Повірити у свої можливості та реалізувати задатки на професійних теренах жінкам заважають:

1. традиції і культурні установки, які в процесі взаємодії жінки з навколишнім світом інтеріоризуються і впливають на її мотивацію, систему цінностей, ступінь упевненості в собі та ін.;

2. батьки та педагоги, котрі навіюють дітям уявлен­ня про стереотипні статеві ролі, «чоловічі» і «жіночі» типи поведінки, професії;

3. явна і прихована дискримінація жінок, що перешкоджає їхнім досягненням.

Прагнення жінок до досягнень, поглиненість роботою нерідко розцінюють як втрату жіночності або спосіб компенсувати невдачі в особистому житті. У суспільстві, де панують чоловіки, суто чоловічі установки і еталони, жінка має докласти особливих зусиль, щоб домогтися професійного визнання.

На шляху жінок до традиційно «чоловічих», високих за статусом і високооплачуваних робіт виникає багато бар’єрів: завищені, несуттєві для професійної діяльності вимоги; сексуальні домагання на робочому місці; досвід минулої дискримінації; суспільні норми. Часто жінки стикаються зі «скляною стелею».

«Скляна стеля» — штучно створений бар’єр, заснований на забо­бонах, що унеможливлює просування кваліфікованих працівників по службі, отримання керівних посад в організації.

Зумовлений цей бар’єр тендерними стереотипами, передусім упередженими твердженнями, що жінки — погані лідери. Тому вони рідше одержують призначен­ня, що сприяють кар’єрі, їх значно менше розглядають у кадровій перспективі.

Стосовно професійної діяльно­сті жінок найпоширеніші такі стереотипи:

1. менше користі приносять організації, оскільки багато часу приділяють дітям та родині;

2. не придатні для ролі лідера і керівника, тому не можуть управляти так само добре, як чоловіки;

3. фемінні психологічні риси заважають їх професійному розвитку та кар’єрному просуванню;

4. не здобувають досвіду, необхідного для просування по службі;

5. сімейні обов’язки відволікають їх від проблем, завдань і цілей організації.

Розрив в оплаті праці чоловіків і жінок також пояснюють дією гендерних стереотипів: жінки заробляють менше, оскільки зайняті на традиційних «жіночих» роботах, які низько оплачувані; їх стереотипно сприймають як менш цінних працівників (принцип оцінювання людського капіталу); вони очікують отримати менше (пророцтва, що самореалізуються).

Ускладнюють просування жінок по службі і родинні обов’язки, оскільки вони не завжди можуть працювати позаурочно, їздити у відрядження.

Проблеми соціалізації жінок породжують страх невдачі, втрати жіночності, громадської ізоляції, недостатні впевненість у собі і наполегливість у досягненні мети. Усе це негативно позначається на загальному психічному розвитку, сімейних взаєминах, життєвому виборі, професійній реалізації жінки.

Дослідження психологами працюючих і непрацюючих жінок виявили такі відмінності між ними: для домогосподарок характерний високий рівень тривожності, для працюючих — середній; домогосподарки менше, ніж працюючі жінки, задоволені життям, його емоційною насиченістю, самореалізацією, у них підвищена внутрішня конфліктність, пов’язана з браком самоповаги, недооцінкою своїх можливостей, компетентності, знань, здібностей; на відміну від працюючих у них не повністю сформована фрустраційна толерантність, що свідчить про недостатню особистісну зрілість.

Жінки-домогосподарки менш здорові фізично, ніж жінки, які працюють. Користь від роботи для здоров’я очевидніша, коли жінка займається нею в доброзичливій обстановці, незаміжня і не має дітей або коли чоловік допомагає їй по господарству. Жінки, котрі відчувають, що їх на роботі недооцінюють, психічно менш здорові, ніж жінки, які виконують «гідну їх» роботу.