1.2. Організаційно-правове забезпечення розвитку лікувально-оздоровчого туризму

Участь держави у регулюванні туристичної діяльності збільшується з підвищенням значення туризму в економіці країни. В Україні дана система складається з трьох рівнів: вищого, середнього та початкового.

Вищий рівень – це здійснення регулювання галузі туризму Кабінетом міністрів України. До недавнього часу формування державної політики у сфері туризму та курортів у нашій державі забезпечувало Державне агентство України з туризму та курортів як структурний підрозділ Міністерства інфраструктури України. 10 вересня 2014 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою доручив ліквідувати цей орган, поклавши його функції на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, де відповідно був створений Департамент туризму та курортів [18, с. 127]. Проте, і його було ліквідовано та 24 грудня 2019 року створено Державне агентство розвитку туризму України (ДАРТ).

На сьогодні ДАРТ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики і який реалізує державну політику в сфері туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду(контролю) у сфері туризму та курортів) [19].

Основними завданнями ДАРТ є:

1) реалізація державної політики у сфері туризму та курортів;

2) внесення на розгляд Міністра культури та інформаційної політики пропозицій щодо формування державної політики у сфері туризму та курортів [19].

Середній рівень представлений центральними органами виконавчої влади: галузевими міністерствами та відомствами (Міністерство охорони здоров’я, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Міністерство фінансів України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України), також місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На початковому рівні знаходяться різні підприємства, установи, організації, які працюють в сфері туризму, а також об’єднання, союзи, асоціації, спілки тощо.

Державне регулювання в сфері туристичної діяльності - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на діяльність господарюючих суб’єктів та ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму, реалізації державних соціально-економічних пріоритетів та вироблення єдиної концепції розвитку туризму в країні [18, с.401].

На сучасному етапі туристична індустрія України регулюється нормативно-правовою базою, яка містить такі форми державних документів: Закони України, Укази Президента України; Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, основні з яких наведено в табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1

Нормативно-правове забезпечення туристичної галузі України

Категорія державних документів	Основні документи
Закони України	Про зовнішньоекономічну діяльність (редакція від 15.08.2020. № 959-XII);
	Про захист прав споживачів (редакція від 16.10.2020 р. № 1023-XII);
	Про охорону навколишнього природного середовища (редакція від 16.10.2020 р. № 1264-XII);
	Про господарські товариства (редакція від 03.07.2020 р. № 1576-XII);
	Про державний кордон України (редакція від 03.07.2020 р. № 1777-XII);
	Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України (редакція від 28.08.2018 р. № 3857-XII);
	Про туризм (редакція від 16.10.2020 р. № 324/95-ВР);
	Про страхування (редакція від 10.12.2020 р. № 85/96-ВР).
	Про курорти (редакція від 16.10.2020 р. № 2026-III);
	Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (редакція від 25.10.2020 р. № 877-V);
	Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо надання туристичних послуг (від 9 лютого 2012 р. № 4385-VI);
	Про ліцензування видів господарської діяльності (від 02 березня 2015 р. № 222-19);
Укази Президента України	Про день туризму (від 21 вересня 1998 р. № 1047/98);
	Про підтримку розвитку туризму в Україні (від 02 березня 2001 р. № 127/2001);
	Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму (редакція від 09.12.2010 р. № 1213/2001);
Постанови Кабінету Міністрів України	Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів (редакція від 17.09.2020 р. № 562);
	Про Державне агентство розвитку туризму в Україні (від 24.12.2019 р. №1162)
	Про затвердження переліку органів ліцензування (редакція від 26.08.2015 р. № 1698);
	Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (редакція від 13.09.2012 р. № 297);
	Про затвердження план заходів з реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року у 2018 році (від 28.12.2017 р. №1902)

Джерело: узагальнено автором

Загалом форми та методи державного регулювання туристичної діяльності поділяються на три групи: регулювання туристичного попиту, регулювання туристичної пропозиції та заходи регулювання загального характеру. Розвиток та регулювання сфери туризму на державному рівні здійснюється на основі певних функцій та методів, які наведені в додатку Б

До методів державного регулювання туристичного попиту належать наступні: державний маркетинг; державний вплив на ціноутворення; ліцензування, стандартизація, сертифікація; збільшення доходів громадян; обмеження або полегшення доступу до туристичних об’єктів; регулювання тривалості робочого дня та відпусток; розвиток та підтримка соціального туризму. Повна характеристика кожного з методів державного регулювання подана в додатку В.

До методів державного регулювання туристичної пропозиції належать наступні: дослідження, планування та регулювання туристичної діяльності; контроль за використанням землі; оподаткування туристичних підприємств; митне регулювання; створення сприятливих умов для інвестицій у туризм. Повна характеристика методів регулювання туристичної пропозиції подана у додатку Г.

Отже, у першому випадку – держава впливає на загальні умови розвитку туристичної галузі, у другому випадку основним об’єктом впливу є туристи, у третьому – продавці туристичних послуг.

Необхідно зауважити, що реалізація державної політики починається після прийняття відповідного нормативного акту, але в процесі розробки політики не менш важливо передбачити правове забезпечення наступних рішень суб’єктів державної влади. При цьому якість системи правового регулювання державної політики відносять до чинників її ефективності [20, с. 36].

Державна політика туризму орієнтована на економічні, та на неекономічні цілі. До економічних цілей, зокрема, відносяться заохочення до окремих видів споживання, контроль за торгівлею, зайнятістю та економічним зростанням. До неекономічних цілей відносяться досягнення свободи переміщення, відродження природної та культурної спадщини тощо [21, с. 36].

Інструменти державної політики туризму можна класифікувати за сферами їх застосування (табл.1.2.2).

Таблиця 1.2.2

Класифікація інструментів державної політики туризму за сферами їх застосування

Сфера застосування	Інструменти державної політики
Правова сфера	Удосконалення нормативно-правової бази туризму; розвиток методології ліцензування, стандартизації та сертифікації у сфері туризму; митне регулювання; встановлення правил в’їзду, виїзду та перебування на території України з урахуванням інтересів розвитку туризму; боротьба зі злочинністю та корупцією
Економічна сфера	Податкове регулювання діяльності в туризмі; цільове бюджетне фінансування програм розвитку туризму; створення сприятливих умов для інвестицій у туризм; збільшення інвестицій у людський капітал
Соціальна сфера	Вирішення проблем адресного соціального туризму, залучення до вирішення цих проблем профспілкових і громадських організацій, податкове стимулювання підприємств туризму до надання послуг у сфері соціального туризму
Науково-освітня сфера	Розвиток наукових досліджень у сфері туризму; створення інформаційно-аналітичної бази; забезпечення професійними кадрами туристичної діяльності
Сфера організації туризму	Формування іміджу України на світовому ринку туризму; сприяння в просуванні туристичного продукту на внутрішній і світовий ринки; участі в міжнародних туристських програмах; створення умов для багатофункціонального використання туристської інфраструктури; координація діяльності та інвестицій державного та приватного секторів в області розвитку туризму
Інноваційна сфера туризму	Формування умов інноваційної діяльності у сфері туризму; податкове стимулювання інноваційної діяльності, інвестування в нові види туризму та технології їх забезпечення

Джерело: [21, с. 35]

Схвалена Кабінетом Міністрів України Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, передбачає проведення комплексу заходів щодо підтримки та розвитку туристичної галузі, а саме створити привабливі умови для інвестицій, сприяти раціональному використанню туристичних ресурсів, популяризувати Україну в світі та сформувати імідж України, як країни що є привабливою для туризму. Серед основних заходів реалізації Стратегії визначено наступні (рис. 1.2.1).

Рис.1.2.1. - Основні заходи реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року

Джерело: [37]

Варто також зазначити, що в світі існує декілька моделей розвитку та управління туризмом, що в першу чергу пояснюється специфікою соціально-економічних відносин, політичних умов розвитку держави, рівнем значущості і масштабами туризму в економіці країни.

Для України найбільш доцільно розглядати європейську модель розвитку, характерними рисами розвитку туризму за цій моделлю є: погодження інтересів держави, місцевої влади та приватного бізнесу; встановлення взаємовигідних форм співробітництва між органами управління макроекономічного та мезоекономічного рівнів [22, с. 232]. В основі даної моделі полягає те, що розвитком туристичної індустрії займається спеціальне багатогалузеве міністерство. Зазвичай таке міністерство має економічний нахил. Підрозділ з питань туризму здійснює діяльність за двома напрямами: займається глобальними питаннями державного регулювання (розробка нормативно-правової бази, координація діяльності регіонів, міжнародне співробітництво на міждержавному рівні, обробка статистичної інформації) та маркетинговою діяльністю, приймаючи участь у виставках, керуючи туристичними представництвами закордоном [22, с. 232]. Така модель виявилась досить продуктивною для залучення фінансових засобів приватного сектору до вирішення актуальних завдань розвитку національної економіки.

Отже, туризм починає свій шлях з давніх часів, його формування пройшло декілька етапів. На сьогодні туристична галузь є однією з прибуткових галузей господарської діяльності в світі. Розвиваючись вона впливає на розвиток інших галузей в країні. Найбільш поширеним напрямом в туризмі в умовах сьогодення стає лікувально-оздоровчий туризм.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ЛЬВІВСЬКИЙ ОБЛАСТІ