7. Економічні наслідки міграції робочої сили.

Спочатку розглянемо вплив міграції робочої сили на країни-імпортери. Приймаючі іноземну робочу силу країни використовують її як фактор розвитку своїх продуктивних сил. На практиці існує кілька явищ, що підтверджують це положення.

У трудомістких галузях і тих видах виробництв, які не користуються попитом у місцевого населення, іммігранти сприяють подоланню «вузьких місць» і забезпечують нормальний процес усуспільненого виробництва.

Найчастіше при тривалому використанні іноземних робітників залежність від їх праці в окремих державах стає настільки велика, що без залучення нових іммігрантів неможливо нормальне функціонування деяких галузей національної економіки - будівництва, вугільної промисловості, сфери послуг і т.д.

Іммігранти дозволяють промислово розвиненим країнам в період відносно високих темпів економічного зростання з меншими витратами провести переміщення трудових ресурсів і згладити диспропорцію в їх розподілі між країнами і галузями виробництва. Перелив національної робочої сили в найбільш динамічні сектора економіки веде до зростання її кваліфікації.

В результаті розвитку процесів трудової міграції в багатьох промислово розвинених країнах складається подвійний ринок праці.

На одному йде продаж національної робочої сили, а на іншому - іноземної. Населення цієї країни виконує кваліфіковану роботу в промисловості і сфері послуг. Більшість же іммігрантів зайнятих на найбільш трудомістких і шкідливих для здоров'я видах робіт і мають більш тривалу робочий тиждень, а заробітну плату нижче, ніж місцеві робітники.

Місцеві підприємці виграють від імпорту іноземної робочої сили ще й тому, що це дозволяє їм до певної міри стримувати темпи зростання заробітної плати своїх робітників. З одного боку, наявність іммігрантів зміцнює позиції підприємця на переговорах з профспілками. З іншого боку, відсутність дешевої робочої сили з-за кордону змусило б підприємців самих істотно підняти рівень заробітної плати в трудомістких і «непривабливих» галузях і видах виробництв.

Розвиток імміграції дозволяє країнам-реципієнтам економити великі кошти на підготовку кадрів.

Політику ввезення іноземної робочої сили в даний час підтримують багато економістів. Так, американський дослідник Дж. Саймон, який опублікував у 1989 р фундаментальну працю «Економічні наслідки імміграції», оцінює, безумовно, позитивно вплив міжнародної міграції робочої сили на світову економіку в цілому.

Висновок

Міграція робочої сили являє собою переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру, і може приймати форму еміграції (виїзду) і імміграції (в'їзду). Міграція робочої сили веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах. В результаті міграції сукупний обсяг світового виробництва зростає внаслідок більш ефективного використання трудових ресурсів за рахунок їх міждержавного перерозподілу.

Кількісні показники, пов'язані з міграцією робочої сили, є частиною балансу поточних операцій і класифікуються за статтями доходів (виплати нерезидентам) і приватних неоплачених переказів, які представляють собою оцінний грошовий еквівалент майна, переміщуваного мігрантами в момент їх від'їзду за кордон і наступні посилки товарів і грошей на батьківщину. Розподіл позитивного економічного ефекту, відбувається у формі зростання доходів мігрантів, переказів грошових коштів з-за кордону на батьківщину, в результаті зниження витрат виробництва в країнах, які отримують грошові перекази. Розвинені країни є основним напрямком імміграції, а що розвиваються - джерелом еміграції.

Державне регулювання міжнародного ринку праці здійснюється на основі національного законодавства приймаючих країн і країн, що експортують робочу силу, а також на основі міждержавних і міжвідомчих угод між ними. Регулювання здійснюється через прийняття фінансованих з бюджету програм, спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої сили (імміграції) або на стимулювання іммігрантів до повернення на батьківщину (рееміграції). Більшість приймаючих країн використовують селективний підхід при регулюванні імміграції. Відсів небажаних іммігрантів здійснюється на основі вимог, що висуваються до кваліфікації, освіти, віку, стану здоров'я, на основі кількісного і географічного квотування, прямих і непрямих заборон на в'їзд, тимчасових і інших обмежень. Стимулювання рееміграції здійснюється через оплату матеріальної компенсації виїжджають іммігрантам, створення робочих місць, професійну підготовку іммігрантів, надання економічної допомоги країнам масово еміграції.

Список використаної літератури:

1. Світовий ринок праці. - М .: Наука, 1994, гл. 1-3.

2. МТБ. Конвенції та Рекомендації, прийняті Междуна¬родной конференцією

праці. 1919-1986. - Женева, 1988. - С. 1428-1446.

3. "Економікс" Кемпбелл Р.Макконнелл, Стенлі Л.Брю, Москва, 1995 г.

4. "Загальна економічна теорія" В.І. Ведяпін, Москва, 1995 г.

5. "Ринок праці: зайнятість і безробіття" Прістанева А.А., Київ, 1993 г.

6. "Обща теорiя занятостi, процентiв та грошей." Стрепа А.П., Київ, 1994 г.

7. Вісник Московського Університету, серія 5 - Географія, 1997 г., №1