Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zbirnik_zadach_Tsivilne_pravo.docx
Скачиваний:
30
Добавлен:
03.08.2020
Размер:
287.96 Кб
Скачать

87

Допомога у вирішенні даних завдань:

https://vk.com/a.jurisprudent

https://vk.com/zadachi_po_pravu

https://www.facebook.com/profile.php?id=100012358907680

Збірник ситуаційних задач

з навчальної дисципліни Цивільне право

(1 частина)

ВСТУП

Збірник задач підготовлено з метою вироблення у слухачів навичок самостійно опрацьовувати законодавчу базу, науково-теоретичну літературу, опубліковану судову практику. На основі аналізу зазначених джерел слухачі повинні навчитися формулювати і обґрунтовувати висновки не тільки теоретичного, а й практичного (прикладного) характеру.

Мета практичних занять – навчити вміло і правильно застосовувати теоретичні знання при вирішенні конкретних практичних казусів, виробити вміння і навички тлумачити зміст законодавчих актів і застосовувати їх практично. Такі навички сприятимуть максимальному приближенню студентів до практичної діяльності уже після здобуття спеціальності.

Пропонований практикум складається з тем відповідно до програми курсу навчальної дисципліни “Цивільне право України”.

Слухачам на основі вивченого та засвоєного теоретичного матеріалу пропонується скласти різноманітні документи цивільно-правового характеру, розробити схеми договірних зв’язків, проаналізувати різноманітні положення, поняття чинного законодавства.

Загальні методичні вказівки

Вишкіл спеціаліста в сфері приватного права забезпечується декількома складовими, які передбачені програмними вимогами: знання яке забезпечує орієнтацію фахівця у юридичній природі та специфіці правового регулювання цивільно-правових відносин, розмежування правового механізму їх регулювання та вміннями. Останній напрям забезпечує юридичну практику і полягає у вмінні вирішувати практичні завдання: надавати кваліфікацію відповідним видам цивільних правовідносинам, аналізувати специфіку їх елементів, передбачати можливі варіативні ситуації та модулювати їх наслідки в залежності від наданих доказів та їх недоліків. Як би не було – критерієм науки є практика, яка визначає кваліфікаційний рівень фахівця.

Такий напрям підготовки забезпечують практичні та семінарські заняття, тренінги, мізкові атаки та заняття практикою хоча б на рівні досить популярних юридичних клінік. Практичні заняття з цивільного права – невід’ємний та центральний елемент модульної системи викладання, який забезпечує зворотній зв'язок між викладачем та студентом. В їх процесі перевіряється взагалі навальність чи здатність до навчання, ступінь засвоєння теоретичного матеріалу, гострота розуму, здатність самостійно мислити та опрацьовувати значні інформаційні потоки. Зазвичай ці заняття передбачають активність тих хто навчається але за наперед заданими завданнями. Тут можлива демонстрація рівня засвоєння лекційного матеріалу та тих знань, котрі були набуті ними при самостійному опрацюванні навчально-наукової та періодичної літератури, актів цивільного та іншого законодавства, судової та господарської практики й інших джерел. Для найбільш просунутих студентів можуть бути передбачені індивідуальні завдання по наперед визначеній індивідуальною програмою навчання.

Структурно практичне заняття залежить від теми та її практичного спрямування і передбачає: перевірку самостійної роботи що здійснюється на формальному рівні – перевірка зошитів для самостійної роботи, підготовка додаткових оглядів (рефератів) за темою чи її питанням, старанності та самостійності виконання практичних занять, вміння відтворити базові поняття та розуміння їх сутності, вміння висловлювати контра заперечення та находити правильні рішення в разі зміни співвідношення між елементами правовідносин. В їх ході студенти можуть необхідні залікові бали для подальшої атестації за предметом. Центральним елементом практичних занять є розв'язання цивільних справ за наперед визначеними фабулами.

Практичні заняття можуть проводитися у формі: семінарського заняття; колоквіуму, що передбачає опитування викладачем усіх студентів групи за темою семінарського заняття; власне практичного заняття, на якому заслуховуються письмові рішення за матеріалами наданих студентам фабул цивілістичних завдань; виконання контрольних письмових робіт, що проводяться під час заняття. Крім того, практичні заняття відбуваються у формі заслуховування та обговорення (дискусії) окремих питань теми чи доповідей студентів для більш детального та повного засвоєння матеріалу, що має практичне значення.

Оцінці підлягає рівень чи ступінь і глибина засвоєнні навчального матеріалу; наявність навичок самостійного пошуку та використання нормативних актів, що регулюють цивільно-правові відносини; вміння складати цивільно-процесуальні документи; розуміння змісту актів цивільного законодавства та вміння застосовувати набуті теоретичні знання для розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

В групі практичні заняття проводяться за експрес методами та презумпції того, що правильна відповідь одного із членів групи адекватно сприймається та оцінюється іншими. Проте пасивне така презумпція допускається за умови активної участі в проведенні завдання. Пасивна участь не підлягає оцінці.

Пропущені практичні заняття курсанти чи студенти мають самостійно відпрацювати викладачу, який веде практичні заняття, лектору або викладачу, що чергує на кафедрі. Відпрацювання може відбуватися такими способами:

1) усно, з розкриттям питань пропущеної теми;

2) письмово, в робочому зошиті у вигляді відповіді на запитання пропущеної теми;

3) шляхом написання реферату з пропущеної теми.

В будь-якому випадку відпрацювання можливе у разі наявності письмового виконання заданих завдань у робочому зошиті.

Для правильного і повного виконання завдань студенти повинні:

добре ознайомитися з методичними вказівками до кожної теми;

вивчити положення рекомендованих та інших нормативних актів і літератури;

опанувати тему за питаннями для самоконтролю;

за опублікованою чи поміщеною в мережі Інтернет судовою практикою ознайомитися із практикою вирішення рішень за окремими категоріями справ.

Наступним етапом самостійної роботи повинно стати:

скрупульозний аналіз умов завдання;

з'ясувати юридичного значення кожного наведеного у завданні факту;

правовий аналіз взаємовідносин сторін, позиції суду, прокурора або адвоката ( за їх наявності чи обов’язковості участі);

продумати відповіді на поставлені запитання;

змоделювати контраргументи;

викласти їх у рекомендованому порядку чи у процесуальній формі відповідного документу суду (постанова, рішення).

Деякі із завдань сформульовані методом провокації або передбачають навність двох і більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи.

Своє рішення студенти повинні викласти у спеціально відведеному для цього конспекті (робочому зошиті) письмово (бажано кожне рішення розміщати на новій сторінці) із зазначенням номера теми та завдання. Виконання завдання має відповідати формальним вимогам, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 р. «Про судове рішення» 1.

Письмовий варіант вирішення практичного завдання повинен відповідати вимогам зрозумілості, повноти, ясності, чіткості, та процесуальної формалізації. Слід уникати зайвої деталізації, яка не має правового значення у даній справі і не заснована на фактах, які викладені у фабулі завдання.

Орієнтовано рішення повинне відповідати таким вимогам:

  1. в описовій частині слід вказати зміст і підстави спору, його предмет, підстави виникнення та механізм розвитку, можливі заперечення; .

  2. в мотивувальній частині рішення проводиться аналіз обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку в тому числі на рівні легального тлумачення, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких сторони виходили при визнанні грошових та інших майнових вимог, позиції студента в оцінц3і наведеного; в мотивувальній частині рішення має бути посилання на закон та інші нормативні акти матеріального та процесуального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, у .

  3. Резолютивна частина рішення практичного завдання повинна мати вичерпні, чіткі, безспірні, логічно узгоджені висновки, які випливають зі встановлених фактичних обставин по суті розглянутого завдання. В ній, зокрема, має бути зазначено: а) повністю чи частково задоволено позовні вимоги чи в позові відмовлено; б) які саме права позивача визнано чи поновлено, розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених позивачу; в) вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; г) які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити чи яким іншим передбаченим законом способом підлягає, захисту порушене право; д) в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зо­бов'язаний або вправі його застосувати.

Слід звернути увагу студентів на те, що вони вправі за своєю ініціативою з метою більш повного аналізу умов завдання та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, про яких йдеться в фабулі завдання, вийти за межі умов завдання та поставлених до завдання запитань.

Не зараховуються як виконані імітаційні варіанти вирішення завдань: перелічення лише статей, чи відсутність посилань на норми позитивного права, в разі текстуального спів падання рішення у двох та більше студентів (списування) При тому не зараховується відповідний бал як тому хто списів так і тому у кого списано.

В разі виявлення списування після проведення занять при перевірці викладачем робочих зошитів, нараховані помилково бали за модульною системою підлягають анулюванню.

ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання

Г. видала довіреності Д. і К. на отримання грошових вкладів у відділеннях Приватбанку в місті Києві. Незабаром вона померла. Її стали вимагати повернення їм виданих довіреностей або отриманих за ними грошей. Коли довірительки відмовились виконати їх вимоги сестри пред'явили позов про визнання довіреностей недійсними і стягнення з Д. і К. одержаних сум, вказавши, що Г. в момент оформлення довіреностей внаслідок хворобливого стану не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Суд позов не задовольнив, оскільки, як встановила судово-психіатрична експертиза, Г. розуміла значення своїх дій і могла керувати ними в момент видачі довіреностей.

Чи може суд визнати довіреність недійсною? Які наслідки випливають зі смерті Г., що видала довіреність? Яке рішення повинен прийняти суддя?

вирішення

Аналіз умов завдання дає підстави дійти висновку, що для його вирішення потрібно знати теоретичні положення та законодавство за темами «Правочини», «Представництво», «Довіреність», «Спадкування» і насамперед, розглянути пи­тання щодо визнання правочину недійсним.

Теоретичні положення: охоплюють собою вирішення наступних питань:

  1. Встановлення предмету та методу правового регулювання відносин які виникли внаслідок видання довіреності;

  2. Встановлення загального правового становища учасників вказаних правовідносин та меж здійснення ними прав;

  3. Оцінка правомірності вчинених дія як підстав виникнення цивільних прав та юридичних обов’язків;

  4. Співставлення правових позицій сторін спірного правовідношення;

  5. Постановка можливих рішень за наведеною ситуацією та віднайдення підстав для винесення контррішення.

Описова частина. Змістом позовної заяви спадкоємців Г. є визнання недійсними до­віреностей свого спадкодавця і стягнення одержаних за ними грошей Д. і К. у відділеннях банку. Підставою позовних вимог був зазначений хворобливий стан Г., внаслідок якого вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Відповідачки позов не визнали, оскільки Г. розуміла значення своїх дій і могла керувати ними.

Мотивувальна частина. Для вирішення цього завдання мають значення такі обставини: правова підстава, за якою Г. видала Д. і К. довіреності; час отримання грошей в банку; розмір отриманих коштів. Оскільки більшість фактичних обставин правовідносин, які відбулися, нам невідомі, можемо передбачити декілька варіантів рішень:

- в першому варіанті рішення ми виходимо з того, що між Г. та Д. і К. виникли відносини з представництва, передбачені п. 1 ст. 237 ЦК України за яким Д. і К. зобов'язались або мали право вчинити правочин (отримати гроші в банку) від імені Г.. Представництво ґрунтувалось на підставі договору доручення; укладеного в усній формі (ст.1000 ЦК України), та довіреностей, які відповідно до п. З ст. 244 ЦК України Г. видала Д. і К. Ст. 239 ЦК України не передбачає можливості виникнення прав та обов'язків за правочином у представників, тому отримані гроші повинні бути повернуті Д. і К. спадкоємцям Г., оскільки відповідно до ст. 1216 ЦК України до них перейшли всі майнові права та обов'язки померлого як до універсальних правонаступників, незалежно від того, коли вони виникли - до смерті чи після смерті спадкодавця, якщо вони не припинилися смертю спа­дкодавця.

- у другому варіанті рішення, яке істотно відрізняється від попереднього, ми виходимо за межі заперечення позову. Можливо, Г. видала довіреності Д. і К. не на підставі представництва, а за іншими правочинами. Наприклад, мав місце договір дарування в усній формі на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що передбачається ст. 719 ЦК України. Або у формі довіреності могли бути здійснені розрахунки за усними оплатними договорами (купівлі-продажу, найму, підряду й інші). Зрозуміло, що у цьому випадку представництво за довіреністю є удаваним правочином, оскільки він укладений сторонами тільки для приховування іншого правочину (дарування, купівлі-продажу чи інших) і для спрощення отримання коштів в ощадному банку. Ст. 235 ЦК України правовим наслідком удаваного правочину передбачає застосування до сторін пра­вил того правочину, який вони насправді вчинили. Тому право на отримані кошти виникає у Д. і К., якщо вони встигли отримати кошти до часу смерті Г., а у сестер Г., якщо Д. і К. не встигли отримати кошти до смерті Г., оскільки обов'язок сплати за невиконаними договора­ми спадкодавця буде покладений на спадкоємців (сестер Губенко), що передбачено ст. 1218 ЦК України.

Резолютивна частина. Виходячи зі встановлених фактичних обставин, можна дійти таких висновків по суті розглянутого завдання. У першому випадку цивільний позов сестер Г. підлягає задоволенню повністю, якщо буде встановлено, що між сторонами виникли відносини з предста­вництва, передбачені п. 1 ст. 237 ЦК України, а отримані Д. і К. гроші мають бути повернуті спадкоємцям Г..

У другому випадку позов не підлягає задоволенню. Якщо довіреність була видана не на підставі представництва, а за іншим договором, то право на отримані кошти у Шумко та Кирилко виникає з моменту їх одержання до часу смерті Г..

Соседние файлы в предмете Гражданское право