Void main( )

{

int mat [2][3];

int і, j;

cout << " Введіть матрицю "<< endl;

for ( i = 0; i < 2; i++)

for ( j = 0; j < 3; j++)

cin >> mat [i] [j] ;

// Обробка і виведення матриці

cout << " Матриця mat " << endl;

for ( i = 0; i < 2; i++)

{

for ( j = 0; j< 3; j++)

{

if ( ( mat [i][j] %2 == 0)

mat[i][j] = mat[i][j] + 5;

cout << mat [i][j] << " ";

}

cout << endl; // Переведення рядка при виведенні матриці

}

}

Другий варіант програмної реалізації — матриця описана як масив покажчиків.

//P2_13.CPP — матриця описана як масив покажчиків:

#include < iostream>

using namespace std;

main ( )

{

int і, j, *pm[2];

cout << "Введіть матрицю "<< endl;

for ( i = 0; i < 2; i++)

for ( j = 0; j < 3; j++)

cin >> *( pm[i] + j );

cout << " Матриця МАТR "<< endl;

for ( i = 0; i < 2; i++)

{

for ( j = 0; j < 3; j++)

{

if ( *(pm[i] + j) %2 == 0 )

*( pm [i] + j ) += 10;

cout << *( pm [i] + j) << " ";

}

cout << endl;

}

return 0;

}

У розглянутій програмі для виведення матриці можна використовувати інший вигляд оператора :

сout << ( (j == 0) ? '\t':' ') << *( pm[i]+j ) << ( (j == 2) ? '\n':' ') ;

Ім'я двовимірної матриці є покажчиком-константою на масив покажчиків-констант, кожний з яких указує на початок відповідної рядка матриці, наприклад для матриці mat [2] [2] маємо :

mat [0] — покажчик-константа на нульовий рядок матриці;

mat [1] — покажчик-константа на перший рядок матриці;

mat [2] — покажчик-константа на другий рядок матриці;

тобто: mat[0] == &mat[0][0];

mat[1] == &mat[1][0];

mat[2] == &mat[2][0];

Виведення матриці можна реалізувати в такий спосіб:

cout << mat [i] [j];

cout << *( mat [i] +j );

cout << *(* (mat +i )+j );

У С++ можна описати змінну, що має тип "покажчик на покажчик". Ознакою такого типу є повторення символу "*" при описі змінної, наприклад int ** pmt; при цьому пам'ять для такої змінної не виділяється. Її треба привести до відповідного масиву. При описі покажчик на покажчик можна ініціалізувати, наприклад :

int x = 20;

int *px1 = &x;

int** px2 = &px1;

int ***px3 = &px2;

Доступ до змінної x тепер можна здійснити одним із трьох способів: *px1; **px2; ***px3; .

Для доступу до пам'яті через покажчики на покажчики можна використовувати як індекси так і символи "*", наприклад, еквівалентними будуть посилання на змінну x:

px1 [0] *px1;

px2 [0][0] **px2;

px3 [0][0][0] ***px3;