Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
magister - копия (2).docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
19.12.2020
Размер:
4.76 Mб
Скачать

ВСТУП

Актуальність роботи. Стрімке та динамічне життя людини в сучасному світі, потребу витрачання багатьох сил та енергії, з цього приводу постає питання щодо піклування свого здоров’я та його зміцнення. За допомогою лікувально-оздоровчого туризму можна підтримувати стан свого здоров’я, відновлювати сили та знімати нервове напруження та стрес. З цього приводу в останній час все більш активно починає розвиватися саме лікувально-оздоровчий туризм, який стає все більш популярним серед населення, оскільки саме в ньому закладено поєднання двох речей приємного (відпочинку та розваг) та корисного (лікування, оздоровлення, профілактика).

В Україні однією з областей яка має значний потенціал для розвитку лікувально-оздоровчого туризму є Львівщина, саме там розміщений один з відомих бальнеологічних курортів країни Трускавець, який славиться своїми цілющими мінеральними джерелами. Проте, останній час, в області простежується зниження туристичних потоків з метою лікування. Отже, постає актуальне питання, щодо розвитку та підвищення ефективності використання лікувально-оздоровчого потенціалу Львівського регіону.

Огляд літературних джерел показав, що дослідженням проблеми розвитку та функціонування лікувально-оздоровчого туризму займалася значна кількість авторів, серед яких варто відмітити таких, як: Л.Г.Агафонов, О.В. Баєва, О.О.Бейдик, І.П.Гаврилишин, Л.С.Гринів, В.Г.Гуляєв, А.П.Дурович, М.І.Долішній, В.К.Євдокименко, Г.М. Заваріка, Г.А.Карпова, В.Д.Калитюк, В.І.Карсєкін, В.Ф.Кифяк, Н.Й.Коніщева, Н.Н.Кузнєцова, О.О.Любіцева, М.П.Мальська, М.Й Рутинський, Т. І. Ткаченко, В.І.Цибух, Н.В. Чорненька та ін. В своїх працях автори розглядають різні аспекти функціонування туристичної галузі та лікувально-оздоровчого туризму в її складі.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є організація розвитку лікувально-оздоровчого туризму у регіоні в умовах модернізації економіки на прикладі Львівської області. З огляду на поставлену в роботі мету зазначені наступні завдання:

- розглянути теоретичні засади розвитку лікувально-оздоровчого туризму;

- проаналізувати організаційно-правове забезпечення розвитку лікувально-оздоровчого туризму;

- надати характеристику ресурсної бази розвитку лікувально-оздоровчого туризму;

- дослідити інфраструктурне забезпечення розвитку лікувально-оздоровчого туризму;

- зробити аналіз організації розвитку лікувально-оздоровчого туризму на Львівщині;

- оцінити стан розвитку лікувально-оздоровчого туризму в регіоні;

- визначити інноваційні напрями розвитку лікувально-оздоровчого туризму в регіоні;

- розробити заходи ефективного використання потенціалу розвитку лікувально-оздоровчого туризму на Львівщині.

Об’єктом дослідження є стан розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Львівський області.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні засади лікувально-оздоровчого туризму.

Методи дослідження. Для досягнення поставлено в роботі мети було використано комплекс методів та прийомів наукового пізнання. За допомогою системного підходу було розкрито сутність лікувально-оздоровчого туризму, розглянуто класифікацію курортів; хронологічний підхід було використано при дослідженні становлення сфери туризму в світі; статистичний метод використано для розкриття тенденцій в сфері лікувально-оздоровчого туризму; графічний та табличний методи задля наявного відображення результатів роботи, метод узагальнення для написання висновків роботи.

Наукова новизна отриманих результатів даного дослідження полягає у розробці інноваційних напрямків розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Львівський області на основі розбудови нових СПА-містечок на територія курортів регіону.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонований в роботі план розвитку лікувально-оздоровчого туризму Львівського регіону буде сприяти зростанню туристичних потоків, підвищенню надходжень до бюджету, покращенню іміджу регіону та створенню конкурентоспроможного туристичного продукту області.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на сторінках комп’ютерного тексту, робота включає таблиць, рисунків додатків. Список використаних джерел становить джерел які розміщені на сторінках

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Теоретичні засади розвитку лікувально-оздоровчого туризму

Туристична галузь – це одна з галузей, що динамічно та стрімко розвивається в світовому господарстві. Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини, туризм – це продукт тривалого історичного розвитку. Людина пізнавала світ через подорожі. В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті у суспільному виробництві та управлінні. З’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Всю історію розвитку туризму поділяють на чотири основні етапи (рис. 1.1.1).

Рис. 1.1.1. – Історичні етапи розвитку туризму

Джерело: складено автором на основі [10]

Вперше, термін «туризм» з’явився у Франції у 18 столітті. Слово «tourisme» французького походження від «tour» - прогулянка, поїздка, колоподібний рух, а людина, що здійснює цю поїздку, подорож, є «touriste» - турист, мандрівник [1, с.7].

Проте, початківцем одного із найприбутковіших видів бізнесу, на якому сьогодні багатіють, і окремі фірми, і цілі держави є Томас Кук (1808-1893). Він започаткував туристичну діяльності в сучасному розумінні цього слова, і все, що стоїть за цією діяльністю: маршрут, квитки, готелі, путівники, дорожні чеки [10].

Аналізуючи сучасний етап розвитку масового туризму, варто зазначити, що у 1946 р. було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалася питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950- ті роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко.

У 1947 р. було створено Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Союз став видавати міжнародний календар, де розміщувалась інформація про визначні дати туристичних подій. Раз на два місяці виходив журнал «Всесвітній турист». МСОТО створив велику бібліотеку, де зібрані видання, що стосуються міжнародного туризму, регулярно видавалися бібліографічні збірки [10].

У 1975 р. ліквідовано МСОТО і створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку ХХІ ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира знаходиться в Іспанії в місці Мадрид [10].

ВТО прийняла ряд важливих для туризму декларацій, серед яких:

- Манільська декларація «Про туризм у світі» (Філіппіни, 1980 р.);

- «Документ Акапулько» (Мексика, 1982 р.);

- «Хартія туризму» і «Кодекс туриста» (Софія, Болгарія, 1985 р.);

- Гаазька Декларація про туризм» (Нідерланди, 1989 р.) [10].

Згідно із статутом ВТО, її основними цілями є (рис. 1.1.2).

Рис. 1.1.2. – Основні цілі Всесвітньої туристичної організації

Джерело: [10]

Початком розвитку туризму в Україні можна назвати першу половину ХІХ ст., коли серед передової української інтелігенції виникло зацікавлення своєю Батьківщиною, її історико-культурними та природними пам’ятками. Значну увагу організації народознавчих мандрівок приділяли члени «Руської трійці» - М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький [9, с. 18].

У другій половині ХІХ ст. було досліджено лікувальний потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття. Перші туристичні бюро були створені наприкінці ХІХ ст., вони займалися організацією туристичних мандрівок в регіоні. У 20-х роках ХХ ст. в Україні було відкрито перші будинки відпочинку, та починають розвиватися курорти [9, с. 18].

Важким для туризму в Україні був період із 1990 до 1993 років. Обсяг туристичної діяльності на внутрішньому ринку зменшився в чотири рази, а кількість іноземних туристів, зменшилась на 80% [9, с. 19].

Новий етап розвитку туризму в Україні розпочався у 1995 р. з прийняття «Закону про туризм». Сьогодні туризм розглядають як одну з найперспективніших галузей в економіці України.

В науковій літературі не існує єдиного визначення поняття «туризм». Розглянемо трактування цього поняття для кращого його розуміння (табл. 1.1.1).

Таблиця 1.1.1

Трактування поняття «туризм»

Автор

Трактування поняття

1

2

В. Хунцікер,

К. Краф [2]

Туризм – це сукупність феномену і взаємовідносин, що виникають у процесі подорожі та перебування нерезидентів у такий спосіб, що не передбачає постійного проживання та отримання доходу в результаті такого сполучення.

ООН (1954 р.) [3, с.8]

Туризм – це активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров’я, фізичний розвиток людини, пов’язаний з пересуванням за межами постійного місця проживання

Англійська туристична спілка (1976 р.)

[4]

Туризм – тимчасове, короткострокове переміщення людей поза межі звичного місця роботи, проживання та іншої діяльності протягом перебування у країні відвідування. Таке переміщення може здійснюватися з будь-якою метою.

М. Біржаков [5, с. 37]

Туризм – тимчасові виїзди (подорожі) людей в іншу країну чи місцевість, відмінну від міста постійного проживання на строк від 24 годин до 6 місяців протягом одного календарного року чи із здійсненням не менше однієї ночівлі в розважальних, оздоровчих, спортивних, гостьових, релігійних та інших цілях без заняття діяльністю, що оплачується з місцевого джерела.

А. Клейменов

Б. Сергеєв [6, с.65]

«...У вузькому розумінні це форми активного відпочинку (подорожі, екскурсії, походи, спортивні заходи). У широкому – галузь економіки (забезпечення зайнятості населення, збільшення фінансових надходжень, формування туристичного ринку)»

М. Мальська, В. Худо, В. Цибух [9, с. 21]

Туризм – «вид рекреації», пов’язаний із виїздом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоровчими, пізнавальними, спортивними і культурно-розважальними цілями

Продовження таблиці 1.1.1

1

2

Всесвітня туристська організація UNWTO [7]

Туризм – соціальний, культурний та економічний феномен, який відноситься до діяльності відвідувачів. Відвідувач – це мандрівник, який здійснює поїздку в основний пункт призначення далеко від свого звичайного місця проживання на період менше одного року з будь-якою основною метою, з діловою метою, з метою дозвілля або з іншою особистою метою, за винятком роботи за наймом в організації-резиденті в відвідуваній країні або місці відвідування. Такі здійснювані відвідувачами поїздки кваліфікуються як туристичні

Закон України «Про туризм» від 1995 р. [8]

Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування

Джерело: [2-8]

Варто зазначити, що існує величезна кількість тлумачень поняття «туризм». В сучасних словниках автори зазначають дуалістичний характер туризму, і характеризують його як подорож, що підвладна впливу економіки та політики, звідси туризм це:

- особливий масовий різновид подорожей з чітко визначеними цілями туризму, які здійснюються власне туристами, тобто є діяльністю самого туриста;

- діяльність з організації та здійснення подорожі, тобто туристична діяльність, яка здійснюється підприємствами індустрії туризму й суміжних галузей [3, с.8].

В широкому розумінні туризм можна класифікувати за походженням туристів:

- внутрішній туризм – це тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання в межах національних кордонів своєї країни з метою відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом, лікування та в інших туристичних цілях.

- міжнародний туризм – систематизована і цілеспрямована діяльність підприємств сфери туризму з надання туристичних послуг та туристичного продукту іноземцям на території конкретної країни (в’їзний туризм) та громадянам цієї країни за кордоном (виїзний туризм) [9].

Також використовують поняття «національний туризм» - це діяльність з обслуговування туристів-громадян конкретної країни (тобто внутрішній та виїзний туризм) [9].

На рис. 1.1.3 наведено основні визначення туризму, як напряму соціально-економічної діяльності.

Рис. 1.1.3. – Основні визначення поняття «туризм»

Джерело: [11, с. 34]

Відносно функцій, які виконує туризм, в наукових колах не існує помітних розходжень, загалом виділяють такі найважливіші: рекреаційна, культурна, соціальна, екологічна, економічна [12, с. 8-10].

Розуміючи те, що наявність різних форм та видів туризму, поява нових тенденцій, та зміна вподобань ускладнює класифікацію видів туризму, спробуємо навести його узагальнюючу класифікацію на основі вивчення зарубіжних та вітчизняних робіт (рис. 1.1.4).

Рис. 1.1.4. – Класифікація видів туризму

Джерело: складено автором на основі [9; 12; 13]

Туризм – це не лише мандрівка та відпочинок, це ціла індустрія. Одне з перших визначень туристичної індустрії було надано на Конференції ООН по торгівлі та розвитку у 1971 році. Індустрія туризму визначається як – сукупність виробничих та невиробничих видів діяльності, які спрямовані на створення товарів та послуг для мандрівників. Загалом виокремлюють три підходи, щодо визначення поняття туристичної індустрії (табл. 1.1.2).

Таблиця 1.1.2

Підходи до визначення туристичної індустрії

Підхід

Представник

Визначення

Комплексний

О. Любіцева

Л. Дядечко

Н. Чорненька

«Індустрія туризму – це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні тур продукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення

Інтегральний

В. Бушуєв

Індустрія туризму – це «складна інтегральна система взаємодії рекреаційних потреб суб’єкта і рекреаційних можливостей природно-економічного потенціалу території»

Геопросторовий

Н. Чорненька

В. Бушуєв

«Компонентна структура туристичної індустрії – це сукупність туристичних галузей, окремих секторів і видів рекреаційної діяльності, які розкривають особливості її функціонування та розвитку в межах певного географічного простору»

«Індустрія туризму являє собою не тільки сукупність підприємств виробничої та невиробничої сфери, що надають туристські послуги та виготовляють товари туристичного попиту, а й є однією з форм освоєння території»

Джерело: [12; 14, с. 22]

У широкому розумінні індустрія туризму – це сукупність готелів та інших засобів розміщення, засобів транспорту, об’єктів громадського харчування, об’єктів і засобів розваг, об’єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного та іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організації, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів [14, с. 22].

Проте існують і інші організації, що займаються обслуговуванням туризму, хоча вони можуть існувати і без нього, це: підприємства з прокату легкових автомобілів, автогосподарства, що надають автобуси для екскурсійного обслуговування туристів, а також ресторани, кафе, спортклуби, музеї, театри, кінотеатри, зоопарки та навіть казино (рис.1.1.5).

Рис. 1.1.5. – Структура туристичної індустрії

Джерело: складено автором

Таким чином, структура туристичної галузі – це ряд комплексів, якщо хоч один з цих комплексів не знаходиться на високому рівні туристична подорож може не вдасться.

Основні функції, що виконує туристична галузь подані в додатку А.

На сьогодні, одним з перспективних напрямів в сфері туризму є лікувально-оздоровчий туризм. Даний вид туризму розвивається за рахунок природних умов.

На разі не існує єдиного визначення щодо самого терміну «лікувально-оздоровчий туризм», оскільки зміст цього поняття враховує в собі: лікувальний, лікувально-оздоровчий, спортивно-оздоровчий, реабілітаційний, рекреаційний та інші напрями.

Більшість спеціалістів схиляються до того, лікувально-оздоровчий туризм необхідно визначати виходячи з виокремлення трьох його основних складових:

- лікувально-реабілітаційної;

- валеологічної ( оздоровчої);

- рекреаційної.

Дві перші складові за своєю суттю – медичні, третя складова має на увазі поєднання відпочинок та розважальні послуги.

На рис. 1.1.6 відображено місце лікувально-оздоровчого туризму в системі туризму.

Рис. 1.1.6. – Місце лікувально-оздоровчого туризму в системі туризму та його напрями

Джерело: [36, с. 24]

Відомий німецький спеціаліст Х. Нарштенд визначає лікувально-оздоровчий туризм – це відвідування бальнеологічних та інших курортів місцевими та іноземними туристами при зміні їх постійного міста проживання та надання їм оздоровчих програм під їх особисту відповідальність, і як правило, шляхом оплати в приватному порядку [36, с. 6].

Зарубіжна туристична практика при визначенні лікувального туризму концентрує увагу спеціалістів на наступних аспектах:

- основним мотивом поїздки є покращення здоров’я;

- гармонійне поєднання в складі курортного продукту медичних та оздоровчих послуг з розважальними;

- особиста ініціатива туриста у формуванні своєї лікувальної програми і відповідальність за отримання наданих послуг та їх ефект.

Деякі вітчизняні автори виказують думку, що лікувально-оздоровчий туризм – це новий розділ курортної діяльності, який розглядає організацію робото санаторно-курортної галузі з точки зору технології мандрівок. Це досягається шляхом формування туристичного продукту, в основі якого закладена лікувальна або оздоровча технологія, яка покращує якість життя.

Отже поєднуються та наближаються один до одного два поняття «санаторно-курортна допомога» та «лікувально-оздоровчий туризм».

Лікувально-оздоровчий туризм – це частина туристичної діяльності. яка пропонує в якості головного мотив поїздки отримання туристами за власні або корпоративні кошти комплексу лікувально-діагностичних, реабілітаційних, профілактичних та рекреаційних послуг, що надаються у місцевостях, відмінних від місця постійного проживання та маючих у своєму розпорядженні всі необхідні для цього природні, матеріальні та людські ресурси з метою попередження захворювань або реабілітації/лікування різної патології. Варто відмітити, що ключовим моментом тут є «мотив поїздки», добровольчий, свідомий та вільний вибір такої поїздки в плані місця придбання лікувального туру, розташування курорту, форми оплати, складу, термінів та протяжності курортних програм.

Основними місцями лікувально-оздоровчого туризму є курорти.

Курорт – це територія в складі та розпорядженні якої є різноманітні лікувальні чинники та умови для їх застосування лікувально-оздоровчою метою. До курортів висувають певні вимоги (рис. 1.1.7).

Рис. 1.1.7. – Основні вимоги до курортів

Джерело: складено автором на основі [36]

До основних природно лікувальних ресурсів належать: клімат; мінеральна та термальна вода; озокерит; морська вода; лікувальна грязь; ропа лиманів та озер. Всі ці ресурси використовуються в лікувально-оздоровчому туризмі на базі санаторіїв, лікувально-оздоровчих комплексів, пансіонатів, баз відпочинку, СПА-центрів.

Спеціалізацію будь-якого курорту визначають його природні чинники, до яких належать:

- лікувальні грязі;

- мінеральні води;

- ландшафтні та кліматичні умови.

Виокремлюють 6 видів курортів (рис. 1.1.8).

Рис. 1.1.8. – Типи курортів

Джерело: [36]

Розвиток туризму в кожній країні в першу чергу залежить від ряду умов: природно-географічних, історико-політичних, соціально-економічних, демографічних, що склалися в суспільстві і факторів, які їх визначають. Сприятливі чинники є запорукою лідерства країни або окремих регіонів, а небажані навпаки є фактором зниження туристичних потоків. Виділяють дві основні групи факторів впливу на розвиток, як лікувально-оздоровчого туризму, так і туризму загалом. в табл. 1.1.3 надана їх загальна характеристика.

Таблиця 1.1.3

Фактори впливу на розвиток туризму

Група

Фактор

Характеристика

Статичні

Фактор географічного положення

Воно виступає у всіх своїх різновидах: фізико-географічного положення, від якого залежить набір природно-рекреаційних ресурсів; економіко-географічного положення, особливо по відношенню до головних туристських ринків; транспортно-географічного положення, зручність якого вкрай приваблива для туристів, геополітичного положення, віддаленість від осередків міжнародної напруги та військових конфліктів.

Природно-кліматичний фактор

Туристів приваблюють багаті і різноманітні природно-рекреаційні ресурси, наявність бухт, заток, внутрішніх морів, кілометри морських пляжів, густа річкова мережа, мозаїчність ландшафтів і поєднання на сусідніх територіях прибережних і гірських пейзажів

Культурно-історичний фактор

Різноманітні історичні та архітектурні пам’ятки, високий рівень духовної і матеріальної культури, мозаїчність національного і конфесійного складу населення, високий рівень освіти, давні традиції культурних та інших зв’язків як в межах регіону, так і з іншими великими регіонами світу

Динамічні

Політичні фактори

Політична обстановка в країні визначає всі інші динамічні чинники. Важливим політичним чинником є політика держави в сфері міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері туризму та інших міжнародних економічних зв’язків.

Спеціальна політика держави щодо туризму появляється у встановленні норм туристської діяльності, плануванні, рекламі, контролі над туризмом через адміністративні органи.

Соціально-демографічні фактори

Це такі показники, як вік, зайнятість, наявність самотніх людей, бездітних пар, вікові тенденції до вступу в шлюб, пенсійний вік, розширення соціального складу туристів, рівень освіти, культури, естетичні вимоги населення, збільшення тривалості оплачуваної відпустки, співвідношення матеріальних і духовних потреб в суспільстві, урбанізація і т.д.

Фінансово-економічні фактори

Це економічна ситуація в країні, фінансова стабільність. Рівень доходів населення, частка коштів, що виділяються суспільством на туристські витрати, ціни на товари і т.п.

Матеріально-технічні фактори

Це стан та можливості бази туристичної індустрії, засобів розміщення, харчування, транспорту, рекреаційної сфери, торгівлі та ін.

Джерело: узагальнено автором на основі [15, с. 21-23]

Сукупність факторів визначає виникнення і характер поведінкових особливостей споживачів туристичних послуг. У табл. 1.1.4 подано позитивні та негативні фактори, що впливають на розвиток туризму.

Таблиця 1.1.4

Позитивні та негативні фактори впливу на розвиток туризму

Фактори

Характер впливу

1

2

Позитивні

- стабільність і відкритість політики та економіки;

- зростання суспільного багатства і доходів населення;

- скорочення робочого і збільшення вільного часу;

- розвиток транспорту, засобів комунікацій і інформаційних технологій;

- посилення урбанізації;

- побудова інтелектуального суспільства;

- заохочення національних і іноземних інвестицій в розвиток індустрії туризму;

- зміцнення позицій країни на світовому туристичному ринку;

- спрощення та гармонізація податкового, валютного, митного, прикордонного та інших форм регулювання;

- стимулювання туризму для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених сімей шляхом надання пільг;

- сприяння розвитку індустрії пріоритетної туристичної діяльності.

Негативні

- напруженість в міжнародних відносинах;

- нестабільність політики і закритість економіки;

- стагнація економіки і падіння добробуту населення;

- невлаштованість туристичних ресурсів;

- нерозвиненість індустрії туризму;

- нераціональне використання культурно-історичної і культової спадщини і навколишнього середовища;

- низький рівень доходів населення і недолік вільного часу;

- забруднення навколишнього середовища і екологічна небезпека;

- недооцінка ролі туризму в інтелектуалізації суспільства;

- відсутність ефективних стимулів інвестування розвитку індустрії туризму на рівні світових стандартів;

- недооцінка ролі туристичного бізнесу в наповненні бюджету.

Джерело: узагальнено автором на основі [16]

Таким чином, перераховані фактори впливу на розвиток туризму повинні визначати цілі державного регулювання та пріоритетні напрямки розвитку лікувально-оздоровчого туризму, та туристичного бізнесу загалом.

Всесвітня туристська організація провела дослідження за результатами якого визначено, до основних та найважливіших туристських мотивацій належить лікування та оздоровлення. До основних факторів зростання ринку оздоровчого туризму в наш час, відносяться наступні (рис. 1.1.9)

Рис. 1.1.9. Сучасні фактори зростання оздоровчого туризму

Джерело: [36, с. 14]

Розглядаючи економічні можливості розвитку лікувально-оздоровчого туризму в системі загального туризму на світовому рівні, можна сказати що вони створили сприятливі умови для розвитку організаційно-економічних процесів в деяких країнах (рис. 1.1.10).

Рис. 1.1.10. – Туризм для країни з економічної точки зору

Джерело: складено автором на основі [11]

На розвиток економіки країни туризм здійснює прямий та непрямий вплив. Прямий вплив проявляється у зростанні доходів країни за рахунок прямих витрат туристів. Завдяки витрачанню коштів туристом зростають доходи туристських організацій, а всієї країни в цілому, оскільки створюються робочі місця, що забезпечує зайнятість населення, а це в свою чергу поповнення бюджету податками. У сучасному розумінні туризм як економічне явище відображено на рис. 1.1.11.

Рис. 1.1.11. – Сучасний туризм, як економічне явище

Джерело: складено автором на основі [11, с. 38]

Туристична галузь стимулює інші (суміжні) галузі економіки країни, в ході здійснення своєї діяльності вона користується послугами банків, аеропортів, вокзалів, страхових компаній, інших підприємств, та робить внесок у їх розвиток витрачаючи там певну частину коштів.

Туристична діяльність має вплив на розвиток різних підприємств, напряму або опосередковано (рис. 1.1.12).

Рис. 1.1.12. – Підприємства прямої та непрямої взаємодії з туризмом

Джерело: складено автором на основі [18]

Загалом розвиток туризму пов’язаний з діяльністю більш ніж 50 галузей, він сприяє диверсифікації економіки, підвищує рівень зайнятості населення, сприяє збереженню та розвитку культурного потенціалу та екології навколишнього середовища. Завдяки розвитку туризму відбувається розвиток та гармонізація відносин між країнами в світі, підвищується рівень національних економік.

Якщо розглядати портрет потенційно споживача послуг лікувально-оздоровчого туризму, то його можна представити наступним чином (рис. 1.1.13).

Рис. 1.1.13. – Портрет потенційного споживача лікувально-оздоровчого туризму

Джерело: [36, с. 15]

Варто зазначити, що Україна має величезний потенціал для розвитку як лікувально-оздоровчого так і туризму в цілому, оскільки країна розташована в центрі Європи, та має всі необхідні умови. Проте, на сьогодні, за розвитком туристичної інфраструктури та рівнем і якістю надання туристичних послуг Україна відстає від провідних країн в світі. Але існують всі шанси та передумови для розвитку туристичної галузі на підставі вже складених історичних, географічних, культурних, економічних, соціальних, політичних та інших факторів.