4. Джерела нотаріальної науки

наука про нотаріальний процес— це галузь загальної науки про право, яка базується на законодавстві України та міжнародному праві, досягненнях інших країн у цій га­лузі, вивчає і аналізує їх, робить прогнози щодо розвитку та пропозиції щодо втілення наукових прогнозів до зако­нодавства про нотаріат, а також досліджує історію роз­витку нотаріального процесу.

Таким чином, джерелами нотаріального процесу ма­ють бути система законодавчих актів держави та міжна­родних договорів, які регулюють нотаріальні відносини та увібрали в себе всі досягнення наукової думки з цьо­го приводу, а також досягнення світового досвіду та пам'яток історії. На підставі вищенаведеного можна зро­бити висновок — якщо законодавство спирається на останні наукові досягнення, то на цьому процес вдос­коналення як науки, так і законодавства не закінчуєть­ся, а лише починається, але вже на новому рівні.

Правовою основою діяльності нотаріату є Конститу­ція України, яка закріплює ряд важливих загальних по­ложень, які мають принципове значення для діяльності нотаріальних органів. Конституція України проголосила перехід до формування вільної ринково-конкурентної економіки і при цьому демократичні принципи побудо­ви державного устрою. Ці основні принципи і мають увій­ти базовими правовстановлюючими положеннями в роз­виток науки про нотаріальний процес, а також у зако­нодавство про нотаріат.

Другим за впливом на нотаріальний процес є Цивіль­ний кодекс України. Він визначає норми матеріального права, які мають втілюватись в життя за допомогою но­таріального процесу. На жаль, до цього часу нотаріаль­ному процесу як провадженню щодо охорони та захис­ту безспірних прав громадян приділялась незначна ува­га в цивільному праві. Автором мається на увазі незаз-начення в главі 1 “Основні положення” про існування нотаріату. Якщо навіть припустити, що у ч. З ст. 6 ЦК, де мається на увазі адміністративний порядок захисту прав, мова йде одночасно й про нотаріат, то необхідно відміти­ти, що нотаріату властива як правоохоронна, так і пра-возахисна функція.

Здійснення прав громадян, що передбачені Кодексом про шлюб та сім'ю, також пов'язане з нотаріальним про­цесом. Так, у нотаріальному порядку здійснюється роз­поділ спільного майна подружжя, дається згода на уси­новлення дитини та інші права. В тій чи іншій мірі нота­ріальний процес пов'язаний з іншими галузями права, а також може стати підставою для порушення цивільних справ. Тобто навіть перерахувати всі аспекти, що пов'я­зують нотаріат із загальними нормами права, важко.

На цій підставі автор сподівається, що нотаріат через деякий час буде займати самостійне місце в загальній системі права України, яке за змістом нотаріальної діяль­ності та завдяки його правовим функціям буде мож­ливість поставити в один ряд з цивільним процесуаль­ним правом. Але для цього не тільки Закон України “Про нотаріат” має бути більш змістовним, але й у нашій свідомості повинно докорінно змінитися розуміння по­няття нотаріальний процес, а також необхідно завжди мати на увазі, що існують два можливих способи вирі­шення правових ситуацій: спірний — це судовий, а без-спірний — нотаріальний порядок.

На нотаріальний процес здійснюють вплив Укази і розпорядження Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, Накази Міністра юстиції України, Накази та інструкції інших міністерств і відомств, нормативні акти місцевих органів влади та управління.

На території Республіки Крим, крім вищевказаних джерел, — законодавство Республіки Крим.

В деяких випадках нотаріуси мають керуватися поста­новами Пленуму Верховного Суду України. Питання здійснення нотаріальних дій за кордоном визначаються консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в деяких випадках нотаріуси у встановле­ному порядку в межах своєї компетенції вирішують пи­тання, що випливають з норм міжнародного права.

Отже, практично всі нормативні акти тим чи іншим чином можуть впливати на нотаріальний процес.