11. Симпатричне видоутворення .

Цей тип видоутворення інколи називають квантовим або швидким .

Воно спостерігається у тих випадках, коли новий вид виникає всередині ареалу вихідного виду. Здійснюється це трьома основними способами: – Швидкі, за одне – два покоління, зміни каріотипу, наприклад, за рахунок поліплоїдії. Репродуктивна ізоляція виникає одразу внаслідок незбалансованості генів і хромосом гібридних особин. Реалізуються два варіанти – автополіплоїдія і алополіплоїдія. Автополіплоїдія, перш за все, характерна для рослин, наприклад, у роді хризантем усі види мають число хромосом, пропорційне дев'яти, а у роді пшениць – семи. Серед тварин автополіплоїдія відіграє незрівнянно меншу роль і зустрічається, головним чином, у видів, пов'язаних із партеногенетичним розмноженням, таких як голкошкірі, членистоногі, деякі гризуни (підземний спосіб життя) тощо. Алополіплоїдія пов'язана з подвоєнням числа хромосом після гібридизації. Наприклад, слива (2n = 48) виникла шляхом схрещування глоду (2n = 32) й аличі (2n = 15). Так утворилося багато покритонасінних (47 %) і папоротей (95 %) .

– Виникнення репродуктивної ізоляції внаслідок фрагментації хромосом або інших хромосомних перебудов .

– Виникнення нових форм унаслідок сезонної ізоляції. Так утворюються різні раси рослин, відокремлення яких у види є тільки питанням часу, бо вони вже репродуктивно ізольовані .

Особливістю симпатричного видоутворення є те, що воно зумовлює формування видів завжди морфологічно близьких і починається на основі різних видів біологічної ізоляції (хронологічна, етологічна, екологічна, генетична) .

12. Первинні форми філогенезу .

. Становлення й розвиток будь-якої таксономічної групи відбувається протягом тривалого часу. Вони мають свою історію, тобто філогенез. Це стосується не тільки видів, а й великих систематичних груп надвидового рівня. Розрізняють кілька форм їх еволюції. Філогенез — послідовність подій еволюційного розвитку виду або таксономічної групи організмів. Вивчає філогенез і класифікує організми на його основі філогенетика. Виділяють такі форми філогенезу: дивергенція, конвергенція, паралелізм. Вторинні форм філогенезу головні - конвергенція і паралелізм. Первинні форми філогенезу. ФІЛЕТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ – процес поступової перебудови групи у часі без поділу на дві або декілька. Вона є обов'язковим процесом, котрий здійснюється у всіх стовбурах або гілках дерева життя. Напри- клад, розвиток коня за лінією фенакодус – еогіпус – міогіпус – парагіпус – пліогіпус – сучасний кінь. ДИВЕРГЕНЦІЯ – виникнення відмінностей на основі однієї і тієї ж організації, котре зумовлює розгалуження гілок дерева життя від єдиного стовбура. Причини цього явища: розходження відповідних груп у різні екологічні ніші та міжгрупова конкуренція, внаслідок якої максимальної переваги набуває та група, котра має найбільше відмінностей. Дивергенція продовжується як мінімум до припинення міжгрупової конкуренції. Якщо дочірня група опиняється в адаптивній зоні, яка сильно відрізняється від вихідної, то дивергенція продовжується і відмінності стають все більш суттєвими, доки стають незворотними. Наприклад, унаслідок формування вторинних пристосувань наземних хижаків до водного середовища та наступної дивергенції батьківських і ново- утворених видів виникли ластоногі тварини. Дивергенція спричинює відокремлення самостійних філетичних ліній, які пов'язані із розвитком адаптацій до різних умов зовнішнього середовища. Така адаптивна радіація починається у межах біологічного виду на рівні популяцій і характерна для еволюції будь-якої групи організмів.