Типи маскулінних гендернорольових конфліктів:

1. заклопотаність успіхом, владою і змаганням. Чоловіки відчувають себе зобов’язаними змагатися з іншими заради здобуття особистісної, фінансової або сексуальної влади, намагаючись здаватися успішними в усіх справах;

2. емоційний самоконтроль. Пов’язаний з уникнен­ням прояву емоцій, намаганням завжди виглядати сильним і впевненим;

3. обмеження ніжності у відносинах між чоловіками. Це спонукає їх сприймати прояви любові або еротики в чоловічих відносинах як загрози або дискомфорт;

4. конфлікт між роботою та сім’єю. Породжує напруженість, коли чоловіку доводиться вирішувати, як розподілити час між роботою та спілкуванням у родині чи з близькими.

Гендернорольовий конфлікт знижує самоповагу, інтимність і задоволеність, посилює тривожність. Чоловіки переживають стрес не тільки через нездатність виконати вимоги до своєї чоловічої ролі (успішна кар’єра, утримання сім’ї), а й через неподоланну необхідність поводитися за стандартними варіантами «нечоловічої» поведінки (сидіння вдома і догляд за дитиною).

Гендернорольовий інфантилізм. Проявляється він у переважанні дитячих форм гендернорольової поведінки. У сімейному житті, наприклад, ознакою його може бути намагання замінити роль «чоловіка» («жінки») роллю «дитини».

Гендернорольовий інфантилізм (лат. infantilis — дитячий) — невідповідність тендерної ролі віковій стадії тендерного розвитку; заміна або компенсація одних ролей іншими, що належать до більш раннього періоду життя.

Від нього потерпають як жінки, так і чоловіки, але, за даними досліджень, у чоловіків він можливий частіше.

Сутність гендернорольового інфантилізму полягає в тому, що чоловік вважає за краще поводитись, як дитина, проявляючи крайній егоїзм і безпечність, негативізм, уникати контакту з реальністю, проводити величезну кількість часу в іграх і розвагах, усуваючись у такий спосіб від розв’язання проблем. Багато чоловіків, схильних до інфантилізму, мають слабку нервову систе­му, прагнуть творчого самовираження, їм властиве споглядальне ставлення до навколишнього світу. Ці психологічні особливості чоловік не може реалізувати в соціумі належним чином, тому задовольняється роллю «дитини».

Гендернорольовий інфантилізм особистості формується в сім’ї. Неуважність батьків до процесу виховання дитини, формування її вольової, моральної та мотиваційної сфер є умовами для його розвитку. Гендернорольовий інфантилізм може розвиватися також унаслідок не задоволених у дитинстві потреб, пов’язаних з ігровою діяльністю, травматичного дитинства, позбавленого позитивних емоцій. Отже, в дорослому житті, людина прагне компенсувати недоотримане. Стикаючись із новим, незвичайним, витіснені у несвідоме потреби опредмечуються і починають керувати життям людини.

Гендернорольова недостатність. Вона полягає в тому, що тендерна роль особистості є неповною або не- сформованою, а її виконання — непомітним.

Гендернорольова недостатність — недостатня сформованість, невираженість тендерної ролі особистості в її соціальній поведінці.

Проявами можуть бути гендернорольовий дефіцит та атрофія гендерної ролі.

Гендернорольовий дефіцит розвивається внаслідок відсутності заохочення, прямої чи непрямої заборони в дитинстві на виконання гендерної ролі. Це затримка рольового розвитку, блокування важливих потреб у ньому, в результаті чого гендерна роль не формується або розвивається неповноцінно.

Атрофія (лат. atrophia — брак харчів, голодування) гендерної ролі — втрата роллю її функціональних особливостей, скорочення сфер застосування внаслідок обмеження рольової поведінки, тривалого перебування тендерної ролі в латентному стані тощо. Виникає через неможливість виконання тендерних ролей.

Гендернорольові дисгармонії утруднюють формування адекватної тендерної ідентичності особистості, виконання нею різних соціальних ролей і функцій, знижують рівень її гнучкості та адаптивності до навколишнього світу.

Гіпергендерна рольова поведінка

Гіперрольова поведінка характеризується надмірною акцентуацією деяких особливостей статевої ролі, тендерних ознак особистості. Її формування залежить як від біологічних, так від соціальних чинників. Важливе значення мають норми мікросоціального середовища, передусім високі вимоги до маскулінної поведінки. Зумовлюють її і психічні особливості особистості. Видами гіперрольової поведінки є гіпермаскулінна та гіперфемінна.

Гіперфемінна поведінка. Жінки, яким властива така поведінка, характеризуються гіперфемінними, інфантильно-залежними, психостенічними, сенситивними, астеноневротичними та істероїдними акцентуаціями. У статевому житті вони вирізняються цілковитою самовіддачею, спрямуванням зусиль і прагнень на задоволення чоловіка, навіть на шкоду собі. їх не хвилює відсутність оргазму, його повністю заміняє психологічне задоволення від того, що вони приносять радість коханому. Намагання щось змінити у сексуальному житті спричинені не бажанням насолоди, а страхом, що чоловік не отримує з нею повноцінного задоволення. Гіперрольову поведінку жінок зазвичай сприймають як природну жіночність, тому особливої уваги на неї не звертають ні у повсякденному житті, ні у процесі професійної допомоги.

У чоловіків і жінок гіперрольова поведінка загострює відчуття, сприяє швидкому задоволенню. Така поведінка в сексуальних контактах може поєднуватися з гіперрольовим і звичайним стилями поведінки в інших сферах життя.

Сексизм

Сексизм (лат. зехив — стать) — ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі, заснована на установках або переконаннях, відповідно до яких жінкам (або чоловікам) помилково приписують певні риси або заперечують їх наявність.

Дискримінація за статевою ознакою проявляється на всіх рівнях організації гендерних відносин. На макросоціальному рівні сексизм закріплений у політиці держав, передусім на рівні законодавства, яке регулює організацію та оплату праці, підтримку материнства тощо. Сексистські ідеї продукують мас-медіа, вони реалізуються у сфері освіти та ін. У міжгруповій взаємодії дискримінація виявляється у неоднаковому сприйнятті представників різної статі, приписуванні їм певних рис характеру, здібностей, інтересів, зовнішності, розподілі сімейних ролей тощо.

На особистісному рівні сексизм представлений негативною самооцінкою поведінки та життєдіяльності суб’єкта через їх невідповідність тендерним нормам і стереотипам. Це знижує самооцінку особистості, зумовлює внутрішньоособистісні конфлікти.