспортні підприємства, які розрахунки із замовниками послуг провадять за оформленими реєстрами підписуваних одержувачами вантажів товарно-транспортних документів, показують фактичну собівартість транспортних послуг, реєстр документів на які замовником на дату складання звіту не оформлено. Витрати з таких послуг до їх оформлення обліковуються на окремому субрахунку рахунка №23 “Виробництво”.

Малі підприємства суму витрат, які проведені у звітному періоді, але підлягають віднесенню у наступних звітних періодах на витрати виробництва та обігу, тобто витрати майбутніх періодів, включають до статті “Незавершене виробництво”.

Вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року), які відображені в Балансі (ф. №1) за фактичними виробничими витратами, визначається підприємством як добуток вартості незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріальних витрат у витратах на виробництво продукції (робіт, послуг) за звітний квартал (рік), визначеної за даними бухгалтерської звітності.