12.2. Особливості нормування праці окремих функціональних груп службовців

Зміст праці службовців визначається сутністю виконуваних ними функцій з координації, планування, контролю, підготовки, організації і управління виробництвом.

У залежності від характеру виконуваних функцій управлінський персонал підприємства можна умовно розділити на наступні групи:

• керівники підприємства і їх заступники;

• лінійні керівники в цехах і на дільницях;

• керівники функціональних підрозділів;

• фахівці, що здійснюють конструкторсько-технологічну підготовку виробництва й інженерно-технічне забезпечення його функціонування;

• фахівці, що здійснюють економіко-організаційну підготовку виробництва, аналіз і облік;

• службовці, зайняті діловодством, інформаційним і господарським обслуговуванням виробництва.

Різноманітність виконуваних робіт, відсутність єдиних алгоритмів їх виконання, суб’єктивні особливості процесу мислення при переробці необхідної інформації і прийнятті рішень обумовлюють застосування різних методик нормування і видів норм.

Для вищих керівників визначальними факторами, що враховуються в процесі визначення їх чисельності, є кількість підлеглих працівників або підрозділів, витрати робочого часу на виконання закріплених функцій (робіт).

Теорією і практикою для керівника підприємства визначена норма кількості підлеглих ланок апарата управління в межах від 5 – 6 до 8 – 10 підрозділів, служб, виробництв, цехів, роботою яких він може ефективно керувати. При перевищенні цієї норми розрахунковим шляхом установлюється потреба в заступниках.

Нормування праці керівників також включає регламентацію розпорядку їхнього робочого дня і робочого тижня: встановлення часу проведення нарад і їхньої тривалості, прийому відвідувачів, розгляду кореспонденції, відвідування цехів і т.д.

Для лінійних керівників при визначенні норм кількості підлеглих враховується ступінь централізації функціональних служб. Якщо служби підпорядковані безпосередньо начальникові цеху, кількість служб встановлюється нарівні з виробничими дільницями. Якщо кількість служб перевищує норму підпорядкованості, вводяться посади заступників по підготовці виробництва і по змінах.

Найбільші норми підпорядкованості існують у майстрів. Число робітників, підлеглих одному майстрові, коливається в досить широких межах – від 10 до 60 осіб і більш (при середній нормі 25 осіб). Такі розходження пов’язані з типом виробництва, складністю виконуваних робіт і іншими показниками, що характеризують існуючі умови виробництва. У кожному конкретному випадку норма підпорядкованості для майстрів цехів може бути встановлена по наступній формулі:

(12.4)

де Z – найбільша величина норми підпорядкованості для даної групи цехів (у межах 30–50 осіб); К_с – коефіцієнт спеціалізації, що виражає відношення кількості робочих місць у цеху до кількості закріплених за ними технологічних операцій; С_р – середній розряд роботи в цеху; х – дробовий показник ступеня при значенні середнього коефіцієнта спеціалізації; у – дробовий показник ступеня при значенні середнього розряду роботи.

Для функціональних керівників кількість підлеглих їм працівників визначається складністю і трудомісткістю управлінських процесів. Тому чисельність цієї категорії працівників розраховується за нормативами керованості.

Розрахунок даних норм заснований на одержанні досить точних емпіричних залежностей, установлюваних з урахуванням характеру виробництва, рівня організації управління, виконання управлінських функцій й інших виробничих факторів і умов.

Для функціональних керівників кількість підлеглих їм бюро, груп, секторів та ін. повинна знаходитися в інтервалі 5–10 одиниць. При конкретизації норми необхідно враховувати коло обов’язків керівника. Наприклад, якщо керівник суміщає основні функції по керівництву з виконавськими функціями, встановлюється мінімальне значення норми.

Для фахівців, що здійснюють економіко-організаційну і конструкторсько-технологічну підготовку виробництва, розроблені укрупнені нормативи чисельності, що дозволяють розрахувати чисельність функціональних підрозділів. Методика нормування, розроблена НДІ праці, заснована на використанні фактичних даних про чисельність цих категорій працівників у функціональних підрозділах на кращих підприємствах. За допомогою кореляційного аналізу залежності чисельності від найважливіших факторів розроблені розрахункові формули. Вихідна формула має вигляд:

(12.5)

де К – постійний коефіцієнт, що виражає зв’язок норм із кількісним значенням факторів; X, Y, Z – кількісні значення факторів; а, b, c – показники ступеня при кількісних значеннях факторів, що характеризують ступінь впливу відповідного фактора на чисельність працівників за функціями управління.

На базі цієї формули може визначатися чисельність працівників функціональних підрозділів підприємства. За допомогою додаткових спеціалізованих формул можна приблизно встановити чисельність персоналу по функціях управління (табл.. 12.1).

Подальша деталізація нормативної чисельності в межах кожної функції здійснюється за допомогою норм керованості. З їх допомогою конкретизується кількість структурних підрозділів, що можуть бути створені в межах одного функціонального підрозділу, і їх чисельність.

Оптимальне співвідношення працівників однієї спеціальності в кожному з цих підрозділів, у залежності від їх кваліфікаційного рівня, визначається по нормативах співвідношень.

Існуючі нормативи на конструкторські, технологічні, креслярські, машинописні роботи, роботи з бухгалтерського обліку, діловодству, роботи економічних служб і ін. дозволяють, використовуючи аналітично-розрахунковий метод, нормувати працю значної кількості фахівців і службовців.

Таблиця 12.1

Формули для визначення нормативів чисельності спеціалістів

за функціями управління для машинобудівних підприємств

Найменування функції управління	Розрахункова формула	Умовні позначення
Загальне (лінійне) керівництво основним виробництвом		Рп – чисельність виробничих робітників; Ф – вартість основних виробничих фондів
Розробка та удосконалення конструкції виробів		Кс – коефіцієнт складності виробів; а – кількість найменувань оригінальних виробів
Технологічна підготовка виробництва		М – кількість робочих місць в основному виробництві; Т – кількість технологічних операцій в основному виробництві
Забезпечення виробництва технологічного оснащення
Стандартизація і нормалізація
Організація праці і заробітної плати		Рв.п – чисельність виробничо-промислового персоналу
Ремонтне та енергетичне обслуговування
Контроль якості продукції
Оперативне управління основним виробництвом		С – кількість самостійних підрозділів в основному виробництві
Техніко-економічне планування
Бухгалтерській облік і фінансова діяльність		µ - кількість вимірювань, типорозмірів, артикулів матеріалів, напівфабрикатів, кінцевої продукції
Матеріально-технічне постачання та збут		Ро – загальна чисельність робітників; П – кількість постачальників та споживачів
Комплектування та підготовка кадрів

Для категорій працівників, праця яких не можна нормувати за допомогою централізовано розроблених нормативів, застосовується аналітично-дослідницький метод, якій базується на розробці процедур робіт. Шляхом розробки процедур проектується раціональний зміст трудового процесу фахівця з поділом його на окремі елементи. Це дозволяє використовувати для визначення часу виконання окремих функцій хронометражні спостереження і фотографію робочого часу. При цьому норма часу для фахівця і службовця має такий вигляд:

(12.6)

Витрати підготовчо-завершального часу мають місце у фахівців, що виконують роботи, які мають неповторювальний творчий характер, щораз вимагають загального осмислення, вивчення необхідних літературних джерел, колективного обговорення методик виконання і т.д. Оперативний час тут не поділяється на основний і допоміжний.

На стабільних за змістом, порівняно простих роботах, що складаються з обмеженої кількості повторюваних операцій, які легко піддаються регламентації, установлюються норми часу і виробітку. У такий спосіб нормується праця друкарок, працівників підрозділів збуту, окремих категорій фахівців економічних служб та ін. При цьому можуть використовуватися централізовано розроблені нормативи з обов’язковою їх перевіркою за допомогою методів вивчення витрат робочого часу.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, аналітично-розрахункові методи нормування праці службовців, аналітично-дослідницькі методи нормування праці службовців, нормативні матеріали для нормування праці службовців, функціональні групи управлінського персоналу

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Які категорії персоналу відносяться до ”службовців”, у чому особливість нормування їх праці?

2. Охарактеризуйте методи нормування праці службовців.

3. Назвіть види норм і нормативів, застосовуваних для нормування праці службовців.

4. Охарактеризуйте нормативи чисельності службовців та етапі їх розробки.

5. У чому полягають особливості нормування праці окремих функціональних груп службовців?