- •1. Педагогіка вищої школи та педагогічна майстерність викладача як навчальна дисципліна, її мета, завдання, зв’язок з іншими науками (і з наукою за фахом).
- •3. Принципи, закони, закономірності в педагогіці як дефініції (розгляд їх сутності на конкретних прикладах).
- •4. Емпіричний і теоретичний рівні, методи наукових досліджень з пвш. Класифікація, етапи педагогічної майстерності викладача.
- •5. Перші європейські університети, їх права, структура, типи, навчально-виховні системи.
- •7. Я.А. Коменський і його «Велика дидактика».
- •8. Заснування, діяльність і видатні діячі Харківського, Київського та Одеського університетів.
- •9. Структура сучасної системи освіти України, характеристика її складових елементів.
- •10. Структура сучасної системи освіти однієї з розвинутих країн (за вибором) і характеристика її складових елементів.
- •11. Основи управлінської діяльності у вищих навчальних закладах.
- •12. Індивід і особистість. Поняття про структуру і розвиток особистості. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток людини.
- •13. Сучасні гуманістичні теорії, концепції і підходи до виховання, освіти, навчання і розвитку особистості.
- •15. Головна мета, сутність і особливості сучасного національного виховання молоді. Принципи національного виховання молоді.
- •16. Професія педагога і критерії його ефективної діяльності в системі безперервного національного виховання.
- •17. Основні завдання, категорії та поняття дидактики вищої школи.
- •18. Процес навчання у вищій школі, його основні ланки і функції.
- •19. Пояснювально-ілюстративне, репродуктивне і програмоване навчання, їх ефективність.
- •20. Сутність проблемного, ігрового і модульного навчання.
- •21. Поняття про дидактичні принципи (принципи навчання) у вищій школі, їх загальна характеристика і функції.
- •22. Зміст і державний стандарт вищої освіти, їх складники і навчальний план (за фахом).
- •23. Сутність поняття «метод навчання» і проблеми класифікації загальних методів навчання.
- •24. Загальна характеристика словесних і практичних методів навчання (з прикладами за фахом).
- •25. Характеристика наочних методів навчання і вимог до наочності (з прикладами за фахом).
- •26. Характеристика методу проблемного викладу навчального матеріалу, евристичного і дослідницького методів навчання (з прикладами за фахом).
- •27. Суть індивідуального, фронтального і групового (та роботи в парах) способів організації самостійної навчальної роботи студентів на заняттях за розкладом (з прикладами за фахом).
- •28. Технічні засоби навчання (тзн), їх класифікація і вимоги до застосування в навчальному процесі вищої школи (за фахом).
- •29. Загальна характеристика форм організації навчання (фон) і видів занять у вищій школі та основних відмінностей між ними.
- •30. Лекція у вищій школі як провідна форма організації навчання. Типи, види і різновидності навчальних лекцій, їх характеристика,
- •31. Функції і структура навчальної лекції, вимога до її підготовки і проведення. План, тези і конспект лекції.
- •32. Лабораторні та індивідуальні заняття і консультації у вищій школі.
- •33. Практичні та семінарські заняття, індивідуальні завдання і самостійна робота студентів (за фахом).
- •34. Перспективні освітні технології у вищій школі.
- •35. Теорія та практика виховної роботи у вищій школі.
- •36. Принципи, напрями, методи виховання особистості.
- •37. Формування та вдосконалення педагогічної майстерності викладача вищої школи.
- •38. Профілактика та розв’язання педагогічних конфліктів у вш.
- •39. Профілактика синдрому «емоційного професійного вигорання викладача».
- •40. Сутність педагогічного діагностування, контролю, самоконтролю, корекції, оцінювання та обліку успішності навчання студентів.
- •41. Етапи, об’єкти, принципи і функції контролю успішності навчання студентів. Рівні засвоєння навчального матеріалу програми.
- •42. Види, типи, методи і форми контролю та самоконтролю успішності навчання студентів.
- •43. Критерії, норми, способи і системи (шкали) оцінювання та обліку успішності навчання студентів. Поняття про рейтинг і перевідні шкали.
39. Профілактика синдрому «емоційного професійного вигорання викладача».
Важливою властивістю педагогічної діяльності є опір “синдрому емоційного вигорання”, або психофізіологічного виснаження. Н.А. Амінів наводить перелік основних і факультативних ознак цього синдрому: виснаження, втома; психосоматичні ускладнення; безсоння; негативна установка щодо клієнтів; негативна установка щодо роботи; нехтування своїми обов’язками; збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки); зменшення апетиту або, навпаки, переїдання; негативна самооцінка; посилення агресивності (дратівливість, напруженість); посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадійність, апатія); поява почуття провини. Амінів підкреслює, що “синдром емоційного вигорання” позначається сильніше на вчителях, які виявляють професійну непридатність. Рівень опору розвитку цього дійсно суб’єктного синдрому (тому що він розвивається у процесі й у результаті діяльності) визначається індивідуальними психофізіологічними й психологічними особливостями, що значною мірою зумовлюють і появу самого цього синдрому [2, 3]. Профілактика синдрому «професійного вигорання» розпочинається з
аналізу професійної ситуації.з'ясування основних стрес-факторів у професійній ситуації людини та здійснення спроб «усунути» їх; 3) ведення «Щоденника стресових подій», де збирається інформація за 7 компонентами щоденно (стреси цього дня, реакції на кожен стресор, що з'явився, способи адаптації до стресора, кращі способи адаптації, прийоми релаксації, які використовувалися Вами в цей день, ефективність цих прийомів релаксації, відчуття, які були в цей день); 4) аналіз того, чи мають місце в конкретній ситуації глобальні професійні (життєві) зміни (наприклад, реорганізація на роботі; зміна місця проживання та ін.); 5) Визначення основних стрес-факторів, які викликають емоційне вигорання, та укладення контракту із самим собою щодо використання певних прийомів подолання стресу протягом певного часу та визначення певної системи винагород або покарань для самого себе; 6) визначення основних мотивів здійснення людиною професійної діяльності. Для цього необхідно скласти перелік усіх причин (реальних та абстрактних), які спонукають працівника виконували дану роботу; 7) прийняття рішення про те, чи продовжувати працівнику працювати на даному робочому місці; 8) тимчасове зниження навантаження та опанування навичок раціональним управлінням своїм часом; 9) за допомогою спеціальних прийомів та засобів здійснення спроби змінити свій імідж «трудоголіка»; 10) складання списку під назвою «Я дійсно хочу цим займатися»; 11) демонстрація асертивної (впевненої) поведінки, адже впевненість у собі - це здатність виражати себе та задовольняти свої власні потреби; 12) визначення свого розуміння успіху в житті (що для людини означає успіх?); 13) створення групи соціальної підтримки. Соціальна підтримка - це почуття причетності, почуття того, що тебе приймають та люблять таким, яким ти є, а не тому, що ти можеш що-небудь зробити для когось; 14) турбота про правильне харчування. Визначення для себе збалансованої дієти .