5.3. Фотохронометраж

Для вивчення ступеня досконалості трудових процесів у індивідуальному, дрібносерійному та експериментальному виробництві використовується метод фотохронометражу, який являє собою комбінування фотографії робочого дня і хронометражу операції.

За допомогою цього методу здійснюється аналіз використання робочого часу протягом зміни так само, як і при фотографії, тобто виділяють час підготовчо-завершальної роботи, обслуговування робочого місця, час перерв з різних причинах і т.п. Але, коли справа доходить до оперативної роботи, час якої має найбільшу питому вагу в змінному фонді, дослідження здійснюється методом хронометражних спостережень.

Отже, об’єктом фотохронометражних досліджень виступає нестабільний трудовий процес в індивідуальному і дрібносерійному виробництві з тривалістю окремих операцій понад 0,25 год.

Коли фотохронометражні дослідження проводяться за групою працівників чисельністю понад 3 чол., для якісного проведення аналізу витрат робочого часу необхідно 2-3 спостерігача.

Фотохронометраж звичайно здійснюють методом безпосередніх вимірів поточного часу з використанням цифрової або графічної форм запису.

Обробка первинної інформації, отриманої шляхом фотохронометражу, здійснюється як при фотографії робочого часу або хронометражі, у залежності від того, яка частина спостереження аналізується.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Хронометраж, індивідуальний хронометраж, груповий хронометраж, безперервний хронометраж, вибірковий хронометраж, хронометражна карта, фіксажна точка, хронометражний ряд, стійкість хронометражного ряду, нормативний коефіцієнт стійкості хронометражного ряду, фактичний коефіцієнт стійкості хронометражного ряду, тривалість елемента операції, середня тривалість елемента операції, сумарна тривалість операції, фотохронометраж.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Що є об’єктом і метою проведення хронометражних спостережень?

2. В чому полягає сутність індивідуального та групового хронометражу?

3. Яких вимог слід дотримуватися при проведенні хронометражу?

4. Якою є послідовність проведення хронометражного дослідження?

5. Розкрийте структуру хронометражної карти.

6. Дайте визначення поняття “фіксажна точка”.

7. В чому полягають відмінності між безперервним і вибірковим хронометражем?

8. Що таке хронометражний ряд?

9. Як оцінити стійкість хронометражного ряду?

10. Від яких факторів залежать нормативні значення коефіцієнта стійкості хронометражного ряду?

11. Якими є галузі застосування і особливості проведення фотохронометражу.

Розділ 6

НОРМАТИВНІ МАТЕРІАЛИ

ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ ПРАЦІ

6.1. Сутність і різновиди нормативних матеріалів

Нормативні матеріали для нормування праці – це регламентовані величини режимів роботи устаткування і витрат праці, часу перерв у роботі, розроблені в залежності від різних виробничих факторів і призначені для багаторазового використання при встановленні конкретних норм витрат праці у конкретних організаційно-технічних умовах.

Нормативні матеріали розробляються на основі комплексних досліджень, проведених на передових підприємствах, а отже, їх впровадження на інших підприємствах забезпечує поширення прогресивних організаційно-технічних умов виробництва.

Нормативні матеріали класифікуються за наступними ознаками.

1. За призначенням.

1.1. Нормативи режимів роботи устаткування – це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, що забезпечують найбільш ефективне його використання. Вони застосовуються для розрахунку тривалості основного (технологічного) часу. Вони дають можливість вибрати найбільш оптимальні режими роботи з кожного виду і типу устаткування, виходячи з характерних рис деталей, що виготовляються, і використовуваного інструмента.

1.2. Нормативи часу – це регламентовані витрати часу на виконання окремих трудових дій або операцію в цілому. Вони є вихідними для встановлення норм часу і призначені для нормування ручних і машинно-ручних робіт, прийомів ручної роботи з керування й обслуговування устаткування.

1.3. Нормативи обслуговування – це регламентовані величини витрат праці на обслуговування одиниці устаткування або робочого місця для різних категорій допоміжних робітників: наладчиків, ремонтників і ін.

1.4. Нормативи чисельності – це регламентована чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання одиниці або конкретного обсягу роботи.

1.5. Нормативи підпорядкованості – визначають співвідношення між чисельністю керівників і підлеглих їм працівників. Використовуються в більшості випадків для визначення чисельності бригадирів, майстрів і старших майстрів.

2. За ступенем диференціації.

2.1. Мікроелементні нормативи містять час на виконання окремих рухів або комплексів рухів.

1.2. Елементні нормативи містять регламентовані величини на виконання прийомів.

1.3. Укрупнені нормативи регламентують час виконання комплексів прийомів і застосовуються для розрахунку норм в умовах серійного й одиничного виробництва.

3. За сферою застосування.

3.1. Міжгалузеві (загальномашинобудівні) нормативи призначені для нормування праці на типових роботах, виконуваних на підприємствах різних галузей промисловості.

3.2. Галузеві нормативи мають більш вузьку спрямованість і призначені для нормування робіт, специфічних для конкретної галузі.

3.3. Місцеві нормативи розробляються безпосередньо на самих підприємствах і на ті види робіт, що є специфічними для підприємства і не входять у міжгалузеві і галузеві нормативи.

4. За формою представлення.

4.1. Аналітична форма (у вигляді математичної залежності) найбільш зручна при роботі з використанням ЕОМ.

4.2. Таблична форма, незважаючи на деяку громіздкість, доступна для розуміння не тільки фахівців з нормування, але і робітників.

4.3. Графічна форма представлення нормативів (у вигляді графіків і номограм) у вітчизняній практиці зустрічається вкрай рідко.