2. Норми чоловічої гендерної ролі

Зміни, які відбуваються в структурі та змісті чоловічих гендерних ролей, зумовлені такими соціально-психологічними причинами:

а) істотна зміна характеру соціалізації хлопчиків. Спільне навчання хлопчиків і дівчаток зменшує статеву сегрегацію, полегшує взаєморозуміння між ними, створюючи психологічні передумови для кооперативних відносин між дорослими чоловіками і жінками в різних сферах суспільного та особистого життя;

б) зміни в структурі тендерних ролей. У масовій свідомості нормативні чоловічі та жіночі ролі, як і раніше, фігурують як альтернативні та взаємодоповнювальні, однак принцип «або/або» уже не є єдино панівним. Нормативні маскулінність і фемінність доповнюються тендерно нейтральними якостями, тому ідеальний тип «справжнього чоловіка» втратив свою монолітність;

в) трансформація соціальних уявлень про специфіку чоловічого тіла, критерії чоловічої краси та межі чоловічої емоційної чутливості. Вони більше не асоціюються з якостями, заснованими на силі та владі. Межа емоційної чутливості розширюється від самовладання до певних проявів ніжності і чутливості, які раніше вважали проявами слабкості та жіночності.

Ще один негативний наслідок реалізації чоловічої гендерної ролі — необхідність відповідати поведінковому типу А, тобто постійно виявляти прагнення до змагання, агресивність, нетерплячість, поспіх. Майже завжди це супроводжується прихованою беззахисністю. Така поведінка часто призводить до появи різноманітних серцево-судинних та інших захворювань.

Російський нейропсихолог Л. Вассерман загалом визначив п’ять поведінкових типів:

1. виражена поведінкова активність типу А: гіпер- активна, дуже енергійна, нетерпляча, імпульсивна особистість;

2. тенденція до поведінкової активності типу А1: енергійна особистість, яка прагне до змагальності, без амбітності й агресивності, з підвищеною діловою активністю;

3. проміжний (перехідний) тип особистісної активності АБ: збалансована, з неявною схильністю до домінування, впевнена, емоційно стабільна особистість;

4. тенденція до поведінкової активності типу Б1: раціональна, обережна, некваплива, з помірною активністю особистість;

5. виражений поведінковий тип особистісної активності Б: невпевнена, пасивна особистість, яка сумнівається, уникає відповідальності.

3.Гендернорольові дисгармонії

Гендерний розвиток людини пов’язаний із багатьма труднощами та порушеннями, які зумовлюють різні психологічні проблеми особистості. Крім гендернорольових девіацій, найпоширенішими гендернорольовими дисгармоніями є гендернорольовий конфлікт, гендернорольовий інфантилізм та гендернорольова недостатність (П. Горностай).

Гендернорольовий конфлікт. Цей психологічний стан виникає внаслідок негативного впливу на людину осіб, які з нею контактують.

Гендернорольовий конфлікт — різноманітні прояви конфліктної взаємодії людини з іншими людьми та соціумом, основою якої є суперечності її рольової поведінки.

Його спричинює порушення тендерного розвитку особистостей. За спостереженнями психологів де трапляється в таких ситуаціях:

1. несумісність ролей, які доводиться виконувати людині. Різні ролі суперечать одна одній, їх не можна здійснити одночасно, або одна роль ускладнює виконання іншої;

2. суперечності між рольовими очікуваннями різних людей. Вони нерідко бувають суперечливими або взаємовиключними. Виражати їх можуть референтні особи, групи, жодними з яких людині не хотілось би жертвувати;

3. суперечності між роллю, яку необхідно виконувати, і рольовою Я-концепцією особистості. Невідповідність ролі власним уявленням людини про себе як суб’єкта часто породжує внутрішні конфлікти, суперечки з тими, хто намагається нав’язати людині таку роль;

4. суперечності між рольовою поведінкою і рольовими очікуваннями. Поведінка людини не відповідає соціальним очікуванням щодо цієї ролі.

Основними видами гендернорольового конфлікту є

• множиннорольовий (участь особистості в декількох рольових конфліктах),

• потенційний рольовий (наявність усіх ознак рольового конфлікту, який, однак, ще не перейшов у відкриту фазу)

• потенційний подвійний рольовий (може перейти в подвійну форму).

Класична теорія психодрами розглядає чотири основні види рольових конфліктів:

1. інтрарольовий конфлікт (внутрішній конфлікт між компонентами чи різновидами однієї ролі однієї людини);

2. інтеррольовий конфлікт (внутрішній конфлікт між різноспрямованими або взаємосуперечливими ролями однієї людини, що вимагає здійснити власний вибір);

3. інтраперсональний конфлікт (внутрішній конфлікт, який ґрунтується на суперечливому рольовому досвіді людини і проявляється в труднощах становлення її рольової поведінки);

4. інтерперсональний конфлікт (зовнішній конфлікт, що ґрунтується на протиріччях між дивергентними ролями партнерів по спілкуванню).

Гендернорольовий конфлікт найчастіше реалізується як суперечність між суспільними стереотипами гендерної ролі і реальними потребами, бажаннями людини. Серед них деякі дослідники розрізняють жіночі та чоловічі рольові конфлікти. За будь-яких обставин і форм прояву вони є комплексом суб’єктивних негативних переживань, що виникають унаслідок негативного оцінювання людиною того, як вона поєднує важливі для неї ролі. Тому кожен рольовий конфлікт — суб’єктивне сприйняття та оцінка людиною себе і власного становища.

Наприклад, рольовий конфлікт жінки, яка працює, виникає через проблеми, пов’язані з нестачею часу, стосунками з чоловіком, управлінням господарством, фінансами, турботою про дітей, власними очікуваннями та очікуваннями інших. Як правило, вони супроводжуються негативними переживаннями, зумовленими її неспроможністю успішно поєднувати сімейні та професійні ролі. Ці суб’єктивні переживання за змістом виража­ють почуття провини перед родиною через необхідність віддавати багато часу роботі, що заважає виконанню сімейних обов’язків, відсутність підтримки і схвалення своєї професійної діяльності з боку чоловіка та інших важливих для неї людей, постійне відчуття дефіциту часу.

Крім рольового, в жінки, яка працює, нерідко виникає конфлікт страху успіху, особливо професійного, який викликає у неї тривогу, оскільки тлумачиться як втрата жіночності та важливих відносин. Уникаючи його, жінки намагаються здаватися менш діловитими, розумними, більш інфантильними, використовуючи стратегію «бути на два кроки позаду чоловіка».

У чоловіків можливі конфлікт емоційності (неможливість проявити, згідно з традиційною чоловічою тендерною роллю, свої емоції, мати право на психологічну підтримку), страх «фемінності» та гомофобія. Базові моделі гендернорольових конфліктів чоловіків охоплюють експресію мовлення, контроль влади, звуження діапазону інтимно-референтної поведінки, компульсивне (нав’язливе) прагнення влади, гомофобію та особли­ву увагу до фізичного здоров’я.