МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПВНЗ «МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «АДВОКАТУРА»
НА ТЕМУ:
«ПОРЯДОК І ПІДСТАВИ
ПРИПИНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Виконала: студентка 3 курсу
заочної форми навчання
спеціальності 081 «Право»
групи ЗП-81
Боклан І.А.
Перевірив (-ла): А.В.Жук
Київ-2020
ПЛАН
ВСТУП
ПОНЯТТЯ АДВОКАТУРИ ТА АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПОРЯДОК ТА ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Конституція України кожному гарантує право захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 59 Конституції України проголошує наявність в Україні одного з найважливіших правових інститутів — адвокатури, основними завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Значною мірою за станом адвокатури й ставленням до неї держави судять про демократичність самої держави.
Престиж адвоката та ефективність його діяльності безпосередньо залежать від становища людини в суспільстві й державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії, законності, верховенства права.
У будь-якому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Він має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й у інтересах права в цілому. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся в серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності в суспільстві, яку має поважати й гарантувати уряд під час розробки національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, членами законодавчої та виконавчої влади й суспільством у цілому.
Після здобуття Україною незалежності в українському законодавстві зроблено перші кроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 року був прийнятий Закон України «Про адвокатуру», за яким адвокатуру в Україні визначено як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Поняття адвокатури та адвокатської діяльності
Слово «адвокатура» походить від латинського кореня «advocare», «advocatus» («закликати», «запрошений»). На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства адвокатура в тому вигляді, у якому вона існує сьогодні у європейських народів, відсутня. Як справедливо зауважує видатний представник одеської школи права Є.В.Васьковський, адвокатура, подібно до всіх соціальних інститутів, не виникає одразу в цілком організованому вигляді, а виникає у житті спочатку у вигляді незначного зародку, який може за сприятливих умов сформуватися і досягти певного розквіту. Зокрема, у стародавніх племенах південної Африки спостерігаються зародки адвокатури. Так, у кафрів (Південно-Східна Африка) позивач приходив до суду зі своїми рідними, які здійснювали функції адвокатів, У таких країнах, як, наприклад, Китай, дозволялося здійснювати захист родичам або приятелям обвинуваченого. В Туреччині свого часу існували, так звані, муфтії - знавці ісламського права, які були його коментаторами, їх обов'язки полягали в тому, щоб давати юридичні поради заінтересованим особам. При цьому думка муфтіїв мала силу закону. У стародавніх іудеїв захисником міг бути будь-який бажаючий. Це допускалося і навіть вважалося священним обов'язком: «робіть добро, прагніть до справедливості, допомагайте пригнобленим, віддавайте право сиротам і захищайте вдів».
Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця стаття Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів - адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.
Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності. Діяльність адвокатури регулюється Законом України « Про адвокатуру» від 19.12.1992 р.
Адвокатура - це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.
Адвокатська діяльність в переважній більшості пов'язана із такими напрямами надання правової допомоги як:
надання юридичної допомоги громадянам у кримінальному судочинстві як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представники потерпілого (потерпілих) цивільних позивачів, цивільних відповідачів;
надання правової допомоги шляхом представництва інтересів позивача, відповідача, третіх осіб у цивільному та господарсь кому судочинстві;
адвокати мають право надавати правову допомогу особам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також особам, які притягуються до дисциплінарної відповідальності.
У будь-якій правовій державі адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах утвердження верховенства права в цілому, утвердження і гарантування прав людини. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на 8-му Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності у суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, органами законодавчої, виконавчої влади, суспільством в цілому. При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання професійної етики істотно підвищується. Він зобов'язаний суворо дотримуватися вимог професійної етики, визнаних світовим співтовариством та Україною «Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства», прийнятого делегацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988р., Правил адвокатської етики, схвалених ВКК адвокатури при Кабінеті Міністрів України 02.10.1999 р.
Адвокатура, не є правоохоронним органом, однак діяльність цього недержавного об'єднання безпосередньо пов'язана із правоохоронною діяльністю.
В літературі адвокатуру називають також правозахисним органом, ставлячи її в один ряд із Уповноваженим ВР України з прав людини, органами Мін'юсту, нотаріату.
Завданням адвокатури є сприяти згідно Конституції та законів України захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі в інтересах якої прийняв доручення.
Принципи адвокатської діяльності:
Принцип незалежності адвокатури - означає самостійність у вирішенні її завдань передбачених законом, не втручання з боку інших органів влади, зокрема і судової та інших суб'єктів. Тому закон забезпечує такі умови виконання професійних прав та обов'язків адвоката, які б гарантували свободу від будь-якого внутрішнього впливу, а також від впливу особистих інтересів. Тому не допускаються компроміси з метою догодити суду, прокурорам, ін державним органам, третім особам або клієнтам і перешкоджають належному наданню ним правової допомоги.
Цей принцип забезпечується в першу чергу громадським недержавним характером адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об'єднання. Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно способів, методів, форм, порядку надання ним правової допомоги.
Принцип демократизму та гуманності.
Адвокатура — важливий інструмент дійсної демократії. Адже за своєю природою вона є громадського, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій. Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. А звідси реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, «якості» адвокатури.
Принцип верховенства закону ( законності).
Адвокат у своїй діяльності не повинен порушувати закон, сприяти утвердженню і практичній реалізації принципів верховенства права та закону. Адвокат не може давати клієнту поради свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню. Адвокат зобов'язаний діяти відповідно до Закону , використовуючи лише передбачені законом способи захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Принцип конфіденційності.
Це найважливіша передумова довірчих відносин адвоката і клієнта а також чи не найважливіша гарантія адвокатської діяльності (тобто адвокатська таємниця). Конфіденційність певної інформації, що охороняється положеннями ст. 4 Закону «Про адвокатуру» може бути скасована тільки особою, заінтересованою у її додержанні , в письмовій формі чи іншій зафіксованій формі.
У таємниці адвокат повинен також зберігати зміст консультацій, порад, роз'яснень, та інших відомостей, отриманих ним при здійсненні професійних обов'язків.
Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи і незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею
Дані ж досудового слідства, що стали відомі адвокату у зв'язку з його діяльністю у кримінальному судочинстві можуть бути розголошені ним тільки з дозволу слідчого чи прокурора . Адвокати винні у розголошенні відомостей досудового слідства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством
Адвокат зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, поданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що є в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.
Адвокату, помічникові адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань, забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.