- •Харківський регіональний інститут
- •Харківський регіональний інститут
- •Передмова
- •Розділ 1 сутність і значення нормування праці
- •1.1. Сутність і роль нормування в організації праці
- •1.2. Функції нормування праці
- •1.3. Завдання нормування праці
- •Розділ 2 об’єкти нормування праці
- •2.1. Робочий час
- •2.2. Виробнича операція
- •2.3. Трудовий мікроелемент
- •2.4. Обсяг роботи, зона обслуговування та чисельність персоналу
- •3.2. Класифікація затрат робочого часу
- •3.3. Методичні основи аналізу затрат робочого часу
- •Розділ 4 фотографія робочого часу
- •4.1. Теоретичні основи фотографії робочого часу
- •4.2. Різновиди фотографії робочого часу
- •Розділ 5 хронометраж
- •5.1. Теоретичні основи хронометражного спостереження
- •5.2. Послідовність проведення хронометражного спостереження
- •5.3. Фотохронометраж
- •6.2. Основні вимоги до нормативних матеріалів
- •6.3. Загальні умови, вихідні матеріали і послідовність розробки нормативів
- •7.2. Перевірка нормативів у виробничих умовах
- •7.3. Мікроелементні нормативи часу
- •Розділ 8 норми затрат праці
- •8.1. Сутність і види норм праці
- •8.2. Фактори, що впливають на норму праці
- •9.2. Особливості визначення складових норми часу
- •9.3. Розрахунок оптимальних норм обслуговування і чисельності
- •10.2. Нормування праці робітників-багатоверстатників
- •10.3. Нормування слюсарно-складальних робіт
- •10.4. Нормування апаратурних процесів
- •Розділ 11 нормування праці допоміжних робітників
- •11.1. Загальні підходи до нормуванню праці допоміжних робітників
- •11.2. Нормування праці робітників, зайнятих налагодженням і технічним обслуговуванням виробництва
- •11.3. Нормування праці робітників, що забезпечують робочі місця предметами праці та оснащенням
- •11.4. Особливості нормування в умовах бригадної організації праці
- •Розділ 12 нормування праці службовців
- •12.1. Методи нормування праці службовців
- •12.2. Особливості нормування праці окремих функціональних груп службовців
- •Розділ 13 організація нормування праці на підприємстві
- •13.1. Організація служб нормування праці
- •13.2. Організація обліку, перегляду діючих і впровадження нових норм
- •13.3. Оцінка якості нормування праці
- •Використана та рекомендована література
- •Нормування праці
- •61001, М. Харків, просп. Московський, 75, тел. (057) 732-32-55, 732-51-40
Розділ 8 норми затрат праці
8.1. Сутність і види норм праці
У сучасних умовах призначення нормування праці – активно впливати на потенційні можливості і результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємозалежних економічних і соціальних цілей: забезпечення виробництва і реалізації конкурентоздатних товарів і послуг і відтворення людського ресурсу.
Під мірою праці слід розуміти такі суспільно необхідні витрати робочого часу, що складаються в умовах ринку. Міра праці відбиває величину ринкових витрат і виражає витрати абстрактної праці.
Норми праці є конкретним вираженням міри праці на кожному підприємстві. За своєю величиною вони можуть бути більше міри праці і навпаки.
Норми витрат праці класифікуються за наступними ознаками.
1. За призначенням.
1.1. Норма часу (Т) – це кількість робочого часу, об’єктивно необхідного для виконання конкретної роботи (операції) у конкретних організаційно-технічних умовах. За одиницю виміру норми часу можуть бути прийняті: хвилина, година, день.
Норма часу є вихідним, основним показником витрат живої праці, всі інші види норм похідні від норми часу.
1.2. Норма виробітку (Нв) – це кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку повинний виробити робітник в одиницю робочого часу (за годину, зміну, місяць) у конкретних організаційно-технічних умовах.
Норма виробітку залежить від тривалості робочого періоду і норми часу, встановленої на одиницю продукції. Змінна норма виробітку, наприклад, розраховується за такою формулою:
(8.1)
де Тзм – тривалість зміни, хв..
Між зміною норми виробітку і норми часу існує така залежність: якщо норма часу зменшується на Х%, то норма виробітку збільшується на У%.
(8.2)
(8.3)
1.3. Норма обслуговування (Ноб) – це кількість виробничих об’єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі і т.п.), які повинний якісно обслуговувати робітник (бригада) в одиницю робочого часу.
За допомогою норм обслуговування розраховують необхідну чисельність допоміжних робітників і багатоверстатників.
Норма обслуговування для допоміжного персоналу залежить від часу разового обслуговування одного об’єкта.
1.4. Норма чисельності персоналу (Нчис) – це розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різного призначення. Широко використовується в допоміжному виробництві, в апаратурних процесах, на транспорті і т.п. Вона розраховується за такою формулою:
(8.4)
де т – кількість об’єктів обслуговування; Кзм – коефіцієнт змінності.
1.5. Норма підпорядкованості – це оптимальна кількість персоналу, підпорядкованого одному керівникові. Застосовується для правильного визначення кількості посад керівників (бригадирів, майстрів, старших майстрів, начальників змін і дільниць).
1.6. Нормоване завдання – розрахунковий обсяг роботи, що повинний виконати працівник (колектив) за визначений робочий період (зміну, місяць). Цей вид норми використовується в умовах стабільних процесів, коли немає потреби перевиконувати план, а заробітна плата нараховується по погодинній системі.
2. За видом витрат часу.
2.1. Норма підготовчо-завершального часу (Тпз) в одиничному і дрібносерійному виробництві встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному – на партію деталей (виробів); у масовому виробництві та сама робота повторюється щодня, а підготовка робочого місця в більшості випадків покладається на допоміжних робітників, тому підготовчо-завершальний час незначний і приєднується до часу обслуговування робочого місця.
2.2. Норма часу обслуговування робочого місця (Тоб) при нормуванні операцій механічної обробки в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування; в індивідуальному і дрібносерійному виробництві на частині не поділяється. Величина цієї норми залежить від ступеня раціональності поділу і кооперації праці між основними і допоміжними робітниками.
2.3. Норма оперативного часу (Топ) включає основний час і частину допоміжного часу, що не перекривається.
2.4. Норма часу на відпочинок (Твоп) включає сумарну кількість часу регламентованих перерв для зняття втоми, установлених на зміну. Час на відпочинок у більшості випадків поєднується з часом на особисті потреби. Норма часу на відпочинок залежить від фізичних і нервово-психічних навантажень на організм людини під час роботи, наявності і рівня шкідливих факторів виробництва, стану мікроклімату у виробничому приміщенні і т.п.
2.5. Норма штучного часу (Тшт) – це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) в конкретних організаційно-технічних умовах. Норма штучного часу є складовою норми часу (Т). У серійному виробництві, коли деталі на механічну обробку запускаються партіями, спочатку розраховують норму штучного часу на одну деталь або операцію:
(8.5)
де То – норма основного часу, хв.; Тд – норма допоміжного часу, хв.; Торг – норма організаційного обслуговування робочого місця, хв.; Ттех – норма часу технічного обслуговування, хв.; Твід – норма часу на відпочинок, хв.; Топт – норма часу на особисті потреби, хв.
2.6. Норма штучно-калькуляційного часу (Тшк) – це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) у конкретних організаційно-технічних умовах. Ця норма є основою планування виробництва, організації праці, нарахування заробітної плати і т.п., тобто саме з цієї норми починається вся планово-економічна й організаційна діяльність на підприємстві.
Повна, або розгорнута, формула норми штучно-калькуляційного часу має такий вид:
(8.6)
На практиці часто поєднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок і особисті потреби. Тоді формула штучно-калькуляційного часу матиме спрощений вигляд
(8.7)
Якщо деталі запускаються у виробництво партіями, тоді підготовчо-завершальний час дається на партію, а штучно-калькуляційний час на одиницю продукції складає суму штучного і підготовчо-завершального часу
(8.8)
де Тпз – підготовчо-завершальний час на партію виробів, хв.; п – кількість виробів у партії.
2.7. Норма часу на партію виробів (Тпар) – сумарний час виготовлення партії виробів у конкретних організаційно-технічних умовах. Ця норма використовується в серійному виробництві, коли вироби запускаються в роботу не поштучно, а партіями. Вона необхідна для планово-економічних розрахунків в оперативному плануванні виробництва.
(8.9)
3. За сферою поширення норм.
3.1. Міжгалузеві норми розробляються на такі масові процеси, що застосовуються в декількох галузях виробничої сфери, а нерідко зустрічаються й у невиробничій сфері. Такими є, наприклад, єдині норми на будівельно-монтажні і вантажно-розвантажувальні процеси.
3.2. Галузеві норми розробляються галузевими нормативно-дослідницькими організаціями, поширені в одній галузі, наприклад, у сільському господарстві, металургії, на лісозаготівельних роботах.
3.3. Районні норми також розробляються галузевими нормативно-дослідницькими організаціями, але для підприємств, сконцентрованих в окремих географічних районах (територіях, басейнах) зі своїми природнокліматичними умовами. Прикладом можуть служити басейнові норми для лову і переробки риби. Адже, одна справа ловити рибу в закритих водоймищах і прибережній смузі морів, і зовсім інше – у відкритому морі або океані.
3.4. Місцеві норми розробляються безпосередньо на підприємствах, в організаціях і установах з метою найбільш повного обліку місцевих організаційно-технічних умов виробництва.
4. За періодом дії.
4.1. Довгострокові або умовно-постійні норми встановлюються на такі роботи, де технологія тривалий час не змінюється, наприклад, виготовлення моделей, стрижнів, земляних форм, заливання рідкого металу у форми в чавуноливарних цехах.
4.2. Сезонні норми застосовується не цілий рік, а в окремі періоди внаслідок того, що умови роботи, наприклад, влітку й узимку дуже розрізняються, що об’єктивно впливає на продуктивність праці. Наприклад, лісозаготівельні роботи проводити узимку набагато складніше, ніж улітку.
4.3. Тимчасові норми встановлюються на обмежений час, наприклад, на період освоєння нової продукції, коли працівники ще не придбали необхідних навичок, а технологія не стабілізувалася.
4.4. Разові норми використовуються на одиничних, неповторюваних роботах, наприклад, під час реставрації унікальних споруд, ліквідації аварій, в експериментальному виробництві.
5. За ступенем деталізації.
5.1. Деталізовані норми.
5.1.1. Мікроелементні норми встановлюються на окремі трудові рухи (мікроелементи трудового процесу) у масовому виробництві переважно для ручних, ручних механізованих і машинно-ручних робіт. Самостійного значення не мають, оскільки є складовою частиною операційних норм часу.
5.1.2. Елементні норми встановлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальні дії працівників, основні прийоми, машинний час, допоміжні прийоми, оперативний час і т.п. Самостійного значення не мають, оскільки є складової норми штучного часу на операцію.
5.1.3. Операційні норми встановлюються різними методами на окрему операцію трудового процесу.
5.2. Укрупнені норми.
5.2.1. Комплексні норми на відміну від деталізованих установлюються на комплекс взаємозалежних операцій, незалежно від того, виконуються вони одним працівником або колективом. Використовуються в більшості випадків в експериментальному, індивідуальному і дрібносерійному виробництві в умовах бригадної форми організації праці.
5.2.2. Типові норми розробляються на основі типового технологічного процесу виходячи з нормативів часу і режимів роботи устаткування. Призначено, в основному, для нормування в умовах серійного виробництва.
6. За методом обґрунтування.
6.1. Технічно обґрунтовані норми – проектуються на конкретні роботи (вироби, деталі, операції) в умовах стабільної технології, високого рівня організації праці, з максимальним обліком можливостей технологічного устаткування. Розрізняють три різновиди технічно обґрунтованих норм: розраховані по нормативах; хронометражні; розраховані по емпіричних формулах.
6.2. Досвідно-статистичні норми встановлюються на основі: власного досвіду нормувальника, технолога або майстра; статистичної інформації про трудомісткість подібної роботи в минулому; за аналогією з трудомісткістю подібних робіт. Використовуються на дільницях, де продукція часто змінюється, технологія нестабільна, організація виробництва недосконала.
7. За кількістю людей, праця яких нормується.
7.1. Індивідуальні норми призначаються для одного окремого працівника при індивідуальній організації праці.
7.2. Колективні норми розраховані на колектив працівників (ланку, бригаду, групу, зміну), тісно зв’язаних кооперацією праці з елементами взаємозамінності суб’єктів трудового процесу.
