Тема 4. Приватизація державного житлового фонду

Користування службовими жилими приміщеннями та гуртожитками.

Задача № 1

У березні 1995 р. квартирне управління Київської міської державної адміністрації звернулося з позовом про виселення сім'ї у складі чотирьох осіб із квартири в м. Києві, де вони займають дві жилі кімнати площею 40,3 м² у трикімнатну квартиру жилою площею 41,8 м² в іншому будинку. Позов обґрунтовувався тим, що будинок, де живуть відповідачі, підлягає комплексному капітальному ремонту, під час якого жила площа, яку вони займають, має увійти до складу трикімнатної квартири, у зв'язку з чим відповідачі із сім'єю, за розпорядженням Старокиївської районної ради м. Києва від 23 серпня 1994 р. за № 24, мають бути відселені на постійне місце проживання в інший будинок. Оскільки відповідачі відмовляються переселитися в надавану квартиру, посилаючись на бажання отримати житло в центральних районах міста, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

У зустрічному позові П. І К. порушили питання про приватизацію зайнятого ними жилого приміщення, посилаючись на незаконність відмови в цьому.

Рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 24 лютого 1996 р. у задоволенні позову П. і К. було відмовлено, а позов квартирного управління задоволено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень. Президія Київського міського суду від 17 січня 1997 р. визнала, що протест підлягає задоволенню.

З яких підстав?

Задача № 2

В квітні 2000 р. У. В. й У. Г. звернулися до суду з позовом до відгодівельного кооперативу "Лубенський" про приватизацію житла, яке вони займають. Позивачі зазначали, що з вересня 1992 р. вони працювали в цьому господарстві, у зв'язку з чим їм було надано двокімнатну квартиру, яка належить останньому. У. В. припинив свої трудові відносини з кооперативом, оскільки є інвалідом другої групи, а У. Г. — за власним бажанням. Посилаючись на те, що вони мають намір приватизувати жиле приміщення, де проживають, а відповідач незаконно відмовив їм у цьому, позивачі просили задовольнити їх вимоги про усунення перешкод у приватизації квартири.

Постановою президії Полтавського обласного суду від 1996 р. були визнано, що відповідно до п. 2 ст. 2 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р.(зі змінами, внесеними законом від 22 лютого 1994 р.) не підлягають приватизації квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, і квартири, віднесені в установленому порядку до числа службових.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що спірна квартира розташована на території закритого підприємства. З цим погодилась судова колегія в цивільних справах обласного суду. Проте такий висновок суду, як було вказано у постанові Президії, не можна вважати обґрунтованим, оскільки його зроблено без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи.

Зокрема, у довідці головного санітарного лікаря району, на яку послався суд, зазначено, що кооператив належить до підприємств закритого типу, але не вказано, чи існує санітарна зона даного підприємств, її межі і чи можуть розміщатися там жилі приміщення, а також чи розташоване спірне жиле приміщення на території підприємства.

З плану житлово-промислової зони кооперативу видно, що частина жилих приміщень його працівників відгороджена від дороги і промислової зони однотипним парканом. Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на дану обставину й не дав їй ніякої оцінки. Суд також не з'ясував, чи діє на підприємстві пропускний режим і чи існують вільний підхід та під'їзд до приміщень його житлової зони.

Виходячи з наведеного Президія обласного суду направила справу на новий розгляд.

Яким буде нове рішення суду?

Змістовий модуль 2. Приватне та соціальне житло.