- •17. Монохроматизація рентгенівського випромінювання.
- •18. Розсіювання рентгенівських променів. Основні рівняння дифракції.
- •19. Розсіювання рентгенівських променів вільним електроном та атомом.
- •20. Когерентне і некогерентне розсіювання.
- •21. Структурний фактор. Умови погасання для кристалів кубічної сингонії.
- •23. Якісний рентгенофазний аналіз та його використання при дослідженні діаграм стану.
- •24. Основні похибки, що впливають на точність визначення періоду кристалічної гратки.
- •25. Метод графічної екстраполяції.
- •26. Типи твердих розчинів.
- •27. Рентгенографічне визначення області твердих розчинів.
- •30. Розрахунок інтенсивності дифракційних максимумів.
- •32. Кутовий множник.
32. Кутовий множник.
Теоретичну інтенсивність рентгенівських променів у кінематичнй теорії розглянуто у вигляді:
де І0 - інтенсивність первинних променів; Vип - об'єм елементарної (ипіt) комірки; С - стала речовини в умовах знімання; К(ϑ) - кутовий множник; |F| 2 - структурний множник інтенсивності; R(ϑ) - абсорбційний множник чи фактор поглинання, якого під час знімання на дифрактометрі з фокусуванням за Бреггом-Брентано можна не враховувати; е-2МТ - температурний множник інтенсивності.
33. Методи дослідження структури ближнього порядку невпорядкованих систем – дифракція рентгенівських променів. Функція парного розподілу атомів та її аналіз. Парціальні функції розподілу атомів для багатокомпонентних аморфних сплавів та їх екстремальне отримання.
Дифракція рентгенівських променів - метод вивчення атомної і молекулярної структури кристалічних речовин з використанням рентгенівських променів. Рентгенівські промені направляють на такі речовини і вивчають їхній розподіл після проходження (розсіювання) через кристал, обумовлене дифракцією променів на атомах, в наслідок чого з'являються дифраговані пучки - результат інтерференції вторинного рентгенівського випромінювання, що виникає при взаємодії первинного випромінювання з електронними оболонками атомів.
Кількісною характеристикою впорядкованості частинок в рідині є функція парного розподілу , яку вводять таким чином, що вираз
(1.1)
задає ймовірність знаходження частинки в сферичному шарі товщиною від r до r+dr, що знаходиться на відстані r від довільно вибраної частинки в об‘ємі V. В загальному вигляді є функцією густини та температури.Якщо в системі відсутня кореляція в розташування частинок, то для будь-якогоr. Для кристалічного стану реалізується чіткий розподіл міжатомних відстаней, який дещо розмивається тепловими коливаннями, тому складається з набору гострих піків, які відповідають положенню частинок у вузлах ґратки.
Модель твердих сфер дозволяє отримати парціальні функції для хаотичної суміші твердих сфер з діаметрами d1 та d2 з подальшим використанням їх для розрахунку властивостей розплавів. В цьому випадку:
, (1.38)
де ,(- значення густина твердих сфер з діаметрамита, відповідно) або,, депричому. Таким чином, параметрита- концентрація сфер діаметром- повністю визначають бінарну систему твердих сфер.