4.3 Економічні барометри

Одним із засновників у галузі кон’юнктурного прогнозу є Самуель Беннер. Ним було сформульовано правило, суть якого полягає в тому, що «одна крайність неминуче йде за іншою у всіх діях природи, у всіх комерційних справах та у всіх галузях торгівлі й промисловості».

Прогнозом кон’юнктури займався також Роджер В. Бебсон. На відміну від Беннера, який спирається на час (однаковість періоду) чи тільки на основі інтенсивності – рівності розмаху відхилень (У. Мітчелль), він намагається обґрунтувати свій підхід на основі комбінації вказаних вище двох принципів. За його методикою необхідно перемножити зазначені елементи. Таким чином, прогноз потрібно складати, спираючись на площу відхилення, яка дорівнює добутку часу на інтенсивність відхилення від еволюторного рівня. Тобто площі процвітань та депресій мають бути рівні між собою.

Принцип, на якому базується прогноз Дж. Брукмайра і Гарвардського економічного бюро полягає в існуванні зв’язку й послідовності в русі певної кількості елементів чи кривих. Така закономірність пояснюється тим, що різні галузі економіки характеризуються неодночасними змінами та кон’юнктурними коливаннями. Це породжує ідею знайти такі показники, які б змінювалися раніше інших і могли бути передвісниками майбутньої кон’юнктури.

Як вже зазначалося, вперше такий прогноз розроблено Дж. Брукмайром. Принцип побудови його барометра має таку послідовність дій. По-перше, необхідно окремо взяти три групи показників. У кожному ряді показників є потреба усунути сезонні коливання та лінію зростання. По-друге, окремі показники потрібно об’єднати в три групових; для цього необхідні обчислення середньої для кожної групи. По-третє, існують три криві, з яких і складається барометр – крива торгово-промислової кон’юнктури, банківська крива і крива акцій.

Щодо Гарвардського бюро, то воно було створено в 1917 р. при Гарвардському університеті під керівництвом У. М. Персонса і Ч. Буллока. Навколо Гарвардського бюро та інших закладів подібного типу (Економічного бюро федеральної резервної системи США, Національного бюро економічних досліджень, спеціальних закладів при університетах) склалася Гарвардська школа, яка займалася вивченням коливань економічної кон’юнктури для її прогнозування, зокрема використовуючи методи економіко – математичного аналізу. Це бюро побудувало свій барометр, який названо Гарвардським кон’юнктурним барометром. Принцип його побудови подібний до роботи Дж. Брукмайра. Кон’юнктурний барометр гарвардського бюро складається з трьох кривих А, В і С, кожна з яких являє собою середню арифметичну з показників, що її складають. Перед розрахунком середньої величини з емпіричних рядів цих показників задля виявлення циклічних коливань виключали еволюторні тенденції та сезонні хвилі. Крива А характеризувала фондовий ринок, В – товарний ринок, С – ринок грошей. На думку Гарвардського бюро економічний цикл складається з 5 фаз, тому криві, з яких складається барометр, одну й ту ж фазу циклу проходять не одночасно. Таким чином, в основі цього прогнозу лежить властивість кожної кривої йти за рештою кривих, але в певній послідовності та з певним відставанням. Причини такого руху кривих не були досліджені. Закономірності їхнього руху були лише описані та складено прогноз руху цих кривих на певну перспективу без обґрунтування. На жаль, починаючи з 1925 року Гарвардський барометр втратив свою відому чутливість.

За таким же принципом був розроблений економічний барометр Англійською економічною школою.