Міністерство освіти і науки україни одеський національний економічний університет

Кафедра міжнародних економічних відносин

Реферат

з дисципліни <<Міжнародна економіка>>

на тему:

<<Міжнародний рух капіталу >>

Виконав:

Студент 25 групи ФЕУП

Гуменюк Володимир

Перевірила:

к.і.н., доцент

Короленка Наталія Валеріївна

Одеса- 2020

Зміст

Вступ

1. Міжнародний рух капіталу

1.1 Сутність, форми руху капіталу

1.2 Причини і фактори вивезення капіталу

2.Сучасні особливості руху капіталу

3. Вплив міжнародного руху капіталу на світову економіку і його наслідки

Висновок

Список літератури

Вступ

Вивозячи кошти за кордон у вигляді кредитів іноземним партнерам або через організацію своєї справи за кордоном, залишаючи там свої гроші на банківських та інших рахунках або ж купуючи іноземні цінні папери та нерухомість - у всіх цих випадках вітчизняний підприємець здійснює вивіз капіталу з України. Капітал вивозить і Україну, наприклад, через надання іншим країнам позик. За цим же напрямках капітал ввозиться в Україну.

Будь-яка країна світу вивозить капітал, наприклад, шляхом відкриття в зарубіжних банках кореспондентських рахунків своїх банків. І кожна країна ввозить капітал з-за кордону. Тому можна говорити про міжнародний рух капіталу стосовно будь-якій країні, маючи на увазі двосторонній рух (але аж ніяк не те, що кожна країна ввозить капіталу рівно стільки, скільки вивозить).

1. Міжнародний рух капіталу

1.1 Сутність, форми руху капіталу

Міжнародний рух капіталу - це рух фінансових потоків між кредиторами і позичальниками в різних країнах, між власниками і їх фірмами, якими вони володіють за кордоном.

Суть вивезення капіталу зводиться до вилучення частини фінансових і матеріальних ресурсів з процесу національного економічного обороту в одній країні і включення їх в виробничий процес в інших країнах.

Головною причиною вивозу капіталу є випередження внутрішнього економічного розвитку вивозить країни в порівнянні з ростом її зовнішньої торгівлі. Експорт капіталу викликається утворенням в промислово розвинених країнах надлишку капіталу, що обумовлено його перенакопиченням, тобто коли падіння норми прибутку в національній економіці не компенсується підвищенням її маси.

Зараз вже не можна однозначно стверджувати, що капітали рухаються лише за більш високою нормою прибутку. У стратегії вивезення капіталу з'явилися нові, більш складні мотиви. На перший план висунулися такі завдання:

1. освоєння і утримання своїх ніш на міжнародних ринках;

1. прилучення до науково-технічного управлінського досвіду інших країн;

2. подолання митних бар'єрів окремих країн і регіональних угруповань;

3. структурна перебудова міжнародного поділу праці.

Міграція капіталу зазвичай не передбачає переміщення з країни в країну будь-яких інвестиційних товарів. Коли бізнесмен набуває за кордоном будь-якої інвестиційний товар, то така угода буде вважатися зовнішньою торгівлею. Однак якщо цей інвестиційний товар перевозиться в іншу країну в якості внеску до статутного капіталу створюваної або купується там фірми, то в цьому випадку угода буде розглядатися як вивіз капіталу.

Класифікація міжнародних потоків капіталу:

1. Функціональне призначення: позичковий капітал, підприємницький капітал.

2. Цільове призначення: прямі інвестиції, портфельні інвестиції.

3. Належність: приватний капітал, державний капітал, капітал міжнародних організацій.

4. Терміни: короткостроковий капітал, середньостроковий капітал, довгостроковий капітал.

Капітал здійснює свій рух в двох основних формах: підприємницької і позичкової.

Рух позичкового капіталу здійснюється у вигляді міжнародного кредиту, а підприємницького - шляхом здійснення зарубіжних інвестицій.

Позичковий капітал приносить дохід його власнику у вигляді відсотка по вкладах, позиках і кредитах. Підприємницький капітал приносить дохід переважно у вигляді прибутку.

Підприємницький капітал ділиться на прямі і портфельні інвестиції.

Характерна риса прямих інвестицій полягає в тому, що інвестор володіє управлінським контролем над об'єктом, в якому інвестований його капітал. Портфельні інвестиції такого контролю не дають. Вони зазвичай представлені пакетами акцій, на які припадає менше 10-25% власного капіталу фірми.

Через вивезення прямих інвестицій інвестори засновують за кордоном нову фірму. За кордоном такі фірми отримали назву закордонні філії. Вони підрозділяються на відділення, дочірні компанії, асоційовані компанії.

Відділення, хоча і реєструється за кордоном, не є самостійною компанією з власним балансом і повністю (на 100%) належить батьківської фірмі, а тому не є юридичною особою.

Дочірня компанія реєструється за кордоном як самостійна компанія, тобто є юридичною особою з власним балансом. За контроль над нею здійснює батьківська компанія в силу того, що вона володіє основною частиною акцій дочірньої компанії або ж усім її капіталом.

Асоційована компанія відрізняється від дочірньої тим, що знаходиться не під контролем, а під впливом батьківської фірми за рахунок того, що тієї належить істотна (але не основна) частина акцій.

Приватний капітал представлений активами приватних фірм, комерційних банків і інших недержавних організацій, які переміщаються між країнами за рішенням керівних органів цих організацій.

Державний капітал - це кошти державного бюджету, переміщувані за рубіж за рішенням уряду країн.

Капітал міжнародних економічних організацій використовується за рішенням керівних органів міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейського центрального банку та ін.)