28.Морфологія австралопітеків .

Викопні рештки рамапітеків і австралопітеків дуже подібні між собою. Основні відмінності полягають у появі в австралопітеків БІПЕДІЇ і розвитку протиставлення великого пальця руки. Загалом ці примати відзначалися великою морфологічною різноманітністю. У ранніх австра- лопітеків тіло було вкрите волоссям, яке з часом зникло, але натомість з’явилися потові залози. Загалом австралопітеки були представлені ба- гатьма формами: від тих, що зберігали типово біологічний комплекс адаптацій до середовища (гігантопітек, австралопітеки Південно-Східної Азії тощо), до тих, які виживали завдяки використанню предметів і зна- рядь (Південна Африка та інші регіони). Поширеними були й інші форми, котрі мешкали як в Азії, так і в Африці. Таким чином, на еволюційній арені одночасно боролися за існування різноманітні істоти і саме життя перевіряло надійність функціонування тих адаптацій, що в них формува- лися. У першому наближенні за морфологічними ознаками австра- лопітеків можна поділити на дві великі групи: масивні та грацильні .

АВСТРАЛОПІТЕКИ МАСИВНІ (ПАРАНТРОПИ) становили собою ево- люційно молодшу групу (2,5 – 1,5 млн. р.) і були представлені такими видами як А. robustus (кремезний, міцний) та А. boisei (зинджантроп) .

Еволюція цієї групи австралопітеків пов'язана із силовою спеціалізацією .

Парантропи були вищими від грацильних австралопітеків і досягали 160 см, маса тіла становила близько 60 – 70 кг. У них був низький лоб, чітко вирізнялися виступи та гребені на черепі (прикріплювалися жу- вальні м’язи), обличчя було крупним і широким, дуже великі коріннізуби та редуковані різці з іклами, череп різко звужувався у скроневій області, ніс плоский і широкий ("мавпячий") тощо .

За типом живлення вони були рослиноїдними, що й стало однією з причин їх вимирання. Але розвиток пристосувань за рахунок нарощу- вання м'язів виявився неефективним і група масивних австралопітеків вимерла близько 1 млн. років тому, виявившись сліпою гілкою еволюції .

ГРАЦИЛЬНІ (КЛАСИЧНІ) АВСТРАЛОПІТЕКИ були представлені австра- лопітеком африканським (3 – 2,5 млн. р. тому), який включив до свого складу більш ранній вид А. афарський (4,9 – 3,0 млн. р. тому), які вимерли близько 850 тис. років тому. Зріст цих гомінідів складав 105 – 110 см, а маса тіла коливалася від 12 – 15 до 36 – 37 кг (для порівняння: шестирічна дитина важить близько 35 кг). Об'єм головного мозку складав близько 500 см 3 (для порівняння: у шимпанзе – 345, а у горили – 420 см3 ) із тен- денцією до зростання. До примітивних рис черепа цих істот можна віднести низький лоб, великий надочний валик, обличчя, що виступає вперед, плоский і широкий ніс, скошене підборіддя. Прогресивними ри- сами будови черепа можна вважати відносно зменшений лицьовий відділ, більший мозковий відділ, параболічну зубну дугу, редуковані ікла, "узор дріопітека" на нижніх молярах .

За типом харчування грацильні австралопітеки були всеїдними .

Зміна способу живлення була пов'язана з тим, що в умовах савани значно розширилися джерела одержання тваринного білка і різко обмежувалося споживання фруктів. Це всіляко сприяло розвитку характерної для при- матів схильності до полювання. Перші гомініди були стервоїдні: пошире- ним було підбирання залишків трапези після традиційних хижаків від- критих просторів. Із часом вони навчилися активно добувати собі м'ясну їжу. Полювали в основному на тварин дрібних та середніх розмірів. М'я- со вживали сирим. У жертв найчастіше виявлялися зламаними кістки черепа в лівій скроневій ділянці, тобто мисливці наносили удар правою кінцівкою. Це дозволяє припустити, що більшість класичних австралопі- теків була праворукою. Цю групу австралопітеків вважають безпосеред- німи предками людей .

Для австралопітеків важливим адаптивним досягненням виявилася двоногість і зумовлене нею ПРЯМОХОДІННЯ. Виникнення саме такої, а не будь-якої іншої, локомоції можна пояснити кількома причинами: перехід до життя у саванах (відкрита місцевість), носіння в руках предметів, де- монстрації, біоенергетичні переваги тощо .