42. Види, типи, методи і форми контролю та самоконтролю успішності навчання студентів.

Методи контролю

Найпоширенішими методами контролю є: усний контроль, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, а також методи самоконтролю і самооцінки

Метод самоконтролю. Його суттю є усвідомлене регулювання студентом своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим завданням, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю – запобігання помилкам і виправляння їх. Показником сформованості самоконтролю є усвідомлення студентом правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану.

Метод самооцінки. Передбачає він критичне ставлення студента до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнутих результатів.

43. Критерії, норми, способи і системи (шкали) оцінювання та обліку успішності навчання студентів. Поняття про рейтинг і перевідні шкали.

Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок-балів з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Наприклад, якщо основним критерієм оцінки письмової роботи є точність виконання, яка характеризується кількістю помилок, то норма для оцінки 10 балів - повна відсутність помилок. Норми відображають найтиповіші випадки і ситуації під час перевірки й оцінювання знань. Вони визначені у навчальних програмах з усіх предметів.

Основними критеріями оцінювання знань є:

1) глибина - кількість усвідомлених учнем істотних зв'язків і відношень у знаннях;

2) повнота - кількість усіх елементів знання про вивчений об'єкт;

3) міцність - збереження в пам'яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення;

4) оперативність - уміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах;

5) якість - критерій, що охоплює повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо;

6) гнучкість - уміння учня використовувати знання у змінних, варіативних умовах;

7) систематичність - засвоєння навчального матеріалу в його логічній послідовності та наступності.

Модульне навчання обов’язково передбачає рейтингову систему контролю. Контроль за модулями зазвичай здійснюється три-чотири рази в семестр і включає залік або іспит.

Складовими частинами модуля є пізнавальна й навчально-професійна. Перша формує теоретичні знання, друга – професійні вміння й навички на основі здобутих знань. Співвідношення теоретичної й практичної частин модуля має бути оптимальним, що вимагає професіоналізму й високої педагогічної майстерності викладача. Модульна інтерпретація навчальної дисципліни має базуватися на принципі системності та активності.

Модульне навчання та викладання зародилося в кінці 60-х років у англомовних країнах. Принцип його у послідовному засвоєнні навчального матеріалу певними цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) студента серед однокурсників.

• Модуль – логічно завершена частина теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни.

• Рейтинг – позиція студента у групі за результатами навчання з певного предмета, яка визначається рейтинговим показником, тобто величиною, яка є % співвідношенням суми опорних оцінок з усіх модулів до суми максимально можливих.

Зміст модульно-рейтингового викладання визначається цілісною системою змістових модулів, що зафіксована у модульній програмі навчального курсу.

Для запровадження модульно-рейтингової системи необхідно:

1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

2. Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів.

3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів.

4. Чітко визначити навчальні модулі і обґрунтувати їх в залікових одиницях.

5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку.

6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.

7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу [1].

Переваги модульно-рейтингової системи оцінювання для студентів за професором Алексюком А.М.:

- навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів, робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;

- формується позитивна мотивація навчальної діяльності;

- стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність, творчість, конкурентність, дбайливість;

- студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;

- підвищується об’єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність уникнення випадковостей;

- зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;

- здобуті знання більш глибокі і міцні;

- отримується особисте задоволення від процесу навчання.

- реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого підходу;

- можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;

- можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті підсумкової перевірки знань на екзамені [2].

Також, технологія модульно-рейтингового викладання має позитивні перспективи та конструктивні наслідки використання:

• Відмова від заліково-екзаменаційної сесії.

• Скорочення часу на з’ясування готовності студентів до занять.

• Отримання об’єктивної інформації про ступінь успішності студентів.

• Призводить до змагання в навчальному процесі.

• Систематичність навчальної діяльності.

• Можливість переживати почуття успіху у студентів, що приносить радість від самого процесу навчання.

• Постійне самовиховання та самоосвіта (на вольовому рівні).

• Неперервний контроль.

• Самостійне визначення студентом темпу проходження навчальної програми [6, 7].

Отже, модульна система відрізняється від традиційної за сукупністю базових компонентів – призначенням і змістом освіти, функціями викладача та слухача, технологіями та методичним забезпеченням, вимогами до проектування і втілення циклу навчального модуля.