Поняття права соціального забезпечення та права соціального захисту
Якщо в навчальній літературі ототожнюються поняття права соціального забезпечення та права соціального захисту, то в наукових публікаціях робиться спроба їх розмежування. Ці галузі тісно пов’язані, але мають різні предмети правового регулювання. Якщо метою права соціального забезпечення є матеріальне забезпечення особи в індивідуальній формі, то право соціального захисту населення націлене на створення умов для забезпечення гарантування та реалізації колективних прав у сфері життєдіяльності людини. У даний час проблематика формування такої галузі права досліджується в рамках права соціального забезпечення, але з часом ці галузі права можуть бути відмежовані одна від одної.
Предметом дослідження права соціального захисту населення є перш за все норми, що закріплюють правовий статус соціальної держави, головні напрями її діяльності і основні завдання, соціальну спрямованість економіки та економічно-соціальні функції держави, засади соціальної політики. Крім того, до предмета права соціального захисту населення відносяться суспільні відносини, що виникають з приводу:
закріплення переліку соціальних ризиків як приводу для встановлення певного виду соціального забезпечення чи соціального захисту населення;
визначення окремих категорій (груп) населення, що потребують соціального захисту та встановлення соціальних пільг;
установлення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій;
забезпечення колективних соціальних прав людей, встановлення механізмів їх реалізації;
соціальної безпеки;
реалізації права на безпечне для життя і здоров’я довкілля;
безбар’єрності оточуючого середовища для осіб з особливими потребами;
користування культурною спадщиною, охорони здоров’я, прав громадян як споживачів;
соціального супроводу окремих категорій громадян.
Соціальне забезпечення - це система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забез. населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, безробіття тощо).
Соціальне забезпечення як суспільні відносини щодо матеріальної підтримки осіб, які зазнали соціального ризику, полягають у виплаті пенсій, допомог, наданні пільг і соціальних послуг, в основі свого існування мають конкретні, визначені законодавством обставини (дії), а учасниками таких відносин є - спеціалізовані страхові фонди, державні органи, комунальні та приватні заклади, що покликані надавати допомогу та догляд таким особам. Такі відносини не можна визначати лише з огляду на соціальні ризики, які лежать в основі виникнення у особи права на соціального забезпечення. Фактично такі відносини матимуть місце при здійсненні (реалізації) особою цього права на соціальне забезпечення.
Термін «соціальнийзахист» засвоїмзмістом, відповіднодост. 46 КонституціїУкраїни, єз начноширшимпоняттям і включає в себе термін «соціальнезабезпечення». Коло осіб, наякихпоширюєтьсясоціальнийзахист, видиіформисоціальногозахисту, умови та порядок їх застосування зазвичайвизначаютьсяокремиминормативнимиактами. Так, відповідними законами передбачений соціальнийзахистнауковців, журналістів, військовослужбовців, працівниківполіції, прокуратури, суду, іншихпрацівників, громадян, яківтратилироботу, громадян, якіпостраждаливнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи, ветеранів війни, ветеранів праці, ветераніввійськовоїслужбитаінших, хочауправовійнауціпоняття «соціальнийзахист» – як правовакатегорія – невизначена. Соціально-економічнізаходи iзсоціальногозахисту, крімматеріальногозабезпеченнятаобслуговування, передбачають компенсаційнівиплати, відшкодування, поновлення прав та інші соціальні гарантії, які можуть визначатися нормаминетількиправасоціальногозабезпечення, а й інших галузей права – трудового, цивільного, адміністративного, фінансовоготаінших. Соціальнезабезпеченнятлумачитьсяякнаданнядостатніхматеріальнихзасобівдляіснуванн якому-небудь збокусуспільства, або, іншимисловами, будь-яківидидопомоги, якінадаєсуспільствосвоїмчленам, розглядаютьсяяксоціальнезабезпечення. Побудова соціальної держави потребує більш інтенсивногоправовогорегулюваннясоціальноїсфери, а це, усвоючергу, зумовило потребу держави у формуванні окремої галузіправа. Підправомсоціальногозабезпеченняслідрозумітисукупністьправовихнорм, щорегулюютьсуспільнівідносини, яківиникаютьпринаданнінавідповіднихумовахіпевномупорядкудержавнимиінедержавнимиорганамифізичнимособам, якіперебуваютьускладнихюридичнозначимихситуаціяхінемаютьдостатніхзасобівдоіснування, безплатно чи напільговихумовахрізнихвидівматеріальногозабезпеченнязіспеціальностворенихдляцьогофондів.