звіт уточн

21

Можна виділити такі групи витрат:

сільськогосподарські культури (зернові, зерно-бобові, овочеві та інші);

сільськогосподарські роботи (витрати під урожай наступного року,

снігозатримання, внесення добрив);

витрати, що підлягають розподілу, до них відносять амортизаційні відрахування за основні засоби та інші;

інші об'єкти (заготівля силосу, сінажу, тощо).

На підприємстві «Кряж і К» облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 "Виробництво", субрахунок 231 "Рослинництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід готової продукції.

У таблиці 2.5 наведені основні статті за якими обліковують витрати рослинництва на підприємстві СТОВ «Кряж і К».

Таблиця 2.5

Статті витрат у рослинництві в СТОВ «Кряж і К»

22

Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов’язаних з використанням в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, природних ресурсів, запасних частин, основних засобів тощо), трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

Собівартість використовується для встановлення цін на продукцію, аналізу ефективності виробничої діяльності, планування обсягів виробництва і прибутку, при вирішенні питань впровадження нової техніки і технології тощо Управління витратами і собівартістю також дає можливість робити обґрунтовані рішення про розширення чи зняття з виробництва конкретних видів продукції, побудову внутрішньогосподарських відносин, доцільність організаційно-

технічних заходів.

Порядок визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм і форм власності, включаючи їх допоміжні і підсобні підрозділи, наводиться в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.01р. № 132.

Собівартість продукції рослинництва в СТОВ «Кряж і К» визначають один раз - у кінці року.

На базі підприємства СТОВ «Кряж і К» наведемо приклад нарахування собівартості 1ц зерна і зерновідходів.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи

23

прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них

де ПЗз/в - кількість повноцінного зерна у зерно-відходах,

Кз/в - кількість отриманих зерновідходів Впз(%) - вміст повноцінного зерна у зерновідходах (%).

2.Визначають загальну кількість повноцінного зерна за формулою:

ПЗзаг.=ПЗ+ПЗз/в, ц (2.2) де ПЗзаг. - загальна кількість повноцінного зерна,

ПЗ - кількість отриманого повноцінного зерна від урожаю.

3.Розраховують собівартість 1 ц повноцінного зерна:

С1цПЗ=ПЗзагВ−ВС., грн (2.3)

де С1цПЗ - собівартість 1 ц повноцінного зерна,

В - загальна сума витрат на вирощування і збирання зернових культур,

ВС – вартість соломи.

4.Розраховують собівартість 1 ц зерновідходів:

де С1цЗ/в – собівартість 1 ц зерновідходів.

Приклад 1:

Валовий збір зерна озимої пшениці на підприємстві СТОВ «Кряж і К» у

бункерній вазі склав 2825 ц з площі посіву 88 га. Загальні фактичні затрати на вирощування, збирання і доробку основної, супутньої і побічної продукції пшениці озимої склали 235500,00 грн. Установлена загибель посівів від стихійного лиха (пожежі) на площі 11 га в сумі фактичних затрат - 7956 грн.

Після доробки і сушки зерна отримані зернові відходи в кількості 110 ц, які за даними лабораторного аналізу містять 40% повноцінного зерна.

Крім того, отримано 275 ц соломи. Фактичні затрати на збирання,

транспортування і скиртування соломи склали 5955,5 грн.

24

Розв’язок:

1. Витрати на вирощування, збирання і доробку посівів без вартості загиблих і зіпсованих посівів:

235500,00 – 7956 = 227544 грн

2.Визначаємо кількість повноцінного зерна у зерновідходах

110 × 40% = 44 ц

3.Визначаємо загальну кількість повноцінного зерна:

2825 + 44 = 2869 ц

4.Розраховуємо собівартість 1 ц повноцінного зерна:

227544−5955,5 = 77,2 грн 2869

5.Розраховуємо собівартість 1 ц зерновідходів:

44×77,2 = 30,88 грн 110

2.5 Облік витрат на біологічні перетворення, первісне визнання продукції

тваринництва та обчислення її собівартості

У тваринництві витрати обліковують за видами і групами тварин, від яких одержують конкретну продукцію. Тому об'єктами обліку витрат є групи тварин,

а об'єктами визначення собівартості - конкретні види продукції.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції

- за її назвою за кількістю та сумою.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 "Виробництво", субрахунок 232 "Тваринництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки).

Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунками 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 21 "Поточні

25

біологічні активи". Продукція тваринництва оприбутковується протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної.

У таблиці 2.6 наведені основні статті за якими обліковують витрати тваринництва.

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби і

птиці. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний у звітному періоді, та жива маса, а від тварин, які не зважуються (молодняк робочих тварин,

звірів тощо), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку поголів'я, виходячи із кількості кормо-днів та собівартості одного кормо-дня.

26

Приріст живої маси молодняку тварин та тварин на відгодівлі і птиці певного виду та групи визначається як різниця між живою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду та масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року та які були на початок року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається, виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті,

переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість і ц живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості одного центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалі30вана, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася на підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, наприкінці року не змінюється.

Визначення собівартості продукції скотарства. У молочному скотарстві розраховується собівартість одного центнера молока і однієї голови приплоду.

Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням усієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

27

Для визначення собівартості одного центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції)

розділити на кількість центнерів одержаного молока.

На підприємстві СТОВ «Кряж і К» тваринництво відсутнє, тому прикладів на базі підприємства немає, а 232 субрахунок не використовується.

2.6. Облік витрат виходу продукції промислових виробництв

сільськогосподарських підприємств та обчислення її собівартості

Так як, СТОВ «Кряж і К» не веде промислову галузь, то з цією темою ми ознайомилися лише теоретично, за допомогою набутих знань на лекціях,

навчальної книги, та деяких інтернет – ресурсів.

До промислових виробництв належать цехи, млини, крупорушки

(вироблення борошна, крупи, дерті й інших продуктів переробки зерна); цехи для переробки овочів, плодів, картоплі (виготовлення консервів, соків, соління,

маринування, квашення овочів, сушіння плодів тощо); цехи для переробки олійних культур (вироблення олії, макухи); виноробне виробництво;

виробництво молочної продукції (масла, сиру); забій худоби на м'ясо, переробка м'яса, виготовлення напівфабрикатів, ковбас тощо; цехи для первинної обробки льону і луб'яних культур; інші виробництва (виготовлення цегли, черепиці,

вапна й інших будматеріалів, розпилювання лісоматеріалів, добування щебеню та ін.). Зазначені промислові виробництва є об'єктами аналітичного обліку на субрахунку 233 "Промислове виробництво".

На підприємстві витрати промислового виробництва залежно від його типу можуть обліковуватися кількома методами: попроцесним (простим),

позамовним, попередільним.

Попроцесний (простий) метод обліку витрат застосовується головним чином у нескладних переробних виробництвах. При цьому методі витрати відносяться безпосередньо на той об'єкт обліку, за яким калькулюється собівартість. Відповідно до кожного такого виробництва відкривають аналітичний рахунок, на якому відображують всі витрати на виробництво і весь

28

вихід продукції. В сільському господарстві цей метод обліку застосовується у виробництві із заготівлі будівельних матеріалів (кар'єри), переробки соняшнику,

зерна, фруктів, овочів і т. ін.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують переважно на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення

Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ) - певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують конкретну продукцію,

готову для використання чи продажу, використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини за окремими стадіями (переділами) на безперервній основі.

Облік витрат у промислових виробництвах ведуть за такою номенклатурою: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи;

сировина і матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управління.

Наприкінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартість виробленої промислової продукції, і планову собівартість коригують до фактичного рівня. Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв відображуються на аналітичних рахунках у розрізі вищеназваних статей витрат на підставі типових і специфічних для цієї підгалузі первинних документів.

Підставою для списання сировини і матеріалів на витрати промислових виробництв є накладні, товарно-транспортні накладні на відправку молока і молочних продуктів, акт на вибуття поточних біологічних активів, лімітно-

забірні картки тощо. На млинах приймання зерна для переробки оформлюють помольною квитанцією. Всі ці документи є підставою для ведення Журналу обліку робіт і затрат.

29

Суми нарахованої оплати праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі промислового виробництва, відображують в щоденних,

недільних або разових нарядах на відрядну роботу (індивідуальних та бригадних), облікових листах праці та виконаних робіт, табелях обліку робочого часу.

Таблиця 2.7

Кореспонденція основних господарських операцій з обліку витрат промислового виробництва

30

Дані первинних документів про витрати кожного промислового виробництва, згруповані в Журналі обліку робіт і витрат, використовують також для складання зведених документів з обліку витрат та виходу готової продукції.

Так, на сепараторних пунктах складають Відомість переробки молока й молочних продуктів. У другому розділі цієї відомості відображують дані про надходження продукції. В цехах із забою птиці складають Виробничий звіт про переробку птиці та вихід продукції, в якому щодня на підставі актів про забій птиці відображують поголів'я і живу масу птиці, що надійшла для забою, а також вихід м'яса від забою. В інших промислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції. Він також має два розділи: в першому показують кількість фактично використаної сировини, матеріалів і тари, а також витрати за нормами на фактичний вихід готової продукції, а у другому - фактичний вихід продукції у фізичних та умовних одиницях.

Для оформлення виготовленої продукції промислових виробництв застосовують такі первинні документи. Пиломатеріали (дошки, тес) оформляють спеціальною відомістю, яку складає бригадир або майстер пилорами. У неї записують кількість одержаних пиломатеріалів за їх видами і сортами. Цеглу оприбутковують на підставі акта, де зазначають кількість цегли-сирцю,

закладеної на випалювання, час закладення до печі, кількість готової цегли (цілої і бою). Акт складають на кожну окрему партію цегли, одержану з випалювання.

Переробку овочів, плодів, ягід оформлюють Звітом про переробку продукції. На склад цю продукцію відправляють і оприбутковують за Накладними внутрігосподарського призначення.

У промислових виробництвах собівартість виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.

Собівартість продукції підсобних (промислових) виробництв, наприклад,

підприємств з переробки насіння соняшнику, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку