Розділ 4. Інженерний захист затоплюваних територій

ЗМІСТ

Частина 10. Основні положення 2

4.10.1. Формування забудови на заплавних та прибережних територіях 2

4.10.2. Режим рівнів водотоків та водойм 3

4.10.3. Розрахунок елементів хвиль 5

4.10.4. Визначення незатоплюваних відміток 13

Частина 11. Методи захисту територій від затоплення 15

4.11.1. Регулювання стоку та збільшення пропускної здатності 15

4.11.2. Незатоплювані дамби обвалування 17

4.11.3. Фільтраційні розрахунки дамб обвалування 25

4.11.4. Затоплювані дамби обвалування 30

4.11.5. Намив територій 33

4.11.6. Схеми та способи намиву 34

4.11.7. Особливості проектування будівництва на намивних територіях 41

10. Основні положення

1. Формування забудови на заплавних та прибережних територіях

Специфіку забудови прибережних територій відображають такі елементи архітектури, як великі громадські центри та житлові масиви, морські та річні вокзали, причали, набережні, парки, що орієнтовані на водяний простір.

Освоєння заплавних і прибережних територій та їх захист дають можливість розміщувати аеродроми, підприємства з особливим режимом роботи, автопарки, лінії швидкісного пасажирського порту. Частіше у береговій зоні розміщують прогулянкові еспланади, громадські підприємства, зелені масиви загального користування, споруди для відпочинку та спорту, житлову забудову (в 150…200 м від урізу води).

В загальний планувальний комплекс нового міського формування органічно входять кар’єри-водойми, у зв’язку з чим слід бачити заходи до їх використання для водного спорту та відпочинку, а також як регулятор поверхневого стоку. Площа таких водоймищ може досягати 10…20% від загальної площі, що освоюється.

Освоєння та містобудівельне використання заплавних та прибережних територій відкривають широкі перспективі для розвитку міст та забезпечують вирішення важливих народногосподарських задач:

• ліквідацію загрози повені та підтоплення території;

• розміщення значної частини міського населення у більш сприятливих мікрокліматичних умовах;

• залучення нових територіальних резервів при необхідності збереження цінних лісових масивів і сільськогосподарських угідь;

• формування раціональної архітектурно-планувальної структури міста за рахунок розміщення забудови по обох берегах річок, скорочення транспортних зв’язків між зонами праці, побуту і відпочинку, а також зменшення відстані інженерних комунікацій;

• втілення сучасної містобудівельної ідеї виходу центра міста до берегів моря чи річки з метою поліпшення архітектурно-художнього вираження міста та зміцнення зв’язку з водним простором;

• перетворення прибережної стрічки з метою поліпшення та оздоровлення середовища мешкання.

2. Режим рівнів водотоків та водойм

Освоєння заплавних та прибережних територій ускладняється такими факторами, як періодичне затоплення під час повені та вітрового нагону, високий рівень ґрунтової води, наявність плоского рельєфу, постійний приплив поверхневої та ґрунтової води до прилеглих територій. В окремих випадках впливають також підпір рівня води в річці греблями гідроелектростанцій та зміна амплітуди річних, сезонних і добових коливань рівнів в нижньому б’єфі каскадних водоймищ.

Затоплення територій може бути тимчасовим та постійним. Тимчасове затоплення виникає під час тривалого та інтенсивного сніготанення або випадіння дощу, під час літнього танення снігу в горах та при нагонах води вітром з моря чи великої водойми. Тимчасове затоплення може виникати після скидання надлишків води через греблю. Найбільшу загрозу являє затоплення при сполученні інтенсивного танення снігу, зливи та вітрового нагону.

За розрахунковий горизонт високих вод приймають найвищий рівень води вірогідністю: один раз на 100 років – для територій, що освоюються під забудову житловими, громадськими та промисловими спорудами; один раз на 10 років – для територій парків, спортивних споруд, допоміжних складських об’єктів. Для міст, що розташовані в нижньому б’єфі водоймища, мають бути враховані аварійні горизонти на випадок руйнації греблі.

Постійне затоплення виникає на територіях, де споруджено водоймище. В цьому випадку найбільший підпірний рівень верхнього б’єфа водоймища є постійним (нормальний підпірний горизонт – НПГ).