10.2. Нормування праці робітників-багатоверстатників

Багатоверстатним обслуговуванням називають таку форму організації праці, при якій один робітник виготовляє продукцію одночасно на декількох верстатах (машинах, агрегатах).

Багатоверстатне обслуговування найчастіше зустрічається у багатосерійному і масовому виробництві в наслідок глибокої диференціації праці, спеціалізації робочих місць і автоматизації технологічного устаткування.

У технологічних процесах механічної обробки металів робочі місця багатоверстатників включають у більшості випадків від двох до семи одиниць устаткування. У текстильній промисловості зона обслуговування багатоверстатників включає десятки одиниць верстатів-дублерів. На деяких підприємствах з масовим типом виробництва багатоверстатники складають 60-80% робітників-верстатників.

Економічна ефективність багатоверстатного обслуговування досить велика. Вона складаються з економії від зниження трудомісткості верстатних робіт, економії на підготовці верстатників, відносної економії на капітальних вкладеннях і т.п.

Задача нормування багатоверстатної роботи зводиться насамперед до розрахунків можливостей багатоверстатного обслуговування при заданій номенклатурі технологічних операцій. Ця робота здійснюється в такій послідовності.

1. За емпіричними формулами і нормативами часу на верстатні роботи розраховують машинний час виконання операції на кожнім верстаті окремо.

2. Розраховується коефіцієнт зайнятості робітника на одному верстаті:

(10.7)

де tp – час ручних прийомів при виконанні однієї технологічної операції, хв.; tмр – час машинно-ручної роботи, хв.; taс – час активного спостереження за автоматичною роботою верстата, хв.; tп – час переходу від одного верстата до інших, хв.; Ton – оперативний час даної операції, хв.

3. Після розрахунків коефіцієнтів зайнятості працівника по кожному з групи суміжних верстатів визначають орієнтовану норму обслуговування, для чого необхідно така умова:

(10.8)

де Kз₁, Кз₂, Кз_п – коефіцієнти зайнятості робітника відповідно на першому, другому й іншому верстатах.

4. Встановлюється розподіл часу ручних прийомів на кожній операції. Якщо в структурі кожної операції ручні прийоми розміщені на її початку та в кінці, то робітник може підходити до кожного верстата тільки один раз для виконання всіх ручних дій. Важливо, щоб час роботи верстата в автоматичному режимі (Тма) перевищував час зайнятості працівника ручними прийомами і переходом (Тз).

Циклом багатоверстатної роботи є час, необхідний для одноразового обслуговування усіх верстатів.

(10.9)

де Тпр – час простоїв працівника.

Час зайнятості робітника на одному верстаті розраховується за формулою:

(10.10)

де Тдн – допоміжний час, що не перекривається, хв.; Тдп – допоміжний час, що перекривається, хв.; Тас – час активного спостереження, хв.; Тп – час переходу робітника між верстатами, хв.

Допоміжний час, що перекривається і не перекривається, визначається за результатами хронометражних спостережень. Час активного спостереження визначається у відсотках від основного за нормативами.

Витрати часу на перехід від верстата до верстата визначаються в залежності від планування робочих місць.

При кільцевому розташуванні устаткування і циклічному обслуговуванні:

(10.11)

де lc – середня відстань між верстатами, м; n – кількість верстатів, що обслуговуються; 0,015 – норматив часу на переходи від верстата до верстата.

При лінійному розташуванні устаткування і циклічному обслуговуванні:

(10.12)

При нециклічному обслуговуванні по емпіричній формулі:

(10.13)

Норма обслуговування робітника-багатоверстатника визначається за наступною формулою:

(10.14)

Тм.аі – час машинно-автоматичної роботи верстата (в автоматичному режимі); Кд – коефіцієнт, що враховує наявність мікропауз у роботі багатоверстатника.

Час машинно-автоматичної роботи верстата визначається за наступною формулою:

(10.15)

Час простою робітника-багатоверстатника розраховується за наступною формулою:

(10.16)

Спосіб розміщення устаткування і маршрути руху багатоверстатника тісно зв’язані з послідовністю виконання трудових прийомів. Тому необхідно всі три названих організаційних елементи вирішувати в комплексі. Це буде сприяти більш повному завантаженню робітника й устаткування протягом зміни.

Ефективній роботі багатоверстатника сприяє встановлення заохочувальної системи оплати праці. Якщо за робочим місцем багатоверстатника закріплені стабільні детале-операції, а можливості збільшення виробітку за рахунок індивідуальних здібностей обмежені, то найбільш прийнятною є погодинна оплата праці з встановленням обґрунтованого нормованого завдання і преміюванням за виконання норми і за якість продукції. При нестабільному комплексі детале-операцій більше підходить відрядна оплата праці з преміюванням за виконання норм часу і за якість продукції.

Далі необхідно визначити змінну норму виробітку багатоверстатника.

(10.17)

де Нчис – норма чисельності, чол.; Нтр – норма тривалості операції, хв.

Норма тривалості операції визначається в такий спосіб.

(10.18)

де Тпр – тривалість регламентованих перерв у роботі устаткування в розрахунку на зміну, хв.

У складу Тпр входять витрати часу на обслуговування робочого місця, що не перекриваються, підготовчо-завершальний час і час на відпочинок та особисті потреби.

Завершується робота з нормування праці робітника-багатоверстатника побудовою графіка багатоверстатного обслуговування (рис. 10.1).

№ верстата	Час, хв.			Цикл багатоверстатної роботи
	Тзі	Тмаі	Топ
1	3	7	10	Тз1	Тма1		Тз1	Тма1
2	3	7	10		Тз2	Тпр		Тз2		Тпр

Рис. 10.1. Графік багатоверстатного обслуговування.