3. Права та обов’язки адвоката у кримінальному процесі

Завданнями кримінального судочинства Згідно з ст.2 КПК України, є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних ociб, які беруть участь у ньому, а також швидке i повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону, для того щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не був покараний.

Сфера цього судочинства поширюється на різні суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності, які мають особистий інтерес у справі, - обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, підсудного, цивільного позивача і цивільного відповідача, які мають право на захист своїх законних інтересів. Вони як правило не мають знань i досвіду в юридичних питаннях, тому відстоювання їх прав, свобод і законних інтересів покладається на адвокатів. Згідно статті 156 Конституції України кожний обвинувачуваний має право на захист.

Обвинувачений має наступні права згідно кримінального процесуального права України: знати та розуміти, в чому його обвинувачують; подавати докази; надавати пояснення по пред'явленому обвинуваченню; заявляти клопотання; ознайомлюватися з усіма матеріалами справи; брати участь у її розгляді в суді першої інстанції та інші. Держава повинна гарантувати усі права на захист обвинувачуваного. Також існують спеціальні кримінально-процесуальні гарантії, в основу яких покладено презумпцію невинності, котра на відміну від презумпції істинності вироку є невід'ємною i необхідною умовою здійснення обвинуваченим свого права на захист.

Обмеження кримінально-процесуальних прав є неприпустимим, а її дії й рішення органів кримінального судочинства неминуче обмежуватимуть право на захист i, отже, перешкоджатимуть суду всебічно, повно i об'єктивно розглянути справу i винести законний i обґрунтований вирок. Ці порушення кримінально-процесуального закону є істотними i складають підстави для скасування вироку, як i розгляд справи у відсутності захисника, коли за законом його участь є обов'язковою (ст.370 КПК).

Участь адвоката, є однією з найважливіших гарантій права на захист. Адвокат зобов'язаний використовувати усі законні засоби i способи для з'ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність, також надавати обвинуваченому всю необхідну юридичну допомогу. Запросити захисника має право лише сам підозрюваний, обвинувачений чи підсудний, a їх законні представники, родичі або інші особи, можуть запросити захисника лише за їх дорученням або на їх прохання. Можна змінити захисника за клопотанням або за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Якщо не можливо надати захисника, якого обрав обвинувачений, орган дізнання або слідчий, суддя можуть запропонувати йому запросити іншого захисника, чи призначити останнього через колегію адвокатів.

Згідно закону України, є ряд випадків де захисник у справі є обов’язковим:

у справах про злочини неповнолітніх, глухих, німих, сліпих та інших осіб, які внаслідок своїх фізичних або психічних вад не можуть самостійно захищати своє право на захист, а також осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство та ін. Адвокати мають права; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у кримінальній справі; робити запити на пред’явлення документів від установ, підприємств, об'єднань організацій i окремих громадян; отримувати письмові висновки фахівців з питань, які потребують спеціальних знань; ознайомлюватися з цими документами. Позиція адвоката в кримінальній справі є його позицією до обвинувачення. Вона формується після ознайомлення з матеріалами справи, бесідами з підзахисним i викладається у повному обсязі в захисній промові під час судових дебатів. Висновок захисника має бути цілком однозначним, визначеним та сприятливим для підзахисного.

Якщо обвинувачений визнає себе винним, а докази свідчать про це, то захисник, просить суд пом'якшити покарання, або відстоює наявність обставин, що виключають провадження в справі, наполягаючи на невинності обвинуваченого, якщо ж він у цьому переконаний він доводить суду, що його підзахисний себе само-обумовлює. Якщо обвинувачений не визнає себе винним, тоді захисник зв'язаний позицією клієнта і він не може доводити судові, що його підзахисний є винним.

Дуже позитивно впливає на дисципліну на слідчого та особу яка провадить дізнання участь адвоката-захисника в стадії попереднього розслідування, примушуючи їх більш уважно ставитися до збирання доказів та критично підходити до їх оцінки i прийняття на їх основі рішень в кримінальній справі. Також участь адвоката робить слідче провадження економічним, тому що, розв'язання обґрунтованих клопотань захисника в цій стадії попереджує їх перенесення до суду, що нерідко затягує судовий розгляд, викликаючи необхідність повернення справи на додаткове розслідування. Напевно однією з найважливіших є участь захисника на заключному етапі попереднього слідства, яка забезпечує захист прав та законних інтересів обвинуваченого.

Захисник має не вичерпне право при ознайомленні з усіма його матеріалами: робити виписки, роз'яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення, мати побачення з ним наодинці, обговорювати питання про заявлення клопотань, заявляти відводи, подавати докази, оскаржувати дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора. Протягом всього судового розгляду справи адвокат повинен проявляти - активність, наполегливість i принциповість та користуватися разом з іншими учасниками процесу рівними правами по пред'явленню доказів, участі в їх дослідженні та заявленню клопотань.

Згідно з ч.1 ст.49 КПК потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Про визнання громадянина потерпілим особа, що проводить дізнання, слідчий i суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Після цього він набуває статусу потерпілого iз значним обсягом процесуальних прав, використовуючи які він здатний відстоювати свої законні інтереси як самостійно, так i з допомогою представника, насамперед, адвоката (ч.3 ст.49, ст.52 КПК).

Згідно чинного законодавства, адвокат може брати участь у кримінальному процесі тільки за згодою/запрошенням потерпілого, а якщо він є неповнолітнім, недієздатним або обмежено дієздатнім, в такому випадку за згодою/запрошенням його законного представника. При прийнятті доручення на ведення справи потерпілого адвокат має переконатися в тому, що рішення про визнання особи потерпілим вже прийняте. Адвокату для здійснення захисту законних інтересів потерпілого, закон надає наступні процесуальні права: заявляти клопотання; подавати докази; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а в справах, у яких воно не провадилося, - після віддання обвинуваченого до суду; заявляти відводи; брати участь у судовому розгляді; оскаржувати дії особи, що провадила дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також вироку суду чи судді, ухвалу суду чи постанову судді. Як і потерпілий, адвокат є суб'єктом функції обвинувачення.