Розділ 1 сутність і значення нормування праці

1.1. Сутність і роль нормування в організації праці

Необхідною умовою соціально-економічного розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності економіки за одночасного посилення її соціальної спрямованості, найбільш повного врахування інтересів і потреб людини у всіх сферах її діяльності, і в першу чергу – у сфері праці. Одним з найважливіших напрямків реалізації цих завдань є нормативно-методичне та інформаційне забезпечення вирішення питань нормування праці персоналу підприємств (організацій) будь-якої форми власності та організаційної структури управління.

Для забезпечення необхідної ефективності виробництва дуже важливо оптимізувати використання усіх видів застосовуваних ресурсів: живої праці, сировини і матеріалів, палива й енергії, інструментів і устаткування і т.д. Перший крок у процесі оптимізації використання виробничих ресурсів – нормування, тобто обґрунтоване визначення кількості конкретних ресурсів, об’єктивно необхідних для ведення економічно ефективного виробництва при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил суспільства.

Мається на увазі визначення об’єктивної міри використання ресурсів на одиницю зробленого продукту. Будь-яке надлишкове використання ресурсів негайно збільшить собівартість продукції і тим самим зменшить прибуток підприємства. Невиправдана економія ресурсів також невигідна, оскільки викликає погіршення якості продукції. А це в умовах ринкових відносин для підприємства може обернутися більшими втратами, ніж вартість зекономлених ресурсів.

Усе це повною мірою стосується і живої праці. Надлишкова чисельність персоналу на підприємстві – це низька продуктивність праці і висока собівартість продукції за рахунок невиправданих виплат грошей у формі заробітної плати. Менша в порівнянні з об’єктивними потребами чисельність персоналу дає деяку економію на заробітній платі, але може стати причиною диспропорцій між різними структурними підрозділами, порушення виробничого ритму з відповідними негативними наслідками.

Принципово важливе питання організації праці – забезпечення відповідності трудового доходу як індивідуумів, так і окремих колективів кількості і якості праці, що вкладена ними в загальний результат колективних дій. Така відповідність в економічній літературі відома як співвідношення між мірою праці і мірою заробітної плати.

Оскільки будь-який процес праці здійснюється в часі, то універсальною мірою кількості живої праці також є робочий час. Однак не завжди використаний на конкретну роботу час може служити обґрунтованою мірою праці. Фактично витрачений час може містити в собі простої по різних причинах, необов’язкові перерви, обумовлені недбалістю або недостатньою кваліфікацією як самих виконавців трудового процесу, так і керівників.

Мірою праці можна вважати лише таку кількість робочого часу, яка об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями при сприятливих організаційно-технічних умовах.

Оптимальне співвідношення між мірою праці і мірою її оплати сприяє кращій мотивації праці, підвищенню її продуктивності, правильному співвідношенню між фондами споживання і нагромадження, тому виступає необхідною умовою нормального розвитку економічних процесів.

Стосовно до сфери матеріального виробництва сутність нормування праці полягає у встановленні необхідних витрат живої праці на виконання визначеної роботи при нормальній організації й інтенсивності праці.

Конкретною формою вираження міри праці виступає норма праці. Кожна обґрунтована норма, розрахована на конкретні організаційно-технічні умови виробництва, одночасно повинна виконувати функцію суспільно необхідної міри праці.

Для забезпечення саме такого рівня обґрунтування норм праці процес нормування повинний включати:

• ретельне вивчення організаційно-технічних умов виконання кожної конкретної роботи, що підлягає нормуванню;

• організаційно-технологічне проектування процесу виконання цієї роботи;

• визначення норми праці на основі організаційно-технологічного регламенту;

• впровадження і наступне коректування норм у міру зміни організаційно-технічних умов виробництва;

• надання необхідної допомоги виконавцям під час освоєння нових трудових процесів і норм.

Таким чином, у сучасних умовах призначення нормування праці – активно впливати на потенційні можливості і результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємозалежних економічних і соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентноздатних товарів і послуг і раціональне використання людського ресурсу.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку нормування праці повинно відповідати наступним вимогам.

1. Максимально більше охоплення нормуванням праці всіх категорій працюючих, що забезпечує об’єктивний вимір і оцінку їхніх трудових витрат.

2. Висока якість норм, встановлюваних аналітичним методом нормування з застосуванням прогресивних нормативних матеріалів.

3. Комплексний підхід при розрахунку і встановленні норм витрат праці шляхом обліку організаційно-технічних, економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

4. Забезпечення нормальної інтенсивності праці працівників з метою збереження їх тривалої працездатності і здоров’я.

Основними напрямами вдосконалення управління нормуванням праці на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України мають стати:

1) науково-методичне забезпечення (поглиблене наукове опрацювання організаційно-методичних проблем нормування праці виходячи з сучасних вимог економіки, централізована розробка Положення про організацію нормування праці, Положення про порядок розроблення нормативних матеріалів, Методичних основ нормування праці тощо);

2) правове забезпечення (посилення впливу трудового законодавства в галузі наукового обґрунтування параметрів нормальних умов праці, наприклад: важкість праці, її інтенсивність, параметри умов праці, соціальні гарантії та компенсації);

3) нормативне забезпечення (посилення роботи з розвитку та вдосконалення нормативної бази з праці, автоматизація та комп’ютеризація розробки нормативів);

4) кадрове забезпечення (забезпечення організацій високопрофесійними фахівцями з нормування праці, оновлення і розширення спеціальних знань у галузі нормування праці);

5) інформаційне забезпечення (поновлення статистичної звітності з нормування праці, централізоване тиражування нормативних матеріалів).

Таким чином, в сучасних умовах господарювання розвиток нормування праці у суспільстві є засобом соціального захисту і дозволить забезпечити узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників, створення умов для якісної і безпечної праці на робочих місцях.