Розділ 13 організація нормування праці на підприємстві

13.1. Організація служб нормування праці

Практична реалізація заходів щодо розробки і впровадження прогресивних норм, вивчення передових методів і прийомів праці, аналізу використання робочого часу і виконання багатьох інших функцій нормування вимагають нових підходів до формування служб нормування праці й організації їх роботи, що відповідали б сучасним завданням становлення ринкових відносин в Україні.

За часів командно-адміністративного управління економікою була створена і десятиліття функціонувала розгалужена і досить жорстка централізована система керування нормуванням праці, що сформувалася ще в 30-ті роки ХХ століття.

Поряд з Центральним бюро нормативів праці (Москва) існували галузеві науково-дослідні інститути і лабораторії, що розробляли нормативні матеріали і забезпечували ними всі державні підприємства. Використання нормативно-методичних матеріалів для підприємств було обов’язковим.

На всіх підприємствах існували служби нормування праці, укомплектовані більш-менш кваліфікованими фахівцями. Зокрема в машинобудуванні на заводах серійного типу виробництва в середньому на 100 робітників-відрядників приходився один інженер-нормувальник.

З розпадом СРСР, наданням державним підприємствам господарської самостійності була зруйнована централізована державна система управління нормуванням праці.

Через те, що природні ринково-конкурентні механізми регулювання виробничих відносин в Україні ще не повністю сформувалися, на підприємствах різко погіршився стан нормування праці. На багатьох підприємствах скорочена кількість фахівців-нормувальників, у зв’язку з тривалими простоями норми трудових витрат перестали виконувати властиві їм функції.

Закон вартості і ринок рано чи пізно усе розставлять на свої місця. У вирішенні основних питань економічної діяльності підприємства в умовах ринку значне місце займе забезпечення прогресивності діючих норм витрат праці, а звідси, і належна організація нормування.

На промислових підприємствах України нині діє понад десять мільйонів норм трудових витрат. Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що для забезпечення прогресивності діючих норм щорічно необхідно переглядати не менш 30% їхньої загальної кількості. Усе це обумовлює необхідність постійного удосконалення організації нормування праці.

Роботу з організації і нормування, оплати і стимулювання праці очолюють відділи організації праці і заробітної плати (ВОПіЗП). Вони є самостійними підрозділами, підпорядкованими директору підприємства або його заступнику з економіки. Структура даного підрозділу визначається масштабом і специфікою виробництва, прийнятою системою організації нормування з урахуванням поділу праці між технологічною службою й ВОПіЗП. На великих підприємствах це можуть бути управління організації праці і заробітної плати, на середніх – відділи, на невеликих – бюро, групи в складі планово-економічних відділів.

Ці служби організаційно будуються за наступними принципами.

1. За принципом виробничої структури при наявності і рівнозначності всіх стадій виробничого процесу – заготівельної, обробної, складальної. При цьому кожен підрозділ служби виконує всі види робіт з організації, нормування праці і управління.

2. За функціональним принципом підрозділи даної служби формуються за напрямками діяльності.

• організація і нормування праці основних робітників;

• організація і нормування праці допоміжних робітників;

• організація і нормування праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців;

• удосконалення управління підприємством;

• соціальні і психофізіологічні дослідження;

• заробітна плата і матеріальне стимулювання.

3. Формування служб нормування праці за змішаним принципом.

На підприємствах різних галузей економіки існують такі форми управління нормуванням праці.

1. При централізованій формі робота з організації і нормування праці зосереджена в загальнозаводській службі. Це забезпечує єдність методології, спеціалізацію за видами робіт і категоріями працівників, незалежність від цехів, що впливає на якість норм. Можна виділити наступні різновиди централізованої форми.

1.1. Розрахунок норм праці цілком зосереджений в ВОПіЗП.

1.2. У відділі головного технолога, при розробці технологічних процесів розраховуються норми часу на операції основного виробництва. У цьому випадку відділ головного технолога відповідає за стан нормування праці робітників основного виробництва, а ВОПіЗП – за нормування праці в допоміжному виробництві. Щоб забезпечити проведення єдиної політики в галузі нормування праці на підприємстві в цілому, за останнім збережена функція методичного керівництва, планування, організації впровадження норм і нормативів, а також відповідальність за стан нормування праці на підприємстві.

1.3. Технологічною службою розраховуються режими роботи устаткування і машинний або машинно-автоматичний час, а остаточно норми часу розробляються в ВОПіЗП.

2. При децентралізованій формі крім загальнозаводського ВОПіЗП в цехах створюються бюро організації праці і заробітної плати. При цьому працівники бюро перебувають у подвійному підпорядкуванні: в адміністративному – у начальника цеху, у методологічному – у начальника ВОПіЗП. Розрахунок норм при такій системі здійснюється в цехах.

3. На окремих підприємствах застосовується змішана форма організації роботи з нормування праці, при якій в ВОПіЗП централізується тільки розрахунок норм, а поточна робота з їх впровадження, контролю за виконанням, аналізу якості покладається на цехових нормувальників.