- •1. Визначення основних електричних велечин
- •1.1 Визначення лінійних та фазних струмів і напруг обмоток вн і нн
- •1.2. Вибір випробних напруг обмоток:
- •1.3.Визначення активної % і реактивної % складових напруги короткого замикання за формулами (1.4), (1.5):
- •2. Визначення основних розмірів трансформатора
- •2.1. Вибір схеми і конструкції магнітної системи. Вибір марки і товщини листів сталі та виду ізоляції пластин. Вибір індукції в магнітній системі
- •2.2. Вибір коефіцієнта співвідношення основних розмірів
- •2.3. Визначення розмірів основних ізоляційних проміжків головної ізоляції обмоток
- •2.4. Вибір діаметра стержня та конструкції обмоток
- •3. Розрахунок обмотки нн і вн
- •3.1.Розрахунок обмотки нн
- •3.2. Розрахунок обмотки вн та регулювання напруги
- •4. Основні параметри короткого замикання
- •4.1. Визначення втрат короткого замикання
- •4.2. Визначення напруги короткого замикання
- •4.3. Визначення механічних сил в обмотках
- •5. Кінцевий розрахунок магнітної системи, визначення параметрів неробочого ходу
- •5.1. Визначення розмірів пакетів та активних перерізів стержня і ярма
- •5.2. Визначення маси стержнів та ярм
- •5.3. Визначення втрат неробочого ходу
- •5.4. Визначення струму неробочого ходу
- •6. Визначення параметрів заступної схеми і розрахунок характеристик трансформатора
- •6.1. Визначення параметрів заступної схеми
- •6.2. Розрахунок і побудова залежності
- •6.3. Розрахунок і побудова залежності
- •6.4. Розрахунок залежності проводиться за формулою(6.9):
- •7. Тепловий розрахунок
- •7.1. Перевірний розрахунок обмоток
- •7.2. Розрахунок системи охолодження
- •7.3. Визначення перевищення температури обмоток і масла над повітрям Середнє перевищення температури зовнішньої поверхні стінки бака над температурою повітря:
- •8. Визначення витрат матеріалів
- •8.1. Визначення маси активних матеріалів
- •8.2. Визначення маси бака і системи охолодження
- •8.3. Визначення маси масла
- •8.4. Визначення маси трансформатора
- •Висновки
- •Використана література
3.2. Розрахунок обмотки вн та регулювання напруги
Вибираємо схему регулювання з виводом усіх кінців трьох фаз обмотки до одного трифазного перемикача. Контакти перемикача розраховані на робочий фазний струм:
Найбільша
напруга між контактами перемикача в
одній фазі дорівнює
,
а на одному ступені
.
Для отримання на обмотці ВН регулювальних напруг необхідно з'єднати:
Напруга В |
Виводи обмотки |
35000+2∙875=36750 |
Х1 Y1 Z1 |
35000+875=35875 |
Х2 Y2 Z2 |
35000 |
Х3 Y3 Z3 |
35000 |
Х4 Y4 Z4 |
35000 2∙875=33250 |
Х5 Y5 Z5 |
Число витків обмотки ВН:
Число витків на одному ступені регулювання:
Число витків на інших ступенях:
Напруга, В, |
Число витків на відводах |
36750 |
1854=1766+2∙44 |
35875 |
1810=1766+44 |
35000 |
1766 |
34125 |
1722=1766-44 |
33250 |
1678=1766-2∙44 |
Осьовий
розмір
обмотки ВН визначаємо за формулою:
=
=0,62
м.
Визначаємо густину струму в обмотці ВН:
(3.14)
що
не відрізняється більше, ніж на 10% від
.
Орієнтовний переріз витка за формулою:
(3.15)
Вибираємо
круглий провідник перерізом:
Рис. 3.2. Переріз витка обмотки ВН
Число витків у шару:
(3.16)
Число шарів в обмотці ВН:
(3.17)
де
–
число витків верхнього ступеня
регулювання.
Із умов доцільності (щоб регулювальні витки чотирьох ступенів були розміщені у зовнішньому шару) приймемо:
Ширина осьового каналу між котушками дорівнює:
(3.18)
Регулювальні витки розміщені у зовнішньому шару симетрично відносно середини висоти обмотки. Таке розміщення витків досягається за схемою, де витки кожної ступені поділяються на дві послідовно з’єднані групи. Намотування регулювальних витків здійснюється тим же проводом і в тому ж напрямку намотування, що й основних витків обмотки.
Приймаємо такий розподіл витків у шарах:
1 шар (починаючи з середини) – 144 витків;
2 шар – 144 витків;
3 шар – 144 витків;
4 шар – 144 витків;
5 шар – 144 витків;
6 шар – 144 витків;
осьовий канал шириною 6 мм;
7 шар – 144 витків;
8 шар – 144 витків;
9 шар – 144 витків;
10 шар – 144 витків;
11 шар – 144 витків;
12 шар – 176 витків (зовнішній), де розміщені регулювальні витки чотирьох ступенів по 44 витків у кожній (рис. 3.4).
Рис.3.3. Обмотка ВН трансформатора та
розміщення витків у зовнішньому шару обмотки
Радіальний розмір обмотки без екрану за формулою:
(3.19)
де
–
радіальний
розмір каналу;
- число осьових каналів.
Радіальний розмір обмотки з екраном:
(3.20)
Внутрішній діаметр обмотки (до внутрішньої ізоляції екрану):
(3.21)
Зовнішній діаметр обмотки з екраном:
(3.22)
Визначаємо поверхню охолодження обмотки ВН:
(3.23)
де
–
коефіцієнт закриття для зовнішніх
обмоток;
.
Визначаємо густину теплового потоку на поверхні обмотки ВН:
(3.24)
що менше гранично допустимого 1400 Вт/м2.
