5. Саморегулювання нпу

Нотаріальна палата України – організація професійного самоврядування. Але час та практика вимагають зміни статусу НПУ на саморегульовану організацію. Саморегулювання дасть НПУ можливість приносити набагато більше користі професії в цілому, кожному окремому нотаріусу-члену НПУ, а також суспільству. 

Для переходу на саморегулювання потрібно:

— передати НПУ функції контролю у сфері нотаріату від Міністерства юстиції України та головних територіальних управлінь юстиції;

— реформувати систему контролю в сфері державної реєстрації;

— передати НПУ повноваження щодо нагляду за діяльністю нотаріусів як суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

— розробити та впровадити на базі НПУ швидко адаптивну програму підвищення кваліфікації нотаріусів та реєстраторів;

— створити при НПУ колегіальний орган, який розглядатиме справи стосовно порушень професійної етики нотаріусами, визначатиме рівень професійної підготовки, вирішуватиме питання про анулювання свідоцтва тощо.

 Ось деякі ознаки саморегулівних організацій (СРО): така організація виконує частину повноважень, делегованих державою; створює стандарти, норми, додаткові правила у відповідній сфері та контролює їх виконання; і що важливо – притягає до відповідальності порушників. Ця пунітивна функція СРО вже прописана навіть у Кодесі професійної етики нотаріусів, затвердженому на З’їзді нотаріусів України у квітні 2017 року, де зокрема визначені санкції за порушення.

Нотаріальна палата України готова чесно та прозоро регулювати сферу нотаріальної діяльності, повністю взяти на себе питання професійної кваліфікації, контролю. Це збільшить єдність нотаріальної спільноти, підвищить відповідальність кожного нотаріуса та надасть додаткові гарантії особам, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій.

У випадку отримання належних повноважень НПУ здатна забезпечити нотаріусами усі віддалені території, на яких зараз спостерігається ускладнений доступ громадян до нотаріальних дій. В результаті громадянам буде простіше звернутися до нотаріуса, а держава отримає економічну вигоду від сплати податків та зборів. Така система використовується у країнах латинського нотаріату.

 P.S.

Я це роблю – значить, це буде.

Сьогодні ми стоїмо на порозі змін, і від кожного з нас залежить, якими будуть ці зміни. Залежить не від наших слів та роздумів, а від наших спільних реальних дій.

Принагідно вітаю нотаріальну спільноту України з професійним святом – Днем нотаріату! Бажаю з честю нести високе звання Нотаріуса – представника держави, захисника прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Також закликаю громадян по можливості привітати знайомих нотаріусів з цим святом, адже усі ми в одному човні, поєднані однією метою – жити в правовій державі.

Нотаріат в Україні-це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.

Поняття нотаріату визначається законодавцем як система органів і посадових осіб. Дане визначення неодноразово досліджувалося в правовій науці і було піддано справедливій критиці. Неточність і неоднозначність його формулювання породжує суперечливі думки відносно змісту і сутності понять "нотаріат", "нотаріальна діяльність", "нотаріус" тощо. Зокрема, постають питання, що є органами нотаріату і хто є його посадовими особами; в якому значенні використовується поняття "посадова особа" та ін. Крім того, важливо, що наведене визначення не розкриває суттєвих ознак нотаріату як правового інституту, не наводить якісних характеристик цього поняття, тому постає питання можливості і доцільності його практичного застосування.

У літературі нотаріат пропонується розглядати як правовий інститут, покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими особами1. Запропоноване визначення в цілому відображає основні ознаки нотаріату як правового інституту, проте має деякі неточності. Зокрема, охорона і захист прав та законних інтересів нотаріусом може відбуватися не тільки шляхом вчинення нотаріальних дій, а й іншим чином. Наприклад, роз'яснення нотаріусом правових наслідків того чи іншого правочину може попередити порушення прав особи, якщо особа, дізнавшись про негативні для неї юридичні наслідки, не вчинить вказаного правочину. Охорона і захист прав та законних інтересів виступає основним і загальним завданням нотаріату як одного з інститутів юстиції, тому в жодному разі не обмежується лише вчиненням нотаріальних дій. У наведеному визначенні нотаріату вказується, що охорона і захист здійснюється шляхом "вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими особами". Здається необгрунтованим твердження, що нотаріальні дії вчиняються посадовими особами, а також органами, оскільки повноваженнями на вчинення нотаріальних дій в Україні наділені виключно відповідні особи, а саме нотаріуси (державні і приватні) (статті 34,35 Закону України "Про нотаріат"), посадові особи органів місцевого самоврядування (ст. 37 Закону України "Про нотаріат"), консули (ст. 44 Консульського статуту України), головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, начальники госпіталів, директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів; капітани морських, річкових суден, що ходять під прапором України; начальники пошукових або інших експедицій; командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів; начальники установ виконання покарань; начальники слідчих ізоляторів; начальники госпіталів, санаторіїв та інших військово-ліку вальних закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чергові лікарі (статті 40, 40і Закону України "Про нотаріат"). Таким чином, нотаріальні дії вчиняються тільки відповідними особами. Якщо ж говорити про органи нотаріату, то до них слід відносити органи, які здійснюють перевірку організації нотаріальної діяльності, контроль за нотаріальною діяльністю, її зупинення і припинення тощо. Зазначені органи не вчиняють нотаріальні дії, але також виконують функцію захисту і охорони прав та інтересів, попереджаючи вчинення правопорушень серед осіб, які вчиняють нотаріальні дії, та застосовуючи відповідні заходи до порушників нотаріальних процедур. Важливо також зазначити, що нотаріат як правовий інститут не лише охороняє і захищає права та інтереси, але й забезпечує їх належну реалізацію, що є обов'язковою і невід'ємною складовою належної діяльності нотаріату.

Для всебічного дослідження і розкриття поняття нотаріату як правового інституту необхідно визначити його суттєві ознаки, за допомогою яких можна відрізнити його від інших правових інститутів. На нашу думку, нотаріат характеризується наявністю таких ознак:

• - особливий суб'єкт;

• - спеціальні повноваження і обов'язки суб'єкта;

• - спеціальні процедури.

Реалізація завдань нотаріату відбувається за участю спеціальних уповноважених осіб (нотаріус або інша особа, що вчиняє нотаріальні дії, посадові особи Міністерства юстиції України тощо), кожна з яких наділена законом особливими повноваженнями. Правовідносини, у межах яких зазначені особи реалізовують свої повноваження, є специфічними і стосуються здійснення різноманітних майнових і немайнових прав фізичних, юридичних осіб, територіальних громад і держави, реалізації приватних і публічних інтересів, створення нових і зміни чи припинення вже існуючих суспільних відносин та ін. Особливість цих правовідносин зумовлюється не стільки сутністю реалізовуваних прав та інтересів, скільки наявністю спеціальних повноважень суб'єктів цих правовідносин, існуванням встановлених правил і процедур, тільки з дотриманням яких можливо досягти бажаного результату, поєднанням публічних і приватних інтересів тощо. Наприклад, для виникнення права власності покупця на нерухоме майно недостатнім є підписання договору купівлі-продажу даного нерухомого майна, а необхідне посвідчення такого договору уповноваженою особою - нотаріусом за місцезнаходженням майна або за місцем проживання однією із сторін правочину відповідно до вимог закону, а також проведення державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів. Іншими словами, належний результат, а саме - право власності виникає у випадку участі у відповідних правовідносинах уповноваженої особи - нотаріуса, який має право вчиняти дану нотаріальну дію, а також дотримання ним вимог закону щодо правил посвідчення правочину, здійснення його державної реєстрації у встановленому порядку тощо. Захист прав та законних інтересів осіб органами нотаріату відбувається, зокрема, шляхом розгляду звернень громадян щодо порушень їх прав нотаріусом або іншою уповноваженою особою, проведення перевірок здійснення нотаріальної діяльності та ін. У цьому випадку також має місце наявність трьох зазначених ознак: уповноваженої особи, яка виступає від імені відповідного органу і володіє відповідними повноваженнями, а також встановлених законодавством процедур, яких вона зобов'язана дотримуватися.

Вказані ознаки нотаріату виділяють його з-поміж інших правових інститутів у зв'язку з їхнім змістовним наповненням, а саме - кожна з них тим чи іншим чином належить до нотаріальної діяльності (уповноважена особа є суб'єктом правовідносин, що складаються у галузі здійснення нотаріальної діяльності, наділена повноваженнями у цій сфері та зобов'язана дотримуватися вимог закону щодо здійснення спеціальних процедур).

Отже, суттєвими ознаками нотаріату як правового інституту є наявність уповноважених осіб, наявність у них особливих повноважень у галузі нотаріальної діяльності, а також зобов'язання дотримуватися спеціальних встановлених законом правил і процедур. А. В. Ряс-ненко зазначає, що вчинення нотаріальних дій відбувається у встановленій законом процедурній формі, порушення якої тягне за собою недійсність нотаріальних актів і одночасно нікчемність посвідчених правочинів або інші несприятливі наслідки1.

З огляду на наведене нотаріат можна визначити як правовий інститут, що забезпечує реалізацію, охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом належного здійснення уповноваженими державою особами своїх повноважень у сфері нотаріальної діяльності, реалізації їх прав і обов'язків у зазначеній сфері з підстав, у межах і з метою, встановлених законом. При цьому, як зауважує М. В. Коваль, створення можливостей з реалізації людиною, громадянином природних (природжених) та започаткованих державою на основі міжнародно-правових стандартів позитивних-закріплених у Конституції України та інших нормативно-правових актах прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, а також їх охорона та захист є першоосновою національної безпеки України.

Важливим уданому контексті також є з’ясування функцій, які здійснює нотаріат.М.М.Дякович зазначає, що функції нотаріату– це основні напрями його діяльності, що відображають його особливості як уні-кального правового інституту, який має своїм завданням охорону та захист суб’єктивних прав громадян іюридичних осіб у приватноправовій сфері10.Автор виділяє дві категорії функцій: ті, що походятьіз публічно-правового та приватноправового харак-теру нотаріальної діяльності.Першу категорію складають наступні:1) правоохоронна функція, що полягає публічно-правовій діяльності позабезпеченнюзаконності і правомірності юридичних дій громадян і юридичних осіб у сфері цивільного обороту;2) правозастосовна функція, тобто владна правова діяльність нотаріальних органів держави, спрямова-них на реалізацію правових приписів;3) попереджувально-профілактична функція, змістом якої є те, що нотаріат виконує роль органу попереджувального правосуддя з питань безспірного характеру;4) фіскальна функція, тобто нотаріат розглядається як допоміжний орган держави, який контролюєсплату фізичними і юридичними особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, податків та зборів,визначених законом.До другої категорії функцій нотаріату, автор відносить такі:1) правовстановлювальна функція, яка полягає в тому, що нотаріус перевіряє факт дієздатностіособи,яка звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії, її повноваження та ін.;2) правореалізаційна функція, яка полягає в забезпеченні нотаріусом реалізації прав і законнихінтересів громадян;

3) консультаційна функція, за якої на нотаріуса покладено обов’язок роз’яснювати права і обов’язкиучасників цивільного обороту,попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій11.Деякі автори більш широко розглядають функції органів нотаріату. Так, Л.С.Сміян, Ю.В.Нікітін,П.Г.Хоменко, врахувавши позиціюС.Я.Фурси та Є.І.Фурси, які відносять нотаріат до правоохоронних таправозахисних органів залежно від виконуваних ним функцій12вважають, що функції нотаріату полягаютьв наступному: 1) в охороні та захисті прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громадта держави;2) в регулюванні певних відносин між суб’єктами, використовуючи при цьому матеріальні та процесуальні норми чинного законодавства. Прикладом такого регулювання може бути посвідчення певного договору, вякому закріплюються права та обов’язки сторін, тобто фактично регулюється їхня поведінка один щодо одного;3) в тому, що нотаріус при виконанні своїх функцій повинен розглянути та проаналізувати волевиявлен-ня суб’єктів, що до нього звернулися, щодо його законності;4) в запобіганні можливим правопорушенням.Йдеться про відмову нотаріуса у вчиненнінотаріальнихдій, які суперечать закону;5) в підвищенні правосвідомості та правової культуригромадян.З огляду на те, що велика кількістьправопорушень здійснюється саме через правову необізнаність громадян, нотаріусв ході вчинення нотарі-альних дій роз’яснює чинне законодавство з метою з’ясування сутності та правових наслідківпевних дій, якібажають вчинити громадяни;6) у впливіна законотворення, адже нотаріат– це той інститут, який в своїйдіяльності може торкатисямайже всіх галузей права, і шляхом спроб та помилок своєю практикою показує законодавцю на що йомуслід звернути увагу.Отже,проведене дослідження дає змогу зробити висновок про те, що в наукових колах немає єдиноїдумки щодо визначення поняття «нотаріат»,його змісту та функцій. При цьому нормативне визначення цьогопоняття не відповідає реаліям сьогодення та його потребує внесення відповідних змін до чинного законодав-ства.На нашу думку, нотаріат– це сукупність органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок вчиненнянотаріальний дій, регулювання та контролю за їх організацією, захисту прав та інтересів фізичних і юридич-них осіб. Основним його призначенням є захист законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.