2. Функції, види, форми і методи контролю
|
Функції контролю:
освітня (навчальна) – систематичне спостереження вчителя за учнями, їх навчальноюдіяльністю, виявлення результатів роботи, та їх корекція
виховна – систематичний контроль та оцінювання успішності виховують в учнів свідому дисципліну, наполегливість, працьовитість, почуття обов’язку та відповідальності, формує принциповість, справедливість, взаємоповагу розвиваюча – розвиток самооцінки, взаємооцінки, що сприяє розвитку логічного мислення, пам’яті, мови тощо;
управлінська – учитель отримує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня, що дає можливість правильно скорегувати роботу учнів і свою стимулююча – добре вмотивоване і справедливе оцінювання успішності учнів є важливим стимулом у навчальній діяльності, який переростає у стійкий мотив обов'язку і відповідальності діагностична – виявлення успіхів та недоліків у знаннях, уміннях, навичках, попередження і подолання неуспішності       |
Види оцінки (перевірки, контролю):
|
підсумкова виставляється на основі тематичних (корекційних) наприкінці семестру, року тематична оцінка перевірка знань з певної теми Види контролю попередня оцінка перевірка рівня підготовки перед вивченням теми поточні систематичне спостереження за навчальною діяльністю учня корекційна оцінка перездача тематичної повторна проводиться з метою повторення матеріалу, який вивчався раніше       |
Форми контролю
Форми контролю
індивідуальна
фронтальна
самоконтроль
групова (по 5-7 осіб)
взаємоконтроль
комбінована
Форми контролю:
- індивідуальна;
3..
Основні методи контролю знань, умiнь i навичок учнiв:
усна перевiрка,
письмова перевiрка,
графiчнаперевiрка,
практична перевiрка,
тестова
перевiрка.
Дещо умовно до методiвперевiрки можна вiднести спостереження.
4..
3. Оцінювання навчальних досягнень школярів
Оцінка успішності учнів складається із винесення оцінного судження (словесна оцінка з роз'ясненням позитивних сторін навчальної роботи учнів та недоліків у роботі) та виставлення оцінного балу (цифрового вираження оцінки). Тому ототожнювати оцінку тільки з виставленням оцінного балу не можна. На думку Ш.О.Амонашвілі, таке уподібнювання рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Він переконаний, що саме розгорнуте позитивне оцінне судження, а не оцінний бал, може зробити оцінку змістовною, така оцінка, до виставлення якої вчитель залучає й учнів, сприяє виробленню певних еталонів, громадської думки, позитивно-критичних взаємин в учнівському середовищі, формуванню самооцінки у школярів.
В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувались такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охочеретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне. У дореволюційній Росії існувала переважно п'ятибальна система оцінювання. Але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система.
У радянській, потім українській школі існувала 5-бальна система оцінювання, яка перетворилась поступово на 4-бальну (5, 4, 3, 2) і яка не задовольняла вимог до оцінювання. Тому в 2000 році Міністерство освіти і науки України затвердило нову 12-бальну шкалу оцінювання та нові критерії оцінки.
|
Рівні навчальних досягнень |
Бали |
Загальні критерії оцінювання навчальних досяїнень учнів |
|
1 Початковий |
1 |
Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. |
|
|
2 |
Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, мас нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатнісль елементарно викласти думку. |
|
|
3 |
Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання. |
|
ІІ.Середній |
4 |
Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію. |
|
|
5 |
Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило. |
|
|
6 |
Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. 3 допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком. |
|
ІІІ. Достатній |
7 |
Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії. |
|
|
8 |
Знання учня є достатньо повними, він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обгрунтована, але з деякими неточностями. |
|
|
9 |
Учень досить добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує заі-альновідомі докази у власній аргументації. |
|
IV.Високий |
10 |
Учень має глибокі й міцні знання, здатний використовувати їх у практичній діяльності, роботи висновки. При цьому він може припускатися незначних огріхів в аргументації думки тощо. |
|
|
11 |
Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її. ставити і розв'язувати проблеми. |
|
|
12 |
Учень має системні глибокі знання в обсязі та межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювані опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення. |