31.Соціальна організація палеоантропів .

Палеоантропи жили групами по 20 – 30 чоловік у печерах, вели осілий спосіб життя, уміли будувати примітивні житла висотою до 3 м і площею близько 60 м² . Для каркаса використовували кістки мамонта і гілки, на які натягали шкури великих тварин. Стоянки розташовувалися вже не тільки біля води, а й на узліссях .

Територія групи охоплювала близько 70 км² – межа денного полювання .

Активне використання вогню почалося близько 60 тис. років тому .

Деяким дерев'яним предметам за його допомогою надавали певної форми, робили кийки з одним або двома загостреними кінцями, короткі палки-копалки .

Зароджується абстрактне мислення, з'являються зачатки мистецтва і суспільної свідомості. Формується новий вид самосвідомості: піклування про явища, які не мають безпосереднього відношення до задоволення суто біологічних потреб (харчових, питних, статевих та інших безумовних рефлексів) .

Для пізніх неандертальців, що жили приблизно 70 – 40 тис. років тому, характерними стають поховання. Знайдені у них кісткові рештки орієнтовані в напрямку схід – захід, тобто можна припустити, що ці гео- графічні поняття вже були знайомі палеоантропам. Це свідчить про поча- ток формування в неандертальців перших уявлень про пересування сві- тил і їх зв'язку з небіжчиками .

Для поховання використовують не тільки природні заглиблення, а й спеціально зроблені виїмки на периферії печер, тобто неандертальці відокремлювали небіжчиків від світу живих, але не виключали з нього .

У багатьох похованнях знайдено різноманітнізнаряддя, покладені поряд з мерцем. Вони, швидше всього, мали слугувати померлим у їхньому по- тойбічному житті. У великій Шандарській печері в Курдистані (на межі Ірану, Іраку й Туреччини) в неандертальських похованнях було знайдено яскраві квіти з лікарськими властивостями. За цією ознакою всю групу назвали "квітковими людьми". Така турбота про небіжчиків може свідчити про наявність культу предків і намагання зберегти пам’ять про них. Не виключаються і можливі сподівання на подальшу допомогу померлих у вирішенні життєво важливих проблем угруповання: "ми вшанували тебе, а тепер ти допоможи нам". Відповідні забобони збереглися до сьогодні у вигляді поклоніння "святим мощам" .Подібні численні знахідки свідчать, що в пізніх мустьєрців уже виникло уявлення про потойбічний паралельний світ, із яким пов'язане було життя людей, які залишалися живими. Організація спеціальних поховань, тобто піклування живих про мертвих, ніби стверджує, що важливий компонент людського життя не вмирає і в якійсь іншій формі продовжує десь існувати після смерті .

32.Морфологія та анатомія гм неоантропів .

Зовнішній вигляд неоантропів характеризувався такими ознаками: зріст 170 – 180 см; вага 68 – 70 кг; кістки скелета міцніші, ніж у сучасної людини; надбрівні валики відсутні; є справжнє підборіддя .

Процес зміни об'єму головного мозку в період пізнього палеоліту відзначався тими ж рисами, що і в мустьєрську епоху: зростала мінли- вість (від розмірів, близьких до палеоантропів, до сучасних); зменшува- лись темпи росту. Пересічний об'єм головного мозку становив близько 1 600 см³ . Окремі ланки мозку розвивалися нерівномірно, а саме: тім'я- но-скроневий осередок росту, який був характерним для давніх людей, існував ще майже у половини кроманьйонців; а прецентральний осере- док, на відміну від того, що був у палеоантропів, уже анатомічно не ви- діляється і будовою наближається до сучасного; верхньотім'яна частка збільшується рівномірно і досягає максимальних розмірів на пізніх ета- пах антропогенезу; потилична частка зменшується, особливо наприкін- ці пізнього палеоліту .

Головним осередком інтенсивного росту головного мозку в пізньопалеолітичних людей була префронтальна передньолобна ділянка .

Тут розташовані кіркові поля третинного аналізу (9, 10, 11, 45, 46) .

Функціонально вони мають відношення до найбільше інтегрованих форм цілеспрямованої діяльності, до кірково зумовленої поведінки (людина спочатку думає, а потім робить) .

Розвивається система асоціативних зв'язків із багатьма іншими ланками кори і підкірковими структурами, особливо з мозочковою сис- темою, що забезпечує спільну роботу всіх формацій головного мозку .

Подібне розростання білої речовини зумовлює те, що поверхня півкуль піднімається і розширюється, ускладнюються зв'язки мозолистого тіла з новою корою правої та лівої півкуль. Поглиблюються первинні бороз- ни, з'являються вторинні та третинні .

Прискорено розвиваються філогенетично нові ділянки кори за ра- хунок відносного зменшення старих. Загалом можна стверджувати, що в антропогенезі поступово зменшуються темпи росту тих зон кори, які пов'язані з чуттєвим сприйняттям світу, й активізується розвиток діля- нок, котрі здійснюють високоорганізовані форми поведінки. Внаслідок подібних перебудов створюється функціональна єдність вищих психіч- них процесів і формується здатність до регуляції поведінки з урахуван- ням ефекту від виконування дій .

Необхідність складних процесів функціонального дозрівання го- ловного мозку потребувала більш турботливого ставлення до потомст- ва, завдяки чому в кроманьйонців подовжився період дитинства. Це стимулювало удосконалення соціальної організації, її спрямовування на охорону і навчання дітей. Розвиток соціальної та трудової діяльності викликав зміни тривалості життя, яке в середньому почало становити 20 років .